2) Морська тварина з драглистим округлим тілом і щупальцями.

МЕЗ..., МЕЗО... (від грец. цєоск — середній, серединний) — у скла-

дних словах відповідає поняттям "середній", "середня величина"

або "проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі",

напр.: мезозой, мезоморфний.

МЕЗАЛЬЯНС (франц. mesalliance, букв. — непристойний союз) —

шлюб, нерівний з погляду соціального або майнового стану подруж-

жя.

МЕЗО...,див. Мез.

МЕЗОЗАВР (від мезо... і ...завр) — ряд вимерлих прісноводних пла-

зунів, які жили за палеозою.

МЕЗОЗбЙ, МЕЗОЗОЙСЬКА ЕРА (від мезо... і ...зой) — четверта

ера в геологічній історії Землі; розпочалась 230 млн років тому, три-

вала 163 млн років. Відклади цієї ери становлять мезозойську групу.

За М, розвинулися голонасінні рослини, серед тварин — плазуни

(динозаври, іхтіозаври та ін.), з'явилися птахи, перші ссавці, покри-

тонасінні рослини. Поділяється натри періоди', тріас, юра, крейда.

МЕЗОКЛІМАТ (від мезо... і клімат) — клімат порівняно невеликих

Ділянок земної поверхні, часто не характерний для загальних кліма-

тичних умов даного географічного району (клімат лісу, міста тощо);

проміжний між макрокліматом і мікрокліматом.

МЕЗОЛІТ (від мезо... і літ) — епоха кам'яної доби, що була перехід-

ною між палеолітом і неолітом (інколи називають епіпалеолітом).

Датується 12—8 тисячоліттями до н. е.

МЕЗОНИ [віджез... і (електр)он] — нестабільні елементарні частин-

ки, які належать до класу сильно взаємодіючих частинок (адронів).

Розрізняють ка-мезони й пі-мезони. Назва пов'язана з тим, що їх

маса більша за масу електрона й менша за масу нуклона.

347

МЕЗОНІН

МЕЗОНІН (італ. mezzanine, від mezzano — середній) — верхній на-

півповерх будинку.

МЕЗОСФЕРА (від мезо... і сфера) — шар атмосфери на висоті від 55

до 80 км; характеризується зниженням температури з висотою, яке

відбувається внаслідок охолодження цього шару інфрачервоним

випромінюванням озону й вуглекислого газу.

МЕИСТЕРЗЙНГЕРИ (нім. Meistersinger — майстер співу) — німе-

цькі лое/п«-співці із цехових ремісників 14—16 ст.

МЕКТЕБ (араб, мактаб) — початкова мусульманська школа для

хлопчиків у країнах Близького й Середнього Сходу.

МЕЛАНЖ (франц. melange — суміш) — 1) Суміш різнокольорових

волокон; тканина з такого прядива. 2) Суміш азотної і сірчаної кис-

лот, що її застосовують як окисник палива в ракетних двигунах.

3) Заморожена суміш жовтків і білків яєць.

МЕЛАНІНИ [від грец. \\i\ac, (neAavoe) — чорний і ...ома] — темно-

коричневі й чорні пігменти тварин, людини й рослин. У хребетних

тварин і людини містяться у волоссі, шкірі, сітківці ока.

МЕЛАНОМА [від грец. цєАае (piXavcx;) — чорний і ...ома] — злоякіс-

на пухлина, яка розвивається з клітин, що виробляють пігмент ме-

ланін. Найчастіше розвивається з родимих плям, судинної оболон-

ки (сітківки) ока.

МЕЛАНХОЛІЙНИЙ (від меланхолія) — який, стосується меланхо-

лії; тужливий, сумний.

МЕЛАНХОЛІК (грец. цєАссухоАІкое) — 1) Один із типів темперамен-

ту, якому відповідає слабкий гальмівний тип вищої нервової діяль-

ності. 2) Людпіна, в якої переважає пригнічений, сумний настрій.

МЕЛАНХОЛІЯ (грец. цєАсгухоАїа, від дєАае — чорний і хоАІЇ — жовч) —