3) Нижча адміністративно-територіальна одиниця місцевого управ-

ління у Франції, Бельгії та деяких інших державах. 4) Колектив

осіб, які об'єдналися для життя на засадах спільності майна та пра-

ці. 5) Одна з форм сільськогосподарського виробничого кооперу-

вання.

КОМУНАЛЬНИЙ (франц. communal, від commune — громада) —

який стосується комуни, міського господарства; общинний; к - н е

господарство — господарство міст і селищ міського типу, що

перебуває у віданні місцевих органів влади і на місцевому бюджеті;

к-ні послуги— послуги, які надають населенню підприємст-

ва комунального господарства; к-на квартира — велика квар-

тира, в якій мешкають декілька родин.

КОМУНАР (франц. communard) — 1) Учасник Паризької комуни

1871 р. 2) Член якоїсь комуни.

КОМУНІЗМ (від лат. communis — спільний, загальний) — 1) У

марксистській теорії безкласовий суспільний лад із загальнонарод-

284

КОНВЕРГЕНТИ

ною власністю на засоби виробництва і повною соціальною рівніс-

тю усіх членів суспільства. 2) Суспільно-економічна формація, яка,

за марксистською ідеологією, має прийти на зміну капіталізму.

КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ (франц. communicable — який з'єднуєть-

ся, від лат. communico — з'єдную, повідомляю) — здатність до спіл-

кування, товариськість.

КОМУНІКАЦІЇ (від лат. communico — роблю загальним, поєдную) —

1) Шляхи сполучення і транспорту. 2) Лінії зв'язку, мережі підзем-

ного міського господарства.

КОМУНІКАЦІЯ (від лат. communico — спілкуюсь з кимось) —

спілкування, передача інформації', масова к.— процес інформу-

вання широких мас із використанням технічних засобів. Див. також

Мас-медіа.

КОМУТАТЙВНІСТЬ (від лат. commutatus — зміна, перетворення) —

незмінність суми або добутку при переставленні доданків або спів-

множників.

КОМУТАТОР (від лат. commuto — змінюю) — 1) Пристрій для вми-

кання, вимикання і перемикання електричних кіл. 2) Місцева теле-

фонна мережа, на якій з'єднання абонентів відбувається вручну.

КОМУТАЦІЯ (від лат. commutatio — зміна) — 1) За феодалізму за-

міна панщини і натурального оброку експлуатованих селян грошо-

вою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товар-

но-грошових відносин у село. 2) Перемикання електричних кіл та

їхніх частин; зміна напряму струму в цих колах (зміна полюсів).

КОМФОРТ (англ. comfort) — 1) Сукупність побутових вигод. 2) Від-

чуття зручності, задоволення середовищем та власним станом.

КОМЮНІКЕ (франц. communique, від лат. communico — повідом-

ляю) — офіційне повідомлення (здебільшого про дипломатичні пе-

реговори).

КОН... див. Ко...

КОНВЕЄР (англ. conveyer, від convey — перевозити, переміщува-

ти) — пристрій безперервної дії для переміщення деталей, вантажів

тощо з потрібним ритмом на певну віддаль.

КОНВЕКЦІЯ (лат. convectio — принесення, від conveho — прино-

шу) — перенесення тепла в рідинах або газах потоками речовини.

КОНВЕНТ (від лат. conventus — збори, засідання) — 1) Законодавчі

органи, що скликаються в деяких країнах для складання або зміни

конституції. 2)К. національний — представницькі збори у

Франції в 1792—95 pp., найвищий законодавчий орган періоду Фран-

цузької, буржуазної революції кінця 18 ст.

КОНВЕНЦІЯ (лат. conventio — договір) — 1) Угода, міжнародний

договір з якихось спеціальних питань. 2) Договір між підприємства-

ми й організаціями для врегулювання питань збуту, виробництва

тощо; є перехідною формою до трестів і синдикатів.

КОНВЕРГЕНТИ [від лат. convergens (convergentis) — який сходить-

ся, зближується] — елементи однієї мови або кількох мов, які збли-

285

КОНВЕРГЕНЦІЯ

жуються в процесі їхнього історичного розвитку; мови, які зближу-

ються внаслідок безпосередньої взаємодії.

КОНВЕРГЕНЦІЯ (лат. convergentio, від converge — сходжуся, на-

ближаюся) — 1) біол. Виникнення рис подібності в будові і функціях

у далеких за походженням організмів внаслідок їхнього пристосу-

вання до однакових умов існування. 2) етн. Виникнення в різних

місцях подібних або однакових культурних явищ під впливом за-

гальних законів суспільного розвитку. 3) мед. Зведення зорових

осей обох очей на одному предметі. 4) мовозн. Уподібнення елемен-

тів мови або різних мов. Протилежне — дивергенція.

КОНВЕРСІЯ (від лат. conversio — перетворення, зміна) — 1) За-

міна раніше випущених державних позик новою, щоб подовжити

термін кредиту (1) й змінити умови позики. 2) Обмін валюти даної

країни на іноземну. 3) Переведення промислових підприємств на

виробництво якісно нової продукції. 4) Переробка газів для зміни

складу вихідної газової суміші. 5) Заміна випромінення кванта

(напр. фотона) випроміненням електрона. 6) Словотвір без вико-

ристання афіксів, шляхом зміни граматичних характеристик сло-

ва.

КОНВЕРТЕР, КОНВЕРТОР (англ. converter, від лат. converto —

перетворюю) — 1) Апарат для перетворення розтопленого чавуну

(продуванням повітря чи кисню) на сталь або штейну (продуван-

ням повітря) на чорнову мідь чи файнштейн. 2) Одноякірний пере-

творювач електричного струму.

КОНВЕРТбВАНІСТЬ ВАЛЮТИ (від лат. conversio — перетворення

і валюта) — здатність певної валюти до вільного обміну на валюту

інших країн або міжнародне визнані платіжні засоби.

КОНВЕРТОР див. Конвертер.

КОНВОЙ (гол. konvoi, франц. convoi — супроводження, від соп-