2) Складова частина будь-чого цілого. 3) Проста, нерозкладна речо-

вина; вид атомів, що характеризуються однаковим електричним за-

рядом ядра та сукупністю однакових властивостей. 4) Прилад для

одержання електричного струму. 5) Про людину як носія певних со-

ціальних ознак.

ЕЛЕМЕНТАРНИЙ (лат. elementarius) — 1) Який стосується елемен-

тів. 2) Початковий, найпростіший, основний; е-на математи-

ка — та частина математики, яку вивчають у початковій і середній

школі; е-на частинка — найменша з відомих частинок речо-

вини. 3) Переносно — найпростіший, загальновідомий; поверховий.

ЕЛЕУТЕРОКОК (від грец. ?Лєї>9єрое — вільний і иоиход — кісточка,

зернина) — кущова рослина родини аралієвих. Поширений в Схід-

ній Азії. Корінь використовують у медицині як тонізуючий засіб, для

лікування неврозів тощо.

ЕЛІКСИР (від араб, аль-іксир — філософський камінь) — 1) Концен-

трований настій на спирту, кислотах, який застосовують у медицині,

косметичній промисловості. 2) Мета пошуків алхіміків (див. Ал-

хімія) — чарівний напій, здатний зберегти молодість, продовжити

життя.

ЕЛІМІНАЦІЯ (від лат. eliminatio, букв. — винесення за поріг) —

1) Виключення, видалення, ліквідація. 2) матем. Виключення не-

відомих із системи рівнянь.

196

ЕМАНАЦІЯ

ЕЛІНГ (гол. helling) — 1) Прибережна споруда для будування або

ремонту суден. 2) Споруда для будування, стоянки й ремонту дири-

жаблів. 3) Приміщення на водній станції для зберігання спортив-

них суден та інвентарю.

ЕЛІПС (від грек. Шєнріс — нестача, недолік) — замкнена овальна

крива, що є геометричним місцем точок, сума віддалей яких від

двох заданих точок (фокусів1 Е.) є величиною сталою.

ЕЛШСбїД (від еліпс і ...оїд) — замкнена овальна еліпсоподібна по-

верхня з трьома взаємно перпендикулярними площинами симетрії.

Якщо обертати еліпс навколо однієї з двох його осей, то утвориться

е. о,б е р т а н н я.

ЕЛІТА (франц. elite — краще, добірне, від лат. eligo — вибираю) —

1) Найкращі рослини, найдоброякісніше сортове насіння, найкра-

щі за продуктивністю тварини даної породи, відібрані для селекції.

2) Найактивніша, найкраще освічена частина суспільства, народу,

певного угруповання.

ЕЛЛАДА [грец. ' ЕХХад (' ЕХХйбоє)] — назва стародавньої, а також су-

часної Греції.

ЕЛЛІНІЗМ (грец. ШлІУІстцбд, від "EXXnv — грек) — 1) Період в історії

Східного Середземномор'я, Передньої Азії і Причорномор'я з часу

завоювань Александра Македонського (4 ст. до н. е.) до 30-х років

1 ст. н. е. 2) Слово або мовний зворот, запозичені з давньогрецької

мови.

ЕЛЬ (англ. ale) — міцне англійське світле пиво з ячмінного соло-

ду.

ЕЛЬДОРАДО (від ісп. el dorado — золочений, в золотому одязі) —

1) Фантастично багата місцевість, яку розшукували іспанці, завойо-

вуючи Південну Америку. 2) Переносно — країна казкових багатств

і, чудес.

ЕЛЬФИ (нім. Elfen) — у давньогерманській міфології духи природи,

які живуть у повітрі, землі, горах; маленькі гарні люди, які люблять

кружляти в місячному сяйві.

ЕЛЮВІЙ (лат. eluvio — заливання, повінь, від eluo — вимиваю) —

продукти руйнування гірських порід, які залишилися на місці їх

утворення.

ЕМАЛЬ (франц. email, від франкського smeltan — плавити) —

1) Склоподібна блискуча маса, яка служить для покриття поверхні

керамічних або металевих виробів, предметів декоративного мисте-

цтва. 2) Художній виріб з таким покриттям. 3) Тверда блискуча ре-

човина, що становить собою зовнішню поверхню зуба і захищає

його від руйнування. 4) Малярська фарба, яка утворює блискучий

рівний шар.

ЕМАНАЦІЯ (від лат. emanatio — витікання) — релігінно-філософсь-

кий термін, запроваджений стародавніми філософами', позначає ви-

тікання, випромінювання з божественного начала всієї різноманіт-

ності світу.

197

ЕМАНСИПАЦІЯ

ЕМАНСИПАЦІЯ (лат. emancipatio, від emancipo — звільняю від

опіки) — 1) Звільнення від залежності, гніту. 2) Зрівняння в правах

(звичайно щодо рівних прав жінок і чоловіків).

ЕМБАРГО (ісп. embargo — заборона, накладення арешту) — 1) За-

борона державною владою будь-якої країни або міжнародною орга-

нізацією ввозити в якусь країну або вивозити золото, іноземну ва-

люту, товари та інші цінності. 2) Заборона заходити в порти і вихо-

дити з них іноземним суднам.

ЕМБЛЕМА (від грец. ймР^П(ш — вставка, рельєфна прикраса) —

предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне

поняття, ідею.

ЕМБОЛІЯ (від грец. єд|ЗоХое — клин) — закупорювання судин час-

тинками—емболами, що може спричинювати тяжкі захворювання і

навіть смерть.

ЕМБРІОЛОГІЯ (від грец. ємрршу — зародок і ...логія) — наука про

закономірності утворення організмів і формування їх на ранніх ста-

діях розвитку.

ЕМБРІбН (грец. gjuPpuov — зародок) — 1) Організм тварини або лю-

дини у початковій стадії розвитку (до виходу з яйцевої оболонки

або з материнського організму). Інша назва — зародок. 2) Пере-

носно — зачаток, початкова стадія, форма чого-небудь.

ЕМБРІОНАЛЬНИЙ (від ембріон) — зачатковий, зародковий; який

перебуває в зачатковому стані; е. розвиток — розвиток зародка

(ембріона) в тілі матері або в зародкових оболонках. Інша назва —

фетальний.

ЕМІГРАНТ [від лат. emigrans (emigrantis) — який виселяється] —

особа, що залишила батьківщину і виїхала в іншу країну на постій-

не чи тривале проживання (пор. іммігрант).

ЕМІГРАЦІЯ (лат. emigratio — виселення, переселення) — 1) Пере-

селення з батьківщини в іншу країну і життя в ній. 2) Час і місце пе-

ребування за межами своєї батьківщини внаслідок такого пересе-

лення. 3) Сукупність емігрантів, що живуть у якійсь країні (пор.

діаспора, імміграція).

ЕМІНЕНЦІЯ (лат. eminentia — перевага, довершеність, доскона-

лість, від emino — підношуся) — у католицькій церкві титул єпис-

копів і кардиналів.

ЕМІР (араб. — повелитель, воєначальник) — титул феодальних

правителів у деяких країнах Азії і Африки; в монархічних арабських

країнах — титул синів монарха.

ЕМІРАТ — держава, очолювана еміром; феодальне володіння емі-

ра. ,

ЕМІСІЯ (лат. emissio — випуск, випромінювання) — 1) Випуск

банкнотів, паперових грошей та цінних паперів державними уста-

новами та акціонерними товариствами. 2) Випускання елементар-

них частинок у навколишнє середовище поверхнею твердого тіла чи

рідини.

198

ЕНВІРОНІКА

ЕМІТЕНТ [від лат. emittens (emittentis) — який випускає] — устано-

ва, яка випускає в обіг цінні папери, банкноти або паперові гроші,

здійснює емісію.

ЕМІТУВАТИ (від лат. emitto — випускаю, висилаю) — 1) Випуска-

ти цінні папери, банкноти або паперові гроші (див. Емісія). 2) Ви-

кликати вихід елементарних частинок у навколишнє середовище з

поверхні твердих і рідких тіл внаслідок нагрівання тіла, опромінен-

ня його світлом, іонізуючим промінням тощо.

...ЕМІЯ (від грец. шца — кров) — у складних словах відповідає по-

няттю "захворювання крові", напр.: гіперемія, уремія.

ЕМбЦІЇ (франц. emotion, від лат. emoveo — хвилюю, збуджую) —

душевні переживання, почуття.

ЕМПАТІЯ (англ. empathy — співчуття, співпереживання) — здат-

ність людини емоційно відповідати на переживання інших (пор. сим-

патія, антипатія).

ЕМПІРЕЙ (від грец. йцішрод — вогненний) — 1) В уявленні давніх

греків верхня частина неба, сповнена світла і вогню; оселя богів.