2) Графіки процесів, які відбуваються при незмінному тиску. 3) Ядра

атомів різних хімічних елементів, масові числа яких однакові, а по-

рядкові номери різні.

ІЗОБАТИ (від ізо... і грец. |3й9ос — глибина) — ізолінії глибини во-

дойм (океанів, морів, озер, річок).

ІЗОГАЛІНИ (від ізо... і грец. &Лс — сіль) — ізолінії солоності води.

ІЗОГАМІЯ (від ізо... і ...гамія) — статевий процес, при якому статеві

клітини, що зливаються (гамети), однакові за зовнішнім виглядом і

відрізняються лише фізіологічними властивостями. І. притаманна

деяким нижчим організмам, зокрема багатьом водоростям.

ІЗОГЛОСА (від ізо... і грец. уЛйааа — мова) — лінія на карті, якою в

лінгвістичній географії позначають межі поширення якогось мов-

ного явища.

ІЗОГРАФІЯ (від ізо... і ...графія) — 1) Точне відтворення яких-не-

будь письмен, рукописів, почерків тощо. 2) Іконопис.

ІЗОЛІНІЯ (від ізо... і лінія) — лінія на географічних картах, верти-

кальних розрізах, графіках, що з'єднує точки з однаковими значен-

нями певної величини, напр.: тиску (ізобари), глибини моря (ізоба-

ти), температури (ізотерми) тощо.

ІЗОМЕРИ (від ізо... і ...мер) — хімічні сполуки, однакові за складом

і молекулярною масою, але різні за будовою, фізичними та хімічни-

ми властивостями.

ІЗОМЕРІЯ (від ізо... і ...мерія) — явище, що полягає в існуванні

сполук, однакових за хімічним складом і молекулярною масою, але

різних за будовою і властивостями.

ІЗОМЕТРІЯ (від ізо...і ...метрія) — збереження пропорцій органів і

частин тіла в період росту організму.

218

ІКОСАЕДР

ІЗОМОРФІЗМ (від /зо... і ...морфізм) — загальнонаукове поняття,

що характеризує тотожність структур об'єктів (моделей, систем),

які порівнюються.

ІЗОМОРФНИЙ (від /зо... і ...морфний) — подібний за структурою.

ІЗОТЕРМИ (від /зо... і ...терми) — ізолінії температури повітря, во-

ди, ґрунту тощо. ^

ІЗОТЕРМІЧНИЙ (від /зо... і грец. 9єрмп — тепло) — який має

постійну температуру; і. процес — процес, що відбувається при

постійній температурі.

ІЗОТЕРМІЯ (від /зо... і ...термія) — відносна сталість температури

тіла, що забезпечується фізіологічними механізмами терморегуляції;

властива людині і теплокровним тваринам.

ІЗОТОПИ (від /зо... і ...топи) — різновиди атомів хімічного елемен-

та, електричний заряд ядра яких однаковий, а маса різна.

ІЗОТРОПІЯ (від /зо... і ...тропія) — тотожність фізичних властивос-

тей речовини (теплопровідність, електропровідність, пружність то-

що) в усіх напрямах. І. характерна для аморфних тіл, на відміну від

анізотропії, яка властива кристалам.

ІЗОХОРИ (від /зо... і грец. хшрос — простір, проміжок, місце) — гра-

фіки процесів, які відбуваються при сталому об'ємі.

ІЗОХРОННІСТЬ (від /зо... і грец. xpovog — час) — рівномірність,

однакова тривалість.

ІКАР (грец. "Іжхрое) — 1) У давньогрецькій міфології син Дедала,

який хотів перелетіти море. Він занадто наблизився до Сонця, і

скріплені воском крила розпалися. І. впав у море і загинув. Вираз

"політ Ікара" означає сміливе прагнення, не здійснене за браком

знань. 2) Мала (діаметр близько кілометра) планета.

ІКЕБАНА (япон.) — мистецтво складати з квітів, рослин, гілок бу-

кети, художні композиціїза принципами, що склалися в Японії, а та-

кож сам такий букет, композиція.

ІКОНА (від грец. eixcov — зображення) — живописне (рідше рельєф-

не) зображення Бога, святих, біблійних сюжетів; предмет релігій-

ного поклоніння і вшанування.

ІКОНОГРАФІЯ (від грец. eixwv — зображення і ...графія) — 1) Пере-

лік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету,

місцевості тощо. 2) Система вимог, правил для зображення певного

сюжету чи особи, переважно пов'язаних з релігійною тематикою.

ІКОНОСТАС (від грец. ЄІИШУ — зображення і атаотд — стояння) —

стінка з розміщеними на ній іконами, яка відокремлює частину вів-

таря від центрального приміщення православного храму.

ІКОНОТЕКА (від грец. eixcov — зображення і ...тека) — колекція,

зібрання зображень за визначеною тематикою.

ІКОСАЕДР (грец. єіиостйєброу, від єїиоаі — двадцять і g5pa —

грань) — двадцятигранник; тіло, обмежене 20-ма площинами. Пра-

вильний І. обмежений 20-ма рівносторонніми трикутниками.

219

ІЛЮВІЙ

ІЛЮВІЙ (від лат. illuvies — повінь, мул) — мінеральні й органічні ре-

човини, винесені водою з верхніх шарів ґрунту в його нижню частину.

ІЛЮЗІОН (від франц. illusion — омана) — застаріла назва кінема-

тографа.

ІЛЮЗІЯ (лат. illusio, від illudo — висміюю, обманюю) — 1) Оманли-

ве, хибне сприймання людиною дійсності. 2) Нездійсненна мрія,

необгрунтована надія.

ІЛЮЗОРНИЙ (лат. illusorius — облудний) — примарний, уявний,

нездійсненний.

ІЛЮМІНАТОР (від лат. illuminator — освітлювач) — герметичне,

переважно кругле вікно.

ІЛЮМІНАЦІЯ (від лат. illuminatio — освітлення) — декоративне

різнобарвне освітлення вулиць, будинків тощо з нагоди якогось

свята, урочистості.

ІЛЮСТРАЦІЯ (лат. illustratio, від illustro — освітлюю, пояснюю) —

1) Зображення, яке наочно пояснює або доповнює друкований

текст (напр.: малюнок, фотографія, репродукція, карта, схема).

2) Наочне пояснення якихось явищ, фактів прикладами; наведен-

ня прикладів у статті, промові тощо.

ЇМ..., Ш... (лат. im..., in...) — префікс, що означає заперечення, від-

сутність чогось або проникнення в щось, напр.: імморалізм, інадап-

тація.

ІМАГО (від лат. imago — вигляд, зображення) — кінцева стадія ін-

дивідуального розвитку комах, а також сама комаха на цій стадії. Для

І. характерними є, зокрема, розвиток крил, функція розмноження.

ІМАЖИНІЗМ (від франц. imaginer — уявляти, вигадувати) — літе-

ратурний напрям в поезії початку 20 ст., який надавав найбільшого

значення штучним образам — метафорам, побудованим на певних

суб'єктивних асоціаціях.

ІМАМ (араб. — той, хто стоїть попереду) — 1) Духовний наставник

у мусульман. 2) Глава мусульманської общини, правитель мусуль-

манської теократичної (див. Теократія) держави, халіф. 3) Осново-

положник релігійно-юридичних напрямів у сунізмі. 4) Верховний

правитель шиїтів (див. Шиїзм). 5) Духовна особа, шо керує відпра-

вою у мечеті, головний мулла в мечеті.

ІМАМІЗМ (від імам) див. Шиїзм.

ІМАНЕНТНИЙ [лат. immanens (immanentis) — властивий, прита-

манний чомусь] — внутрішньо притаманний предметам або яви-

щам, який випливає з їхньої природи; і-на філософія — су-

б'єктивно-ідеалістичний напрям у філософії, який проголошує

об'єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості

суб'єкта.

ІМБЕЦИЛЬНІСТЬ (від лат. imbecillus — слабкий, безсилий, неміч-

ний) — психічне недорозвинення, слабоумство. Середній ступінь

олігофренії.

220

ІМПЕРІАЛІЗМ

ІМБИР (нім. Ingbeer, від лат. zingiber, з інд. мов) — багаторічна тро-

пічна рослина родини імбирних. Висушене кореневище 1. застосо-

вують як прянощі.

ІМБІБІЦІЯ (від лат. imbibo — всмоктую, вбираю в себе) — просо-

чування тканин організму речовинами, розчиненими в рідині.

Напр., і. жовчними пігментами спостерігається під час жовтяниці.

ІМІДЖ (англ. image — образ) — 1) Образ ділової людини, уявлення

оточуючих про неї, часто цілеспрямовано створюване. 2) Образ фір-

ми, товарів, послуг, який забезпечує становище на ринку.

ІМІТАЦІЯ (лат. imitatio, від imitor — наслідую) — 1) Точне відтво-

рення, наслідування, переважно голосів, звуків. 2) Підроблення під

що-небудь; виріб, що є підробкою (пор. сурогат, ерзац).

ІММАТРИКУЛЯЦІЯ (від їм... і лат. matricula — список) — внесен-

ня до списків.

ІММІГРАНТ [від лат. immigrans (immigrantis) — який вселяєть-

ся] — 1) Іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне про-

живання (пор. емігрант). 2) Тварина — представник виду, роду,

сімейства та інших груп, які виникли й розвивалися на іншій тери-

торії і зайняли дану територію значно пізніше.

ІММІГРАЦІЯ (від лат. immigratio, з immigro — вселяюся) — в'їзд

іноземців в країну на тривале або постійне проживання.

ІММОБІЛІЗАЦІЯ (від лат. immobilis — нерухомий) — 1) мед. За-

безпечення нерухомості частини тіла при переломах кісток, захво-

рюваннях суглобів, ранах за допомогою накладання пов'язок і шин.