1) Станок, на якому закріплюється ствол гармати. 2) Станок, на

якому закріплюються частини агрегату, механізму тощо.

ЛЕВЕРЕДЖ, ЛЕВЕРИДЖ (від англ. leverage — дія важеля) — 1) Спів-

відношення між власними та позичковими коштами. 2) Співвідно-

шення між сумою капіталу та запасом товарів.

ЛЕВЕРЕДЖЛІЗ (англ. leverage lease) — вид міжнародного лізингу, у

відповідності з яким орендна та лізингова компанії створюють окре-

му довірчу компанію для виконання лізингових операцій, яка може

скористатися податковими та амортизаційними пільгами і цим ско-

ротити витрати, пов'язані з орендою.

ЛЕВІАФАН (давньоєвр. Лів'ятан) — 1) Велика морська потвора,

згадувана в Біблії. 2) Переносно — щось величезне, страхітливе.

317

ЛЕВІРАТ

ЛЕВІРАТ (від лат. levir — дівер) — шлюбний звичай, за яким молод-

ший брат мав одружитися з удовою старшого брата. Існував у бага-

тьох народів на стадії патріархально-родового ладу.

ЛЕВІТАЦІЯ [від англ. levitate, з лат. levis — легкий і (гравітація] —

уявна здатність людини до подолання сили земного тяжіння, по-

льоту без використання механізмів.

ЛЕВРЕТКА (франц. levrette, зменш, від levrier — хорт) — порода

кімнатних короткошерстих собак, карликових хортів, а також соба-

ка цієї породи.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (від лат. legalis — законний) — 1) Узаконення, на-

дання законної сили якому-небудь актові або дії. 2) У міжнародно-

му праві засвідчення консулом підписів на документах, що виходять

з іноземних установ. 3) Перехід на легальне становище, надання ле-

гальності чому-небудь.

ЛЕГАЛІЗМ (від лат. legalis — законний) — поведінка, що лише зов-

нішньо узгоджується з загальноприйнятими моральними вимога-

ми, не відповідаючи справжньому духові моральності.

ЛЕГАЛЬНІСТЬ (від лат. legalis, з lex — закон) — дозволеність, від-

повідність чинним законам; належно оформлене становище певних

партій, груп, окремих осіб, друкованих видань тощо.

ЛЕГАТ 1 (лат. legatus, від lego — посилаю) — 1) У Стародавньому

Римі посол. 2) Духовна особа, яку посилає Папа Римський з особ-

ливим дипломатичним дорученням у країну, що не має дипломати-

чних відносин з Ватиканом.

ЛЕГАТ2 (лат. legatum — належне за заповітом) — вміщене у заповіті

доручення спадкоємцю виплатити якійсь особі певну суму або пе-

редати їй певне майно.

ЛЕГАТО (італ. legato, букв. — зв'язаний) — муз. плавний перехід од-

ного звука в інший. Протилежне — стакато.

ЛЕГАЦІЯ (від лат. legatio — посольство, посада легата) — посоль-

ство Папи Римського, що направляється з особливою дипломатич-

ною місією.

ЛЕГЕНДА (від лат. legenda — те, що має бути прочитане) — 1) Ус-

ний переказ, поетичний твір фантастично-казкового характеру про

життя й діяльність якоїсь особи чи незвичайну подію. 2) Вигадані

біографічні відомості, якими оперує розвідник, агент (2) для успіш-

ного виконання завдання. 3) Сукупність використаних у картогра-

фії і топографії умовних позначок та письмових пояснень до них.

4) Напис на монеті, медалі, гербі. 5) Переносно — вигадка; те, що

видається неймовірним.

ЛЕГІОН [лат. legio (legionis), від lego — збираю, набираю] — 1) Ви-

ща бойова одиниця в армії Стародавнього Риму. 2) У 17—20 ст. в ба-

гатьох державах назва різних військових формувань, які комплекту-

валися з добровольців. Іноземний л. —у Франції, Іспанії та де-

яких інших країнах — з'єднання з найманців-іноземців, декласова-

них елементів', використовувалися переважно для служби в коло-

318

ЛЕЙКОЦИТИ

ніях. 3) Орден почесного л. — вищий французький орден.

4) Переносно — величезна кількість, безліч.

ЛЕГІОНЕР (франц. legionnaire, від лат. legionarius) — 1) Солдат,

який служить у легіоні. 2) Переносно — у командних спортивних іг-

рах гравець, який виступає за іншу (переважно зарубіжну) команду.

ЛЕГІСЛАТУРА [від лат. lex (legis) — закон і latus — внесений, вста-

новлений] — 1) Законний термін, а також фактичний період діяль-

ності, повноважень законодавчого органу. 2) Сукупність законодав-

чих органів у якійсь країні.

ЛЕГІТИМАЦІЯ (від лат. legitimus — законний, узаконений) —

1) Визначення або підтвердження законності якогось права чи пов-

новаження. 2) Документи, що засвідчують це право або повнова-

ження. 3) Узаконення позашлюбних дітей, тобто надання їм прав

законних дітей.

ЛЕПТЙМНІСТЬ (від лат. legitimus — законний) — довіра до зако-

ну, влади, уряду; законність.

ЛЕГУВАННЯ (нім. legieren — сплавляти, від лат. ligo — зв'язую,

з'єдную) — введення у метали або їхні сплави інших хімічних еле-

ментів, щоб одержувати сплави з потрібними властивостями.

ЛЕДЕРИН (від нім. Leder — шкіра) — бавовняна тканина із спе-

ціальним лаковим покриттям. Застосовують для виготовлення па-

літурок.

ЛЕДІ (англ. Lady) — 1) Дружина лорда або баронета, а також жінка

аристократичного кола у Великій Британії. 2) Ввічливе звертання

до одруженої жінки у Великій Британії. 3) Переносно — про жінку з

витонченим смаком, аристократичними манерами, а також про

жінку взагалі.

ЛЕЙ, ЛЕЯ (рум. leu) — грошова одиниця Румунії.

ЛЕЙБ-... (від нім. Leib — тіло) — у поєднанні з іншими словами

означає "той, хто перебуває при особі монарха", придворний, напр.:

лейб-гвардія, лейб-медик.

ЛЕЙБЛ (англ. label, від старофранц. lambel — ганчірка) — товарна

етикетка з фірмовим знаком.

ЛЕЙБОРИСТИ (англ. Labourists, від labour — праця) — члени ро-

бітничих партій у Великій Британії, Ірландії, Австралії, Новій Зе-

ландії та деяких інших країнах.

ЛЕЙКОЗ (від грец. Хєии6<; — білий) — злоякісне захворювання сис-

теми крові, яке характеризується різким збільшенням лейкоцитів.

Інші назви —лейкемія, білокрів'я.

ЛЕЙКОМА (грец. Хєиишма, букв. — біла дошка) — стійке помутнін-

ня рогової оболонки ока внаслідок розвитку сполучнотканинного

рубця (непрозора біла пляма) після запальних процесів або ушко-

дження ока. Інша назва — більмо.

ЛЕЙКОЦИТИ (від грец. Хєик6<; — білий і ...цити) — одна з форм

клітин крові людини і хребетних тварин. Виконують в організмі пе-

реважно захисну функцію. Інша назва — білокрівці.

319

ЛЕЙТМОТИВ

ЛЕЙТМОТИВ (від нім. Leitmotiv — основна тема, думка) — 1) Про-

відний мотив, гармонійний або мелодійний зворот, що повторю-

ється в музичному творі (переважно оперному). 2) Переносно — ос-

новна думка, тема, що проходить через художній твір або наукову

працю і підкреслює головну ідею.

ЛЕКАЖ (нім. Leckage, від Leek — теча) — витікання рідин, усушка

товарів, під час перевезення.

ЛЕКСЕМА (від грец. Xifyq — слово, мовний зворот) — слово-тип,

структурний елемент мови; словникова одиниця з усіма її формами

й значеннями в різних контекстах.

ЛЕКСИКА (від грец. \ifywbc, — словесний, словниковий) — 1) Суку-

пність слів якоїсь мови чи діалекту. 2) Словниковий склад мови

письменника чи художнього твору.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ (від лексика і ...графія) — 1) Розділ мовознав-

ства, який розробляє теоретичні принципи укладання словників.