3) Особи з комбінованим ураженням, напр. Отруйними речовинами

й пораненнями.

МІКСТУРА (лат. mixtura — суміш) — рідинна лікарська форма із су-

міші кількох лікарських засобів для внутрішнього вживання.

МІЛЕДІ (англ. my lady, букв. — моя пані) — у Великій Британії

ввічливо-шанобливе звертання до заміжньої жінки з привілейова-

них верств.

МІЛЕНІУМ (від лат. mille — тисяча) — тисячоліття.

МІЛІ... (від лат. mille — тисяча) — у складних словах означає

"тисячна частка", напр.: міліграм, міліметр.

МІЛІАРНИЙ (від лат. miliarius — просяний) — просоподібний;

термін, уживаний для позначення дрібних множинних вогнищ де-

яких хвороб (напр.: м. туберкульоз, м - н а пневмонія, м. рак).

МІЛІМЕТР (від мілі... і метр) — одиниця довжини, 0,001 м; позна-

чається мм.

МІЛІТАРИЗАЦІЯ (від лат. militaris — воєнний) — 1) Здійснення

мілітаризму. 2) Підпорядкування економічного, політичного й гро-

мадського життя цілям підготовки загарбницьких воєн; перенесен-

ня форм і методів військової організації в галузь цивільних відносин,

поширення військових законів, військової дисципліни (1) на якусь

галузь народного господарства, воєнізація промисловості, створен-

ня воєнної економіки в мирний час.

МІЛІТАРИЗМ (від лат. militaris — воєнний) — політика гонитви

озброєнь, підготовки й розв'язання загарбницьких воєн.

МІЛІЦІЯ (від лат. militia — військо) — 1) В окремих країнах вид

ополчення (військове добровільне формування тимчасового харак-

теру), що комплектується здебільшого під час війни для тилової

359

МІЛОРД

служби. 2) В Україні та деяких інших країнах система правоохорон-

них органів, що здійснює охорону громадського порядку, державної

власності, особи, особистих та майнових прав громадян; працівни-

ки цієї системи.

МІЛОРД (англ. my lord, букв. — мій пане) — 1) Найменування ари-

стократа, лорда у Великій Британії, а також шанобливе звертання

до нього. 2) Звертання до судді у Великій Британії.

МІЛЬЙбН (франц. million, з італ. milione, збільш, від mille — тися-

ча) — тисяча тисяч; позначається млн.

МІЛЬЯРД (франц. milliard) — тисяча мільйонів; позначається млрд.

Інша назва — більйон.

МІМ (від грец. цщод — наслідування, наслідувач) — актор панто-

міми.

МІМІКА (від грец. ціціибі; — наслідування) — 1) Рухи м'язів облич-

чя людини відповідно до її почуттів чи настрою. 2) Мистецтво

(уміння) виражати думки й почуття, створювати образи за допомо-

гою рухів_рук, обличчя тощо.

МІМІКРІЯ (англ. mimicry, від грец. цід?оцда — наслідую) — 1) По-

дібність одних тварин і рослин (чи їхніх органів) до інших або до

предметів навколишнього середовища. М. — захисне пристосуван-

ня, напр. подібність деяких метеликів до сухого або пожовклого ли-

стя. 2) Переносно — пристосовництво, здатність залежно від обста-

вин змінювати свої погляди, поведінку тощо.

МІМОЗА (від грец. дїцод — наслідувач) — 1) Рід тропічних і субтро-

пічних рослин. Трави, ліани, кущі й дерева. М. соромливу ви-

рощують в оранжереях. 2) Неправильна назва південної акації з жо-

втими квітами. 3) Переносно — недоторканна, надміру вразлива

людина. t

МІНАРЕТ (тур. minara, від араб, манара — маяк) — баштоподібна

споруда при мечеті, з якої глашатай (муедзин) скликає мусульман на

молитву.

МІНЕЗЙНГЕРИ (нім. Minnesa'nger) — німецькі середньовічні пое-

/ии-співці 12—15 ст.

МІНЕРАЛ (франц. mineral) — природна хімічна сполука або само-

родний елемент, приблизно однорідний за хімічним складом і фізи-

чними властивостями; складова частина гірських порід, руд тошо.

МІНЕРАЛІЗАЦІЯ — 1) Відкладення мінералів з розчинів газових

потоків або магматичних розплавів у вигляді вкраплень чи прожил-

ків у гірських породах. 2) Насичування ґрунту мінеральними соля-

ми. 3) Природний (за допомогою мікроорганізмів) або штучний роз-

клад органічних і неорганічних сполук.

МІНЕРАЛбГІЯ (від мінерал і ...логія) — наука, що вивчає мінерали,

їхній склад, будову, фізичні властивості, умови утворення, народно-

господарське значення.

МІНЕРНА (лат. Minerva) — у давньоримській міфології богиня муд-

рості, наук, мистецтв і ремесел.

360

______________________________________________МІНУС

МІНІ (англ. mini) — короткий, вище колін (про одяг). Протилежне —

максі. Див. також Міді.

МІНІАТЮРА (франц. miniature, з італ. miniature, від лат. minium —

сурик) — 1) Живописні зображення, що прикрашали та ілюструва-

ли середньовічні рукописи у вигляді заставок або на всю сторінку.

2) Твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що відзнача-

ється особливо тонкою технікою виконання. 3) Нарис, оповідання

або театральна п'єса (театр мініатюр) невеликого розміру. 4) Пере-

носно — будь-що невеликого розміру.

МІНІАТЮРИСТ (франц. miniaturiste) — 1) Художник, який пи-

ше мініатюри. 2) Автор коротких літературних або театральних

творів.

МІШМАКС [від міні(мум) і макс(имум)] — значення функції двох

змінних (х, у), якого вона досягає, коли взяти спочатку максимум по

у, а потім мінімум по х.

МІНІМАЛЬНИЙ (лат. minimalis) — найменший серед чогось; най-

менший з можливих.

МІНІМІЗАЦІЯ (від лат. minimus — найменший) — доведення чо-

го-небудь до найменшого розміру, зменшення, скорочення.

МІНІМУМ (лат. minimum) — 1) Найменша кількість, найменша

величина; нижча межа чогось. Протилежне — максимум. 2) матем.

Найменше значення безперервної функції.

МІНІ-ФУТБОЛ (від міні та футбол) — гра у футбол в закритому

приміщенні при зменшених розмірах поля, кількості гравців тощо.

МІНОГИ (нім. Neunaugen) — безщелепні хребетні тварини класу

круглоротих. Поширені в прісних водах та морях. Деякі види —

об'єкти промислу.

МІНОЛбПЇ (від грец. unv — місяць і Хбуод — слово) — збірки коро-

тких житій святих, розміщених у календарному порядку відповідно

до днів їх пам'яті. Давньоруські М. відомі під назвою прологів.

МІНОР (італ. minore, від лат. minor — менший) — 1) Музичний

лад, стійкі звуки якого (І, III, V ступені) — утворюють малий (міно-

рний) тризвук. 2) Переносно — смутний, меланхолійний настрій.

Протилежне — мажор.

МІНОРАТ (від лат. minor — менший) — 1) Порядок спадкування,

коли майно передається молодшому за віком у роді або сім'ї. 2) Май-

но що передається за міноратом. Див. також Майорат.

МІНОС, МІНбЙ (грец. МІУШС) — у давньогрецькій міфології цар

о. Кріт, який після смерті став суддею в пеклі.

МІНОТАВР (грец. Міуштсшрод) — у давньогрецькій міфології чудо-

висько з тілом людини й головою бика, якого критський цар Мінос

годував живими людьми. Убитий героєм Тезеєм.

МІНУС (від лат. minus — менше, за винятком) — 1) Знак (-) для

позначення дії віднімання, а також від'ємних величин та чисел.

2) Знак для позначення температур нижче нуля. 3) Переносно в

розмовній мові — вада, негативна риса. Див. також Плюс.

361

МІНУСКУЛИ

МІНУСКУЛИ (від лат. minusculus — маленький) — рядкові малі

літери переважно в стародавній писемності.

МІНУТА (від лат. minuta — зменшена) — одиниця довжини дуги

(або величина кута), що дорівнює 1/60 частці дугового (відповідно

кругового) градуса; позначається знаком '.

МІНЬЙОН (франц. mignonne, від mignon — малесенький) — 1) Дріб-

ний друкарський шрифт, середній між петитом і нонпареллю, кегль

якого дорівнює 7 пунктам (2,53 мм). 2) Рояль найменших розмірів.

3) Електролампа з цоколем меншого, ніж звичайно, діаметра. 4) Ро-

сійський бальний танець, близький до вальсу.

МІО... [від грец. цїїд (цибд) — м'яз] — у складних словах означає

"м'яз",, напр.: міоглобін, міокард.

МІОЗИН [від грец. дис (nu<k) — м'яз] — найважливіший білок м'я-

зів. Виконує функції скоротливого білка й ферменту, який каталізує

розщеплення аденозинтрифосфорної кислоти в організмах.

МІОЗИТ [від грец. цїїд (цибд) — м'яз] — запалення м'язів, головним

чином тулуба, шиї, кінцівок. Виникає при охолодженні тіла, трав-

матичних ураженнях тощо.

МІОКАРД, МІОКАРДІЙ (від міо... і грец. иарбіа — серце) — серед-

ній шар стінки серця. Складається з м'язових волокон, внаслідок

скорочення, яких відбувається робота серця.

МІОКАРДИТ — запальне захворювання серцевого м'яза (міокар-

да); виникає найчастіше як ускладнення інфекційних захворювань

(дифтерії, ревматизму, скарлатини, тифу тощо).

МІОМА (від міо... і ...ома) — доброякісна пухлина, що розвивається

з м'язової тканини.

МІОПАТІЯ (від міо... і ...патія) — захворювання, яке характеризу-

ється первинною прогресуючою дистрофією скелетних м'язів.

МІОЦЕН, МІОЦЕНОВА ЕПОХА (від грец. ДЕІШУ — менший, ниж-

чий і ...цен) — рання епоха неогену.

МІРАБЕЛЬ (франц. mirabell) — жовтоплідні сорти сливи з дрібни-

ми плодами. Від назви містечка Мірабо на півдні Франції.

МІРАЖ (франц. mirage, від mirer — спостерігати) — оптичне явище

в атмосфері, виникнення на обрії уявних зображень предметів. Ін-

ша назва — марево.

МІРЗА, МУРЗА (від перс, амір-заде — син еміра, князя) — 1) У де-

яких народів Сходу титул членів правлячої династії великих феода-

лів; ставиться після імені. 2) Шанобливе звертання до вищих урядо-

вців і вчених; ставиться перед ім'ям або після нього. 3) У деяких на-

родів Середнього Сходу — секретар, писар.

МІРІАДИ [від грец. циріад (цирійбод) — десять тисяч] — безліч, незлі-

ченна кількість. Поняття вживають переважно в художній літературі.

МІС (англ. miss) — форма звертання до дівчини в англомовних краї-

нах; уживається здебільшого з ім'ям або прізвищем.

МІСІОНЕРСТВО (від франц. missionnaire, з лат. missio — посилка,

відправлення) — форма діяльності релігійних організацій та церков,

362

МІТКАЛЬ

спрямована на навернення до свого вчення іновірців. Найхарактер-

ніша для християнства та ісламу.

МІСІС (англ. mistress) — форма звертання до нетитулованої одру-

женої жінки в англомовних країнах; уживається здебільшого з ім'ям

абд прізвищем.

МІСІЯ (від лат. missio — посилка, доручення) — 1) Постійне дипло-

матичне представництво в якійсь державі, очолюване посланни-

ком, повіреним у справах. 2) Представники держави чи міжнарод-

ної організації, послані в якусь країну зі спеціальною метою або

певним дорученням. 3) Церковна місіонерська організація (див.

Місіонерство). 4) Переносно — доручення, завдання; покликан-

ня.

МІСТЕР (англ. mister) — форма звертання до нетитулованого чоло-

віка в англомовних країнах; уживається здебільшого з ім'ям або

прізвищем.

МІСТЕРІЇ (від грец. циоттірюу — таємниця, таїнство) — 1) У країнах

античного світу (Греція, Рим) та Стародавнього Сходу (Єгипет,

Персія) таємні релігійні обряди, церемонії на честь деяких богів, до

участі в яких допускалися лише посвячені. 2) Релігійні процесії з

елементами вистави у східних релігіях. 3) Популярний жанр серед-

шювічного релігійного театру в Західній Європі 14—15 ст.

МІСТИК (від грец. цистибд — таємничий) — людина, що вірить у

надприродне, в чудеса; забобонна людина.

МІСТИКА (від грец. |л>стиа — таємничі обряди) — 1) Віра в існу-

вання надприродних, таємничих сил та в здатність людини вступа-

ти в безпосередні зносини з ними. 2) Схильність до віри в таємниче

й надприродне. 3) Щось загадкове, непояснюване.

МІСТИФІКАЦІЯ (від грец. циатт|д — таємничий і ...фікація) —