1) Електричний або електронний прилад для швидкого виконання

елементарних дій з числами. 2) Фахівець з калькуляції.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ (від лат. calculatio — підраховування) — обчислен-

ня собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а та-

кож таблиця, зведення з результатами такого обчислення; а к т у а р-

н а к. — розрахунок, результат роботи актуарія щодо визначення

ймовірності ризику у страхуванні, як правило, узагальнений у формі

таблиці; дозволяє визначити страхову премію за договором страху-

вання.

КАЛЬМАРИ (франц. calmars) — підряд головоногих молюсків. На-

селяють океани і моря. Особливо численні в тропічних водах, їстів-

ні. Об'єкт морського промислу.

КАЛЬЦИНУВАННЯ, КАЛЬЦИНАЦІЯ [від лат. calx (calcis) - вап-

но] — прожарювання крейди, вапна, соди, солей, руд тощо для ви-

далення з них летких речовин, напр., води, вуглекислого газу.

КАЛЬЦІЙ [від лат. calx (calcis) — вапно] — хімічний елемент, сим-

вол Са, ат. н. 20; сріблясто-білий м'який метал, входить до складу

246

КАМЕЯ

вапняків, мармуру тощо. Використовують у металургії для вигото-

влення сплавів і як відновник. Широко застосовують природні со-

лі К. ,

КАЛЬЯН (перс.) — у східних народів пристрій для куріння тютюну,

у якому тютюновий дим очищується, проходячи через посудину з

водою.

КАМАРИЛЬЯ (ісп. camarilla, від camara — палата, королівський

двір) — 1) В Іспанії 19 ст. група впливових придворних, придворна

кліка, яка виражала інтереси реакційного духівництва й дворянства і

фактично правила країною. 2) Переносно — група осіб при впливо-

вій особі, уряді, що інтригами скеровує державні справи в своїх ін-

тересах.

КАМБІО (від італ. cambio — розмін) — вексель, позиковий лист.

КАМБЇСТ (від італ. cambista — міняйло) — 1) Торгівець векселями

та іноземними монетами. 2) Калькулятор вексельних арбітражних

обчислень.

КАМБУЗ (гол. kombuis) — кухня на судні.

КАМВбЛЬНИЙ (від нім. Kammwolle — чесана вовна) — який сто-

сується чесаної вовни; к-на пряжа — вовняна пряжа у вигляді

гладенької рівної нитки; к-ні тканини — тканини з камвольної

пряжі.

КАМЕДЬ (грец. иоццібюу, и6цщ) — прозора маса, що витікає з пора-

нень на стеблах у деяких дерев'янистих рослин. Використовують у

текстильній промисловості, медицині та як канцелярський клей. Ін-

ша назва — глей.

КАМЙНИ (лат. Camenae) — у давньоримській міфології богині, по-

кровительки наук і мистецтв. У давніх греків — музи.

КАМЕРГЕР (нім. Kammerherr) — у деяких монархічних державах

придворне звання (чин), а також особа, яка мала це звання.

КАМЕРДИНЕР (нім. Kammerdiener) — у дворянсько-буржуазному

побуті кімнатний або особистий служник.

КАМЕРНИЙ — 1) Який стосується камери, має камеру, склада-

ється з камер. 2) Призначений для невеликого приміщення і не-

численної аудиторії; к-на музика — різновид музичного мис-

тецтва; музика, написана для кількох інструментів або голосів

(дует, тріо); к. ансамбль — група виконавців камерної музи-

ки.

КАМЕРТОН (нім. Kammerton, букв. — кімнатний звук) — зігну-

тий і закріплений посередині металевий стрижень, кінці якого

при коливанні утворюють звук певної висоти. Є еталоном висоти

звука при настроюванні музичних інструментів і при хоровому

співі.

КАМЕЯ (франц. camee, від італ. cammeo) — гема з опуклим зобра-

женням переважно жіночого профілю з цінних порід каменю або че-

Репашки; кулон 2, перстень, брошка з таким зображенням.

247

КАМЗОЛ

КАМЗОЛ (франц. camisole, від італ. camiciola — фуфайка) — старо-

винний чоловічий верхній одяг до колін, звичайно без рукавів.

КАМИЛАВКА (грец. кадлХаииа, від иамп^°Є — верблюд) — у право-

славних ченців і священиків висока шапка з фіолетового оксамиту,

право носити яку давали за особливі заслуги.

КАМІКАДЗЕ (япон., букв. — вітер богів) — 1) Японський льотчик,

який під час 2-ї світової війни добровільно гинув, атакуючи воро-

жий літак; добровільний смертник. 2) Переносно — людина, здатна

на безоглядну самопожертву.

КАМЇН (від грец. ийціуод — піч) — відкрита кімнатна піч з широкою

топкою, звичайно багато оздоблена; електричний обігрівник із схо-

жим оформленням.

КАМПАНЕЛА (від італ. campanella — дзвіночок) — музична п'єса,

що відтворює звучання дзвіночків.

КАМПАНІЯ (від франц. campagne — похід) — 1) Спеціально орга-

нізована на певний період робота, діяльність, спрямована на вико-

нання чергових соціально-політичних, господарських або культур-

них заходів. 2) Етап, період війни, в який здійснено ряд послідов-

них операцій, об'єднаних стратегічним задумом.

КАМУФЛЯЖ (франц. camouflage — маскування) — 1) Спосіб мас-

кувального фарбування плямами, смугами тощо для візуальної

зміни обрисів предметів. 2) Плямисто пофарбована кольорова вій-

ськова форма. 3) Притаманна деяким тваринам здатність змінювати

власне забарвлення у відповідності до забарвлення навколишнього

середовища.

КАМФОРА (лат. camphora, від араб, кафур) — органічна безбарвна

речовина зі своєрідним запахом. Застосовують при виготовленні

целулоїду й кіноплівки, у виробництві вибухових речовин. У медици-

ні вживають як загальнозбудливий, серцево-судинний, жарознижу-

вальний, сечогінний і відхаркувальний засіб, зовні — як протиза-

пальний.

КАНДЕЛЯБР (франц. candelabre, від лат. candelabrum — свіч-

ник) — великий світильник з розгалуженнями для свічок чи елект-

ричних ламп.

КАНЕЛЮРИ (франц. cannelure — паз, жолобок) — архіт. верти-

кальні жолобки на колоні або пілястрі.

КАНИТЕЛЬ (франц. cannetille) — 1) Тонка металева (золота або

срібна) нитка для вишивання. 2) Переносно — марнування часу,

щось дуже нудне, одноманітне.

КАНІБАЛІЗМ (франц. cannibalisme) — 1) Людожерство. 2) Перено-

сно — звірство, жорстокість.

КАНІКУЛИ (від лат. canicula, букв. — песик, назва зорі Сіріус) —

перерва в заняттях у навчальних закладах, а також у роботі парла-

менту (пор. вакації). Назва пов'язана із збігом жаркої пори — часу

дитячих К. — з наближенням Сіріусу до Сонця.

248

КАНТІАНСТВО

КАНІСТЕРАПІЯ [від лат. canis (familiaris) — собака і терапія] — ви-

користання собак для планомірної роботи щодо відновлення нор-

мальних стосунків людини з навколишнім світом.

КАНІФбЛЬ — природна смола, шо її добувають з живиці хвойних

дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. За-

стосовують у виробництві лаків, мила, для натирання струн, у папе-

ровій промисловості тощо. Від назви давньогрецького м. Колофон

у Малій Азії.

КАНКАН (франц. cancan, букв. — плітка) — французький естрад-

ний танець дещо вульгарного характеру.

КАНбЕ (англ. canoe, від ісп. сапоа, з карибської) — 1) Човен з од-

ним веслом у північноамериканських індійців. 2) Легкий спортив-

ний човен з однолопатевим веслом, яким весляр гребе, стоячи на

одному коліні.

КАНОН (грец. xaviov — палиця, переносно — правило, норма) —

1) Твердо встановлене правило, норма. 2) Художній твір, що слу-

жить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого

періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо.

3) Правило, релігійна книга, догмат, обряд, піднесений церквою до

рівня закону. 4) Музична форма, в якій всі голоси виконують одну

мелодію, але починають її у різний час (за принципом імітації), всту-

паючи послідовно один за одним.

КАНОНАДА (франц. canonnade, від canon — гармата) — часта й

тривала стрілянина з багатьох гармат, а також гуркіт стрілянини та

розривів снарядів.

КАНОНІЗАЦІЯ (від грец. xavoviCw — підпорядковую прави-

ЛУ) — 1) У католицькій і православній церквах включення тієї чи ін-

шої особи до числа святих. 2) Переносно — узаконення, перетво-

рення якого-небудь правила на обов'язкове.

КАНОНІК (лат. canonicus, від грец. mvcov — правило) — у католи-

цькій і англіканській церквах — член капітулу.

КАНОНІР (нім. Kanonier, від франц. canon — гармата) — рядовий

солдат артилерії в російській армії до 1917 р.

КАНТАБІЛЕ (італ. cantabile, букв. — співучий, наспівний) — на-

співний характер виконання музичної п'єси, мелодії.

КАНТАТА (італ. cantata, від лат. canto — співаю) — великий вокаль-

но-інструментальний твір для солістів, хору і оркестру, переважно

Урочистого характеру.

КАНТЕЛЕ (фін. kantele) — фінський і карельський струнний щип-

ковий музичний інструмент типу гусел.

КАНТИЛЕНА (від лат. cantilena — спів) — 1) Старовинна лірико-

епічна народна пісня у Західній Європі. 2) Плавна, наспівна мело-

дія; мелодійність.

КАНТІАНСТВО — створена німецьким філософом 1. Кантом

(1724—1804) дуалістична (див. Дуалізм) концепція, в якій ідеалізм

249

КАНТОН

поєднувався з визнанням незалежного від свідомості існування не-

пізнаваних "речей у собі" (дійсного світу).

КАНТОН (франц. canton — округ) — 1) Федеральна одиниця в

Швейцарії. 2) Адміністративно-територіальна одиниця в Бельгії та

деяких інших країнах. 3) Виборчий округ у Франції.

КАНТОР (лат. cantor — співак) — у католицькій церкві — півчий; у

протестантській — вчитель церковних співів, диригент хору, орга-

ніст; у синагозі — головний співак.

КАНЦЕЛІРУВАННЯ (від англ. cancellation — анулювання) — 1) Ану-

лювання наказу брокера. 2) Анулювання договору. 3) Анулювання

акцій або облігацій шляхом спеціальних написів, перфорації, просто-

го знищення.

КАНЦЕР (лат. cancer — рак) — злоякісна пухлина. Інша назва —

рак.

КАНЦЕРОГЕНИ (від канцер і ...ген) — речовини, здатні спричиню-

вати розвиток злоякісних пухлин.

КАНЦЛЕР (нім. Kanzler, від лат. cancellarius, букв. — воротар) —