2) Видача дозволу на право виконання певних операцій, торгівлю

певними тдварами тощо.

ЛІЦЕНЦІАТ (від лат. licentiatus — звільнений, відпущений) — пер-

ший учений ступінь у деяких закордонних університетах, що дає

право викладати у середніх навчальних закладах.

ЛОБЕКТОМІЯ (від грец. Хор6<;— шматок і єятоцп— виріз) — вида-

лення частини легені. Операція при туберкульозі, гнійних процесах,

пухлинах та інших захворюваннях легень.

ЛбБІ (від англ. lobby — прийомна, вестибюль, кулуари) — представ-

ники державних або виборних структур, що чинять тиск на зако-

нодавців і державних чиновників з метою прийняття чи відхилення

тих або інших законів.

ЛОБІЗМ (англ. lobbyism) — система впливу на членів законодавчих

органів з, боку лобі.

ЛОВЕЛАС (англ. Lovelace) — спокусник, залицяльник, гульвіса,

баламут. За ім'ям персонажа роману англійського письменника

С. Річардсона "Клариса Гарло".

...ЛОГ (від грец. хбуос; — слово, вчення) — у складних словах відпо-

відає поняттям: "той, хто займається наукою", "слово", "мова",

напр.: діалог, некролог, соціолог.

326

ЛОКАЛЬНИЙ

ЛОГАРИФМ (лат. logarithmus, від грец. Xoyoq, тут — відношення

і &рІ8ц6<; — число) — показник степеня, до якого треба піднести пе-

вне число, щоб одержати відповідне число.

..ЛОПЗМ (від грец. Хоуіадбі; — судження, вислів) — у складних

словах відповідає поняттям "слово", "словосполучення", напр.:

неологізм, фразеологізм.

ЛбПКА (від грец. Хоуіхії — проза; наука про умовивід) — 1) Наука

про закони, форми та прийоми людського мислення, застосування

яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення обєк-

тивної істини. 2) Формальна л. — наука, що вивчає форми ми-

слення (поняття, судження, умовиводи) та структури наукового

знання (дедуктивні системи, схеми доведення тощо). 3) М а те м а-

т й ч н а л. — символічний вираз формальної логіки, найвищий

етап її розвитку. 4) Хід роздумів. 5) Розумність, правильність, внут-

рішня закономірність.

ЛОГІЧНИЙ (від грец. Хоуіио<;) — 1) Який стосується логіки, засно-

ваний на законах логіки. 2) Необхідний, закономірний.

..ЛОГІЯ (від грец. Хбуос, — слово, вчення) — у складних словах від-

повідає поняттям "наука", "знання", "слово", напр.: кріологія,

філологія.

ЛОГО... (від грец. Х6уо<; — слово) — у складних словах відповідає

поняттям "слово", "мова", "мовлення", напр.: логоневроз, логопед.

ЛОГОКЛбНЇЯ (відлого... та грец. xXwv— гілка, пагін) — розлад мо-

влення, при якому спостерігається багаторазове повторення одного

і того ж звука, складу чи слова.

ЛОГОНЕВРбЗ (відлого... і невроз) — розлад мовної функції людини

(переважно дітей), що настає внаслідок невротичного стану особи.

ЛОГОПАТІЯ (від лого... і ...патія) — вада мови внаслідок ушко-

дження апарату мовлення, а також центральної нервової системи

або затримки розвитку мови.

ЛОГОПЕДІЯ (від лого... і ...педія) — наука, що вивчає вади вимови,

а також розробляє методи і вправи для запобігання та лікування їх.

ЛОГОТИП (від лого... і тип) — 1) Поліграфічна набірна деталь, що

містить склад або слово. 2) Фірмовий товарний знак.

ЛОДЖІЯ (італ. loggia) — 1) Приміщення в будинку, відкрите з фа-

садного боку й огороджене парапетом або ґраткою. 2) Окрема бу-

дівля галерейного типу.

ЛОЖА (франц. loge) — 1) Місця для глядачів у театральній залі

(навколо партеру й на ярусах), відокремлені перегородками.

2) Масонська л. — таємне товариство і місце зборів масонів.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ (франц. localisation) — 1) Віднесення чого-небудь

До визначеного місця. 2) Обмеження поширення якогось явища,

процесу.

ЛОКАЛЬНИЙ (лат. localis, від locus — місце) — місцевий, який не

виходить за визначені межі; л-на війна — війна, обмежена по-

рівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.

327

ЛОКАТОР

ЛОКАТОР (від лат. loco — уміщую) — пристрій, яким визначають

місце, де перебуває літак, судно чи інший об'єкт, за допомогою від-

битих від них або випромінюваних ними звукових чи електромаг-

нітних хвиль.

ЛОКАУТ (від англ. lock-out, букв. — зачиняти двері перед ки-

мось) — закриття власниками своїх підприємств та масове звіль-

нення робітників як засіб боротьби із страйками.

ЛОКАЦІЯ (лат. locatio — розміщення, розподіл, від loco — розмі-

щую) — виявлення об'єкта пошуку, визначення його місцеполо-

ження.,

ЛОКАЯТА (санскр.) — те саме, що й чарвака.

ЛОКО (італ. loco, від лат. locus — місце) — 1) Ціна товару, визначе-

на без урахування видатків на його транспортування; угода на таких

умовах. 2) Операція з іноземною валютою або цінними паперами,

розрахунок за якою провадять готівкою на тій самій бірж, де її було

здійснено.

ЛОКОМОБІЛЬ (франц. locomobile, від лат. locus — місце і mobi-

lis — рухомий) — пересувний або стаціонарний паросиловий агре-

гат.

ЛОКОМОТИВ (франц. locomotive, від лат. locus — місце і motio —

рух) — спільна назва для самохідних машин, що рухаються по рей-

кових коліях, пересуваючи поїзди.

ЛОКУС (від лат. locus — місце) — 1) Місцезнаходження чого-не-

будь. 2) Л. хромосоми — ділянка хромосоми, в якій міститься

певний спадковий чинник (ген).

ЛОМБАРД — кредитна установа, що надає населенню позички за

певний процент під заставу цінних речей; приймає також (за плату)

на зберігання деякі предмети домашнього вжитку. Від назви італій-

ської провінції Ломбардія, де вони вперше були створені.

ЛОНГЕТ (франц. longuet, букв. — видовжений) — пов'язка з гіпсу,

яка забезпечує нерухомість зламаних кісток кінцівок.

ЛОНПТ'ЮД (англ. longitude — довгота) — довготермінове систе-

матичне дослідження одних і тих самих осіб, що дозволяє визначи-

ти вікові та індивідуальні особливості фаз життєвого циклу.

ЛОНЖА (франц. longe — аркан, мотузок) — 1) Довгий мотузок, на

якому запускають по колу авто- і авіамоделі. Інша назва — корда.

2) Канат, що служить для безпеки акробатів при стрибках, вико-

нанні фігур під куполом цирку тощо.

ЛОНЖЕРОН (франц. longeron, від longer — проходити вздовж) —

1) Балка, що проходить уздовж крила літака і надає йому міцності.

2) Поздовжня балка рами автомобіля, трактора тощо.

ЛОРД (англ. lord, від староангл. hlaford — охоронець, захисник

хліба) — 1) За середньовіччя в Англії великий феодал. Пізніше спад-

ковий титул представників англійського вищого дворянства.

2) Титул, пов'язаний з деякими високими офіційними посадами у

Великій Британії.

328

ЛУКУЛЛІВ

(англ. Іігу, з малайського luri) — рід папуг родини лорієвих.

Поширені на Новій Гвінеї, Молуккських та деяких інших островах.

Л. добре наслідують звуки людської мови.

ЛОРНЕТ (франц. lorgnette, від lorgner — позирати нишком) — скла-

дані окуляри з ручкою.

ЛбРО, ЛбРО-КОНТО (італ. loro conto, букв. — їхній рахунок) — ко-

респондентський рахунок, який банк відкриває для запису сум, вида-

них або отриманих за дорученням свого клієнта. Див. також Ностро.

ЛОТ' (гол. lood) — прилад для вимірювання глибини моря, ріки то-

що.

ЛОТ2 (нім. Lot) — неметрична одиниця маси (ваги) в Австралії

(17,5 г), Данії (15,3 г), Росії (12,8 г), використовувалася до 1918 p.,

тобто до запровадження метричних мір.

ЛОТ3 (франц. lot — жереб, виграш) — партія товару, що виставля-

ється на аукціон або бере участь у якійсь операції, а також група од-

норідних предметів у розігруванні лотерей, конкурсах тощо.

ЛОТЕРЕЯ (італ. lotteria, від lotto — частина, частка) — форма залу-

чення коштів населення через продаж лотерейних квитків; частина

виручених за них коштів розігрується у вигляді речових або грошо-

вих виграшів.

ЛОТО (франц. loto, від італ. lotto — частка) — 1) Настільна гра на

картах з номерами, які закриваються фішками. 2) Масові ігри, кар-

тки для яких поширюються через спеціальну торговельну мережу.

ЛбТОС (грец. Хіотб?) — рід водяних багаторічних трав'янистих рос-

лин родини лататтєвих. Мають великі красиві квітки. Л. горіхонос-

ний культивують заради їстівних кореневищ і насіння.

ЛОУРЕНСІЙ — штучно одержаний радіоактивний хімічний еле-

мент, символ Lr, ат. н. 103; належить до актиноїдів. Від прізвища

американського фізика Е.-О. Лоуренса (1901—58).

ЛбЦІЯ (від гол. loodsen — вести корабель) — 1) Один з розділів на-

уки про судноводіння, що детально вивчає океани, моря, річки від-

повідно до потреб судноплавства. 2) Докладний опис особливостей

моря, берега, підходів до портів, напрямів й швидкості течій, харак-

теристики рельєфу дна тощо.

ЛОЦМАН (гол. loodsman) — особа, добре знайома з умовами пла-

вання в певному районі моря, річки, порту тощо. В обов'язки Л.

входить проводження суден у межах цього району.

ЛОЯЛЬНИЙ (від франц. loyal — вірний, чесний) — 1) Який трима-

ється у межах законності, іноді тільки зовнішню, формально. 2) Який

Доброзичливо-нейтрально ставиться до когось, чогось.

ЛУЇ, ЛУЇДбР (франц. louis d'or, букв. — золотий луї, від Louis —

Людовик) — золота 20-франкова французька монета 17—18 ст.

ЛУКУЛЛІВ бенкет — розкішний, коштовний обід. Від імені

римського магната Лукулла (1 ст. до н. е.), що вславився марно-

тратством.

329

ЛУПА______________________________________________________

ЛУПА (франц. loupe, букв. — наріст) — прилад (збиральна лінза або

система лінз) для розглядання дрібних деталей.

ЛЬЄ (франц. lieue, від лат. leuga, leuva) — старовинна французька

одиниця відстані (4,444 км, або 5,555 км), яка становить 1/25° або

1/20° дуги земного меридіана.

ЛЬЯНОС (ісп. llanos, букв. — рівнини) — тип тропічного лісостепу

(саван) у межах Венесуели і Колумбії. Використовують як пасовись-

ка._

ЛЮЕС (від лат. lues — зараза, хвороба) — те саме, що й сифіліс.

ЛЮК (гол. luik) — виріз, отвір у палубах корабля, у автомобілі, тан-

ку, підлозі сцени тощо, а також кришка, що прикриває цей отвір.

ЛЮКС ' (від лат. lux — світло) — одиниця освітленості; позначаєть-

ся лк. 1 лк — освітленість, створювана світловим потоком в 1 лю-

мен, рівномірно розподіленим на площині 1 м2.

ЛЮКС2 (франц. luxe — розкіш, від лат. luxus — пишність) — позна-

чення розкішно обладнаних магазинів, номерів у готелях, купе в

поїздах, кают на суднах, найвищого ґатунку товарів тощо.

ЛЮМБАГО (лат. lumbago, від lumbus — поперек) — сильний біль,

що раптово виникає в попереку при захворюваннях м'язів і нервів.

ЛЮМЕН (від лат. lumen — світло) — одиниця світлового потоку; по-

значається лм. 1 лм випромінюється в тілесному куті в 1 стерадіан

точковим джерелом світла, сила світла якого становить 1 канделу.

ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від лат. lumen — світло і ...escentia — суфікс,

що означає слабку дію) — свічення речовин, не пов'язане з тепло-

вими випромінюваннями (холодне свічення).

ЛЮМІНОФбРИ (від лат. lumen — світло і ...фор) — речовини, зда-

тні до люмінесценції.

ЛЮМПЕН-ПРОЛЕТАРІАТ (нім. Lumpenproletariat, від Lumpen —

лахміття і пролетаріат) — декласовані верстви населення у суспіль-

стві —^жебраки, волоцюги, злодії тощо.

ЛЮНЕТ (франц. lunette, зменш, від lune — Місяць) — 1) Пристрій у

металорізальних верстатах для додаткового підтримування при об-

робці довгих заготовок. 2) архіт. Отвір у стіні під розпалубкою

склепіння. 3) військ. Відкрите укріплення на полі. 4) Зорова труба,

телескоп.г

ЛЮСТРАЦІЇ' (польс. lustracja — перевірка, від лат. lustrum — фіс-

кальний період) — періодичні описи державного майна для обліку до-

ходів.

ЛЮСТРАЦІЇ2 (від лат. lustratio — очищення шляхом жертвоприне-

сення) — релігійно-містичні обряди, які, за уявленням віруючих,

охороняють від хвороб та інших бід.

ЛЮТЕРАНСТВО — один з основних напрямів протестантизму,

що виник у 16 ст. в Німеччині на основі вчення М. Лютера (звідси

й назва). Головним у віровченні Л. є положення про виправдання

вірою й про спасіння через особисту віру (без посередництва церк-

ви).

330

МАГ

ЛЮТЕЦІЙ — хімічний елемент, символ Lu, ат. н. 71; блискучий ме-

тал, належить до лантаноїдів. Від латинської назви Парижа — Лю-

теція.

ЛЮТНЯ (італ. liuto, від араб, аль'уд — дерево) — струнний щипко-

вий музичний інструмент.

ЛЮЦЕРНА (нім. Luzerne, франц. luzerne) — рід трав'янистих рос-

лин родини бобових. Поширені в Європі, Азії, Північній Америці.

Цінна кормова культура.

ЛЮЦИФЕР, ЛЮЦИПЕР (лат. lucifer, букв. — носій світла, від

lux — світло і fero — несу) — в християнській міфології — сатана, во-

лодар пекла й зла.

ЛЯКРОС (франц. la crosse, букв. — ціпок, ключка) — національ-

на канадська спортивна командна гра з м'ячем і ракеткою-ключ-

кою.

ЛЯПІС (від лат. lapis — камінь) — азотнокислотне срібло. Застосо-

вують для виготовлення фотоматеріалів, дзеркал тощо; в медици-

ні — протимікробний і припікальний засіб.

ЛЯПІС-ЛАЗУР (від лат. lapis — камінь і lazur — лазур) — те саме,

що й лазурит.

ЛЯПСУС (від лат. lapsus — падіння, помилка) — прикра помилка,

недогляд в усній мові або на письмі через неуважність, поспішність

або забутливість.

МА (сир.) — у міфології багатьох давніх народів Малої Азії богиня

землі й родючості.

МАВЗОЛЕЙ (грец. MauawXeiov) — монументальна поховальна спо-

руда. Від назви гробниці карійського царя Мавсола в Галікарнасі

(4 ст. до н. е., Мала Азія).

МАВР (грец. Moupog) — 1) Застаріла назва представника корінного

населення історичної області в Північній Африці — Мавританії.

2) Після завоювання Північної Африки арабами (8 ст.) і появи їх на

Піренейському півострові назва всіх завойовників, що прийшли з

Північної Африки.

МАВРИТАНСЬКИЙ СТИЛЬ — архітектурний стиль, створений

арабами й маврами в 7—15 ст. Характерні риси: підковоподібні ар-

ки, сталактитоподібні прикраси, строкате ліплення й різьблення.

Від назви історичної області Північної Африки — Мавританія.

МАГ (грец. \iayoc,, з перс, магуш — чаклун) — 1) Жрець у Стародав-

ньому Ірані і деяких сусідніх країнах. 2) Переносно — чаклун, ві-

Щун, чудовий.

331

МАГАРАДЖА

МАГАРАДЖА (санскр. — великий володар) — титул князя високо-

го рангу в Індії. Існував до ліквідації князівств (1956).

МАГІСТР (від лат. magister — начальник, вчитель) — 1) У Стародав-

ньому Римі титул деяких службовців. 2) У Візантії високий при-

дворний титул. 3) У Західній Європі голова середньовічного духов-

но-лицарського ордену. 4) У деяких країнах другий після бакалавра

вчений ступінь. 5) У Західній Європі за середньовіччя викладач гу-

манітарних наук.

МАГІСТРАНТ (лат. magistrandus, від magistro — навчаю) — особа,

що склала екзамени на звання магістра, але не захистила магістер-

ської дисертації.

МАГІСТРАТ (лат. magistrates) — 1) У Стародавньому Римі державна

посада, представник влади. 2) У Литві, Польщі й Україні 15—19 ст.

орган міського управління, що здійснював адміністративно-судові

функції. 4) Міське управління (муніципалітет). 5) У Великій Брита-

нії і Франції — суддя. 6) У СІЛА — сукупність усіх державних уря-

довців, у т. ч._судових.

МАГІСТРАТУРА (лат. magistratura) — 1) У Стародавньому Римі по-

чесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали. 2) Загальна

назва судових посад, відомств у деяких країнах. 3) Підготовка, яка

підвищує кваліфікацію фахівця у вищих навчальних закладах, а та-

кож відділ, що забезпечує таку підготовку.

МАГІЯ (від грец. цссуєіа — ворожба) — обряди, пов'язані з чаклунс-

твом, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні

явища. З М. пов'язані найрізноманітніші забобони й повір'я, які є

складовою частиною всіх релігійних вірувань.

МАГМА (від грец. мйуда ~ густа мазь) — природна розплавлена ма-

са переважно силікатного складу з домішкою летких речовин, що

утворюється в надрах Землі. При охолодженні, як на глибині, так і

після виливу через вулкани на земну поверхню, вона твердне, утво-

рюючи магматичні породи.

МАГНАТ (від лат. magnatus — багата, знатна людина) — 1) У ряді

країн Західної Європи, зокрема в Польщі й Угорщині, за феодалізму

великі землевласники, аристократична верхівка класу феодалів. 2) Пе-

реносн9 — глава монополії (напр. фінансовий м.).

МАГНЕЗІЯ — оксид магнію; білий порошок. Застосовують у меди-

цині, у виробництві вогнетривів, будівельних матеріалів. Від назви

давньогрецького м. Магнесія.

МАГНЕТИЗМ (від грец. Мауупттіс — магнесійський) — 1) Сукуп-

ність властивостей і явищ (притягання, відштовхування тощо),

яка виявляється у взаємодії між електричними струмами, між

струмами і магнітами, мікрочастинками (електронами, протона-

ми, нейтронами). 2) 3 е м н й й м. — магнітне поле Землі й навко-

лоземного космічного простору. Інша назва — геомагнетизм.

3) Переносно — притягальність, сила впливу якоїсь особи, ідеї

тощо.

332

МАДОННА

МАГНЕТИКИ [від грец. jidyvrie (цау^ітод) — магніт] — тіла, що на-

магнічуються в магнітному полі, тобто навколо них утворюється до-

даткове магнітне поле.

МАГНЕТО [франц. magneto, від грец. дбсууг|<; (цауутітод) — магніт] —

магнітоелектричний генератор змінного струму для запалювання

від іскри робочої суміші в двигунах внутрішнього згоряння.

МАГНІЙ (від грец. цауупе — магніт) — хімічний елемент, символ

Mg, ат. н. 12; легкий сріблясто-білий метал. Застосовують для виго-

товлення легких сплавів, одержання важковідновлюваних металів

(ванадію, титану, урану тощо), для освітлювальних і запальних ра-

кет тощо.

МАГНІТ [від грец. цаууік (дйууптод), цаууптк (Хі9од) — магнесійсь-

кий (камінь)] — намагнічене тіло (здебільшого зі сталі або спеціаль-

ного сплаву) ,^ Ідо утворює магнітне поле.

МАГНІТНИЙ — який стосується магніту, має властивості магніту,

пов'язаний із земним магнетизмом', м-на антена — приймальна

антена у вигляді дротової котушки на стрижневому осерді, пере-

важно з фериту, м-на індукція — фізична величина, що хара-

ктеризує діяння магнітного поля в речовині на електричний струм;

м-на аномалія — місцеві відхилення від правильного розпо-

ділу елементів земного магнетизму; м-не поле — простір, у яко-

му виявляється діяння магнітних сил.

МАГНІТО... [від грец. HUYVIK (дбсууптое) — магніт] — у складних

словах відповідає поняттю "магнітні явища", "магніт", напр.: маг-

нітосфера, магнітотерапія.

МАГНІТОЛА [від магніто(фон) і (радіо)ла] — комбінована устано-

вка, в якій поєднуються радіоприймач і магнітофон.

МАГНІТОСФЕРА (від магніто... і сфера) — одна з геосфер, магнітна

оболонка Землі чи якоїсь іншої планети.

МАГНІТОФОН (від магніто... і ...фон) — радіотехнічний апарат

для магнітного записування звуку (здебільшого на магнітну стрічку)

та його відтворювання.

МАГНОЛІЯ — рід деревних і кущових рослин з великими запаш-

ними квітами. З квіток, листя та молодих гілок добувають ефірну

олію. Препарат, виготовлений з листя, використовують у медицині

Для зниження кров'яного тиску. Від прізвища французького бота-

ніка Магноля (1638-1715).

МАГОМЕТАНСТВО — те саме, що й іслам.

МАДАМ (франц. madame, букв. — моя пані) — форма звертання до

одруженої жінки у Франції та деяких інших країнах; вживається

Здебільшого з, прізвищем.

МАДЕМУАЗЕЛЬ (франц. mademoiselle, букв. — моя дівчина) —

форма звертання до дівчини у Франції та деяких інших країнах;

уживається здебільшого з прізвищем.

МАДОННА (від італ. madonna — моя пані; Богородиця) — 1) У ка-

толицькій релігії назва Богородиці, а також її зображень в образо-

333

МАДРИГАЛ

творчому мистецтві. 2) Старовинне звертання до заміжньої жінки в

Італії. Див. також Донна.

МАДРИГАЛ (франц. madrigal, з італ. madrigale) — 1) Спочатку іта-

лійська пісня; пізніше — невеликий ліричний вірш з компліментом

жінці. 2) Світський музично-поетичний жанр доби Відродження.

МАЕСТРО (італ. maestro, букв. — вчитель, майстер) — почесна на-

зва видатних діячів у різних галузях мистецтва, шанобливе звертан-

ня до них.

МАЖОР (франц. majeur, від італ. maggiore — більший) — 1) Музич-

ний лад, стійкі звуки якого (І, III, V) утворюють великий (мажор-

ний) тризвук. 2) Переносно — бадьорий, радісний настрій. Проти-

лежне — мінор.

МАЖОРДОМ (франц. majordome, від лат. major — старший і do-

mus — дім) — старший лакей, дворецький.

МАЖОРИТАРНИЙ (франц. majoritaire, від majorite — більшість) —

який належить до більшості, заснований на більшості; м - н а ви-

борча система — система виборів до представницьких органів,

за якою враховуються лише голоси, подані за кандидата (або за

список кандидатів партії), що дістав більшість голосів по виборчо-

му округу на^відміну від пропорційної виборчої системи.

МАЖОРНИЙ (франц. majeur, від італ. maggiore — більший, стар-

ший, вищий) — 1) муз. Який стосується мажору. 2) Переносно —

бадьорий, радісний.

МАЗАР (араб.) — місце, яке мусульмани вшановують як святе; зде-

більшогр гробниця аб,о могила зі зведеною над нею спорудою.

МАЗДАЇЗМ, МАЗДЕЇЗМ — стародавня релігія, поширена в 1 тис.

до н. е. в Мідії, Персії. За віровченням М., божественне начало (бог

Мазда, або Ахурамазда, звідси й назва) веде боротьбу із злим нача-

лом (Аріман) за панування над світом й душами людей.

МАЗОХІЗМ — 1) Форма статевого збочення, що виявляється в по-

требі відчувати біль, моральне приниження переважно з боку особи

протилежної статі. За ім'ям австрійського письменника Захер-Ма-

зоха (1836—95), що описав це явище в своїх романах. 2) Отримання

задов9лення від власних страждань.

МАЗУРКА (польс. mazurek — мазовецький танок) — 1) Польський

народний танець. 2) Музичний твір у ритмі й характері цього тан-

цю.,

МАЇС (ісп. maiz) — кукурудза.

МАЙНА (від італ. maina — забирай, опускай) — команда при бу-

дівельних, такелажних (див. Такелаж) та інших роботах, що озна-

чає "опускай вниз". Протилежне — віра.

МАЙбЛІКА (італ. maiolica) — вироби де/сорд/ии<?«о-ужиткового ми-

стецтва з кольорової випаленої глини, вкриті поливою. Від назви

о. Майорка в Середземному морі.

МАЙОНЕЗ (франц. mayonnaise) — соус з яєчних жовтків, олії, оц-

ту, солі й прянощів.

334

МАКІЯЖ

МАЙОРАН (італ. maiorana, від лат. amaracus) — багаторічна тра-

в'яниста або напівкущова рослина губоцвітих. Дико росте в Пів-

нічній Африці та Південній Азії. Культивують як ефіроолійну й

пряну рослину. Застосовують у народній медицині, кулінарії, пар-

фумерії.

МАЙОРАТ (лат. majoratus, від major — старший) — 1) У феодально-

му і буржуазному праві порядок спадкування нерухомого майна

(найчастіше землі), за яким воно передається старшому в роді,

сім'ї. 2) Майно, що передається на основі майорату. Див. також

Мінорат.

МАЙОРИЗУВАТИ (нім. majorisieren, від лат. major — більший) —

використати більшість голосів для відхилення пропозицій меншості

(напр., у парламенті).

МАЙЯ ' (санскр.) — 1) В індійській міфології богиня обману. 2) У

ведичній релігії Стародавньої Індії — магічна, божественна сила,

надчуттєва здатність творити чудеса. 3) У філософії брахманізму —

обманна видимість чуттєвої різноманітності фізичних речей, ілюзія

реального світу, що нібито враховує справжню духовну сутність бут-

тя.,4) У буддизмі — ім'я матері Будди.

МАЙЯ 2 (лат. Maja, з грец. Мша) — 1) У давньогрецькій і давньо-

римській міфології старша з Плеяд. 2) Назва одного з астероїдів, од-

на з шести яскравих зірок зоряного скупчення Плеяди.

МАКАК (мовою банту макаокоо — мавпа) — рід вузьконосих мавп

родини мартишкових. Поширені в Південно-Східній Азії, Африці

та на півдні, Європи (скеля Гібралтар).

МАКАРОНІЗМ (від італ. maccheroni — макарони) — 1) Запозичені

із збереженням граматичних форм іноземні слова. 2) Слово (або ви-

слів) з іноземної мови, включене у текст з неминучим спотворен-

ням звукової форми, що надає йому гротескного (див. Гротеск) ха-

рактеру.

МАКІ (франц. maquis) — французькі партизани, які боролися в

1940—44 pp. проти німецько-фашистських окупантів. Від назви за-

ростей вічнозеленого чагарнику (маквісу), в якому партизани пере-

ховувалися.

МАКІАВЕЛЛІЗМ — І) Політика, яка здійснюється підступними

методами, не гребує нічим заради досягнення мети. Від імені по-

літичного діяча Флорентійської республіки Н. Макіавеллі (1469—

1527). 2) Переносно — підступність.

МАКІНТОШ (англ. mackintosh) — плащ з непромокальної прогу-

мованої тканини. Від прізвища винахідника прогумованої тканини

шотландського хіміка Ч. Макінтоша (1766—1843).

МАКІЯЖ (від франц. maquillage, від maquiller — рум'янити, підфар-

бовувати) — 1) Накладання гриму, підмальовування обличчя різно-

манітними косметичними засобами (тональними кремами, рум'я-

нами, помадою тощо). 2) Накладений на обличчя косметичний

грим. 3) Косметичні засоби для обличчя.

335

МАКЛЕР

МАКЛЕР (нім. Makler, з гол. makelaar) — професіональний посере-

дник при укладанні торговельних і біржових угод. Див. також Бро-

кер.

МАКРАМЕ (від франц. macrame — нашивка з плетеного шнура) —

1) Вид рукоділля, виготовлення декоративних виробів з шнурів,

плетених особливим способом. 2) Виріб, виготовлений таким спо-

собом. ,

МАКРЕЛЬ (гол. makrell) — те саме, що й скумбрія.

МАКРО... (від грец. цаирбд — великий, довгий) — у складних сло-

вах відповідає поняттям "великий", "довгий", напр.: макроеконо-

міка, макросистема.

МАКРОЕКОНОМІКА (від макро... і економіка) — галузь економіч-

ної науки, що вивчає статистичні аспекти економіки (сукупне

споживання, сукупну зайнятість тощо) в цілому.

МАКРОКЛІМАТ (від макро... і клімат) — клімат великого геогра-

фічного регіону, зони, області або навіть усієї Землі, в його основ-

них рисах.

МАКРОСЕРЕДОВИЩЕ (від макро... і середовище) — у економіці

зовнішнє середовище маркетингу, сукупність всіх зовнішніх фак-

торів, які можуть вплинути на збут продукції: демографічних, еко-

номічних, природних, науково-технічних, політичних, культурних

тощо.

МАКРОСИСТЕМА (від макро... і система) — фізична система, що

складається з макротіл, доступних для сприймання органами чуттів,

на відміну від мікросистем, що складаються з мікрочастинок, яки-

ми є атом, молекула, недоступні для сприймання органами чуттів.

МАКРОСТРУКТУРА (від макро... і структура) — будова твердих

тіл, зокрема металу, яку можна бачити неозброєним оком або при

невеликому збільшенні за допомогою лупи. Див. також Мікрострук-

тура.

МАКРОФАУНА (від макро... і фауна) — рештки викопних тварин-

них організмів, які можна розглянути неозброєним оком.

МАКРОФЛОРА (від макро... і флора) — рештки викопних рослин-

них організмів^ які можна розглянути неозброєним оком.

МАКРОЦЕФАЛІЯ, МАКРОКЕФАЛІЯ (від макро... і ...цефалін) -

великоголовість, аномально великі розміри голови при нормальних

розмірах інших частин тіла. У людини супроводиться недостатнім

розумовим розвитком. Інші назви — мегацефалія, мегакефалія. Про-

тилежне — мікроцефалія.

МАКСВЕЛ — застаріла назва одиниці магнітного потоку;

позначається Мкс. 1 М. дорівнює 1 • 10~8 вебера за Міжнародною

системою одиниць (SI). Від прізвища англійського фізика

Д.-К. Максвелла (1831—79).

МАКСИМА [від лат. maxima (sententia) — основне правило, прин-

цип] — формула, що виражає якусь моральну вимогу, логічний чи

етичний принцип.

336

МАМОНА

МАКСИМАЛІЗМ (від лат. maximalis — найбільший) — впадання в

крайнощі, надмірні^ вимоги, претензії.

МАКСИМАЛЬНИЙ (лат. maximalis) — найбільший, граничний.

МАКСИМУМ (лат. maximum — найбільше) — 1) Найбільша кіль-

кість, найвищий ступінь. Протилежне — мінімум. 2) матем. Най-

більше значення функції порівняно з її значеннями у всіх достатньо

близьких точках. 3)М. барометричний — область високого

атмосферного тиску.

МАКСІ (англ. maxi) — довгий, який закриває ноги майже повністю

(про одяг). Протилежне — міні. Див. також Міді.

МАКУЛАТУРА (від лат. macula — пляма) — 1) Папір, обрізки, старі

газети, картон тощо, які використовують для технічних потреб або

для переробки на паперових фабриках. 2) Переносно в розмовній

мові — бездарно написаний літературний твір.

МАЛАХІТ (від грец. ІааХахп — мальва) — мінерал класу карбона-

тів, зеленого кольору зі скляним блиском. Використовують для

виготовлення хуаожньо-декоративних виробів, а також як мідну

РУДУ-

МАЛЬВА (лат. malva) — рід трав'янистих рослин з великими яскра-

вими квітами. Поширені в Європі, Азії, Північній Африці. Деякі

види — лікарські рослини. М. мускусна — декоративна;

м. могилівська — кормова рослина.

МАЛЬПОСТ (франц. malle-poste, від malle — поштова карета і post —

пошта) — 1) Поштова карета для перевезення пасажирів і пошти в

15—18 ст. 2) Дитяча коляска для прогулянок сидячи.

МАЛЬТІЙСЬКИЙ ОРДЕН — духовно-лицарський орден, що в

1530 р. розташувався на о. Мальта (звідси й назва).

МАЛЬТОЗА (англ. maltose, від malt — солод) — вуглевод групи ди-

сахаридів, твердий кристалічний продукт без кольору, що міститься

У насінні, пилку й нектарі багатьох рослин, а також у травному

тракті людини й тварин. Застосовують у кондитерській промисло-

вості та в мікробіології.

МАМАЛЮЛбПЯ, МАМАЛбГІЯ (від лат. mammalia — ссавці, з

mamma — груди і ...логія) — розділ зоології, що вивчає ссавців. Інша

назва — теріологія.

МАМЕЛЮКИ, МАМЛЮКИ (араб. — білі раби, невільники) — вої-

ни-раби тюркського й кавказького походження в Єгипті, з яких

складалася_гво/>д/я єгипетських султанів.

МАМОГРАФІЯ (від лат. mamma — груди і ...графія) — діагностич-

ний метод рентгенографічного дослідження жіночих молочних за-

лоз.

МАМбНА (грец. (jauwvug — багатство, з сир.) — 1) У давніх сирій-

Ців і халдеїв бог наживи і багатства. 2) У християнській релігії назва

ідола, що уособлював користолюбство, прагнення до наживи, нена-

жерливість. 3) Переносно — поклоніння Мамоні — жадоба

До наживи, зажерливість.

337

...MAH

...MAH (від грец. navia — безумство, захоплення) — у складних сло-

вах відповідає поняттю "пристрасний любитель", напр.: балетоман,

меломан.

МАНГАЛ (від тюрк. — жаровня) — довга вузька глибока жаровня

на ніжках, переважно для приготування шашлику.

МАНГАН (від нім. Manganerz) — хімічний елемент, символ Мп,

ат. н. 25; сріблясто-білий крихкий метал. Застосовують головним

чином у металургії, є також складовою частиною мікродобрив. Ін-

ша назва — марганець.

МАНГО (тамільське) — рід тропічних деревних рослин родини ана-

кардієвих. Плоди їстівні. Культивують як плодове дерево.

МАНГУСТА (франк, mangouste, з інд. мангус) — рід хижих ссавців

родини віверових. Деякі види приручають (у Північній Африці й

Передній Азії) і тримають у житлах, щоб знищувати щурів і змій.

Інша назва — іхневмон.

МАНДАРИН 1 (франц. mandarine, від ісп. naranja mandarina, букв. —

апельсин для мандарина2) — рід вічнозелених цитрусових рослин

родини рутових. Плоди їстівні, з шкірки добувають ефірну олію.

МАНДАРИН 2 (португ. mandarim, від перс, мантрін — радник) —

європейська назва державних урядовців у феодальному Китаї.

МАНДОЛІНА (італ. mandolina, зменш, від mandola — цитра) —

музичний щипковий інструмент з овальним корпусом типу лют-

невих.

МАНДРАГОРА (грец. иаубраубра?) — рід рослин родини пасльоно-

вих. Багаторічні трави, поширені в Середземномор'ї, Центральній і

Середній Азії.

МАНЕВР (франц. manoeuvre, букв. — робота рук) — 1) Переміщен-

ня військ (флоту) в бойових умовах для виконання оперативних і

тактичних завдань. 2) Переносно — спритна дія, виверт.

МАНЕВРИ (від маневр) — 1) Навчання значної маси військ (флоту)

на місцевості. 2) Пересування рухомого складу залізниць для фор-

мування поїздів.

МАНЕЖ (франц. manege) — 1) Майданчик або приміщення для

тренувань з верхової їзди, виїздки коней і змагань; у ветеринарних

пунктах — для огляду коней. 2) У цирку — місце вистави. 3) При-

міщення, обладнане для занять гімнастикою, атлетикою, спортив-

ними іграми. 4) Невеликий огороджений майданчик у кімнаті для

дітей, які, починають ходити.

МАНЕКЕН (франц. mannequin, від гол. manneken — людина) —

1) Макет фігури людини для примірювання одягу та його показу в

магазинах, ательє. 2) Переносно — малорухлива, пасивна, безволь-

на людина.

МАНІАКАЛЬНИЙ — пов'язаний з манією; для якого характерні на-

в'язливі думки.

МАНІКЮР (франц. manicure, від лат. manus — рука і curare — тур-

буватися) — 1) Спеціальний догляд за пальцями на руках (чищення,

338

МАНТИЛЬЯ

полірування, іноді лакування нігтів). Див. також Педикюр. 2) Лак на

нігтях рук. ,

МАНІПУЛЯТОР (франц. manipulateur) — 1) Машина чи пристрій

для виконання допоміжних операцій, пов'язаних зі зміною поло-

ження чи переміщення заготовки, виробу, деталі. 2) Механізм, що

під керуванням оператора (3) чи електронної машини виконує ма-

ніпуляції, еквівалентні діям руки людини (напр., у недоступних або

небезпечних для людини зонах). 3) Особа, що виконує маніпуляції.

4) Фокусник-жонглер. 5) Переносно — шахрай.

МАНІПУЛЯЦІЯ (франц. manipulation) — 1) Рухи руки чи обох рук

для виконання певного завдання (напр., у роботі телеграфним клю-

чем). 2) Будь-яка складна дія. 3) Переносно — шахрайська витівка.

МАШФЙСТ (від лат. manifestos — явний, очевидний) — 1) Письмо-

ве звернення верховної влади до населення у зв'язку із значними

політичними подіями; іноді М. містить законодавчі норми або спові-

щає про прийняття важливих законів. 2) Урочисте звернення, декла-

рація політичних партій, громадських організацій тощо з викладом

своїх політичних поглядів, програми. 3) Документ, який подається

до митниці з ^ереліком вантажу, що його перевозять на суднах.

МАНІФЕСТАЦІЯ (лат. manifestatio — вияв, виявлення, від mani-

festo — виявляю) — масовий вуличний хід для виразу солідарності,

підтримки або протесту. Див. також Демонстрація.

МАНІЯ (від грец. n«via — безумство, захоплення) — 1) Психічний

розлад, при якому у хворого виникають нав'язливі ідеї. Спостеріга-

ється при різних психічних захворюваннях (маніакально-депресив-

ному психозі, шизофренії). 2) Переносно — нав'язлива думка, потяг

до чогось.

...МАНІЯ (від грец. ЦОСУІСС — безумство, захоплення) — у складних

словах означає надмірний потяг до чогось, напр.: клептоманія, нар-

команія.

МАНІЯК (франц. maniaque, з лат. maniacus, від грец. jaavia — безум-

ство, захоплення) — психічно хвора людина з нав'язливими ідеями,

охоплена якоюсь манією.

МАНКО (італ. тапсо, букв. — менше) — недовага товару, недостача

в касових сумах.

МАННА (грец. nuwa, з давньоєвр. ман) — 1) Густий сік, що витікає

при пошкодженні кори ясеня манного та деяких інших рослин.

2) Деякі їстівні лишайники степів і напівпустель, що мають вигляд

грудочок.

МАНОМЕТР (від грец. iaav6c — нещільний, рідкий і ...метр) — при-

лад для вимірювання тиску рідини і газу.

МАНСАРДА — житлове приміщення, розташоване на горищі під

схилами даху. За ім'ям французького архітектора Ф. Мансара

(1598-1666).

МАНТИЛЬЯ (ісп. mantilla, від лат. mantellum — покривало, плащ) —

1) В Іспанії мереживна біла або чорна жіноча накидка, що прикри-

339

МАНТИСА

ває голову й верхню частину тулуба. 2) Коротка жіноча накидка без

рукавів,_ поширена в 19 ст.

МАНТИСА (лат. mantissa — додаток) — дробова частина десятково-

го логарифма.

МАНТІЯ (від грец. judv-nov — покривало) — 1) Широкий довгий

одяг у формі плаша. 2) Складка шкіри деяких безхребетних тварин

(молюсків, раків), що вкриває все тіло. 3) М. З е м л і — одна з внут-

рішніх оболочок (геосфер) земної кулі, лежить між земною корою й

ядром.

МАНТЙ (франц. manteu) — широке жіноче пальто, звичайно хутря-

не.,

МАНТРА (санскр. — вірш, заклинання, чари) — магічна формула

викликання і закликання богів у давньоіндійській традиції (також в

індуїзмі та буддизмі").

МАНУАЛЬНИЙ (від лат. manualis — ручний) — який виконується

за допомогою рук; м-на терапія — лікування шляхом впливу

на больові точки і ділянки тіла рухами рук.

МАНУСКРИПТ (лат. manuscriptum, від manus — рука і scribo — пи-

ШУ) — 1) Давні й середньовічні рукописи на папірусі, пергаменті,

пізніше — папері. 2) Рукописний твір на відміну від друкованого.

МАНУФАКТУРА (лат. manufactura, від manus — рука і factura — об-

робіток, виготовлення) — 1) Форма промислового виробництва, що

історично передувала великій машинній промисловості. Характе-

ризується ремісничою технікою та поділом праці між найманими

робітниками. 2) Фабрика, переважно текстильна. 3) Застаріла назва

тканид, продукції текстильної промисловості.

МАОЇЗМ — 1) Система поглядів і політика китайського керівницт-

ва часів правління Мао Цзедуна (звідси й назва). 2) Течія в євро-

пейському лівосоціалістичному русі, що характеризується крайнім

радикалізмом.

МАЛА [від лат. mappa (mundi) — карта (світу)] — географічна кар-

та.

МАРАЗМ (від грец. царастдбс — виснаження) — 1) Ослаблення фун-

кцій організму людини, шо зумовлюється атрофічними змінами

(див. Атрофія) кори головного мозку; спостерігається при старечій

недоумкуватості та деяких інших захворюваннях мозку. 2) Перено-

сно — безсилля, неспроможність плідно діяти.

МАРАКАС (ісп. maracas, множ, від тагаса) — південноамерикансь-

кий ударний інструмент, рід брязкалець; широко використовується

у джазі.

МАРАФОН (від марафонський біг) — 1) Спортивне змагання на до-

вгих дистанціях. 2) Довгострокове багатоступеневе змагання з чо-

гось, напр. шаховий м. 3) Велике естрадне видовище, що виявляє

найпопулярніших виконавців; безперервна багатогодинна радіо-

або телепрограма, організована з доброчинною метою. 4) Перенос-

но — про тривалий процес, напр. виборчий м.

340

МАРКА

МАРАФбНСЬКИЙ біг — змагання з бігу на дистанцію 42 км 196 м.

Назва пов'язана з історією про грецького воїна, який у 490 р. до

н. е. без відпочинку пробіг таку відстань від місця битви під Мара-

фоном до Афін із звісткою про перемогу греків над персами і впав

мертвим.

МАРГАНЕЦЬ див. Манган.

МАРПНАЛ (від нім. Marginal, з лат. margo — край, межа) — у соціо-

логії особа, яка знаходиться поза своєю соціальною групою.

МАРГІНАЛІЇ [від лат. margo (marginis) — край, межа] — 1) Приміт-

ки на полях книги чи рукопису. 2) У поліграфії — заголовки, котрі

розміщують на полях книги, журналу тощо.

МАРГО (від лат. margo — край, межа) — поле на комерційних лис-

тах чи інших ділових документах, залишене для поміток.

МАРЕНГО — 1) Тканина чорного кольору із сірим відблиском. Від

назви села Маренго в Італії, де її вперше виготовлено. 2) Чорний з

сірим відблиском колір.

МАРЖА (від франц. marge — край, межа) — 1) Різниця між біржо-

вою ціною товару і найбільшим розміром можливої позички під цей

товар. 2) Різниця між ціною, визначеною в біржовому бюлетені, та

ціною покупця.

МАРИНА (італ. marina, від лат. marinus — морський) — твір пейза-

жного живопису із зображенням морського краєвиду.

МАРИНІЗМ (від лат. marinus — морський) — прагнення до пану-

вання на морі, що здійснюється державою шляхом збільшення

морських озброєнь, створення військово-морських баз. Один з про-

явів мілітаризму.

МАРИНІСТ (італ. marinista, від mare — море) — художник, для

творчості якого характерне зображення морських краєвидів.

МАРИХУАНА (ісп. marihuana, з індіан. мов) — сильнодіючий нар-

котик, який добувають з індійських конопель.

МАРІОНЕТКА (від франц. marionnette, спочатку — назва невели-

ких фігур євангельської Діви Марії в середньовічній ляльковій ви-

ставі) — 1) У ляльковому театрі лялька, яку приводить у рух за допо-

могою ниток, шнурів актор-ляльковод, схований від глядача. Інша

назва — фантоші. 2) Переносно — людина, держава, уряд, що є

слухняним знаряддям у чужих руках.

МАРКА 1 (нім. Marke) — 1) Поштовий або гербовий знак різної

вартості, свідчення сплати державного збору. 2) Фабричне клеймо,

знак фірми. 3) Сорт, якість.

МАРКА2 (нім. Mark) — 1) За середньовіччя в Західній Європі сіль-

ська община. 2) У Франкській державі у 8—9 ст. і в середні віки в

Німеччині прикордонний укріплений адміністративний округ на

чолі з маркграфом.

МАРКА * (нім. Mark, фін. markka) — 1) Грошова одиниця Німеччи-

ни, Фінляндії. 2) Міра ваги у західноєвропейських державах у

9-19 ст.

341

МАРКГРАФ

МАРКГРАФ (нім. Markgraft) — 1) У середньовічній Німеччині пра-

витель прикордонної області — марки 2 (2), пізніше — титул деяких

князів у Франції, Італії, Німеччині, Іспанії.

МАРКЕР (англ. marker, від mark — відзначати, позначати) — пись-

мове приладдя з товстим стрижнем, просякнутим спеціальною фар-

бою, за допомогою якого виділяють у тексті потрібні місця, малю-

ють плакати тощо.

МАРКЕР (франц. marqueur, від marquer — робити позначку, мітку) —

1) Сільськогосподарське знаряддя, пристрій до посівного агрегату.

2) Особа, яка обслуговує більярд, веде рахунок гри.

МАРКЕТИНГ (англ. marketing — торгівля, продаж) — 1) Організа-

ція збуту товарів на ринку. 2) Діяльність, спрямована на вивчення

попиту на товари.

МАРКЕТРЇ (франц. marqueterie) — інкрустація на дереві з невели-

ких шматочків металу, дерева та інших матеріалів.

МАРКІЗ (франц. marquis) — спадковий дворянський титул у де-

яких країнах Західної Європи.

МАРКО (італ. marco) — визначення вартості монети за її вагою, а

не за номіналом.

МАРКСИЗМ — економічне та суспільно-політичне вчення про ма-

теріальні основи, суспільні сили і форми переходу людства від ка-

піталізму до комунізму (див. Комунізм), основи якого заклали

К. Маркс іоФ. Енгельс у 40-х роках 19 ст.

МАРКШЕЙДЕР (нім. Markscheider) — гірничий інженер або тех-

нік, фахівець з маркшейдерії.

МАРКШЕЙДЕРІЯ (нім. Markscheiderei, від Mark — межа і scheiden —

розділяти) — галузь гірничої справи, що стосується просторово-ге-

ометричних вимірювань (маркшейдерських зйомок) у надрах Землі

і на відповідних ділянках її поверхні з наступним зображенням кон-

турів корисних копалин, гірничих виробок на планах, картах і роз-

різах.

МАРОДЙР (франц. maraudeur, від maraude — грабіж) — грабіжник,

який краде на полі бою речі вбитих і поранених, грабує населення в

районі бойових дій, а також стихійних лих.

МАРС ' (лат. Mars) — 1) У давньоримській міфології бог війни. 2) Чет-

верта за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи.

МАРС 2 (гол. mars) — майданчик на верхівці щогли. Служить для

спостережень, кріплення блоків1 вантажних стріл тощо.

МАРСЕЛЬ (гол. marzeil) — вітрило у формі трапеції'на суднах з пря-

мим оснащенням.

МАРТЕН — полуменева піч, де чавун і сталевий брухт переплавля-

ють на сталь. Від прізвища французького металурга П. Мартена

(1824-1915).

МАРТЕНІВСЬКИЙ ПРОЦЕС — вироблення литої сталі в мартені

видаленням (випалюванням) із чавуну і сталевого брухту вуглецю та

інших домішок, що окислюються легше, ніж залізо.

342

МАСТИФ

МАРТЕНСИТ — структурна складова (з голчастою будовою) де-

яких загартованих металів і сплавів. Від прізвища німецького мета-

лознавця А. Мартенса (1850—1914).

МАРТИРОЛОГ [від грец. цартид (мартирос) — мученик і ...лог] —

1) Збірник церковних оповідань про християнських святих і муче-

ників за віру. 2) Переносно — перелік осіб, що зазнали гонінь, ути-

сків, а також перелік покійників.

МАРШ (франц. marche, букв. — ходіння) — 1) Ритмічний, розміре-

ний рух. 2) Пересування війська походом з одного пункту до іншо-

го. 3) муз. Твір з енергійним чітким ритмом, розміреним темпом,

найчастіше войовничо-героїчного або урочистого характеру. 4) Схо-

ди між двома сходовими майданчиками.

МАР'ЯЖ (франц. manage, букв. — одруження) — 1) заст. Весіл-

ля, шлюб. 2) У картярських іграх король з дамою однієї масті на

руках у одного гравця. 3) Стикування ступенів і основних вузлів

ракети.

МАСА (лат. massa — шматок, брила, від грец. ц&да — тісто) — 1) Міра

матерії; міра інерціїі\л та їхньої гравітаційної взаємодії. 2) Кількість

речовини даного тіла. 3) Тістоподібна безформна речовина. 4) Рідка

або напіврідка суміш (м. рідкого скла, м. розплавленого чавуну, па-

перова м.). 5) Безліч, велика кількість чого-, кого-небудь. 6) Широ-

кі кола населення.

МАСАЖ (франц. massage, від masser — розтирати) — механічний

вплив (руками, різними знаряддями) на поверхню тіла людини. За-

стосовують з лікувальною, профілактичною, гігієнічною та спорти-

вно-тренувальною метою.

МАСКАРАД (франц. mascarade, з італ. mascherata) — 1) Костюмова-

ний бал з масками. 2) Переносно — удаваність, облудність.

МАСКУЛІНІЗАЦІЯ (від лат. masculinus — чоловічий) — розвиток в

особи жіночої статі чоловічих статевих ознак. Див. також Інтерсек-

суааьність.

МАС-МЕДІА (англ. mass media) — засоби масової інформації (теле-

бачення, радіо, газети, журнали тощо), за допомогою яких інформа-

ція доводиться до широкої аудиторії.

МАСбНИ (франц. mapon, букв. — каменяр) — 1) Прихильники

масонства. Інша назва — франк-масони. 2) Переносно — вільнодум-

ці.

МАСбНСТВО (від масони) — релігійно-етичний рух, що виник в

країнах Європи у 18 ст. У М. проповідь морального вдосконалення

поєднується зі спеціальною обрядовістю. Організаційну форму за-

позичило в середньовічних каменярів.

МАСТИТ (від грец. цаотод — груди) — гостре запалення молочної

залози. Виникає переважно після пологів, у період годування дити-

ни груддю, під час вагітності. Інша назва — грудниця.

МАСТИФ (англ. mastiff) — старовинна англійська порода сторожо-

вих собак, схожих на дога, а також собака цієї породи.

343

МАСТИХІН

МАСТИХІН (від грец. дсссттіхп — смола) — інструмент, що його за-

стосовують у живопису для розтирання й накладання на полотно

фарб та чищення палітри.

МАСТОДОНТИ (від грец. масттбс — сосок і ...одонт) — 1) Підряд

викопних ссавців ряду хоботних. Гребенезубих М. вважають пред-

ками слонів. 2) Переносно — про видатну особу із застарілими по-

глядами, звичками, відому людину минулого.

МАСШТАБ (нім. Mapstab, від Мар — міра, розмір і Stab — палиця) —

1) Відношення довжини ліній на кресленні, плані або карті до дов-

жини відповідних ліній у натурі (числовий м.); відрізок, по-

ділений на рівні частини, на якому біля кожної поділки стоїть чис-

ло, що показує довжину відповідного відрізка в натурі (лінійний

м.). Інша назва — м і р й л о. 2) Переносно — відносна величина чо-

го-небудь, розмах, значення.

MAT l (перс., букв. — помер) — завершальне положення в шаховій

партії (4), при якому король, що перебуває під ударом фігури (5)

противника, не може захиститися.

МАТ 2 (гол., англ. mat, від лат. matta — циновка, рогожа) — 1) Пле-

тена підстилка з околоту, соломи, очерету, пальмового листя то-

що. 2) М'яка підстилка, що використовується для пом'якшення

удару при гімнастичних вправах, стрибках тощо.

МАТАДОР (ісп. matador, від matar — вбивати) — учасник кориди,

який має завдати бику смертельного удару. Інші назви — тореадор,

еспада.

МАТЕМАТИКА (грец. ца8іцаатіхп, від да»пца — знання, наука) —

наука про кількісні співвідношення і просторові форми дійсного

світу.

МАТЕМАТИЧНИЙ (грец. да&пдстиое) — який стосується матема-

тики; м-на лінгвістика — наука, що застосовує для до-

слідження природних мов методи сучасної математики.

МАТЕРІАЛІЗМ (франц. materialisme, від лат. materialis — речовин-

ний) — визначальний напрям у філософії, який виходить з того, що

світ існує сам по собі, ніким не створений і не знищуваний, законо-

мірно змінюється, розвивається в силу своїх власних причин, що

матерія, буття є первинним, а свідомість, мислення — вторинним,

похідним, що світ і його закономірності пізнаванні. М. протилеж-

ний ідеалізмові.

МАТЕРІАЛЬНИЙ (лат. materialis) — 1) Який є матерією; речовин-

ний. 2) Майновий, грошовий, який належить до засобів існування.

3) Який стосується матеріалів.

МАТЙРІЯ (лат. materia — речовина) — 1) Об'єктивна реальність,

що існує незалежно від свідомості. 2) Речовина, з якої складаються

фізичні тіла. 3) Тканина. 4) Переносно — предмет бесіди, міркувань

(напр., говорити про високі матерії).

МАТРИКУЛ (від лат. matricula — список) — 1) Офіційний список

певних осіб (напр. м. студентів університету). 2) У католицькій цер-

344

МЕГА...

кві список осіб церковної парафії або доходів її та записи актів гро-

мадянського стану. 3) Залікова книжка студента.

МАТРИМОНІАЛЬНИЙ (лат. matrimonialis, від matrimonium —

шлюб) — пов'язаний зі шлюбом; шлюбний.

МАТРИЦЯ (нім. Martize, від лат. matrix — матка) — 1) Робоча час-

тина штампа для обробки металу тиском, що має заглиблення (або

отвір), яке відповідає за формою або контуром виготовлюваному ви-

робові. 2) Заглиблена форма для відливання літер, виготовлення

набору в набірних машинах, одержання стереотипів (1). 3) Сукуп-

ність чисел,розміщених у прямокутній таблиці.

МАТРІАРХАТ [від лат. mater (matrix) — мати і грец. архп — влада] —

період у розвитку первіснообщинного ладу (від палеоліту до розви-

нутого неоліту), який характеризується наявністю материнського

роду і провідним становищем жінки у суспільстві. Див. також Пат-

ріархат.

МАТРОНА (лат. matrona, від mater — мати) — у Стародавньому Ри-

мі заміжня жінка. У широкому розумінні — шановна жінка, мати

сімейства.

МАТЧ (англ. match) — змагання з ігрових видів спорту між коман-

дами або окремими спортсменами.

МАУЗЕР — назва системи ручної зброї, розробленої 1896 р. Від

прізвища німецьких інженерів-винахідників і підприємців братів

Маузер.

МАФІЯ (італ. maffia) — 1) Злочинна організація, що виникла напри-

кінці 18 ст. на о. Сицилія (Італія) і поширила сферу своєї діяльності

в США та інші країни. Для М. характерні жорстокість і безумовне

виконання наказів її керівника — хрещеного батька. 2) Переносно —

організована група людей, яка діє у власних інтересах таємно і не

зважаючи на закон (напр. торговельна м.).

МАФУСАІЛІВ вік — тривале життя, довголіття. Від імені патріар-

ха Мафусаїла, який, за біблейськими переказами, прожив 969 років.

МАХАТМА (санскр. — велика душа) — в індійській міфології і meo-

софн світовий дух, "божество-надлюдина".

МАЦА (ідиш) — прісний пасхальний хліб віруючих євреїв, виготов-

лений з пшеничного борошна у вигляді дуже тонких коржів.

МАЦрНІ (тюрк, мацун) — кисле молоко.

МАЧЕТЕ (ісп. machete) — великий ніж, яким зрубують цукрову

тростину, розчищують лісові хащі.

МЕАНДР — 1) Вигин річища, що утворюється в результаті циркуля-

ції'води в річковому потоці; характерний для рівнинних річок. 2) Тип

геометричного орнаменту у вигляді ламаної безперервної лінії із за-

витками. Від давньої назви надзвичайно звивистої річки Меандр у

Малій Азії.

МЕГА..., МЕГАЛО... [від грец. мєуад (цєуаАо?) — величезний] — у

складних словах відповідає поняттям "мільйон", "великий", "веле-

тенський", напр.: мегават, мегагерц, мегалозавр.

345

МЕГАЛІТИ

МЕГАЛІТИ (від мега... і ...літ) — давні споруди з одного або бага-

тьох блоків неотесаного чи грубо оббитого каменю, їх відносять до

середини 3 тис. до н. е. і пов'язують із поховальним культом.

МЕГАЛОМАНІЯ (від мегало... і манія) — манія величності, один з

видів манії; спостерігається при маніакально-депресивному психозі.

МЕГАЛОПОЛІС (від мегало... і грец. тгоХІд — місто) — група агломе-

рацій населених пунктів. Походить від назви м. Мегалополя у Ста-

родавній Греції, яке утворилося внаслідок злиття 35 поселень. Інша

назва — мегаполіс.

МЕГАЛОЦЕФАЛІЯ, МЕГАЛОКЕФА\ЛІЯ (від мегало... і ...цефалія) -

те саме, що й макроцефалія.

МЕГАТОННА (від мега... і тонна) — умовна одиниця потужності

ядерного заряду, яка відповідає потужності вибуху 1 млн тонн три-

нітротолуолу.

МЕГАФОН (від мега... і ...фон) — пристрій для підсилення звуку го-

лосу у вигляді рупора.

МЕГЕРА (грец. Міутра) — 1) У давньогрецькій міфології одна з бо-

гинь помсти, відплати. 2) Переносно — люта, сварлива жінка.

МЕДАЛЬЙОН (франц. medaillon, з італ. medaglione, букв. — велика

медаль) — 1) Ювелірна прикраса у вигляді невеликого плескатого

овального або круглого футляра, в якому вміщують портрет, якийсь

пам'ятний предмет, амулет і носять на шиї. 2) Рамка овальної фор-

ми, що її застосовують для оздоблювання фасадів будинків, меблів,

тканин. 3) Овальна оправа або рамка для якогось зображення, при-

краси^ 4) Капсула (3) з даними про особу військовослужбовця.

МЕДЕЯ (грец. Мпбєіа) — 1) У давньогрецькій міфології чаклунка,

жінка аргонавта Язона, яка люто помстилася чоловікові за його не-

вірність. 2) Переносно — ревнива й жорстоко-мстива жінка.

МЕДЖЛІС (араб. — збори, рада) — назва парламенту в деяких му-

сульманських країнах.

МЕДИТАЦІЯ (лат. meditatio, від meditor — розмірковую) — розу-

мова дія, що має своєю метою приведення психіки людини у стан

глибокої зосередженості, а також сам такий стан.

МЕДИЦИНА (лат. medicina — наука лікувати) — система наукової

і практичної'діяльності, спрямована на зміцнення та охорону здо-

ров'я людини, продовження її життя, запобігання хворобам та ліку-

вання хворих. u

МЕДІАЛЬНИЙ (лат. medialis) — серединний, розміщений ближче

до серединної площини тіла людини або тварини.

МЕДІАНА (лат. mediana, букв. — середня) — 1) Відрізок прямої

лінії, що сполучає вершину трикутника із серединою протилежної

сторони. 2) Величина ознаки в статистиці, що ділить т. зв. варіа-

ційний ряд на дві рівні частини.

МЕДІАТОР (лат. mediator — посередник) — 1) Переносник нерво-

вого збудження в організмі, високоактивна хімічна речовина, що

утворюється в нервовій тканині. 2) Держава або особа, що виступає

346

МЕЗОНИ

посередником у міжнародному спорі. 3) Тонка пластинка із загост-

реним кінцем, за допомогою якої грають на струнах деяких щипко-

вих музичних інструментів. Інша назва — п л е к т р.

МЕДІАЦІЯ (лат. mediatio — посередництво) — у міжнародному

праві один із засобів мирного розв'язання спорів між двома держа-

вами при посередництві третьої держави або міжнародної організа-

ції, а також особи, яка не брала участі в спорі.

МЕДІЄВІСТИКА (від франц. medieviste, з лат. medium aevum — се-

редній вік) — розділ історичної науки, що вивчає історію середніх

віків (5 — середина 17 ст.) переважно західноєвропейських країн.

МЕДІУМ (від лат. medium — середина, щось проміжне) — за уяв-

леннями спіритів (див. Спіритизм), особа, здатна бути посередни-

ком між людьми і духами.

МЕДРЕСЕ (араб, мадраса — давати уроки; місце, де навчають) —

середня і вища релігійна школа у мусульман в країнах Близького й

Середнього Сходу.

МЕДУЗА (грец. М?5оиаос) — 1) У давньогрецькій міфології одна з

трьох жінок-страховиськ горгон, серед яких лише вона була смертною.