1) Прилад, за допомогою якого здійснюють індикацію. 2) Речовина,

введення якої в розчин дає змогу стежити за складом середовища та

ходом реакції.

ІНДИКАТРИСА (франц. indicatrice, букв. — вказівна) — лінія або по-

верхня, що унаочнює будь-яку властивість досліджуваного об'єкта.

ІНДИКАЦІЯ (від лат. indicatio — вказання ціни) — 1) Визначення,

вимірювання, записування різних показників, об'єктів. 2) Введен-

ня в розчин, який аналізують, речовин, що дають змогу встановити

кінець хімічної реакції або концентрацію водневих іонів за легко по-

мітною ознакою, напр. зміною кольору.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ [від лат. indifTerens (indifferentis)] — бездіяль-

ний, байдужий; і-ні речовини — хімічні речовини, що важко

вступають у реакцію.

ІНДІЙ (від лат. indicum — синя фарба) — хімічний елемент, символ

In, ат. н. 49; сріблясто-білий м'який метал. Застосовують для анти-

корозійних покриттів, у напівпровідниковій техніці, виробництві

легкоплавких сплавів.

ІНДОСАМЕНТ (нім. Indossament, італ. indossamento, від лат. in —

на і dorsum — спина) — передатний напис власника на звороті че-

226

ІНДУСТРІЯ

ків, векселів, коносаментів та Інших цінних паперів про надання

прав за цими документами іншій особі. Див. також Жиро.

ІНДОСАНТ (нім. Indossant, італ. indossante) — особа, яка робить

передатний напис на звороті чеків, векселів та інших цінних паперів

і несе солідарну відповідальність за цими цінними паперами (пор.

жирант).

ІНДОСАТ (нім. Indossat) — особа, якій передаються цінні папери

(чеки, векселі тощо) за передатним написом. Див. також Жирант.

ІНДРА (санскр.) — у давньоіндійській ведичній релігії цар богів, во-

лодар неба, бог бурі й грози; згодом — бог війни і один з богів — охо-

ронців, світу.

ІНДУЇЗМ (санскр. хіндумата) — релігійна система, що охоплює

різноманітні вірування більшості населення сучасної Індії, пов'я-

зані з вшануванням богів Вішну й Шіви. Найголовніші догмати

І. — вчення про переселення душ і про відплату за земне життя

(карму).

ІНДУКТИВНИЙ — заснований на індукції, який користується ме-

тодом індукції; і. м е т о д — спосіб дослідження, при якому від спо-

стереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення за-

гальних правил і законів; і. з в' я з о к — зв'язок між електричними

колами змінного струму, що виникає при взаємодії їхніх магнітних

полів.

ІНДУКТИВНІСТЬ — фізична величина, що характеризує здатність

провідника нагромаджувати енергію магнітного поля, коли в ньому

протікає електричний струм.

ІНДУКТОР (лат. inductor, від induco — вводжу, збуджую) — 1) Еле-

ктрична машина з ручним приводом для одержання змінного стру-

му. 2) Пристрій для індукційного нагріву твердих, рідких і газопо-

дібних тіл змінними струмами високої частоти.

ІНДУКЦІЯ (від лат. inductio — наведення, збудження) — 1) Наве-

дення електрики і магнетизму. 2) Величина, що характеризує елек-

тричне або магнітне поле. 3) Спосіб математичних доведень і ви-

значень. 4) У логіці — форма умовиводу, де на підставі знання про

окреме робиться висновок про загальне; один з методів пізнання.

5) Взаємодія нервових процесів — збудження і гальмування.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ (від лат. indulgentia — милість, прощення) — 1) У

римському праві — помилування з нагоди якогось торжества. 2) Гра-

мота про повне або часткове відпущення гріхів, яку католицька цер-

ква видавала від імені Папи Римського за заслуги, а також продава-

ла.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ (від індустрія) — процес створення великого

Машинного виробництва в усіх галузях господарства країни і особ-

ливо _в промисловості.

ІНДУСТРІЯ (лат. industria — діяльність, старанність) — промисло-

вість.

227

ІНЕРТНИЙ

ІНЕРТНИЙ [від лат. iners (inertis) — невправний, млявий] — І) На-

ділений інерцією; і - н і гази — гази, які не вступають у хімічні реа-

кції (гелій, неон, аргон, криптон, ксенон і радон). 2) Переносно — по-

збавлений ініціативи, бездіяльний, малорухливий.

ІНЕРЦІЯ (від лат. inertia — бездіяльність, нерухомість) — 1) Влас-

тивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій,

поки зовнішня причина (сила, дія іншого тіла) не виведе його з

цього стану. 2) Переносно — брак ініціативи, бездіяльність, неба-

жання змін.

ІН'ЄКЦІЯ (від лат. injectio — вкидання, вливання) — 1) Введення

під шкіру, у м'язи, у вену, у деякі порожнини організму лікувальних

розчинів. Інша назва — впорскування. 2) геол. Процес проник-

нення магматичного (виверженого) матеріалу в різні породи.

ІНЖЕКТОР (франц. injecteur, від лат. injecto — вкидаю, вливаю) —

струминна помпа для стискування газів і пари, а також нагнітання

рідин.

ІНЖЕНЮ (франц. ingenu — наївний, простодушний) — амплуа ак-

триси, яка виконує ролі простодушних, наївних дівчат, а також акт-

риса, яка виконує такі ролі.

ІНЖИНІРИНГ (англ. engineering, від англ. engineer — проектувати,

споруджувати) — 1) Комплекс інженерно-консультативних послуг

дослідницького, проектно-конструкторського, розрахунково-ана-

літичного характеру тощо у галузі виробництва і реалізації продукції.