1) Умисне введення когось в оману, жартома або із злісним на-

міром. 2) Тлумачення реальних явищ у містичному дусі.

МІСТИЦИЗМ (від грец. цштікбд — таємничий) — релігійно-філо-

софський світогляд, що Грунтується на містиці, схильність до міс-

тики.

МІСТРА\ЛЬ (франц. mistral, від лат. magistralis — керівний) — силь-

ний холодний північно-західний вітер на Середземноморському

узбережжі Франції, що дме з гір.

МІТЕЛЬШНАУЦЕР (нім. Mittelschnauzer, від mittel — середній і

Schnauze — морда) — порода службових собак з довгою шерстю і з

Довгастою волохатою мордою, а також собака цієї породи.

МІТЕЛЬШПІЛЬ (від нім. Mittelspiel — середина гри) — середня

стадія шахової партії, коли розгортається безпосередня боротьба

основних сил.

МІТЕНКИ (франц. mitaines) — жіночі напіврукавички без паль-

ців.

МІТКАЛЬ (перс, мітакалі) — бавовняна тканина полотняного пере-

плетення.

363

МІТОЗ

МІТОЗ (від грец. цітос — нитка, тканина) — складний (або непря-

мий) поділ клітин, найпоширеніший спосіб розмноження тварин-

них і рослинних клітин. Інша назва — каріокінез.

МЇТРА (від санскр.) — у давньоіранській і ведичній міфології (див.

Ведизм) бог Сонця, чистоти й правди.

МІФ (від грец. мії9од — слово, сказання) — 1) Легенда, сказання да-

вніх народів щодо походження Землі, Всесвіту, явищ природи, про

богів, героїв (Одіссей, Геракл та ін.). 2) Переносно — вигадка.

МІФОЛбГІЯ (від грец. щ>8ос — розповідь, переказ і ...логія) — 1) Су-

купність міфів того чи іншого народу. 2) Наука про міфи.

МІФОМАНІЯ (від міф і ...манія) — патологічна неправдивість, схи-

льність до перебільшення.

МІЦЕЛІЙ (від грец. циигіс — гриб) — вегетативне тіло грибів, що

складається з розгалужених найтонших ниток. Інша назва — гриб-

ниця.

...МІЦЕТИ [від грец. цйигк (дииг|тос) — гриб] — у складних словах

відповідає поняттю "гриби", напр.: актиноміцети, базидіоміцети.

...МІЦИН (від грец. циктіс — гриб) — у складних словах відповідає

поняттю "грибковий", напр.: ауреоміцин, стрептоміцин.

МІЧМАН (від англ. midshipman — морський кадет) — 1) У військо-

во-морському флоті звання військовослужбовців надстрокової слу-

жби. 2) У флотах деяких країн — 1-й офіцерський чин.

МНЕМОЗІНА, МНЕМОСІНА (грец. Mvimocriwi) — у давньогрець-

кій міфології богиня пам'яті; мати дев'яти муз.

МНЕМбНІКА, МНЕМОТЕХНІКА (від грец. nvtiuovwov Т^УПМО -

мистецтво запам'ятовування) — система особливих способів,

вправ, що полегшують запам'ятовування й збільшують обсяг пам'я-

ті.

МОБІЛІЗАЦІЯ (франц. mobilisation, від лат. mobilis — рухомий) —

1) Призов військовозобов'язаних на службу в діючу армію у зв'язку

із запровадженням воєнного стану. Протилежне — демобілізація.

2) Переведення збройних сил держави на організацію і склад воєн-

ного часу; переведення промисловості, транспорту та інших галу-

зей економіки на воєнний стан. 3) Зосередження сил, засобів для до-

сягнення певної мети. 4) Залучення населення або певних галузей

господарства до виконання якихось завдань.

МОБІЛЬНИЙ (від лат. mobilis) — 1) Рухливий, здатний до швидких

пересувань та дій. 2) Переносно — енергійний, діяльний.

МОВЕТбН (франц. mauvais ton) — поганий тон, невихованість.

МОГЕР,див. Мохер.

МОГІКАНИ (англ. Mohicans, з індіан. мо-гі-конніус) — 1) Група

індіанських племен, що жили в Північній Америці, були в

18—19 ст. витіснені зі своїх земель європейськими колонізаторами.

2) Переносно — останні представники чогось, що зникає, відмирає.

МОДА (франц. mode, від лат. modus — міра, правило) — 1) Нетри-

вале поширення певних смаків, що виявляється у зовнішніх формах

364

МбДУЛЬ

побуту, особливо в одязі. 2) Переносно — нестійка, минуща попу-

лярність.

МОДАЛЬНІСТЬ (від лат. modus — спосіб) — 1) Граматична катего-

рія, шо виражає відношення змісту висловлювання до об'єктивної

дійсності. 2) У логіці — характеристика судження залежно від вста-

новлюваної ним вірогідності, тобто від того, що в ньому стверджу-

ється — можливість, дійсність чи необхідність чогось.

МОДЕЛЬЄР (франц. modeller) — фахівець, що виготовляє зразки,

моделі виробів. Див. також Кутюр'є.

МОДЕМ [англ. modem, скор. від modulate — модулювати і demodu-

late — демодулювати] — комунікаційний пристрій ЕОМ, що слу-

жить для,зв'язку з телефонними лініями.

МОДЕРАТО (італ. moderate, букв. — помірний) — муз. помірний

темп, середній між андантино і алегрето (повільніший за алегро).

МОДЕРН (від франц. moderne — новітній, сучасний) — напрям у

мистецтві (переважно в архітектурі і декоративно-ужитковому ми-

стецтві) кінця 19 — початку 20 ст., для якого характерні стилізатор-

ство й символіка; у графіці — витонченість ліній і динамізм компози-

ції.

МОДЕРНІЗАЦІЯ (від франц. modernisation — оновлення) — 1) Онов-

лення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, пере-

робка відповідно до сучасних вимог (напр. м. устаткування). 2) Пе-

ренесення сучасних понять, термінології тощо на поняття минулих

часів.

МОДЕРНІЗМ (франц. modernisme) — 1) Загальна назва напрямків

у мистецтві та літературі 20 ст., яким притаманні відкидання тради-

ційних форм, пошук нових естетичних принципів, розрив з реаліз-

мом. 2) Форма пристосування релігії до нових умов з переглядом за-

старілих уявлень та понять, що суперечать сучасному розумінню,

досягненням науки.

МОДИФІКАТОР (від лат. modifico — встановлюю міру) — 1) При-

стрій, що змінює роботу, дію машини. 2) Домішка до розплавлено-

го металу, що сприяє зміні його механічних властивостей, майже не

впливаючи на хімічний склад цього металу.

МОДИФІКАЦІЯ (лат. modificatio) — 1) Видозміна, перетворення,

поява нових ознак, властивостей. 2) Модель машини, механізму і

т. ін., що деякою мірою відрізняється від базової. 3) Один з можли-

вих станів речовини, який визначається певною структурою

(напр., м. вуглецю — вугілля, графіт та алмаз). 4) Неспадкова зміна

організму, що протиставляється спадковій (пор. мутація).

МОДИФІКУВАННЯ (від лат. modifico — встановлюю міру) — ціле-

спрямована зміна властивостей об'єктів. М. металів — додаван-

ня в розплавлені метали модифікаторів.

МОДУЛЬ (від лат. modulus — міра) — 1) тех. Назва важливого кое-

фіцієнта чи величини (напр.: м. пружності, м. Юнга). 2) матем.

Постійний множник, на який треба помножити логарифм числа з

365

МОДУЛЯТОР

однією основою, щоб одержати логарифм цього числа з іншою ос-

новою. 3) архіт. Частина будови, що служить одиницею вимірю-

вання для надання спільномірності будові в цілому та її частинам.

4) Уніфікований функціональний вузол у вигляді взаємозамінного

пакета деталей, що виконує самостійну функцію у приладі чи апара-

ті. 5) Складова частина космічного корабля, здатна до самостійно-

го польоту.

МОДУЛЯТОР (від лат. modulator — той, що дотримується ритму) —

пристрій, що здійснює модуляцію сигналів.

МОДУЛЯЦІЯ (лат. modulatio — розмірність, гармонійність, ритм,

від modulor — розмірюю) — 1) муз. Перехід з однієї тональності в

іншу. 2) Зміна висоти і тембру голосу. 3) Зміна параметрів (характе-

ристик) якогось з регуляторних фізичних процесів.

МФЦУС (від лат. modus — міра, спосіб) — 1) У політичній терміно-

логії — норма. 2) У філософії — властивість предмета, притаманна

йому лише в певних станах, на відміну від атрибута — невід'ємної

властивості. 3) У формальній логіці — різновид силогізму. 4) Вид,

прояв, різновид чого-небудь.

МОДУС ВІВЕНДІ (лат. modus vivendi, букв. — спосіб життя) — у

міжнародному праві тимчасова, звичайно короткострокова, угода,

яку укладають, коли обставини не створюють умов для досягнення

постійного або довготривалого договору.

МОЗАЇКА (італ. mosaico, з лат. musivum, від грец. pouaeiov — святи-

лище муз) — 1) Зображення або візерунок із смальти, кольорового

каменю, керамічних плиток, які закріплюють на цементі або спе-

ціальній мастиці безпосередньо на стіні чи на площині, яку декору-

ють. 2) Вид мистецтва — складання мозаїчних картин. 3) Перенос-

но — строката суміш різнорідних частин. 4) Вірусна хвороба рос-

лин. о

МОЙРИ (грец. МоТрда) — 1) У давньогрецькій міфології три богині

долі (сестри Клото, Лахесіс і Антропос), яких уявляли старими жін-

ками, що прядуть і обривають "нитку людського життя"; у давньо-

римські^міфології — парки. 2) Переносно — про долю, фортуну.

МОКАСИНИ (англ. moccasins, з алгонкінської) — 1) М'яке взуття з

оленячої шкіри в індіанців. 2) Взуття з м'якої шкіри без застібки,

переважно із вплетеною союзкою.

МЙККО — сорт кави. Від назви порту ! Мокка в Ємені.

МОЛ (франц. mole, італ. molo, від лат. moles — насип) — споруда в

порту ! для захисту суден від морських хвиль.

МОЛЕКУЛА (франц. molecule, від лат. moles — маса) — найменша

частинка речовини, що зберігає основні хімічні властивості цієї ре-

човини. М. простих речовин складаються з атомів одного хімічного

елемента, а. складних — з атомів різних елементів.

МОЛІБДЕН (від грец. дбХирбое — свинець) — хімічний елемент, си-

мвол Мо, ат. н. 42; сріблясто-сірий тугоплавкий метал. Застосову-

ється в металургії, електро- і радіотехніці, ракетобудуванні.

366

МОНІЗМ

МОЛОХ (від фінікійського молек — цар, володар) — 1) У релігії

фінікійців бог природи, сонця. В жертву М. спалювали живцем лю-

дей. Ім'я М. стало символом жорстокої сили, яка вимагає людських

жертв, війни. 2) Вид ящірок родини агамових. Поширені лише в

Австралії.

МОЛЬ ' [від мол(екула)] — те саме, що й грам-молекула.

МОЛЬ 2 ,(від італ. molle — м'який) — муз. мінорний. Див. Мінор.

МОЛЬБЕРТ (нім. Malbrett) — дерев'яний верстат для живопису, на

якому встановлюють підрамок з полотном, картон, дошку тощо.

МОЛЮСКИ (від лат. moliscus — м'який) — тип безхребетних тва-

рин, переважно вкритих раковиною. Поширені в морях, прісних

водах і на суходолі. Деяких М. вживають у їжу.

МОЛЯРИ (від лат. molaris — жорновий) — корінні задні зуби у лю-

дини і_ хребетних тварин.

МОЛЯРНИЙ (від моль ') — пов'язаний з грам-молекулою', м. р о з-

ч й н — розчин, в 1 л якого міститься одна грам-молекула розчине-

ної речовини.

МОМЕНТ (від лат. momentum — рух, поштовх, мить) — 1) Дуже

короткий проміжок часу, мить. 2) Певний проміжок часу, етап у

розвитку чого-небудь. 3) Обставина, умова, окремий бік якого-

небудь явища. 4) Добуток якоїсь фізичної величини і ЇЇ плеча (від-

далі до точки або до осі обертання), напр.: м. сили, м. кількості

РУХУ-

МОНАДА [від грец. цоуйд (цоуйбос) — одиниця] — у ряді філософсь-

ких систем — найпростіша неподільна єдність, першоджерело, ос-

нова явищ.

МОНАРХ (від грец. цбуарход — самодержець) — спадкоємний глава

держави в монархії.

МОНАРХІЗМ — система політичних поглядів, що обстоює монар-

хію, вважаючи її за найдосконалішу форму державного устрою.

МОНАРХІЯ (від грец. novapxia — єдиновладдя, єдинодержавність) —

форма правління, за якої найвища державна влада цілком або част-

ково зосереджена в руках одноособового глави держави — монарха,

здебільшого спадкового.

МОНГОЛЬФ'ЄР — куля, наповнена нагрітим повітрям. Від

прізвища французьких винахідників братів Ж. і Е. Монгольф'є, які

У 1783 р. побудували цю повітряну кулю.

МОНЕТАРЙЗМ (від лат. moneta — монета) — економічна теорія,

згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором

формування економіки держави, при цьому існує пряма залежність

між змінами обсягу грошової маси в обігу та величиною валового

національного продукту.

МОНЕТАРНИЙ — пов'язаний з монетаризмом, фінансовий, гро-

шовий.

МОНЇЗМ (від грец. цбуод — один, єдиний) — філософське вчення,

яке бере за основу всього існуючого одне начало — матерію (мате-

367

МОНІТОР

ріалістичний м.) або дух (ідеалістичний м.). Див. також Дуалізм,

Плюралізм (1),

МОНІТОР (від лат. monitor — остережний) — 1) Броньований вій-

ськовий корабель з потужною артилерією, призначений для опера-

цій на річках і поблизу узбережжя. 2) Прилад для контролю за пара-

метрами, які мають залишатися в заданих межах. 3) Частина облад-

нання комп'ютера, призначена для візуального відображення ін-

формації.

МОНІТОРИНГ (англ. monitoring, від лат. monitor — остережний,

спостережний) — 1) Постійне спостереження за якимось процесом з

метою виявлення його відповідності бажаному результату чи попе-

реднім припущенням. 2) Спостереження, оцінка та прогноз стану

довкілля у зв'язку з господарською діяльністю людини.

МОНО... (від грец. povog — один, єдиний) — у складних словах від-

повідає поняттям "одно", "єдино", напр.: моногамія, моногібрид.

МОНОГАМІЯ (від моно... і ...гамія) — 1) Одношлюбність; форма

шлюбу одного чоловіка з однією жінкою. 2) У тварин така статева

поведінка, коли самець протягом більш-менш тривалого часу спа-

ровується з однією і тією самою самкою і звичайно бере участь у

вигодовуванні потомства. Див. також Полігамія.

МОНОГЕНІЗМ (від грец. цоуоуєуче — однорідний, єдиний) — сис-

тема поглядів, за якою всі сучасні раси мають спільне походження і

є підрозділами одного виду — сучасної людини.

МОНОГРАМА (від моно... і ...грама) — 1) Сплетення кількох почат-

кових літер імені та прізвища у вигляді вензеля. 2) Умовний знак,

ініціали замість підпису на творах художників.

МОНОГРАФІЯ (від моно... і ...графія) — наукова праця, в якій до-

сліджується одна тема, обмежене коло питань.

МОНОКЛЬ (франц. monocle, від грец. n^vog — один і лат. oculus —

око) — кругле оптичне скло, що використовувалося як окуляри для

одного ока.

МОНОКРИСТАЛ (від моно... і кристал) — одиничний кристал, що

складається з однієї кристалічної ґратки. Монокристали переважно

використовуються у радіотехніці, електроніці.

МОНОКУЛЬТУРА (від моно... і культура) — 1) Вирощування на од-

ному полі протягом багатьох років однієї сільськогосподарської

культури. 2) Сільськогосподарська культура, що стала в будь-якій

країні чи районі єдиною або майже єдиною культурою. 3) Чиста

культура якого-небудь мікроба, одержана в лабораторії або промис-

ловим способом.

МОНОКУЛЯР [шмон(о)... і окуляр] — оптичний прилад (підзорна

труба), в який дивляться одним оком.

МОНОЛІТ (грец. novoXt9oc, від ЦОУОС — один і Лівої; — камінь) —

1) Суцільна кам'яна брила, споруда або її частина, висічені з суціль-

ного каменю або зведені з бетону. 2) Зразок гірської породи або

грунту, вирізаний великим куском.

368

МОНОХРОМАТИЧНИЙ

МОНОЛІТНИЙ (від моноліт) — 1) Висічений з цілої брили. 2) Пе-

реносно — суцільний, єдиний, згуртований.

МОНОЛОГ (від моно... і ...лог) — роздуми персонажа вголос у дра-

матичному творі, кінофільмі чи виставі; розмова із самим собою

або з глядачами. Див. також Діалог.

МОНОМЕР (від моно... і ...мер) — низькомолекулярна хімічна спо-

лука, яка є первісним матеріалом для синтезу полімерів.

МОНОМЕТАЛІЗМ (від моно... і метал) — грошова система, в якій

один валютний (див. Валюта) метал (золото або срібло) є загальним

еквівалентом і основою грошового обігу. Див. також Біметалізм.

МОНОПЛАН (від моно... і ...план) — літак або планер з однією

несучою поверхнею (крилом).

МОНОПОЛІЯ (грец. jaovoTTtoXia, від n6voc — один і ІшХєІо — про-

даю) — 1) Виключне право на володіння будь-чим або здійснення

якихось заходів (напр. валютна м.). 2) Зосередження будь-чого в

розпорядженні держави, однієї організації, фірми, особи тощо. Див.

також Олігополія. 3) Велике господарче об'єднання, що концентрує

більшу частину виробництва та збуту якогось товару, чим забезпе-

чує собі панівне становище у певній галузі господарства.

МОНОСАХАРИДИ (від моно... і грец. ааихар — цукор) — органічні

сполуки, прості вуглеводи, нездатні до гідролізу; продукт розпаду

полісахаридів. До М. належать глюкоза, фруктоза тощо.

МОНОСЕМІЯ (від моно... і грец. от[|ш — знак; значення) — одно-

значність словами виразу. Протилежне — полісемія.

МОНОСИЛАБІЗМ (від грец. цоуотЗХХсфсх; — односкладовий) — од-

носкладовість, односкладові слова мови.

МОНОТЕЇЗМ (від моно... і ...теїзм) — однобожність; віра в єдиного

Бога.

МОНОТИП (від моно... і ...тип) — двоапаратна буквовідливна ма-

шина, що, виготовляє набір у вигляді рядків.

МОНОТИПІЯ (від моно... і ...типія) — різновид естампної графіч-

ної техніки. Фарби одного чи кількох кольорів накладають від руки

на рівну поверхню металевої дошки і на друкарському верстаті

одержують один відбиток. Застосовують також у поєднанні з офор-

том.

МОНОТбННИЙ (від грец. novorovog — однозвучний) — 1) Одно-

звучний, однотонний. 2) Переносно — позбавлений різноманітнос-

ті, одноманітний, нудний.

МОНОФІЛІЯ (від моно... і грец. cpuXov — рід, плем'я) — 1) Похо-

дження певної групи організмів від одного предка. 2) Теорія похо-

дження рас сучасної людини від одного виду антропоморфних пред-

ків.

МОНОФОБІЯ (вір. моно... і ...фобія) — нав'язливий страх самотності.

МОНОХРОМАТИЧНИЙ (від моно... і хроматичний) — одноколір-

ний; м-не світло — світло, яке характеризується певною дов-

жиною світлової хвилі.

369

МОНОХРОМНИЙ

МОНОХРОМНИЙ (грец. HOVOXPWMO?) — 1) Одноколірний. 2) При

якому використовується лише одна фарба; однобарвний; м. ж й в о-

п й с — живопис, виконаний в одному кольорі.

МОНОЦЕНТРИЗМ (від моно... і лат. centrum — середина) — в ан-

тропологіївчення про походження людини сучасного типу й людсь-

ких рас в одному регіоні земної кулі від однієї форми людиноподіб-

них мавп.

МОНСЕНЬЙОР (франц. Monseigneur, букв. — мій пане) — титул,

який за середньовіччя у Франції вживали під час звернення до гер-

цогів, перів, єпископів, нині вживається, коли звертаються до вищо-

го католицького духівництва.

MUHCTEPA (лат. monstera) — рід багаторічних рослин родини аро-

їдних. Вічнозелені ліани, поширені в тропічній Америці. Деякі види

вирощують як декоративні в оранжереях і кімнатах.

МОНСТР (франц. monstre, від лат. monstrum — диво, потвора) —

страховисько, потвора.

МОНТАЖ (франц. montage, букв. — підйом, підіймання) — 1) Скла-

дання машин, механізмів, споруд з окремих частин (елементів).

Протилежне — демонтаж. 2) Добір і складання різних споріднених

у якомусь відношенні елементів у єдине ціле; результат такого до-

бору, напр. літературний м. 3) Добір і з'єднання окремо знятих кад-

рів кінострічки або записаної на плівку радіо- і телепередачі. 4) З'єд-

нання окремих фотознімків певної теми або їх частин в одне зобра-

ження.

МОНУМЕНТ (лат. monumentum, від moneo — нагадую) — архітек-

турна або скульптурна споруда на честь визначної події або особи;

пам'ятник.

МОНУМЕНТАЛЬНИЙ — 1) Який стосується монумента, є мону-

ментом; м-не мистецтво — вид образотворчого мистецтва,

що включає монументи, мозаїку, настінні розписи, фрески. 2) Пере-

носно — величний, грандіозний; ґрунтовний, змістовний.

МОПЕД [від мо(тоцикл) і (велоси)пед] — легкий малопотужний мо-

тоцикл з педалями (велосипед з навісним мотором).

МОРАЛІСТ (франц. moraliste) — особа, що проповідує сувору мо-

ральність, любить повчати.

МОРАЛІТЕ (франц. moralite) — середньовічна п'єса повчального

характеру з алегоричними дійовими особами.

МОРАЛЬ (лат. moralis — моральний, від mores — звичаї) — 1) Сис-

тема поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку

людей; одна з форм суспільної свідомості. 2) Переносно — повчаль-

ний висновок з якоїсь події; повчання, напучення. 3) Авторський

висновок у художньому творі.

МОРАТОРІЙ (від лат. moratorius — затримувальний, уповільню-

вальний) — відстрочка платежів, призупинення якихось дій, діяль-

ності тощо, встановлені урядом на певний час у зв'язку з настанням

надзвичайних обставин — війни, стихійного лиха тощо.

370

МОРФО...

МОРГ ! (франц. morgue) — спеціально обладнане приміщення для

зберігання, розтину і видачі для поховання трупів людей.

МОРГ 2 (польс. morg, morga, від нім. Morgen) — одиниця земельної

площі в Польщі, Литві, вживалася також на західноукраїнських та

західнобілоруських землях; становила близько 0,6 га.

МОРГАНАТИЧНИЙ шлюб (лат. morganaticus, від старонім.

maurgjan — обмежувати) — нерівний шлюб; шлюб особи царської

(королівської) сім'ї з особою, що не належить до такого роду. У фе-

одальному суспільстві шлюб між особами різних станів, за яким

представник нижчого стану та його нащадки не користуються при-

вілеями вищого стану. Іноді шлюб, не оформлений юридичне.

МОРЕНА (франц. moraine) — перенесені й відкладені льодовиком

скупчення уламків гірських порід — валунів, суглинків, щебеню,

супісків.

МОРЮН [лат. (mor)morion] — мінерал класу оксидів, малопрозора

чорна відміна кварцу. Використовується у радіо- та електротехніці.

МОРМбНИ — члени релігійної секти, заснованої в 19 ст. у США

Дж. Смітом, котрий у 1830 р. опублікував книгу, яку видав за пере-

клад нібито знайдених ним таємничих письмен ізраїльського про-

рока Мормона (звідси й назва). Для М. характерне змішання еле-

ментів християнства, ісламу, буддизму, давньогрецької релігії.

МОРС (рум. mursa — вода з медом, сік, від лат. mulsum — медовий

напій) — прохолодний солодкий напій з розбавленого водою соку

ягід чи плодів.

МОРТИРА (гол., франц. mortier, від лат. mortarium — ступа) — гар-

мата з коротким стволом, пристосована вести навісний вогонь.

Відома з 15 ст.

МОРФЕЙ (грец. Морфєи?) — у давньогрецькій міфології бог сну та

сновидіння; бути в обіймах Морфея — спати солодким

сном.

МОРФЕМА (від грец. дорфгі — форма) — мовозн. значеннєва части-

на слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення).

...МОРФИ, ...МОРФІЗМ, ...МОРФІЯ, ...МОРФНИЙ, ...МОР-

ФОЗ (від грец. цорфії — вид, форма) — у складних словах відповідає

поняттям "форма", "вид", напр.: аломорфи, метаморфізм, ізомор-

фія, аморфний, гіперморфоз.

МОРФІЙ (від Морфей) — наркотичний і болезаспокійливий засіб,

який одержують з опію та соломи й головок різних форм снодійно-

го маку. Див. також Морфін.

МОРФІН (від Морфей) — алкалоїд, що міститься у молочному соку

різних форм снодійного маку.

МОРФІНІЗМ — один з видів наркоманії, хворобливий потяг до

морфію як наркотику.

...МОРФІЯ, ...МОРФНИЙ див. ...Морфи.

МОРФО... (від грец. цорфіі — вид, форма) — у складних словах від-

повідає поняттю "форма", напр. морфологія, морфоструктура.

371

МОРФОГЕНЕЗ

МОРФОГЕНЕЗ (від морфо... і ...генез) — 1) Процес виникнення й

розвитку форм рельєфу земної поверхні. 2) Виникнення й форму-

вання органів та частин організму під час його індивідуального розви-

тку (онтогенезу).

...МОРФОЗ див. ...Морфи.

МОРФОЗИ (від грец. морфп — вид, образ, форма) — неспадкові

зміни організму, штучно спричинені діянням зовнішніх факторів

(радіація, високі температури, хімічні речовини тощо) в ранні пе-

ріоди розвитку. М. не мають пристосувального характеру.

МОРФОЛОГІЧНИЙ — який стосується морфології в біологічному

(зовнішній вид і будова організму) й філологічно-граматичному ро-

зуміннях (класифікація мов; розділ граматики, який вивчає форму й

будову слів).

МОРФОЛОГІЯ (від морфо... і ...логія) — 1) Наука про закономірно-

сті будови й процесів формоутворення тваринних і рослинних орга-

нізмів у їх індивідуальному та історичному розвитку. 2) Розділ грама-

тики, що вивчає частини мови та їх категорії, будову слова залежно

від морфем, з яких воно складається, форми словозміни. 3) Система

частин мови, їх категорій та форм слова.

МОСКІТИ (ісп. mosquito — комар, від лат. musca — муха) — спіль-

на назва чотирьох родів двокрилих кровосисних комах родини ме-

теликових. Поширені у країнах з теплим кліматом.

МОСЬЄ (франц. monsieur — пан, добродій) — ввічливе звертання

до чоловіків у французів.

МОТЕЛЬ (англ. motel, скор. від motorist's hotel — готель для автоту-

ристів) — готель на автотрасі, що забезпечує подорожніх різними

видами обслуговування.

МОТИВ (франц. motif, від лат. moveo — рухаю) — 1) психол. Спо-

нукальна причина дій і вчинків людини. 2) Основна музична побу-

дова, яка становить характерну частину музичної теми; у побуто-

вому розумінні — мелодія, наспів. 3) Елементи сюжету, які спорід-

нюють між собою кілька епічних народнопоетичних творів. 4) літе-

ратурозн. Тема ліричного твору. 5) Аргумент на користь чого-не-

будь.

МОТИВАЦІЯ (нім. Motivation, франц. motivation, від motif, з лат.

moveo — рухаю) — свідомі чи несвідомі психічні фактори, що спо-

нукають до здійснення певних дій; наявність причинно-наслідко-

вого зв'язку між діями, вчинками, явищами.

МОТО... (від лат. moto — безперервно рухаю) — у складних словах

відповідає поняттям "моторний", "який рухається за допомогою

мотора", "моторизований", а також "мотоцикл", напр.: мотоклуб,

мотоколона, моторесурс.

МОТОБОЛ [від мото(цикл) і англ. ball — м'яч] — командна спорти-

вна гра з великим м'ячем на мотоциклах.

МОТОДРОМ [від мото(цикл) і ...драм] — спеціально обладнане

місце для мотоциклетних змагань та випробувань мотоциклів.

372

МУЛЬДА

МОТОКРбС [від мото(кикл) і крос} — спортивне змагання на мо-

тоциклах по пересіченій місцевості.

МОТОРАЛІ [від мото(цикл) і ралі] — комплексне спортивне зма-

гання на мотоциклах чи моторолерах за заданим режимом руху.

МОТОРЕСУРС (від мато... і ресурс) — тривалість дії двигуна внут-

рішнього згоряння до планового капітального ремонту.

МОТЙРИКА (від лат. motor — який рухає) — 1) Рухова активність

організму, його органів і частин. 2) Сукупність рухових процесів та

пов'язаних з ними фізіологічних та психічних явищ, що є об'єктом

вивчення, ергономіки.

МОТОРОЛЕР (нім. Motorroller, від Motor — двигун і Roller — ко-

ток) — різновид мотоцикла з колесами малих розмірів.

МОТОЦИКЛ, МОТОЦИКЛЕТ (франц. motocycle, motocyclette, від

лат. moto — безперервно рухаю і грец. иииХод — коло, колесо) —

двоколісна самохідна машина, обладнана двигуном внутрішнього

згоряння, часто комплектується причіпною коляскою.

МОХЕР (англ. mohair) — вовна ангорської кози; тканина або виро-

би з такої вовни.

МОЦІбН [нім. Motion, від лат. motio (motionis) — рух] — пішохідна

прогулянка для відпочинку, зміцнення організму або з лікувальною

метою.

МУАР (франц. moire) — 1) Шовкова тканина з хвилеподібним ви-

лиском. 2) Побічний візерунок на відбитку з автотипного кліше при

неправильному його виготовленні.

МУДЖАХЇДИ (араб., перс., букв. — ревнителі) — у країнах мусуль-

манського Сходу учасники різних соціальних, а також релігійних ру-

хів.

МУЕДЗЙН (тур., від араб, му'аддін) — в ісламі служитель при мече-

ті, який у визначений час закликає з мінарету мусульман до молит-

ви.

МУЗА (грец. цоїїаа) — 1) У давньогрецькій міфології кожна з дев'яти

богинь — покровительок мистецтв і наук (Кліо, Евтерпа, Талія, Ме-

льпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія, Уранія та Каміопа). Храми

на їх честь називали мусейонами (звідси — "музей" та "музика").