3) Пристрій у оптичних приладах, що ним регулюють розмір отво-

ру, крізь який проходить світло.

ДІАХРОНІЯ (від діа... і грец. xp6v°? — час) — аспект дослідження

мовних явищ, що опирається на історичну послідовність у їхньому

розвитку.

ДІЕЗ (франц. diese, від грец. бієок; — інтервал у чверть тону) — знак

підвищення звука на півтону.

ДІЕЛЕКТРИКИ (англ. dielectrics, від грец. бій — через і англ. elec-

tric — електричний) — речовини, питома електропровідність яких

дуже мала (напр.: скло, фаянс, слюда). Використовуються як ізоля-

тори, конденсатори тощо.

ДІЄТА (від грец. бішта — спосіб життя, режим харчування) — спе-

ціально розроблений режим і раціон харчування людини.

ДІЄТОТЕРАПІЯ (від дієта і терапія) — лікування різних захворювань

спеціальною дієтою. Інша назва — лікувальне харчування.

ДІОД [від ді... і (електр)од] — електронна лампа або напівпровідни-

ковий прилад з двома електродами, який пропускає струм лише в

одному напрямі. Використовується для випрямлення змінного

струму.

ДЮНІС, ДЮНЇСІЙ (грец. Дю\о>то<;) — у давньогрецькій міфології

бог рослинності, родючості, вологи, пізніше — покровитель вино-

градарства й виноробства. Те саме, що й Вакх, Бахус.

178

ДОКЕМБРІЙ

ДІбПТРИКА (грец. бютгтріиа — дзеркало) — розділ геометричної

оптики, де вивчається заломлення світла під час проходження його

через заломні поверхні та їхні системи.

ДІОПТРІЯ (від грец. бютптір — той, хто бачить наскрізь) — одини-

ця оптичної сили лінзи; дорівнює оптичній силі лінзи, фокусна від-

даль якої 1 м; позначається дп.

ДІОРАМА (від діа... і грец. брссца — вигляд, видовище) — 1) Вид

живопису, в якому зображення виконується з обох боків прозорого

спеціально освітленого матеріалу. 2) Картина великих розмірів, з

предметним бутафорським об'ємним планом, що надає зображен-

ню ілюзії просторовості. На відміну від панорами Д. охоплює лише

частину горизонту.

ДІУРЕЗ (від грец. бюирєш — виділяю сечу) — виділення сечі.

ДФБЕРМАН (нім. Dobermann) — те саме, що й доберман-пінчер.

Від імені німецького кінолога, який вивів цю породу у 70-х роках

19 ст.

ДбБЕРМАН-ПЇНЧЕР (нім. Dobermann Pinscher) — порода дрібно-

шерстих службових собак чорної чи коричневої масті, а також соба-

ка цієї породи.

ДОГ (від англ. dog — собака) — порода дуже великих дрібношерс-

тих службових собак чорної, мармурової чи сірої масті, а також со-

бака цієї породи.

ДбГМА, ДОГМАТ [грец. 56уца (ббуцатоф — думка, вчення] — 1) По-

няття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов.

2) Основне положення якого-небудь вчення (напр. релігії), яке при-

ймається на віру і не може бути об'єктом критики.

ДОГМАТИЗМ (від догма) — спосіб засвоєння й застосування

знань, в якому те чи інше вчення або положення сприймається як

догма, застосовується без урахування конкретних умов життя;

один з виявів метафізичного способу мислення.

ДОГМАТИКА (від грец. 5oYncmx6q _ який викладає вчення) — сис-

тематичний виклад догматів релігії.

ДОДЕКАЕДР (від грец. бйбєисс — дванадцять і... едр) — дванадця-

тигранник. Правильний Д. — фігура, обмежена 12 правильними

п'ятикутниками.

ДОЖ (італ. doge, від лат. dux — вождь, воєначальник) — глава держа-

ви у Венеціанській (7—18 ст.) і Генуезькій (14—18 ст.) республіках.

ДОЗИМЕТР (від доза і ...метр) — прилад для вимірювання дози и>-

н/зуючого^випромінювання.

ДОЗИМЕТРІЯ (від доза і ...метрія) — сукупність методів вимірю-

вання дози іонізуючого випромінювання, рівня радіоактивних за-

бруднень.

ДОКЕМБРІЙ (від кембрій) — 1) Найдавніший еон геологічної істо-

рії Землі, включає архей і протерозой. 2) Найдавніші товщі земної

кори і час, що відповідає їхньому утворенню. На Д. припадає близь-

ко 6/7 усієї геологічної історії Землі.

179

ДОКТОРАНТ

ДОКТОРАНТ [від лат. doctorans (doctorantis)] — особа, прикріп-

лена до наукової установи для підготовки докторської дисерта-

ції.

ДОКТРИНА (лат. doctrina — вчення) — наукова або філософська

теорія, провідний теоретичний або політичний принцип.

ДОКТРИНЕР (франц. doctrinaire) — людина, що сліпо дотримуєть-

ся застарілої, відірваної від життя доктрини; схоласт.

ДОКУМЕНТ (від лат. documentum — повчальний приклад, взі-

рець, доказ) — 1) Діловий папір, що підтверджує будь-який факт

або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що

посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту,

заповіт тощо). 2) Офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова

книжка тощо). 3) Історично-вірогідні письмові джерела. 4) Мате-

ріальний об'єкт, в якому міститься та або інша інформація, при-

значена для передачі у часі й просторі (напр.: фотоплівка, перфо-

карта).

ДОЛАР (англ. dollar, від нім. Taler — талер ') — грошова одиниця

США, Канади, Австралії та ряду інших країн; поділяється на