1) Зміцнення, згуртування, об'єднання. 2) Фінансова операція пере-

творення короткотермінових державних позик на довготермінові

або безстрокові, а також об'єднання державних позик попередніх

років в одну.

КОНСОЛЬ (франц. console) — 1) Опорна конструкція, що підтри-

мує виступні частини будівлі (карнизи, балкони тощо). 2) Пересув-

на колонка або тумбочка для квітів, статуеток тощо.

КОНСОНАНС (франц. consonanse, від лат. consonantia — співзвуч-

ність) — 1) муз. Милозвучне сполучення двох і більше звуків. 2) Те

саме, що й дисонанс (2).

КОНСОНАНТ [лат. consonans (consonantis)] — приголосний звук.

Див. також Сонант.

КОНСОРТ, ПРИНЦ-КОНСОРТ (англ. prince consort, від лат. соп-

sors — співправитель) — у Великій Британії чоловік королеви, який

не є монархом.

КОНСОРЦІУМ (від лат. consortium — співучасть, спільність) — од-

на з форм монополій; угода групи банківських або промислових мо-

нополій для спільного здійснення великих фінансових або комер-

ційних операцій.

КОНСбРЦІЯ (від лат. consortio — співучасть, спільність) — група

видів тварин і рослин, більш-менш тісно пов'язаних з одним з інди-

відуумів або із цілою популяцією будь-якого виду рослин чи тварин.

КОНСПЕКТ (від лат. conspectus — огляд) — короткий письмовий

виклад змісту книги, статті, запис лекції тощо.

КОНСПІРАЦІЯ (від лат. conspiratio — згода, єдність, таємна уго-

да) — 1) Суворе додержання та збереження таємниці. 2) Система й

методи, що їх застосовує нелегальна організація для збереження в

таємниці своєї діяльності.

КОНСТАНТА [від лат. constans (constantis) — незмінний, постій-

ний] — стала, постійна величина.

290

КОНСУМЕНТ

КОНСТАТАЦІЯ (франц. constatation, від лат. constat — відомо) —

встановлення незаперечності існування якогось факту або явища,

наявності чогось.

КОНСТЕБЛЬ (англ. constable, від франц. connetable — керівник

конюшні) — 1) У феодальній Англії вищий придворний чин. 2) У

Великій Британії і США нижчий поліцейський чин.

КОНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ (від лат. constitutio — устрій, будо-

ва) — який стосується будови організму.

КОНСТИТУЦІЯ (від лат. constitutio — устрій, установлення) — 1) У

Стародавньому Римі акти, які видавав імператор. 2) Основний за-

кон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок

утворення, принципи організації і діяльності державних органів, ви-

борчу систему, а також основні права й обов'язки громадян. 3) Бу-

дова, фізіологічні й анатомічні особливості організму.

КОНСТРУКТИВІЗМ (від лат. constructio — побудова) — естетич-

ний напрям, започаткований на початку 20 ст. у архітектурі. К. об-

стоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах ви-

разу; у літературі та театрі прагне до зближення мистецтва і практи-

ки індустріального побуту.

КОНСТРУКТИВНИЙ — 1) Який стосується конструкції, побудови

чогось. 2) Який створює умови для наступної роботи, може бути ос-

новою для^кихось рішень, плідний (напр. к-на пропозиція).

КОНСТРУКЦІЯ (від лат. constructio — побудова, складання) —

1) Будова, план, взаємне розташування частин (споруди, машини,

вузла, витвору тощо). 2) Граматично зв'язані сполучення слів, по-

єднання речень.

КОНСУЛ (лат. consul) — 1) У Стародавньому Римі періоду респуб-

ліки титул двох обираних найвищих службових осіб, у період імпе-

рії— почесний титул. 2) Службова особа однієї держави, що за зго-

дою іншої держави постійно перебуває в певному пункті її тери-

торії і здійснює там представництво й захист економічних та юри-

дичних інтересів своєї держави, її громадян або юридичних осіб.

КОНСУЛЬСТВО — очолене консулом представництво однієї дер-

жави в певних пунктах території іншої держави.

КОНСУЛЬТАНТ [від лат. consultans (consultants) — радник] — фа-

хівець, службовим обов'язком якого є поради, висновки з питань

його спеціальності.

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ (франц. consultatif, від лат. consulto — ра-

джуся) — дорадчий, який має дорадчі права; к. пакт — міжнарод-

ний договір, за яким сторони зобов'язуються радитися з питань, які

становлять взаємний інтерес.

КОНСУЛЬТАЦІЯ (від лат. consultatio — звертання за порадою) —

1) Порада компетентного фахівця. 2) Установа, що організує надан-

ня порад спеціалістами з певних питань (напр. юридична к.).

КОНСУМЕНТ (від англ. consume — споживати) — споживач това-

рів та послуг.

291

КОНСЬЄРЖ

КОНСЬЄРЖ (франц. concierge) — двірник, швейцар.

КОНТАКТ (від лат. contactus — дотик) — 1) Зв'язок, взаємодія в ро-

боті, узгодженість дій. 2) З'єднання проводів електричного кола;

місце його стикання; пристрій, що забезпечує таке стикання. 3) Пе-

реносно — взаєморозуміння.

КОНТАНГО (англ. contango) — надбавка до ціни за перенесення

термінів торговельної операції; базова система ціноутворення при

операціях з ф'ючерсами.

КОНТЕЙНЕР (англ. container, від contain — вміщувати) —

1) Знімний пристрій для перевезення вантажів. 2) Резервуар, бак,

приймач (напр., для продуктів перегонки нафти). 3) Пристрій для

зберігання та транспортування радіоактивних речовин.

КОНТЕКСТ (від лат. contextus — тісний зв'язок, з'єднання) — 1) Ури-

вок тексту із закінченою думкою, який дає змогу точно визначити

смисл окремого слова або виразу, що входять до його складу. 2) Пе-

реносно — сукупність обставин, подій тощо, у тісному зв'язку з

якими слід розглядати певну подію.

КОНТИНГЕНТ [від лат. contingens (contingentis) — який трапляєть-

ся] — 1) Сукупність осіб, які утворюють однорідну у певному від-

ношенні групу. 2) Встановлена для певної мети гранична кількість,

норма (напр., к. ввозу товарів).

КОНТИНЕНТ [від лат. continens (continentis) — суміжний, непе-

рервний, суцільний] — найбільший масив суходолу, з усіх або майже

з усіх боків оточений морями та океанами. Інша назва — материк.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ — властивий континенту, материку; к. клі-

мат— характерний для суходолу клімат із значними коливаннями

температури повітря, невеликою відносною вологістю і хмарніс-

тю, несталістю опадів і загальним зменшенням їх у глиб континен-

ту; к-ні відклади — геологічні відклади, які утворюються на

поверхні суходолу, на дні озер і річок.

КОНТИНУУМ (від лат. continuum — безперервне, суцільне) —