2) Рід американських широконосих мавп.

КАРАБІН (франц. carabine) — 1) Гвинтівка з укороченим ство-

лом. 2) Нарізна мисливська рушниця, переважно для стрільби ку-

лями. 3) Гачок, зачіпка з пружною частиною в ланцюжках, повід-

ках.

КАРАБІНЕРИ (франц. carabiniers, італ. carabinieri, icn. carabine-

ros) — 1) Добірні стрільці в піхоті і кавалерії. 2) В Італії та деяких ін-

ших країнах — жандарми.

КАРАВАН [франц. caravane, від перс, кар(е)ван) — 1) Група в'юч-

них тварин, що перевозять вантажі та людей переважно в пустель-

них районах. 2) Кілька транспортних суден, що рухаються одне за

одним. 3) Переносно — низка рухомих предметів, людей.

КАРАВАН-САРАЙ (від караван і перс, серай — палац, будинок) — у

країнах Сходу заїзд і торговельний двір для караванів.

КАРАВЕЛА (італ. caravella, icn. carabela) — за середньовіччя три-

або чотирищоглове морське вітрильне судно.

КАРАМБОЛЬ (франц. carambole — куля) — 1) У більярдній грі удар

своєю кулею в чужі. 2) Гра в більярд трьома кулями. 3) Червона ку-

ля, якою починають партію в більярд.

КАРАНТИН (італ. quarantena, від quaranta giorni — сорок

днів) — 1) Сукупність адміністративних і медико-санітарних захо-

дів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних хво-

роб людини, а також знищують вогнище інфекцій. 2) Санітарний

253

КАРАТ

пункт для огляду осіб, суден і товарів, що прибувають з місцевос-

тей, охоплених епідемією.

КАРАТ (італ. carato, від араб, кірат, з грец. иєратюу — стручок

ріжкового дерева, насіння якого служило мірою ваги) — міра ма-

си дорогоцінного каміння і перлів; позначається кар; т. зв. метрич-

ний К. дорівнює 200 мг.

КАРАТЕ (япон., букв. — голими руками) — японська система само-

захисту без зброї; один з видів спортивної боротьби.

КАРАУЛ (тюрк. — варта) — 1) Збройна варта, сторожа. 2) Збройний

підрозділ для охорони військових об'єктів або для віддання війсь-

кових почестей. 3) Несення охорони. 4) Місце, де розташована вар-

та, сторожа.

КАРБ..., КАРБО..., КАРБОН... [від лат. carbo (carbonis) — вугіл-

ля] — у складних словах означає "сполука вуглецю", напр.: карбо-

гемоглобін, карболіт.

КАРБІДИ [від карб... і ...(о)їд] — сполуки вуглецю з металами й не-

металами (напр.: карбід заліза, карбід кальцію). Застосовують у ви-

робництві металокерамічних і вилитих твердих сплавів для метало-

обробки, буріння гірських порід тощо.

КАРБОКСИЛ [від карб... і лат. oxy(genium) — кисень] — одновален-

тна група СООН, яка є функціональною групою органічних кислот.

Інша назва — карбоксильна група.

КАРБО... див. Карб...

КАРБбН, КАРБОНОВИЙ ПЕРІОД [від лат. carbo (carbonis) - ву-

гілля] — п'ятий період палеозойської ери геологічної історії Землі

(див. Палеозой). Розпочався близько 350 млн років тому, тривав

близько 60 млн років. Відклади цього періоду становлять кам'яно-

вугільну систему. Інша назва — кам'яновугільний період.

КАРБОН... див. Карб...

КАРБОНАД (франц. carbonnade, від італ. carbonata, з лат. carbo —

вугілля) — делікатесний продукт із свіжого філе 2 свинини. Натерте

часником або мускатним горіхом й посолене філе смажать або за-

пікають на листах.

КАРБОНАРІЇ (італ. carbonari, букв. — вуглярі, від лат. carbo — ву-

гілля) — члени таємної політичної організації, що існувала на поча-

тку 19 ст. в Італії; боролися проти чужоземного гніту, за об'єднання

Італії. Назва пов'язана з легендою про походження К. від середньо-

вічних вуглярів.

КАРБОНАТИ [від лат. carbo (carbonis) — вугілля] — солі вугільної

кислоти (напр. поташ); у природі зустрічаються у вигляді мінералів

(кальцит, доломіт, малахіт тощо). Застосовують К. у будівництві,

хімічній промисловості, в оптиці тощо.

КАРБОНІЛЬНИЙ [від лат. carbo (carbonis) — вугілля] — який нале-

жить до вуглецю; к-на група — група, характерна для альдегідів

та кетонів.

254

________________________________________________КАРДИТ

КАРБОНІТИ [від лат. carbo (carbonis) — вугілля] — вибухові речо-

вини; суміш нітрогліцерину, житнього борошна й селітри; належать

до динамітів.

КАРБОРУНД [від карбо... і (ко)рунд\ — сполука кремнію з вуглецем;

кристалічна речовина, за твердістю поступається лише алмазові. За-

стосовують як образив, а також для виготовлення вогнетривких ма-

теріалів.

КАРБУНКУЛ (від лат. carbunculus — вуглик) — гнійне запалення

глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини з одночасним ура-

женням волосяних сумок та сальних залоз; виникає внаслідок зара-

ження гноєтворними мікроорганізмами.

КАРБЮРАТОР (франц. carburateur) — пристрій для карбюрації.

КАРБЮРАЦІЯ (франц. carburation) — приготування пальної суміші

з рідкого палива й повітря для живлення двигуна внутрішнього зго-

ряння.

КАРБЮРИЗАТОР (від лат. carbo — вугілля і uro — палю) — речови-

на, за допомогою якої цементують (збагачують вуглецем) поверхню

сталевих виробів. Найпоширеніший твердий К. — деревне вугілля,

просочене розчинами мінеральних солей — вуглекислими барієм,

кальцієм тощо.

КАРГО (від ісп. cargo — навантаження, тягар; обов'язок) — 1) Суд-

новий вантаж. 2) Страхування вантажів, що їх транспортують на суд-

нах.

КАРДАМОН (грец. ийрбацоу)— вид багаторічних тропічних трав'я-

нистих рослин родини імбирних. Насіння використовують у куліна-

рії як прянощі, олію з насіння — в харчовій, тютюновій промисло-

вості, а також у медицині.

КАРДАН — 1) Пристрій для збереження незмінним положення під-

вішеного тіла (див. Гіроскоп) при будь-яких поворотах його опор.

2) Механізм (шарнір), що забезпечує обертання двох валів під змін-

ним кутом. Від прізвища італійського вченого Дж. Кардано (1501—

76).

КАРДАННИЙ — пов'язаний з карданом', к. в а л — вал з карданом

на одному або на обох кінцях; к-на передача — пристрій, що

за допомогою карданного вала передає обертання від коробки пере-

дач машини до її робочої частини.

КАРДИНАЛ (від лат. cardinalis — головний) — 1) У католицькій

Церкві вища після Папи Римського духовна особа. З числа К. на

конклаві обирається Папа. 2) Птах родини вівсянкових; пошире-

ний в Північній та Центральній Америці. Оперення самця яскра-

во-червоного кольору (колір кардинальської мантії — звідси й наз-

ва).

КАРДИНАЛЬНИЙ (лат. cardinalis — головний) — основний, найго-

ловніший, найґрунтовніший.

КАРДИТ (від грец. иарбіа — серце) — загальна назва хвороб серця.

255

КАРДІО...

КАРДІО... (від грец. иарбіа — серце) — у складних словах відповідає

поняттю "серце", напр.: кардіологія, кардіостимулятор.

КАРДІОГРАМА (від кардіо... і ...грама) — графічне зображення дія-

льності серця за допомогою приладу кардіографа.

КАРДІОЛОГІЯ (від кардіо... і ...логія) — наука, яка вивчає роботу

серця, обмін речовин у серцевому м'язі, хвороби серцево-судинної

системи, їх лікування та профілактику.

...КАРДІЯ (від грец. ксфбісс — серце) — у складних словах вказує на

захворювання серця або порушення серцевої діяльності, напр.: сте-

нокардія, тахікардія.

КАРЕ (франц. сагге, букв. — квадрат) — 1) У 17—19 ст. бойове ши-

кування піхоти у вигляді чотирикутника (фронтом назовні), голов-

ним чином для відбивання атак кінноти. 2) Те, що має форму чоти-

рикутника (напр.: зачіска к., виріз к.).

КАР'ЄР ! (франц. саггіеге, від італ. camera — біг) — біг коня з гра-

ничною швидкістю; вид алюру.

КАР'ЄР 2 (франц. саггіеге, від лат. quadraria — каменоломня) —