XXivr) — постіль) — 1) Лікувальна установа, в якій лікування хворих

поєднується з науково-дослідною та педагогічною роботою. 2) Осо-

бливості перебігу хвороби.

КЛІНІЦИСТ — лікар, який працює в клініці й поєднує лікування

хворих з науковими спостереженнями та дослідженнями.

КЛІНКЕР ' (нім. Klinker) — 1) Спечені глиняні вироби, звичайно у

вигляді цегли. 2) Спечена суміш вапняку й глини (або шлаку), що є

цементною сировиною. 3) Спечений залишок після обробки на-

гріванням матеріалів, що містять цинк (напр. шлаків).

КЛІНКЕР2 (англ. clinker, від clinker built — обшитий внакрив) —

вузький довгий човен для академічного спортивного веслування.

КЛЇО (грец. КХєІй) — у давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз,

покровителька героїчної пісні, згодом — історії.

КЛІП (від англ. clip — вирізка з газети, фрагмент фільму) — корот-

кий телевізійний сюжет, що складається з естрадної пісні та зобра-

ження, яке його ілюструє. Інша назва — відеокліп.

КЛЇПА (від швед, klippa — обтинати ножицями) — монета некруг-

лої форми.

КЛІПЕР (англ. clipper, від clip — підрізати) — 1) Вітрильне швидко-

хідне трищоглове судно з дуже видовженим корпусом (19 ст.).

2) Вітрильно-моторне промислове судно.

КЛІПСИ (англ. clips, множ, від clip — затиск) — 1) Сережки, що їх

прикріплюють затискачем до мочок вух (без проколювання).

2) Конструктивний елемент у вигляді сережки, який кріпиться зати-

сканням і при потребі легко знімається.

КЛІР (від грец. иХїЇрод, букв. — жереб) — 1) У християнській церк-

ві — сукупність священно- і церковнослужителів, за винятком ар-

хієреїв. 2) Церковний хор.

КЛІРЕНС ' (від англ. clearance — проміжок) — відстань від найни-

жчих точок конструкції автомобіля, танка тощо (за винятком коліс)

до рівня землі.

КЛІРЕНС2 (від англ. clearance — проміжок) — 1) Звільнення від

формальностей митниці. 2) Дотримання вимог про порядок захо-

дження у порт та виходу з порту суден, ввезення та вивезення з кра-

їни вантажів.

272

КОАЛІЦІЯ

КЛІРИНГ (англ. clearing, від clear — вести розрахунки) — система

безготівкових розрахунків між банками, підприємствами, компанія-

ми тощо шляхом заліку взаємних платіжних вимог і зобов'язань

сторін, виходячи з умов балансу платежів; валютний к. —

безготівкові операції в зовнішній торгівлі.

КЛІФ (від англ. cliff — скеля) — прибережне підводне урвище, що

утворюється від дії морського прибою.

КЛІШЕ (франц. cliche, букв. — відбиток) — 1) Форма високого дру-

ку з цинку, міді, латуні, дерева, пластмас, призначена для полігра-

фічного відтворення ілюстрацій. 2) Мовний штамп. Див. також

Трафарет (2).

КЛОАКА (лат. cloaca, від cluo — очищую, промиваю) — 1) біол. Роз-

ширена кінцева частина задньої кишки у земноводних, плазунів,

птахів, деяких риб та ссавців, в яку відкриваються статеві протоки й

сечоводи. 2) тех. Підземний канал для відведення нечистот. 3) Пе-

реносно — нагромадження бруду; аморальне середовище.

КЛОН (від грец. xXuv — паросток, пагін) — генетично однорідне

потомство рослинного або тваринного організму, яке утворюється

внаслідок вегетативного розмноження (у багатоклітинних організ-

мів) або нестатевого поділу клітин (у одноклітинних організмів).

КЛОНУВАННЯ (від клон) — 1) Процес утворення клону. 2) Відтво-

рення складного організму в лабораторних умовах на основі клону.

КЛУАТР (франц. cloitre, від лат. claustrum — закрите місце, монас-

тир) — крита галерея, що обрамляє прямокутний двір монастиря

або великої церкви у романській та готичній архітектурі.

КЛЯСЕР (польс. klaser, від франц. classeur — течка для паперів) —

альбом для колекції марок ' (1).

КНЕЛІ (франц. quenelles) — кульки з провареного м'ясного або риб-

ного фаршу з маслом.

КНІКСЕН (від нім. knicksen — робити реверанс, присідати) — при-

вітання дівчини з присіданням.

КО..., КОМ..., КОН... (лат. со..., com..., con...) — префікс, що озна-

чає об'єднання, спільність, сумісність, напр.: коваріант, конфо-

кальний.

КОАГУЛЯНТИ (лат. coagulantes, від coagulo — викликаю згортан-

ня, згущення) — речовини, що спричинюють коагуляцію. Застосо-

вують для очищення води, виділення цінних промислових продук-

тів з відходів виробництва тощо.

КОАГУЛЯЦІЯ (від лат. coagulatio — згортання, згущення) — зли-

пання частинок колоїдів при їх зіткненні в процесі теплового (броу-

нівського) руху або напрямленого переміщення в зовнішньому си-

ловому полі. Застосовують для очищення води, повітря тощо.

КОАКСІАЛЬНИЙ (від /со... і лат. axis — вісь) — співвісний.

КОАЛІЦІЯ (від лат. coalitio — союз) — 1) Союз, об'єднання на доб-

ровільних засадах для досягнення спільної мети. 2) Тимчасовий во-

273

КбБАЛЬТ

єнно-політичний союз двох або кількох держав, укладений для

спільних дій проти будь-якої держави або групи держав. 3) Угода

між двома або кількома політичними партіями, часто для спільного

створення уряду й участі в ньому.

КОБАЛЬТ (від лат. cobaltum, з нім. Kobold — гірський дух, гном,

який нібито шкодить гірникам) — хімічний елемент, символ Co, ат.

н. 27; важкий метал сріблястого кольору з рожевим відтінком. За-

стосовують для виробництва спеціальних сплавів і сталей; сполуки

К. використовують для виготовлення синього скла, емалей і фарб.

КОБИЗ — казахський струнний смичковий музичний інструмент.

КОБУЗ — узбецький струнний смичковий музичний інструмент.

КОВАЛЕНТНИЙ з в' я з о к (від ко... і валентність) — хімічний

зв'язок, утворений електронною парою, спільною для сполучуваних

атомів. Інша назва — гомеополярний зв'язок.

КОВАРІАНТ (від ко... і варіант) — число, алгебричний вираз, що при

певному перетворенні величин, з якими К. пов'язаний, змінюється

за чітко визначеним, здебільшого за лінійним, законом.

КОВБОЙ (англ. cowboy, від cow — корова і boy — хлопець) — пів-

нічноамериканський пастух-вершник.

КОВЕР, КАВЕР (від англ. cover — покривати) — узагальнена в за-

кордонній практиці назва договору про страхування, страхове по-

криття ризику.

КОВЧЕГ (тюрк.) — 1) За Біблією, велике судно (Ноїв К.). 2) Тип

старовинного плоскодонного річкового судна. 3) Окута металом

дерев'яна скриня для зберігання предметів релігійного культу.

КОГЕРЕНТНІСТЬ (від лат. cohaerentia — зв'язок, зчеплення) — здат-

ність до інтерференції, яку виявляють за певних умов хвилі, зокрема

світлові. Умовою К. хвиль є незмінюваність у часі різниці між фаза-

ми коливань у них, що можливо лише тоді, коли хвилі мають одна-

кову довжину (частоту).

КОГОРТА [від лат. cohors (cohortis)] — 1) Підрозділ легіону в Старо-

давньому Римі. 2) Переносно — міцно згуртована група визначних

людей. 3) біол. Категорія, що об'єднує споріднені роди.

КОД (франц. code, від лат. codex — звід законів) — 1) Система сим-

волів для передавання, обробки й зберігання (запам'ятовування)

різної інформації. 2) Ключ до способу шифрування чи розшифрову-

вання тексту (див. Шифр).

КОДА (італ. coda, букв. — хвіст) — 1) Заключна частина музичного

твору, яка коротко узагальнює тему. 2) Додатковий віршовий рядок

у канонічній строфі, який завершує твір.

КОДЕКС (від лат. codex — навоскована дощечка для письма, кни-

га) — 1) Єдиний систематизований законодавчий акт, в якому міс-

тяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відно-

син (напр.: цивільний к., кримінальний к.). 2) У давнину одна з

форм книги: скріплені з одного боку зошити із зігнутих навпіл і

274

кокос

прошитих по згину аркушів пергаменту або папірусу, пізніше — па-

перу. 3) Сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися в

даному суспільстві. 4) Збірник правил, інструкцій, що регулюють

певну галузь діяльності, спортивних змагань тощо.

КОДИФІКАЦІЯ (від кодекс і ...фікація) — одна з форм систематиза-

ції законів та інших нормативних актів, що регулюють певну галузь

суспільних відносин.

КОДУВАННЯ — 1) Операція ототожнювання символів чи груп сим-

волів одного коду із символами чи групами символів іншого коду.

2) Закладання в підсвідомість під гіпнозом певної інформації, зокре-

ма про небезпеку, що пов'язана з вживанням алкоголю, наркотиків

тощо, як метод лікування.

КОЕФІЦІЄНТ [від ко... і лат. efficiens (efficientis) — виробник] —

1) Сталий або відомий множник при іншій, звичайно змінній або

невідомій, величині. 2) Відношення двох значень фізичної величини.

КбїТУС (лат. coitus, від соіге — з'єднуватися) — статевий акт.

КОК (гол. kok) — кухар на кораблі.

КбКА (ісп. coca, з індіан.) — вид кущових рослин родини кокаїно-

вих. Листя містить кокаїн та інші алкалоїди. Культивують у тропіках

Південної Америки та Азії. Інші назви — кокаїнове дерево,

к о к а, ї н о в й й кущ.

КОКАЇН (ісп. сосаіпа) — алкалоїд, що міститься в листі коки; нар-

котичний засіб. У медицині солянокислу сіль К. застосовують для

поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових

оболонок рота, носа.

КбКА-КОЛА (англ. Coca-Cola) — прохолоджувальний газований

напій з використанням екстракту з горіхів коли і листя коки.

КбКЕР-СПАНІЄЛЬ (англ. cocker spaniel, від cocking — полювання

на вальдшнепів і спанієль) — порода мисливських собак, схожих на

спанієлів, з довгими, звисаючими донизу вухами, а також собака

цієї породи.

КОКИ (від грец. иоянод — зерно) — кулясті бактерії. Поширені в

ґрунті, повітрі, харчових продуктах тощо. Використовують при ви-

готовленні молочнокислих продуктів. Багато видів — хвороботвор-

ні (стрептокок, стафілокок).

КОКІЛЬ (франц. coquille, букв. — черепашка) — металева ливарна

форма для відливання металевих виробів.

КОКЛІЬШ (франц. coqueluche) — гостра інфекційна, переважно

Дитяча, хвороба, яка характеризується нападами конвульсивного

кашлю. Інша назва — кашлюк.

КОКОС (ісп. cocos, множ, від coco — кокосова пальма, кокосовий

горіх) — рід деревних тропічних рослин родини пальмових. Деякі

види культивують. З плодів (кокосових горіхів) та соку дерев одер-

жують харчові продукти, з деревини та листя виготовляють дрібні

вироби.

275

КОКОТКА

КОКОТКА (франц. cocotte, букв. — курочка) — жінка легкої пове-

дінки, що живе на утриманні свого коханця.

КОКС (нім. Koks, від англ. coke) — тверда, міцна пориста маса, яку

одержують шляхом нагрівання (коксування або крекінгу] вугілля,

торфу, нафти і застосовують переважно як паливо, а також у мета-

лургійній промисловості.

КОКТЕЙЛЬ (англ. cocktail, букв. — півнячий хвіст) — напій із су-

міші горілчаних настоїв, вин, соків, вершків, морозива тощо.

КОЛ (від англ. call — вимагати) — право на купівлю товару, цінних

паперів, ф 'ючерсних контрактів за обумовленою фіксованою ціною

у будь-який час до закінчення терміну (3) договору; право емітента

достроково погасити цінні папери.

КОЛА (з афр. мов) — рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих.

Насіння (т. зв. горіхи кола) містить кофеїн і теобромін. Використо-

вують у медицині та харчовій промисловості.

КОЛАБОРАЦІОНІСТ (франц. collaborationniste, від collabora-

tion — співробітництво) — зрадник своєї батьківщини, що співро-

бітничає з окупантами.

КОЛАГЕН (від грец. иоАХа — клей і ...ген) — волокнистий білок, що

є основною складовою частиною специфічних волокнистих струк-

тур сполучної тканини тварин і людини.

КОЛАЖ (франц. collage, букв. — наклеювання) — прийом в образо-

творчому мистецтві, за яким на певну основу наклеюють фотогра-

фії, різні матеріали, що різняться кольором і фактурою; твори, ви-

конані таким способом.

КОЛАПС (від лат. collapsus — звалений) — 1) Гостра судинна недо-

статність, яка характеризується пригніченням центральної нервової

системи, зменшенням маси циркулюючої крові та порушенням об-

міну речовин. 2) Переносно — тяжка ситуація в економіці і соціаль-

ному житті країни, для якої характерний спад виробництва, зни-

ження життєвого рівня більшості населення.

КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ (від лат. collegialis — колегіальний) — принцип

управління, при якому керівництво здійснюється не одноособово, а

групою осіб, що мають рівні права й обов'язки у розв'язанні пи-

тань, віднесених до їхньої компетенції. У широкому розумінні —

форма вирішення питань із врахуванням колективної думки, ре-

зультатів широкого обговорення.

КОЛЕГІУМ (від лат. collegium — товариство, співдружність) — за-

критий середній або вищий навчальний заклад в Європі 16—18 ст.

КОЛЕГІЯ (від лат. collegium — товариство, спільність) — 1) У Ста-

родавньому Римі група осіб, зв'язаних спільним виконанням ре-

лігійних відправ або спільною професією. 2) Спілка людей ряду про-

фесій (напр. к. адвокатів). 3) Органи центрального управління в Ро-

сії 18 ст. 4) Навчальний заклад у країнах Західної Європи і в царсь-

кій Росії (колегіум). 5) Адміністративний, розпорядчий або дорад-

276

колоїди

чий орган, що складається з офіційно затвердженої чи обраної гру-

пи осіб (напр.: к. міністерства, редакційна к.).

КОЛЕДЖ (англ. college) — вищий або середній навчальний заклад у

Великій Британії, СІЛА та деяких інших країнах, в тому числі

останнім часом в Україні.

КОЛЕЖ (франц. college) — середня школа у Франції, Бельгії та де-

яких інших країнах.

КОЛЕКТОР (лат. collector — збирач, від colligo — збираю, з'єд-

ную) — 1) Установа чи особа, яка щось збирає або розподіляє

(напр. бібліотечний к.). 2) Частина якоря електричних машин, при-

значена для підведення або відведення струму за допомогою щіток,

а також для випрямлення струму. 3) Трубопровід, до якого приєд-

нують кілька трубопроводів меншого діаметра. 4) Підземний ка-

нал, в який укладають кабелі або труби.

КОЛЕКЦІЯ (від лат. collectio — збирання) — зібрання будь-яких

предметів, систематизованих за певними ознаками.

КОЛЕНКОР (франц. calencar, з перс.) — фарбована бавовняна тка-

нина полотняного переплетення, яку застосовують переважно для

книжкових палітурок.

КбЛІ (англ. collie) — порода довгошерстих службових собак з витя-

гнутою мордою, а також собака цієї породи. Інша назва — шотлан-

дська вівчарка.

КОЛІБРІ (франц., ісп. colibri, з карибської) — підряд птахів ряду

довгокрилих, поширені в.Південній і Північній Америці. Найменші

птахи на Землі, запилювачі рослин. Мають яскраве оперення.

КОЛІЗІЯ (лат. collisio, від collide — стикаюся) — 1) Зіткнення про-

тилежних сил, інтересів, прагнень. 2) Гострі суперечності й зітк-

нення поглядів персонажів, що виявляються в ряді подій, зображе-

них у художньому творі. 3) Розходження між правовими нормами,

що регулюють однакові правовідносини.

КОЛІМАЦІЯ (від лат. collineo — націлююся) — інструментальна

похибка в оптичних приладах, яка виникає внаслідок неточної

перпендикулярності осі обертання труби приладу до її оптичної

осі.

КОЛІТ (від грец. xoXov — товста кишка) — запалення слизової обо-

лонки товстої кишки.

КОЛОДІЙ (від грец. иоХХшбпе — клейкий, в'язкий) — спиртово-

ефірний розчин нітроцелюлози; безбарвна прозора або жовтувата

рідина з запахом ефіру. Застосовують у медицині, хімії.

КОЛОЇДИ, КОЛОЇДНІ СИСТЕМИ (від грец. хоХХсс - клей і

...о/З) — системи (проміжний стан між істинними розчинами й гру-

бодисперсними системами), що складаються з дуже подрібнених

частинок (розмір від 10 ~5 до 10 '7 см), рівномірно розподілених в од-

норідному середовищі. До К. належать молоко, кров, яєчний білок

ТОЩО.

277

КОЛОКВІУМ

КОЛОКВІУМ (від лат. colloquium — співбесіда) — 1) Одна з форм

навчання — бесіда викладача із студентами. 2) Вид екзамену. 3) Збо-

ри, на яких заслуховують і обговорюють наукові доповіді.

КОЛОМБІНА (італ. colombina, букв. — голубка) — один з постій-

них образів італійської комедії масок 16—17 ст.; спочатку — весела

спритна служниця, пізніше — елегантна дотепна субретка, активна

учасниця розвитку інтриги п'єси.

КОЛОНАДА (франц. colonnade) — архіт. ряд колон, об'єднаних за-

гальним перекриттям.

КОЛОНІАЛІЗМ (франц. colonialisme, від лат. colonia — поселен-

ня) — політичне, економічне й духовне поневолення слаборозвину-

тих країн іншими державами.

КОЛОНІЗАЦІЯ (франц. colonisation) — 1) Заселення вільної тери-

торії на периферії власної країни. 2) Заснування поселень у залежній

країні. 3) Перетворення незалежної країни на колонію шляхом воєн-

ного, економічного й політичного поневолення її іншою країною.

КОЛОНІЯ (від лат. colonia — поселення) — 1) У стародавньому

світі — поселення громадян якоїсь держави на території загарбаної

країни. 2) Територія або країна, що перебуває під владою іноземної

держави, позбавлена державної незалежності. 3) Сукупність осіб

якоїсь національності, що живуть спільно в іншій країні. 4) Заклад

спеціального призначення (напр. трудова к.). 5) Об'єднання орга-

нізмів, яке складають однакові або різні особини; сукупність ссав-

ців, птахів одного чи різних видів, зв'язаних спільним місцем про-

живання. 6) Скупчення бактерій у поживному середовищі.

КОЛОНТИТУЛ (від франц. colonne — колонка і лат. titulus — на-

пис, заголовок) — заголовкові дані, що вміщуються в деяких видан-

нях над кожною шпальтою (сторінкою) тексту (прізвище автора,

назва книги або журналу, окремої статті, розділу тощо). До К. може

входити і колонцифра.

КОЛОНЦИФРА (від франц. colonne — колонка і араб, сіфр — нуль;

цифра) — порядковий номер сторінки книги, журналу тощо зверху

або знизу шпальти чи сторінки.

КОЛОРАТУРА (італ. coloratura, букв. — забарвлення, окраса, від

лат. соїого — прикрашаю) — прикрашування вокальної мелодії

швидкими, технічно важкими, віртуозними пасажами та мелізмами;

здатність голосу виконувати їх.

КОЛОРИЗАЦІЯ [від лат. color (coloris) — колір] — 1) Надання ко-

льору предметам або речовинам. 2) Тонкий протикорозійний шар

оксидних сполук заліза на поверхні сталевих виробів.

КОЛОРИМЕТРІЯ (від лат. color — колір і ...метрія) — методи кіль-

кісного визначення кольору.

КОЛОРИТ (італ. colorito, від лат. color — колір) — 1) Гармонійне

поєднання кольорів та їхніх відтінків у творі живопису. 2) Характе-

рна особливість художнього твору, а також епохи, місцевості тощо.

278

КОМЕДІАНТ

КОЛОС (грец. иоХостоб?) — 1) Мідна статуя давньогрецького бога

сонця Геліоса, встановлена в 280 р. до н. е. в гавані о. Родос і зруй-

нована землетрусом. 2) Переносно — предмет, створіння надзви-

чайно великого розміру.

КОЛУМБАРІЙ (лат. columbarium) — сховище урн із прахом після

кремації,

КОЛЬРАБІ (нім. Kohlrabi, від італ. cavole rapa, букв. — капустяна

ріпа) — овочева рослина роду капуста з потовщеним їстівним стеб-

лом. Вирощують переважно в Західній Європі, Америці, Передній

Азії.

КОЛЬТ — система індивідуальної вогнепальної зброї (револьвер, ав-

томатичний пістолет тощо), яку винайшов американський зброяр

С. Кольт (1814-62).

КОМ... див. Ко...

КбМА1 (від грец. кшца — сон, дрімота) — стан непритомності з по-

рушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функ-

цій — кровообігу, дихання.

КбМА2 (від грец. иоцт| — волосся) — 1) Один з недоліків зображень,

утворюваних оптичними системами. К. дає пляму, форма якої нага-

дує синтаксичний знак — кому. 2) астр. Газова туманність оболон-

ки ядра комети, що разом з ним створює голову комети.

КОМАНДОР (франц. commandeur) — 1) За середньовіччя — одне

з вищих звань у чернечо-лицарських орденах. 2) Один з вищих

ступенів в ієрархії масонських лож (див. Масонство). 3) В Росії у

18 — на початку 19 ст. флотський чин між капітаном 1-го рангу і

контр-адміралом 4-го ступеня. 4) У країнах Західної Європи і

США звання голови яхт-клубу. 5) Керівник кінних, лижних, ве-

лосипедних, мотоциклетних, автомобільних та інших перегонів

та екскурсій.

КОМБАТАНТИ (від франц. combattant — воїн, боєць) — у міжнаро-

дному праві особи, які входять до складу збройних сил воюючої

країни і безпосередньо беруть участь у воєнних діях.

КОМБІНАТОРИКА (від лат. combine — з'єдную, сполучаю) — час-

тина математики, об'єктом дослідження якої є сполуки довільних

елементів.

КОМБІНАТОРНИЙ (від лат. combine — з'єдную, поєдную) — мо-

возн. позиційний; який стосується зміни звуків залежно від пози-

ційного поєднання їх і артикуляційної взаємодії.

КОМБІНАЦІЯ (від лат. combinatio — поєднання) — 1) Взаємно зу-

мовлене розташування чого-небудь. 2) Складний задум; у шахах і

шашках кілька заздалегідь передбачених ходів, розрахованих на по-

ліпшення позиції, виграш фігури або партії. 3) Маневр, виверти, хит-

рощі. 4) Жіноча сорочка на бретелях.

КОМЕДІАНТ (від італ. commediante — актор) — 1) До 18 ст. назва

актора; пізніше — виконавця ролей у балаганних виставах. 2) Пере-

носно — удавальник, чванько.

279

КОМЕДІОГРАФ

КОМЕДІОГРАФ (від комедія і ...граф) — автор комедій.

КОМЕДІЯ (грец. исоцірбю) — 1) У Стародавній Греції імпровізована

весела вистава — процесія з музикою, піснями й танцями. 2) Драма-

тичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних

явищ у побуті чи суспільному житті. 3) Переносно — смішна подія;

удавання, лицемірство.

КОМЕНДАНТ (від франц. commandant — командир, начальник) —

1) Службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець,

укріплених районів, залізничних станцій тощо. 2) Керуючий бу-

динком або приміщенням державної установи, підприємства, гро-

мадської організації.

КОМЕНДАЦІЯ (від лат. commendatio — доручення, схвалення) —

за феодалізму акт, яким оформляли залежність васала від сеньйо-

ра, після чого васал одержував земельне володіння — бенефіцію

(1) або феод\ акт, що встановлював залежність селянина від фео-

дала.

КОМЕНДОР (від лат. commendo — доручаю) — у флотах деяких

держав матрос, який обслуговує артилерійську установку.

КОМЕНСАЛЇЗМ (від франц. commensal — співтрапезник) — форма

співжиття тварин різних видів, при якій один з них постійно живе

за рахунок другого, не завдаючи йому шкоди. Інша назва — н а х л і б-

н й ц т в о.

КОМЕНТАР (від лат. commentarium — записки, тлумачення) —