1) Назва неперервних утворень (напр., сукупності всіх точок будь-

якого відрізка прямої). 2) фіз. Суцільне матеріальне середовище,

властивості якого безперервно змінюються в просторі.

КОНТО (італ. conto) — рахунок.

КОНТОКОРЕНТ (від італ. conto corrente — поточний рахунок) —

єдиний рахунок, на якому фіксуються усі кредитні й розрахункові

операції банку з клієнтом. Інша назва — контокорентний ра-

хунок.

КОНТР..., КОНТРА... (від лат. contra — проти) — префікс, що озна-

чає "проти"; в музиці ще — октавою нижче, напр.: контрасигнація,

контрафагот, контршанси.

КОНТРАБАНДА (італ. contrabando, від contra — проти і bando —

урядовий указ) — 1) Незаконне перевезення товарів або інших цін-

ностей через державний кордон, а також самі ці товари або ціннос-

ті. 2) Переносно — заборонене, перевезене крадькома.

292

КОНТРОЛІНГ

КОНТРАБАС (італ. contrabbasso) — найнижчий за звучанням струн-

ний смичіотвий музичний інструмент.

КОНТРАГЕНТ [від лат. contrahens (contrahentis) — який домовля-

ється] — сторона в договорі.

КОНТРАЖУР (франц. a contrejour, букв. — проти світла) — фото-

або кінознімання, коли об'єкт міститься між об'єктивом знімаль-

ного апарата і джерелом світла.

КОНТРАКТ (від лат. contractus — угода) — договір, письмова угода

сторін.

КОНТРАКТАНТ (від франц. contractant — той, хто домовляється) —

особа або організація, що бере на себе певні обов'язки за контрак-

том.

КОНТРАКТАЦІЯ — укладення контракту між підприємством, яке

виробляє певну продукцію, і організацією, що її заготовляє і реалізує.

КОНТРАЛЬТО (італ. contralto) — найнижчий за звучанням жіно-

чий голос.

КОНТРАМАРКА (франц. contremarque) — записка або талон за-

мість квитка на право безплатного відвідання театральної вистави,

концерту тоїцо.

КОНТРАПОСТ (від італ. contraposto — протилежність) — зобра-

ження фігури людини, при якому положення однієї частини тіла

контрастно протиставлене положенню іншої (напр., верхня части-

на тулуба зображена в повороті, нижня — фронтально).

КОНТРАПУНКТ (італ. contrappunto) — те саме, що й поліфонія.

КОНТРАСТ (від франц. contraste — протилежність) — різко окрес-

лена протилежність у чомусь.

КОНТРАТАКА (від контр... і атака) — атака, здійснювана з метою

знищення ворога, який вклинився в оборону, і відновлення втраче-

них позицій,^ також з метою підготовки до переходу в контрнаступ.

КОНТРАЦЕПЦІЯ [від контра... і лат. (con)ceptio — зачаття] — ме-

тоди і засоби запобігання вагітності.

КОНТРБАЛАНС (від контр... та баланс) — таблиця, складена з да-

них бухгалтерського обліку з метою перевірки та аналізу бухгалтер-

ського балансу.

КОНТРИБУЦІЯ (лат. contributio, від contribuo — збираю, стягую) —

1) Під час війни примусові грошові або натуральні стягнення з насе-

лення окупованої території, які проводять ворожі війська. 2) Після

війни грошові суми, що їх за умовами мирного договору держава-

переможниця^стягує з переможеної держави.

КОНТРМАНЕВР (франц. centre-manoeuvre, від centre — проти і

manoevre — дія, переміщення) — маневр, який застосовують війська

для протидії здійснюваному або очікуваному маневру ворога.

КОНТРОВЕРЗА (франц. controverse, від лат. controversia — супере-

чка) — розбіжність; опір, здебільшого науковий; боротьба думок.

КОНТРОЛІНГ (англ. controlling) — функція менеджменту; систе-

матична перевірка виконання завдань та аналіз стану справ на під-

293

КОНТРОФЕРТА

приємстві, що виконується на базі комп'ютерної системи збирання

і обробки інформації.

КОНТРОФЕРТА (від контр... і оферта) — згода на укладення за-

пропонованого договору, але на інших умовах.

КОНТРТИТУЛ (від контр... і лат. titulus — заголовок) — додатко-

вий титул, вміщений на лівій сторінці розвороту книги переважно

в багатотомних і перекладних виданнях.

КОНТРФОРС (від франц. contreforce — протидіюча сила) — верти-

кальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності і

стійкості; поширений в готичній архітектурі (див. Готика).

КОНТУЗІЯ (лат. contusio — забиття, від contundo — розбиваю) —

загальне ураження організму, що виникає внаслідок миттєвого ме-

ханічного впливу на всю поверхню тіла або його частини ударної

повітряної чи водяної хвилі, великих мас грунту тощо.

КОНТУР (нім. Kontur, від франц. contour — обрис) — 1) Обрис пре-

дмета; лінія, що окреслює форму. 2) Замкнене коло провідників еле-

ктричного струму. 3) Переносно — основні характерні риси чого-

небудь.

КОНУС (лат. conus, від грец. xiovog) — геометричне тіло, утворене

обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів.

КОНФЕДЕРАЦІЯ (від лат. confoederatio — спілка, об'єднання) —

1) Союз суверенних держав, об'єднаних спільними керівними органа-

ми, створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних і

воєнних. 2) Спілка, товариство, об'єднання якихось організацій.

КОНФЕКЦІОН (нім. Konfektion, від лат. confectio — виготовлення) —

1) Готовий одяг. 2) Магазин готового одягу, а також майстерня, де

виготовляють його для продажу.

КОНФЕКЦІЯ (від нім. Konfektion) — те саме, що й конфекціон.

КОНФЕРАНСЬЄ (від франц. conferencier — доповідач) — артист,

який веде концертно-естрадну виставу.

КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛ (нім. Konferenzsaal) — приміщення для урочи-

стих засідань, конференцій тощо переважно в наукових установах.

КОНФЕРЕНЦ-ЗВ'ЯЗОК (від конференція) — система зв'язку між

учасниками наради на основі техніки для передавання інформації.

КОНФЕРЕНЦІЯ (лат. conferentia, від confero — збираю в одне міс-

це) — збори, нарада представників держав, наукових, громадських,

навчальних та інших організацій для обговорення певних питань.

КОНФЕСІОНАЛЬНИЙ (від лат. confessionalis — віросповідний) —

церковний; к-ні школи — школи, що виникли в період ранньо-

го середньовіччя в Західній Європі і були на утриманні та під конт-

ролем церкви.

КОНФЕСІЯ (від лат. confessio — визнання, сповідання) — віроспо-

відання.

КОНФЕТТІ (італ. confetti, від лат. confectus — виготовлений) — різ-

нокольорові маленькі кружальця з паперу, якими жартома обсипа-

ють один одного на балах і маскарадах.

294

КОНЦЕНТРАТ

КОНФІГУРАЦІЯ (лат. configuratio, від configure — надаю правиль-

ної форми) — 1) Загальний вигляд, зовнішній обрис. 2) Взаємне

розміщення предметів (напр. к. планет). 3) Характер та співвідно-

шення елементів складного пристрою.

КОНФІДЕНЦІЙНИЙ (від лат. confidentia — довір'я) — довірчий,

секретний, який не підлягає розголошенню, публікації.

КОНФІРМАЦІЯ (від лат. confirmatio — зміцнення, заспокоєння,

утвердження) — 1) У деяких країнах затвердження вищою владою

судового вироку. 2) Право Папи Римського утверджувати єпископів.

3) У католицизмі назва обряду миропомазання. 4) У протестантиз-

мі обряд прилучення юнаків та дівчат, що досягли 16 років, до церк-

ви.

КОНФІСКАЦІЯ (лат. confiscatio, від confisco — вилучаю у власність

держави) — 1) Примусове безоплатне вилучення у власність держа-

ви всього або частини майна в судовому або адміністративному по-

рядку. 2) Вилучення з обігу друкованих творів.

КОНФІТЮР (франц. confiture, від confire — варити у цукрі) — різ-

новид джему, желе з цілих або подрібнених плодів чи ягід, уварених

з цукром і желейними речовинами.

КОНФЛІКТ (від лат. conflictus — зіткнення) — 1) Зіткнення проти-

лежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, що

призводить до ускладнень чи гострої боротьби. 2) Відображення

життєвих суперечностей у художніх творах, що виявляється в зітк-

ненні й боротьбі протилежних ідей, прагнень і вчинків людей.

КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis — подібний, відповідний) — па-

сивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці,

безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил, безумов-

не схиляння перед авторитетами.

КОНФРОНТАЦІЯ (від КОН..А фронт) — 1) юрид. Очна ставка із

свідками протилежної сторони. 2) Протистояння, протиборство по-

літичних систем, поглядів, ідейно-політичних принципів тощо; мак-

симальне загострення суперечностей.

КОНФУЗ (від лат. confusus — зніяковілий) — стан зніяковіння, за-

мішання; неприємне, незручне становище.

КОНФУЦІАНСТВО — 1) Етико-політичне вчення давньокитайсь-

кого мислителя 6 ст. до н. е. Кун Фу-цзи (Конфуція). Головним у

вченні К. є поняття "жень" (гуманність) — моральний закон, який

визначає взаємини людей і вимагає беззастережної покори молод-

ших старшим за віком або за соціальним становищем. 2) Релігійне

віровчення, що склалося на грунті вчення Конфуція.

КОНХА (від грец. кбухл — черепашка) — півкупол для перекриття

півциліндричних частин (апсид, ніш) будівлі.

КОНЦЕНТРАТ (від кон... і лат. centrum — середина) — 1) Готовий

харчовий продукт у сухому, переважно пресованому, вигляді. 2) По-

живний корм для худоби і птиці. 3) Продукт збагачення корисних

копалин з високим вмістом корисних компонентів.

295

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ табір — місце масового ув'язнення ре-

пресованих та полонених з надзвичайно жорстоким режимом.

КОНЦЕНТРАЦІЯ (від кон... і лат. centrum — середина) — 1) Зосе-

редження, скупчення чогось в одному місці, згущення навколо

центра. 2) хім. Відносний вміст даного складника в розчині або

суміші. 3) Зосередження уваги на чому-небудь.

КОНЦЕНТРИЧНИЙ (від кон... і лат. centrum — середина) — який

має спільний центр з чим-небудь; к-ні кола — кола зі спільним

центром. Протилежне — ексцентричний.

КОНЦЕНТРОВАНИЙ (від кон... і лат. centrum — середина) — не

має побічних домішок, відібраний, ущільнений; к. розчин —

розчин з великою кількістю розчиненої речовини в одиниці об'єму

розчину або розчинника.

КОНЦЕНТРУВАТИ (від кон... і лат. centrum — середина) — 1) Зби-

рати в одному місці. 2) Згущувати (напр. к. розчин). 3) Збагачувати

(руду). 4) Переносно — зосереджувати на чому-небудь, спрямовува-

ти на Іцрсь (напр. к. увагу).

КОНЦЕПТ (від лат. conceptus — думка, поняття) — 1) У логіці —

смисл знака (імені). 2) Загальна думка, формулювання.

КОНЦЕПТУАЛІЗМ (від лат. conceptus — думка, поняття) — на-

прям у середньовічному номіналізмі, представники якого доводили,

що загальні поняття не існують поза розумом суб'єкта, а є особли-

вими формами пізнання дійсності.

КОНЦЕПЦІЯ (від лат. conceptio — сприйняття) — 1) Система по-

глядів на певне явище; спосіб розуміння, тлумачення якихось

явищ, основна ідея будь-якої теорії. 2) В мистецтві — ідейно-твор-

чий задум твору.

КОНЦЕРН (англ. concern, букв. — об'єднання) — одна з форм мо-

нополій; об'єднання формально самостійних підприємств промис-

ловості, торгівлі, транспорту, банків тощо.

КОНЦЕРТИНА (італ. concertina) — язичковий пневматичний музи-

чний інструмент, шестигранна гармонія з хроматичним звукорядом

без готових акордів.

КОНЦЕРТИНО (італ. concertino, зменш, від concerto — концерт) —

1) Музичний твір віртуозного характеру (менший і простіший від

концерту) для соліста з оркестром. 2) Група інструментів (звичайно

2 скрипки і віолончель), що виконують соло в концерті.

КОНЦЕРТМЕЙСТЕР (нім. Konzertmeister) — 1) Перший скрипаль,

соліст симфонічного або оперного оркестру. 2) Музикант, який

очолює одну зі струнних груп симфонічного або оперного оркестру.

3) Піаніст, який акомпанує солістам у концертах.

КОНЦЕСІОНЕР (франц. concessionnaire) — особа або організація,

що одержала концесію.

КОНЦЕСІЯ (від лат. concessio — поступка, дозвіл, згода) — 1) До-

говір передачі на певних умовах і на певний термін громадянам або

юридичним особам, здебільшого іноземним, права експлуатації

296

КОРВЕТ

лісів, надр, підприємств тощо. 2) Підприємство, шо діє за таким до-

говором.

КОН'ЮНКТИВА (від лат. conjunctivus — з'єднувальний) — слизова

оболонка, що покриває поверхню повік і передню поверхню очного

яблука.

КОН'ЮНКТИВІТ — запалення кон 'юнктиви.

КОН'ЮНКТУРА (лат. conjunctura, від conjungo — з'єдную) — суку-

пність умов, стан речей, збіг обставин, шо можуть впливати на хід і

результат якоїсь справи або процесу (напр. економічна к.).

КОН'ЮНКЦІЯ (від лат. conjunctio — зв'язок, об'єднання) — логіч-

на операція, за допомогою якої з двох або більше висловлювань

утворюють нове висловлювання (пор. диз'юнкція).

КООПЕРАЦІЯ (лат. cooperatio, від соорего — співробітничаю) —