1) Складноскорочене слово, утворене з початкових складів, з пер-

ших літер (або їх назв) слів словосполучення, напр.: вуз, ГЕС. 2) Зна-

ки скорочення нотного запису.

АБРИКОС (гол. abrikoos) — рід плодових дерев та кушів родини ро-

зоцвітих.

АБРИС (від нім. AbriB — план, креслення) — 1) Лінійний контур

предмета. 2) геод. Креслення, зроблене від руки при топографічній

зйомці у польових умовах з позначенням на ньому даних промірів,

потрібних для складання точного плану. 3) У літографії — контур

малюнка і межі ділянок окремих кольорів та півтонів багатоколір-

ного зображення, позначені на прозорому матеріалі (кальці, плюрі)

для перенесення контуру малюнка на літографський камінь.

АБСЕНТ (франц. absinthe, букв. — полин) — спиртний напій, на-

стойка на полину.

АБСЕНТЕЇЗМ [від лат. absens (absentis) — відсутній] — 1) Ухиляння

виборців від участі у виборах у державні органи, систематична відсут-

ність представників колегіальних органів на засіданнях. 2) А. з е м-

левласницький — форма землеволодіння, за якою земля як

умова виробництва відокремлена від землевласника.

АБСИДА див. Апсида.

АБСОЛЮТ (від лат. absolutus — довершений, безумовний, необме-

жений) — те, що ні від чого не залежить, безвідносне. У філософії і

релігії — вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолют-

на ідея, абсолютна особа, Бог і т. ін.).

АБСОЛЮТИЗМ (франц. absolutisme, від лат. absolutus — безумов-

ний, необмежений) — необмежена монархія, форма правління, за

якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імперато-

ру, королю і т. ін.).

АБСОРБЕНТИ [від лат. absorbens (absorbentis) — поглинальний] —

речовини, здатні до абсорбції (напр.: вода, промивні мастила).

АБСОРБЦІЯ (від лат. absorptio — поглинання) — 1) Вбирання газів

або рідин усім об'ємом (на відміну від адсорбції) рідини чи твердого

АБСТИНЙНЦІЯ

тіла. 2) Поглинання світла, звуку, радіохвиль при проходженні крізь

речовину.

АБСТИНЕНЦІЯ (лат. abstinentia, від abstineo — утримуюся) — 1) Ціл-

ковите утримання від вживання спиртних напоїв, тютюну. 2) Стате-

ве утримання. 3) Особливий психічний і фізичний стан, шо виникає

у алкоголіків та наркоманів після припинення вживання алкоголю

або звичного наркотику.

АБСТРАГУВАТИ (від лат. abstraho — відтягую, відриваю) — мисле-

но виділяти з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного пред-

мета основні, найзагальніші.

АБСТРАКТНИЙ (від лат. abstractio — відтягнення, відвернення) —

який є наслідком мисленого виділення з усіх ознак, властивостей

і зв'язків конкретного предмета його основних, найзагальніших;

а-не мислення — один з видів людського мислення, який по-

лягає в утворенні абстрактних понять і оперуванні ними; а-не

мистецтво — те саме, що й абстракціонізм.

АБСТРАКЦІОНІЗМ [від лат. abstractio (abstractions) — віддален-

ня] — формалістична течія в образотворчому мистецтві 20 ст. Твори

його послідовників являють собою поєднання геометричних форм,

кольорових плям та ліній.

АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio — віддалення) — 1) Мислене від-

кидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою

виділення тих сторін, зв'язків, шо є предметом пізнання. 2) Про-

дукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю; абстрактне по-

няття. 3) Метод наукового дослідження, що полягає в мисленому

виділенні найістотніших рис, відношень, сторін предмета.

АБСУРД (лат. absurdus — немилозвучний, безглуздий) — 1) Те, що

не має сенсу; безглуздя, нісенітниця. 2) У драматургії гротескне де-

монстрування беззмістовності людського буття; дія постає у харак-

терах і подіях, позбавлених внутрішнього змісту і причинно-наслід-

кових зв'язків.

АБСЦЕС (лат. abscessus — гнояк) — скупчення гною в тканинах або

органахтіла внаслідок руйнування тканин при гнійному запаленні їх.

АБСЦИСА (від лат. abscisus — відрізаний) — одне з чисел, що ви-

значають положення точки на площині або у просторі відносно да-

ної прямокутної системи координат (пор. ордината). Позначається

літерою х.

АБ'ЮРАЦІЯ (лат. abjuratio, від abjuro — клятвено відрікаюся) —

прилюдне зречення віри або своїх переконань.

АВАЛЬ (франц. aval — схвалення) — доручення за векселем, зробле-

не третьою особою у вигляді спеціального гарантійного запису.

АВАНГАРД (франц. avant-garde, від avant — попереду і garde — охо-

рона, букв. — передова охорона) — 1) Частина або підрозділ, що під

час пересування військ знаходиться попереду головних сил. 2) Пе-

реносно — передова частина суспільної групи, класу.

АВЕРАЖ

АВАНГАРДИЗМ (франц. avant-gardisme) — загальна назва течій у

мистецтві 20 ст., яким властиві відхід від усталених принципів і тра-

дицій, пошуки нових, незвичних форм художнього вираження.

АВАНЗАЛ (від франц. avant — перед і нім. Saal — зала) — передня

зала, приміщення перед головною залою.

АВАНЛОЖА (від франц. avant — перед і ложа) — внутрішня закри-

та частина театральної ложі.

АВАНПОСТ (франц. avant-poste) — передовий пост; у деяких інозе-

мних арміях і в Росії 18—19 ст. — сторожовий пост, найближчий до

противника.

АВАНС (франц. avance, від avancer — платити наперед) — 1) Гро-

шова сума або майнова цінність, що видається в рахунок майбут-

ніх платежів. 2) Переносно — робити аванси — намагатися

схилити кого-небудь до себе обіцянками; загравати; подавати на-

дію.

АВАНСЦЕНА (франц. avant-scene) — передня частина сцени від

рампи до завіси.

АВАНТАЖ (франц. avantage — перевага) — вигода, користь, сприят-

ливе становище.

АВАНТИТУЛ (від франц. avant — перед і титул) — виконана худо-

жником або набрана за ескізом початкова сторінка книги, яка пере-

дує титульному аркушу.

АВАНТЮРА (франц. aventure, букв. — пригода) — ризиковане, сум-

нівне діяння, часто з корисливими, безчесними намірами, розрахо-

ване на випадковий успіх; акція без урахування реальних можливос-

тей і умов, як правило, приречена на невдачу.

АВАНТЮРИН (франц. aventurine) — 1) Мінерал класу силікатів,

дрібнозернистий різновид кварцу переважно буро-червоного кольо-

ру з мерехтливим золотавим блиском. Використовують для вигото-

влення прикрас, художніх виробів. Інша назва — золотий

п і с о к. 2) Сорт художнього скла із золотавим блиском від мідних

включень.

АВГІЄВІ стайні— 1) У давньогрецькій міфології стайні царя

Еліди Авгія, які не чистили ЗО років і які за один лише день вичис-

тив Геракл, спрямувавши на них воду двох річок. 2) Переносно —

дуже забруднене місце або вкрай занедбані справи.

АВГУР (лат. augur, від augeo — вирощую, збільшую, примножую) —