4) І. Електричний — короткочасне (до мільярдних часток се-

кунди) збільшення електричного струму або напруги.

ІМПУЛЬСИВНИЙ (від лат. impulsivus — спонукальний) — порив-

частий, який діє під впливом першої спонуки.

ІМУНІЗАЦІЯ (від лат. immunis — вільний, незайманий) — метод

створення штучного імунітету. Досягається введенням в організм

ослаблених чи вбитих збудників відповідної хвороби (вакцини), а

також сироватки крові імунізованої тварини чи людини, яка пере-

хворіла на відповідну хворобу.

ІМУНІТЕТ [від лат. immunitas (immunitatis) — звільнення, свобо-

да) — 1) Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних

хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють і. природний, що є

стійкою видовою ознакою, та і. н а б у т й й, який виникає після пе-

ренесеного захворювання або внаслідок імунізації. 2) За середньо-

віччя — надання феодалові судових, фінансових та адміністративних

прав на певній території. 3) Виключне право не підлягати деяким

загальним законам, що надається особам, які займають особливе

становище в державі.

ІМУННИЙ (від лат. immunis — вільний, позбавлений чогось) —

1) Який має імунітет, не піддається захворюванню на інфекційну

хворобу, стійкий до впливу отруйних речовин (плазунів або комах).

2) Який створює, викликає імунітет.

ІМУНО... (від лат. immunis — вільний, незайманий) — у складних

словах означає "імунітет", напр.: імуногенез, імунотерапія.

ІМУНОДЕФІЦИТ (від імуно... та дефіцит) — хвороба, пов'язана зі

зниженням імунітету. Інша назва — синдром набутого

імунодефіциту, СНІД.

ІМУНОЛбГІЯ (від імуно... і ...логія) — наука про захисні властивос-

ті організму, про імунітет.

223

ІМУНОТЕРАПІЯ

ІМУНОТЕРАПІЯ (від імуно... і терапія) — розділ практичної іму-

нології, завданням якого є лікування інфекційних хворих імуно-

логічними препаратами (вакцинами, імунними сироватками то-

що).

ІН... див. їм...

ІНАВГУРАЦІЯ (від лат. inauguro — посвячую) — урочиста церемонія

введення на посаду глави держави, а також посвячення у вищий ду-

ховний сан.

ІНАКТИВАЦІЯ (від ін... і лат. activus — діяльний) — зниження ак-

тивності мікроорганізмів, а також специфічних білкових речовин

під впливом різних чинників. Застосовують під час виготовлення

вакцин і анатоксинів.

ІНБРИДИНГ (англ. inbreeding від in — в, всередині і breeding —

розведення) — 1) Система розведення тварин, при якій застосову-

ють спаровування споріднених особин. 2) Схрещування рослин у

межах однієї популяції. Інша назва — інцухт.

ІНВАЗІЯ (лат. invasio — вторгнення, напад, від invado — на-

падаю) — зараження людини, тварин глистами, комахами і т. ін.

ІНВАР (від лат. mvariabilis — незмінний) — сплав заліза з нікелем.

Використовують для виготовлення деталей точних вимірювальних

приладів.

ІНВАРІАНТИ [від лат. invarians (invariantis) — незмінний] — вели-

чини, співвідношення, властивості тощо, які не змінюються від тих

чи інших перетворень пов'язаних з ними змінних, напр., коли

змінюють систему координат.

ІНВАРІАНТНИЙ (від інваріанти) — незмінний за певних перетво-

рень.

ІНВЕКТИВА [лат. invectiva (oratio) — лайлива (промова), від inve-

hor — нападаю] — різкий викривальний виступ, образлива промо-

ва, різкий випад.

ІНВЕРСІЇ сновидінь (лат. inversio — обертання, перестанов-

ка) — в психоаналізі — процес та наслідок перестановки елементів

сновидінь та їх змістів.

ІНВЕРСІЯ (від лат. inversio — перегортання, перестановка) —

1) Зміна звичайного (нормального) порядку слів у реченні з метою

виділення тих чи інших його членів; порушення звичайного поряд-

ку слів, зумовлене логічними, стилістичними або ритмічними вимо-

гами. 2) матем. Порушення нормального порядку двох елементів у

перестановці. 3) психол. Переорієнтація мотивів, потреб і т. ін. осо-

бистості; найчастіше термін використовується на означення сек-

суальних збочень, а також перестановки подій у сновидіннях.

4) хім. Розщеплення складних цукрів на прості під дією кислот.

5) Підвищення температури повітря замість звичайного її знижен-

ня в шарі атмосфери.

224

ІНДЕКСАЦІЯ

ШВЕРТОВАНІСТЬ (від лат. inversio — обертання, перестановка) —

тип сексуальної орієнтації, при якому сексуальним об'єктом є особи

власної статі.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ (від інвестиція) — який стосується інвестиції,

призначений для управління інвестиціями; і-на компа-

нія — організація, яка акумулює кошти приватних інвесторів і роз-

міщує ці кошти у своїй країні чи за кордоном.

ІНВЕСТИЦІЯ (нім. Investition, від лат. investio — одягаю) — довго-

термінове вкладення капіталу (коштів) у певну справу, підприємст-

во, у різні галузі економіки, а також сам такий капітал.

ІНВЕСТОР (англ. investor, від лат. investio — одягаю, наділяю) — осо-

ба або організація, що надала інвестицію.

ІНВОЛЮЦІЯ (лат. involutio — завиток, закрутка, від involve — об-

гортаю) — 1) Втрата окремих органів або спрощення їхньої будови

чи функцій, що відбувається в процесі еволюції. 2) Дегенеративні

зміни у найпростіших і бактерій, спричинювані несприятливими

умовами життя.

ІНГАЛЯТОР (від лат. inhalo — вдихаю) — 1) Прилад для лікування

інгаляцією. 2) Апарат, яким подають кисень потерпілим під час ава-

рії в шахті.

ІНГАЛЯЦІЯ (від лат. inhalatio — вдихання) — 1) Метод лікування,

переважно органів носоглотки, вдиханням морського, гірського по-

вітря, випаровувань хвойного лісу тощо, а також шляхом введення

лікарських речовин у вигляді пари, аерозолів тощо. 2) Лікувальна

процедура, переважно із застосуванням інгалятора.

ІНГІБІТОРИ (від лат. inhibeo — стримую, зупиняю) — 1) Речови-

ни, які сповільнюють перебіг хімічних реакцій оксидації, полімериза-

ції, корозії металів. 2) Природні або синтетичні речовини, які при-

гнічують активність ферментів, внаслідок чого порушуються об-

мінні процеси в організмі.

ШГїБЩІЯ (від лат. inhibere — стримувати, зупиняти) — сповіль-

нення перебігу реакцій оксидації, полімеризації, корозії металів, а та-

кож біохімічних і фізіологічних процесів.

ІНГРЕДІЄНТ [від лат. ingrediens (ingredientis) — той, що вхо-

дить] — складова частина сполуки або суміші.

ІНДЕКС (лат. index, від indico — вказую) — 1) Список, покажчик,

перелік. 2) Числовий або буквений покажчик у математичних вира-

зах. 3) Цифрове або буквене умовне позначення, напр. поштовий і.

4) екон. Відносний показник, що характеризує зміни рівня певного

явища в порівнянні з іншим рівнем того самого явища, взятого за

основу порівняння; і. Доу-Джонса — індекс курсів цінних папе-

рів промислових компаній, який розраховується як середньоарифме-

тичне значення щоденних котирувань на момент закриття біржі.

ІНДЕКСАЦІЯ — 1) Проставляння індексу на певних документах,

книгах, елементах тексту з метою класифікації їх, автоматичного

225

ІНДЕНТОР

пошуку. 2) Спосіб збереження реальної величини грошових вимог і

доходів у період інфляції шляхом використання заздалегідь обумов-

лених індексів.

ІНДЕНТОР (від англ. indent — видовбувати, залишати відбиток) —

інструмент, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів.

ІНДЕТЕРМІНІЗМ (від /й... і детермінізм) — вчення й методологіч-

на позиція, які заперечують загальну закономірність і причинний

зв'язок явищ у природі й суспільстві. Протилежне — детермінізм,

ІНДИВІД (від лат. individuum — неподільне) — 1) Окремий організм

тварини або рослини, який існує самостійно. 2) Окрема людина,

особа. Інша назва — індивідуум.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ (франц. individualisation, від лат. indivi-

duum — неподільне) — виділення однієї особи або особини (інди-

віда) за її характерними властивостями; врахування особливостей

кожної одиниці при вивченні сукупності предметів чи явищ.

ІНДИВІДУАЛІЗМ (франц. individualisme) — риса світогляду, яка

характеризується самопротиставленням окремого індивіда колекти-

вові і суспільству; прагнення до яскравого вираження своєї особис-

тості.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ (від франц. individuel - особистий) - 1) Вла-

стивий окремому суб'єктові, індивіду. 2) Розрахований на одну осо-

бу. 3) Поширений на кожного зокрема. 4) Одноосібний, не колек-

тивний.

ІНДИГО (ісп. indigo, від лат. indicum, з грец. 'Іубіибд — індійсь-

кий) — синтетична синя фарба, раніше її добували з рослин.

ІНДИКАТОР (лат. indicator, від indico — вказую, визначаю) —