2) Перетворення рухомого майна на нерухоме.

ІМПЕРАТИВ (від лат. imperativus — владний) — 1) Наказовий спо-

сіб дієслова. 2) Категоричний і. — в етиці німецького філосо-

фа І. Канта безумовне моральне веління, яке нібито притаманне

розуму, є вічним і незмінним і покладене в основу моралі. 3) Пере-

носно — веління, настійна вимога.

ІМПЕРАТИВНИЙ (лат. imperativus) — 1) Владний, наказовий;

і. мандат — обов'язковий до виконання наказ виборців своєму

депутату. 2) Переносно — який не припускає заперечень, вимог-

ливий (пор. категоричний).

ІМПЕРАТОР (від лат. imperator — володар) — титул глави держави

в деяких монархічних країнах, а також особа, яка має цей титул. У

Стародавньому Римі — почесний титул полководця.

ІМПЕРЬІЛ1 (від лат. imperialis — імператорський) — російська зо-

лота монета, карбувалася з 1755 р.

ІМПЕРІАЛ2 (від франц. imperiale) — верхній ярус у двоповерхових

диліжансах, омнібусах.

ІМПЕРІАЛІЗМ (франц. imperialisme, англ. imperialism, нім.

Imperialismus, від лат. imperium — влада, панування) — 1) Монопо-

лістичний капіталізм, стадія розвитку капіталізму, що почалася в

кінці 19 ст., у період панування монополій та фінансового капіталу.

221

ІМПЕРІЯ

2) Агресивна політика держави щодо інших країн, а також щодо

своїх національних околиць.

ІМПЕРІЯ (від лат. imperium — влада, панування) — 1) Назва мо-

нархічної, здебільшого великої держави, очолюваної імператором.

2) Назва великих капіталістичних держав, що, як правило, мали ко-

лоніальні володіння (напр., колишня Британська і.). 3) Перенос-

но — країна, для якої характерна імперська політика. 4) Перенос-

но — велика монополія.

ІМПЕРСЬКИЙ — 1) Який входить до складу імперії, належить до

імперії. 2) Переносно — який прагне до панування над іншими кра-

їнами, народами; шовіністичний (див. Шовінізм).

ІМПІЧМЕНТ (англ. impeachment, від старофранц. empeechement —

осуд, обвинувачення) — за конституціями ряду країн спеціальні

правила (процедура) щодо притягнення до відповідальності вищих

службових осіб (президента, міністрів) у випадках порушення ними

законів даної країни. Наслідком І. є звільнення з посади, відставка.

ІМПЛАНТАЦІЯ (від їм... і лат. plantatio — садіння, пересадка) —

1) У вищих ссавців і людини — природне або штучне вкорінювання

зародка в слизову оболонку матки. 2) Трансплантація, вживлення

донорських або штучних органів і тканин у організм людини чи тва-

рини.

ІМПЛІКАЦІЯ (лат. implicatio, від implico — тісно зв'язую) — логіч-

на операція, за допомогою якої з двох висловлювань утворюється

умовне висловлювання "якщо..., то...".

ІМШІІЦЙТНИЙ (від лат. implicito — сплітаю) — неявний, прихо-

ваний, такий, що може бути виявлений тільки через свої зв'язки з

іншими об'єктами чи процесами. Протилежне — експліцитний.

ІМПОЗАНТНИЙ (від франц. imposant — значний, величний) —

показний, поважний, здатний привертати увагу зовнішнім вигля-

дом, манерами.

ІМПОНУВАТИ (від лат. impono — прикладаю, надаю) — подобати-

ся, справляти добре враження, викликати повагу.

ІМПОРТ (англ. import, від лат. importo — ввожу) — 1) Ввіз товарів

або капіталів будь-якою країною з-за кордону. 2) Кількість і вар-

тість ввезених з-за кордону товарів (пор. експорт).

ІМПОРТЕР (франц. importeur, англ. importer, від лат. importo —

ввожу) — особа, організація або країна, яка ввозить товари з-за

кордону.

ІМПОТЕНЦІЯ (від лат. impotentia — слабкість, безсилля) — повна

або часткова втрата особами чоловічої статі здатності здійснювати

статевий акт. Інша назва — статеве безсилля.

ІМПРЕСАРІО (італ. impresario, від imprendere — розпочинати, за-

тівати) — приватний підприємець, агент, який організовує кон-

церти, спектаклі, гастролі окремих акторів або театральних колек-

тивів.

222

ІМУНОЛОГІЯ

ІМПРЕСІОНІЗМ (франц. impressionnisme, від impression — вра-

ження) — течія в мистецтві й літературі 2-ї половини 19 — початку

20 ст., представники якої прагнули відтворити реальність в її мінли-

вості, передати свої враження та спостереження, тонкі відтінки від-

чуттів і переживань.

ІМПРОВІЗАЦІЯ (франц. improvisation, італ. improwisazione, від

лат. improvisus — непередбачений, раптовий) — 1) Виголошення

промови, складання віршів, музики, виконання твору образотвор-

чого мистецтва тощо без попередньої підготовки; створений таким

способом твір. 2) Гра актора, музиканта, що доповнює, вносить

зміни в мистецький, художній твір.

ІМПУЛЬС (від лат. impulsus — удар, поштовх) — 1) Внутрішній по-

штовх до дії. 2) Форма збудження в нервових волокнах, яку спричи-

няє будь-яке подразнення. 3) Кількість руху (добуток маси тіла на

його швидкість); і. с й л й — добуток сили на час її дії.