2) Переносно — взагалі перевірка, випробування.

ЕКЗАРХ (грец. ejjapxoc — керівник) — 1) У Стародавній Греції глава

жерців при храмі. 2) У Візантійській імперії намісник імператора,

правитель області. 3) У православ'ї — глава церковної округи (ек-

зархату).

ЕКЗЕКВАТУРА (від лат. exsequor— виконую) — 1) У міжнародному

праві документ про визнання консула урядом країни, в яку він при-

значений. 2) Виконання в даній країні судового рішення, прийня-

того в іншій країні.

ЕКЗЕКУЦІЯ (від лат. exsecutio — виконання, покарання) — 1) Тіле-

сне покарання. 2) Виконання рішень судових і адміністративних

органів, переважно карального характеру.

ЕКЗЕМА (від грец. єи?єца — висип) — запальне захворювання

шкіри, що виникає переважно як алергійна реакція (див. Алергія).

ЕКЗЕМПЛІФІКАЦІЯ (від лат. exemplum — взірець, зразок і

...фікація) — з'ясування чогось методом прикладів, за допомогою

ілюстративних матеріалів; підтвердження документами.

ЕКЗЕМПЛЯР (від лат. exemplar — зразок, приклад) — 1) Окремий

предмет з числа подібних речей. 2) Представник якогось роду —

тварин, рослин тощо. 3) Переносно — особа, яка відзначається див-

ними або негативними рисами.

ЕКЗЕРСИС (франц. ехегсісе, від лат. exercitium — вправа) —

вправа, призначена для тренування техніки виконання музики,

танцю.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (від лат. existentia — існування) — течія в су-

часній філософії та літературі, що ставить у центр вивчення і відо-

браження існування людини та її переживань.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ (від лат. existenctia - існуван-

ня) — напрям сучасного психоаналізу, орієнтований на дослідження

особистості в усіх проявах її існування.

ЕКЗИСТЕНЦІЯ (лат. existentia, від existo — існую) — основна кате-

горія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те не-

188

ЕКО...

пізнаване, ірраціональне в людському "Я", внаслідок чого людина є

конкретною неповторною особистістю.

ЕКЗО... (грец. є?ш — зовні, поза) — префікс, що означає "зовні",

"поза чимсь", напр.: екзодерма, екзотоксини. Протилежне — ен-

до..., енто....

ЕКЗОГАМІЯ (від екзо... і ...гамія) — за первіснообщинного ладу

звичай, який забороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Протилежне — ендогамія.

ЕКЗОГЕННИЙ (від екзо... і ...генний) — зумовлений зовнішніми

причинами. Протилежне — ендогенний.

ЕКЗОСФЕРА (від екзо... і сфера) — зовнішня оболонка земної ат-

мосфери, починається з висоти близько 1000 км, переходить у між-

планетний гіростір.

ЕКЗОТЕРИЧНИЙ (від грец. Е^штєршбс — зовнішній) — загально-

доступний, призначений для публічного викладу, адресований не-

посвяченим. протилежне — езотеричний.

ЕКЗОТЕРМІЧНИЙ (від екзо... і термічний) — який віддає тепло;

е-ні реакції — хімічні реакції, під час яких виділяється тепло

(напр_. горіння). Протилежне — ендотермічний.

ЕКЗОТИКА (від грец. є^ютіибе — чужий, іноземний) — 1) Дивні, не-

звичні, з погляду людей даної країни, особливості природи, звича-

їв, мистецтва далеких країв. 2) Переносно — щось незвичне, диво-

вижне.

ЕКЗОТИЧНИЙ — 1) Який стосується екзотики, виходить за межі

звичнфго. 2) Переносно — химерний, дивовижний.

ЕКІВОК (франц. equivoque, від лат. aequivocus — двозначний) —

двозначність, натяк на щось, викрут.

ЕКІПІРОВКА (від франц. equiper — споряджати) — спорядження;

все необхідне для того, щоб забезпечити чиюсь діяльність.

ЕКЛЕКТИКА, ЕКЛЕКТИЗМ (від грец. єиЛєкпябд — той, що виби-

рає) — 1) Напрям в античній філософії, для якого характерні поєд-

нання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання

відмінностей між ученнями й школами. 2) Механічне поєднання в

одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; без-

принципне запозичання й змішування суперечливих ідей, оцінок

теорій. 3) Переносно — відсутність оригінальності і самостійності.

4) Поєднання в одному творі ознак різних стилів мистецтва.

ЕКЛЕР (франц. eclair) — заварне тістечко довгастої форми з кремом

усередині.

ЕКЛІПТИКА (від грец. єиЛєпгтшгІ — затемнення) — 1) Велике коло

небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця,

або коло, утворюване перерізом цієї сфери площиною земної ор-

біти. 2) Площина, в якій рухається Земля навколо Сонця.

ЕКО... (від грец. оіиод — оселя, середовище) — у складних словах

означає відношення до середовища, екології, напр.: екосистема,

екотип.

189

ЕКОГЕНЕЗ

ЕКОГЕНЕЗ (від еко... і ...генез) — історичний процес зміни організ-

мів, пов'язаний із змінами умов життя (екологічних умов).

ЕКОЛОГІЯ (від еко... і ...логія) — 1) Наука, яка вивчає зв'язок жи-

вих організмів між собою і з довкіллям. 2) Умови існування людини,

тварин і рослин у певному регіоні.

ЕКОНОМІКА (грец. ОІИОУОДІИП, від оТиос — оселя, середовище і

vojjoc — закон) — 1) Історично визначена сукупність суспільно-ви-

робничих відносин, що характеризують економічний лад суспільст-

ва. 2) Організація, структура і стан господарського життя, певної

галузі господарства. 3) Наука, що вивчає специфіку виробничих від-

носин у певній галузі або сфері суспільної діяльності (е. промисло-

вості, е. управління тощо).

ЕКОСФЕРА (від еко... і сфера) — шар атмосфери, що є фізіологічною

межею для польотів у відкритій кабіні літального апарата.

ЕКОТИП (від еко... і тип) — група особин будь-якого виду рослин,

які пристосовані до певних ґрунтово-кліматичних умов.

ЕКОТОП (від еко... і ...топ) — сукупність природних чинників

(кліматичних, ґрунтових), яка характеризує певну однорідну ділян-

ку землі.

ЕКС... (лат. ех...) — префікс, що означає відокремлення, рух догори,

позбавлення, звільнення, зміну якості, завершення, напр.: ексгума-

ція, екслібрис.

ЕКС-... (лат. ех — з, від) — у складних словах означає "колишній",

напр.: екс-президент, екс-чемпіон.

ЕКСГУМАЦІЯ (від екс... і лат. humus — земля) — в слідчій і судовій

практиці викопування трупа з метою судово-медичного дослідження.

ЕКСИКАТОР ( від лат. exsicco — висушую) — прилад для збезвод-

нювання лабораторних препаратів.

ЕКСКАВАТОР (англ. excavator, від лат. excavo — видовбую) — са-

мохідна землерийна машина з ковшем для виймання й переміщу-

вання ґрунту, гірської породи тощо.

ЕКСКЛЮЗИВНИЙ (від франц. exclusif, з лат. excludere — виключа-

ти) — виключний, який розповсюджується на обмежене коло пред-

метів, осіб; е-не інтерв'ю — інтерв 'ю, дане тільки одному жур-

налісту або спеціально для певного друкованого органу, теле- чи ра-

діопрограми.

ЕКСКРЕМЕНТИ (від лат. excrementum — відхід, виділення) — про-

дукти випорожнення людини й тварин (кал і сеча). Інша назва —

фекалії.

ЕКСКУРС (лат. excursus — відступ, від excurro — вибігаю) — у ви-

кладі або описі чого-небудь відхилення від основної теми з метою

висвітлити побічні або додаткові питання (напр., е. у минуле).

ЕКСЛІБРИС (лат. ex libris, букв. — з книг) — художньо виконана

позначка на книжці, переважно з ім'ям її власника.

ЕКСПАНДЕР (англ. expander, від лат. expando — розширюю) —

1) Радіотехнічний пристрій для збільшення різниці у силі звукових

190

ЕКСПОНАТ

сигналів. 2) Пневматичний двигун, що діє під впливом стисненого

газу. 3) Інструмент для розширення труб. 4) Розширювальний при-

стрій у машинах, призначених для проходження свердловин під зе-

млею.

ЕКСПАНСИВНИЙ (франц. expansif, від лат. expansio — розширен-

ня, поширення) — який бурхливо, нестримано виявляє свої почут-

тя.

ЕКСПАНСІЯ (від лат. expansio — розширення, поширення) —

1) Загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політи-

ка, спрямована на економічне і політичне поневолення інших кра-

їн. 2) Розширення чогось, вихід із початкових меж.

ЕКСПАТРІАЦІЯ (від екс... і лат. patria — батьківщина) — добро-

вільне або примусове виселення за межі батьківщини, звичайно з

позбавленням громадянства.

ЕКСПЕРИМЕНТ (лат. experimentum, від ехрегіог — випробовую) —

1) Науковий дослід, вивчення певного явища у точно фіксованих

умовах. 2) Спроба зробити щось нове, переважно пов'язане з ризи-

ком.

ЕКСПЕРТ (від лат. expertus — досвідчений) — фахівець, який здійс-

нює експертизу.

ЕКСПЕРТИЗА (франц. expertise, від лат. expertus — досвідчений) —

розгляд, дослідження експертом, групою експертів якихось справ,

питань, що потребують спеціальних знань (напр.: медична е., бухгал-

терська е., судова е.).

ЕКСПЛАНТАЦІЯ (від лат. explantatio — викорінення) — вирощу-

вання тваринних або рослинних тканин, клітин або частин органів

поза організмом.

ЕКСПЛІКАЦІЯ (лат. explicatio, від ехріісо — пояснюю, розгор-

таю) — 1) Наукове пояснення, подання чогось у наочній формі.