1) Тлумачення певного тексту або книги. 2) Додаток у кінці книги,

примітки по тексту в підрядкових виносках з поясненням окремих

місць, термінів та виразів. 3) Міркування, пояснення з приводу

якоїсь події, публікації, заяви тощо.

КОМЕРСАНТ (франц. commerpant, від лат. commercium — торгів-

ля) — ^приватний торгівець, особа, яка займається комерцією.

КОМЕРЦІЯ (від лат. commercium — торгівля) — 1) Діяльність, по-

в'язана з реалізацією товарів. 2) Підприємницька діяльність з купів-

лі, продажу та обороту товарів.

КОМЕТА (грец. иоцппк, букв. — волохатий, від нбцг] — волосся) —

тіло Сонячної системи, що має вигляд туманної світлої плями з яс-

кравою частиною (головою) й хвостом. Розміри К. можуть досягати

сотень мільйонів кілометрів, а маси малі (одна мільярдна частка ма-

си Землі й менше).

КОМІВОЯЖЕР (від франц. commis — службовець і voyageur —

мандрівний) — роз'їзний агент, який за дорученням певного під-

приємства займається збутом товарів.

КОМІК (грец. ишціибс) — 1) Актор, який виконує комічні ролі.

2) Переносно — особа, яка викликає сміх своїми словами або пове-

дінкою, витівками.

КОМІКС (англ. comics, множ, від comic — смішний, комічний) —

графічно-оповідний жанр, серія малюнків з короткими текстами,

що утворює цільну розповідь; книжка з такими малюнками.

280

КОМПАНЬЙОН

КОМІЛЬФО (франц. comme il faut, букв. — як треба, як нале-

жить) — відповідність правилам світської пристойності; особа, яка

поводиться відповідно до таких правил.

КОМІСАР (франц. commissaire, від лат. commissarius — уповнова-

жений) — 1) У різних країнах службова особа, наділена урядом осо-

бливими повноваженнями. 2) У деяких країнах чин поліцейського

керівництва, а також особа, що має цей чин. 3) Спеціальний упов-

новажений якої-небудь міжнародної організації.

КОМІСАРІАТ (франц. commissariat) — установа, керівний орган, на

чолі яких__ стоїть (стояв) комісар.

КОМІСІЙНИЙ — який купується чи продається через посередни-

цтво третьої особи — комісіонера; к-ні підприємства — тор-

говельні організації, шо за певну винагороду закуповують і збува-

ють товари за дорученням і за рахунок довірителя.

КОМІСІОНЕР (франц. commissionnaire) — сторона, яка за дору-

ченням і за рахунок комітента за певну винагороду укладає від сво-

го імені торговельні угоди.

КОМІСІЯ (лат. commissio — доручення, від committo — з'єдную,

влаштовую, доручаю) — 1) Уповноважена група осіб для виконання

певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання.

2) Договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за до-

рученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти з тре-

тьою особою угоду від свого імені, але в інтересах і за рахунок ко-

мітента. 3) Винагорода, сплачувана за таким договором у процентах

до суми укладеної угоди.

КОМІТЕНТ [від лат. committens (committentis) — який доручає] —

особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього,

але за рахунок комітента.

КОМІТЕТ (франц. comite, від лат. committo — доручаю) — 1) Коле-

гіальний (див. Колегіальність) орган, що керує якою-небудь робо-

тою (напр. профспілковий к.). 2) Назва деяких державних або гро-

мадських органів.

КОМПАКТ-ДИСК (англ. compact-disk) — диск невеликого діамет-

ра, призначений для відтворення запису на оптичних (лазерних)

програвачах.

КОМПАКТНИЙ (лат. compactus, від compingo — збиваю, сколо-

чую) — 1) Щільний, малогабаритний, негроміздкий. 2) Перенос-

но — короткий, стислий.

КОМПАНІЯ (франц. compagnie, італ. compagnia, від лат. cum — ра-

зом і panis — хліб) — 1) Група осіб, які спільно проводять час, об'єд-

нані певними інтересами. 2) Виробнича або торговельна одиниця,

заснована на пайовій участі окремих підприємців. Див. також Кор-

порація, Монополія.

КОМПАНЬЙОН (франц. compagnon) — учасник будь-якої компа-

нії, співучасник у якійсь справі.

281

КОМПАРАТИВІЗМ

КОМПАРАТИВІЗМ (від лат. comparativus — порівняльний) — су-

купність порівняльне-історичних методів у мовознавстві, літерату-

рознавстві, за допомогою яких визначається спорідненість мов, від-

значаються особливості національних літератур.

КОМПАРАТОР (лат. comparator, від compare — порівнюю) — ви-

мірювальний прилад, що діє за принципом порівняння вимірюваної

величини або характеристики (довжини, напруги, кольору тощо) з

еталонною.

КОМПАС (нім. Котрар", від італ. compasso, з compassare — міряти

кроками) — прилад, за допомогою якого визначають сторони світу.

КОМПАУНД (від англ. compound, букв. — суміш, з'єднання) —

1) Ізоляційний матеріал з асфальтових і парафінованих речовин та

масел, що застосовується в електро- та радіотехніці. 2) Парова ма-

шина подвійного розширення.

КОМПАУНДИНГ (англ. compounding, від compound — змішувати,

складати) — зростання вкладеної грошової суми внаслідок реінвес-

тування отриманих від вкладення відсоткових прибутків.

КОМПАУНДУВАННЯ (від англ. compound — суміш, з'єднання) —

1) Змішування двох чи кількох масел, видів палива для одержання

спеціальних продуктів заданих якостей. 2) Схема вмикання елект-

ричних обмоток чи агрегатів, за якої магнітний потік зростає зі

збільшенням струму навантаження машини. 3) Схема збуту, побу-

дована на продажу на ринку повної номенклатури товарів, об'єдна-

них споживчим призначенням.

КОМПЕНСАТОР (від лат. compenso — зрівноважую, порівнюю) —

1) Прилад для визначення різниці ходу двох пучків променів чи ку-

та обертання площини поляризації. 2) Деталь чи пристрій, за допо-

могою якого зрівноважують відхилення в розмірах деталей при

складанні або експлуатації машин, приладів, механізмів тощо. 3) Ав-

томатичний вимірювальний прилад, дія якого грунтується на різ-

ниці напруг або струмів. 4) Пристрій для зменшення впливу поми-

лок кроку робочого гвинта у вимірювальних приладах і метало-

різальних верстатах.

КОМПЕНСАЦІЯ (від лат. compensatio — винагорода, зрівнова-

ження) — 1) Відшкодування, винагорода за будь-що (к. збитків,

грошова к. тощо). 2) Спосіб припинення зобов'язань зарахуванням

зустрічних вимог кредитора й боржника. 3) Зрівноваження хвороб-

ливих розладів в організмі (напр., к. пороку серця) через розвиток

відповідних пристосувань. 4) Нейтралізація зовнішніх впливів, що

заважають правильній дії точних механізмів (к. компаса, маятника).

КОМПЕТЕНТНІСТЬ [від лат. competens (competentis) — належний,

відповідний] — поінформованість, обізнаність, авторитетність.

КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. competentia, від compete — взаємно прагну;

відповідаю, підходжу) — коло повноважень якої-небудь організації,

установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні пов-

новаження, знання, досвід.

282

КОМПбСТЕР

КОМПІЛЯЦІЯ (лат. compilatio, букв. — крадіжка, пограбування,

від compile — грабую) — неоригінальна, несамостійна літературна

чи наукова праця, побудована на використанні чужих творів, ду-

мок, досліджень.

КОМПЛЕКС (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — 1) Суку-

пність предметів чи явищ, що становлять єдине ціле. 2) архіт. Су-

купність будівель, пов'язаних єдиним задумом, призначенням тощо

(напр. санаторний к.). 3) Сукупність пов'язаних між собою галузей

народного господарства (напр. паливно-енергетичний к.). 4) пси-

У.ОЛ. Група емоційно забарвлених уявлень, здебільшого у сфері під-

свідомості, що виникають на різних етапах розвитку особистості,

найчастіше у дитинстві (напр. едіпів к.).

КОМПЛЕКТ (від лат. completus — повний) — повний набір інстру-

ментів, інших предметів, що мають певне призначення.

КОМПЛЕКЦІЯ (лат. complexio — поєднання, сукупність, від сотр-

lector — охоплюю) — загальний характер будови тіла.

КОМПЛЕМЕНТ (від лат. complementum — доповнення, довершен-

ня) — складна речовина білкової природи, що міститься в сироват-

ці крові тварин і людини й спричинює розчинення (лізис) бактерій.

Є важливим чинником природного імунітету.

КОМПЛЕМЕНТАРНИЙ (від лат. complementum — доповнення,

довершення), — взаємодоповнювальний.

КОМПЛІМЕНТ (франц. compliment, букв. — вітання) — люб'яз-

ний, приємний вислів з похвалою, схваленням.

КОМШЮТ (франц. complot — змова) — підступна змова проти ко-

гось.

КОМПОЗИТОР (від лат. compositor — складач) — автор музичних

творів.

КОМПОЗИЦІЯ (від лат. compositio — складання, створення) —

1) Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і

призначенням. 2) Структура музичного твору; музична форма.

3) Музичний, живописний, скульптурний, графічний твір, складові

частини якого відзначаються як самостійністю, так і спільністю за-

думу, мистецьких прийомів тощо; складний художній твір, що

включає різні види мистецтва (напр. літературно-музична к.).

4) Створення музики, музичних творів. 5) Матеріал, що являє со-

бою комбінацію різних компонентів.

КОМПОНЕНТ [від лат. componens (components) — який скла-

дає] — складова частина чогось.

КОМПОСТ (англ., франц. compost, від лат. compositus — складе-

ний) — органічне добриво, що складається із суміші землі з рослин-

ними рештками, тваринними відходами.

КОМПОСТЕР (франц. composteur) — прилад для вибивання умов-

них дірчастих написів на квитках та інших документах з метою конт-

ролю.

283

КОМПРАДОРИ

КОМПРАДОРИ, КОМПРАДОРСЬКА БУРЖУАЗІЯ (від ісп. com-

prador — покупець) — частина національної буржуазії в колоніаль-

них і залежних країнах, яка співробітничає з іноземним капіталом

на внутрішньому й зовнішньому ринках.

КОМПРАЧИКОСИ (ісп. comprachicos, від comprar — купувати і

chico — дитина) — 1) У 13—17 ст. злочинці, які викрадали або купу-

вали дітей і, спотворюючи їх, продавали як блазнів для розваги ба-

гатих людей. 2) Переносно — про гангстерів, що займаються кідне-

пінгом.

КОМПРЕС (франц. compresse, від лат. compressus — стиснутий, тіс-

ний) — пов'язка, іноді просочена різними рідинами, яку наклада-

ють на частини тіла людини чи тварини з лікувальною метою.

КОМПРЕСІЯ (лат. compressio — стискання) — стискання газів, що

спричинює зменшення об'єму, який вони займають, підвищення

тиску й температури.

КОМПРЕСОР (від лат. compressor — стискач, від comprimo — сти-

скаю) — машина для компресії і переміщення газів під тиском.

КОМПРОМЕТУВАТИ (франц. compromettre) — знеславлювати,

підривати репутацію.

КОМПРОМІС (від лат. compromissum — угода, згода) — згода, по-

розуміння, досягнуті шляхом взаємних поступок.

КОМП'ЮТЕР (англ. computer, від лат. compute — рахую, обчис-

люю) — електронно-обчислювальна машина, звичайно персональ-

на.

КОМУНА (франц. commune — громада, від лат. communis — спіль-

ний) — 1) За середньовіччя в Західній Європі міська громада, що

домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2) У

період Французької буржуазної революції кінця 18 ст. — муніципаль-

не самоврядування в Парижі та інших містах; Паризька к. —

перша пролетарська революція і перший уряд робітничого класу.