2) Мовозн. Розподіл мовних одиниць у потоці мовлення або у систе-

мі мови відповідно до законів даної мови.

ДИСТРИБ'ЮТОР (англ. distributor, від distribution — розподілення,

розміщення) — оптовий торгівець, підприємець або фірма, які за-

ймаються збутом продукції.

ДИСТРОФІЯ (від дис... і ...трофія) — порушення живлення тканин,

органів або організму людини чи тварини в цілому, що призводить

до виснаження організму.

ДИСФУНКЦІЯ (від дис... і функція) — порушення, розлад функцій

органа або організму.

ДИСЦИПЛІНА (від лат. disciplina — вчення, виховання, розпоря-

док) — 1) Певний обов'язковий порядок поведінки членів групи

громадян, діяльності організації, що відповідає нормам права й мо-

ралі суспільства або вимогам певної організації. 2) Окрема галузь

наукового знання, навчальний предмет.

ДИФАМАЦІЯ (лат. diffamatio, від diffamo — позбавляю доброго

імені) — оголошення (як правило, в пресі) дійсних або вигаданих

174

___________________________________________________ДІ...

відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина, псують ре-

путацію установи, організації тощо.

ДИФЕРЕНТ [від лат. differens (differentis) — різниця] — 1) Кут по-

здовжнього нахилу судна внаслідок різниці осадки носа й корми.

2) Різниця між_цінами на товар при його замовленні та отриманні.

ДИФЕРЕНЦІАЛ (від лат. differentia — різниця, відмінність) — 1) ма-

тем. Головна частина приросту функції, пропорційна приростові

аргументу. 2) тех. Механізм, за допомогою якого передається рух

від одного вала кільком іншим, які обертаються з різною відносною

швидкістю.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ (франц. differentiation, від лат. differentia — різ-

ниця, відмінність) — поділ, розчленування цілого на якісно відмін-

ні частини.

ДИФІРАМБ (грец. бі&ирощрос;) — 1) Жанр античної лірики; хвалебні

твори на честь богів і героїв. 2) Переносно — надмірне вихваляння,

прославляння кого-, чого-небудь.

ДИФРАКЦІЯ (від лат. diffractus — розломлений) — явище огинан-

ня хвилями (світловими, звуковими тощо) зустрічних перешкод;

д. частинок — розсіяння потоку електронів, нейтронів та інших

елементарних частинок атомами кристалів, рідин тощо.

ДИФТЕРІЯ (від грец. 5upd?piov — шкірка, плівка) — інфекційна

хвороба людини, переважно в дитячому віці, що найчастіше вражає

зів і мигдалики. Інша назва — дифтерит.

ДИФТОНГ (грец. 5іф&оууоі;, від 6ц — двічі і ср96ууо<; — звук) — спо-

лучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад.

ДИФУЗІЯ (від лат. diffusio — поширення) — взаємне проникнення

речовин (газу, рідини, твердого тіла), зумовлене тепловим рухом їх-

ніх молекул.

ДИФУЗОР (від дифузія) — 1) Розширена частина каналу (труби), в

якій сповільнюється рух газу або рідини. 2) Конічна мембрана для

відтворення звуку в гучномовцях. 3) Апарат для добування методом

дифузії цінних речовин із сумішей. 4) Пристрій у фотоапаратах і

фотозбільшувачах для одержання фотографічних зображень м'яко-

го малюнка.

ДИФУНДУВАТИ (від лат. diffundo — розливаю) — просочуватися,

змішуватися, внаслідок дифузії.

ДИХОТОМІЯ (від грец. біхотоціа — поділ на дві частини) — 1) Тип

галуження рослин, при якому головна вісь роздвоюється на дві од-

накові гілки. Д. властива і деяким безхребетним тваринам. 2) У ло-

гіці — поділ обсягу поняття на два видові поняття, що суперечать

одне одному (поняття А поділяють на поняття Б і не Б). 3) Поділ ди-

ска планети або Місяця термінатором.

ДИЯКОН (грец. біаиоуод — служитель) — помічник священика при

богослужінні й відправленні християнських обрядів; нижчий духов-

ний сан.

ДІ... див. Ди....

175

ДІЛ...

ДІЛ... (грец. 6ю...) — префікс, що означає наскрізний рух, проник-

нення, розподілену дію, розділення, взаємність, посилення, завер-

шеність, напр.: діапозитив, діатермія.

ДІАБАЗ (франц. diabase, від грец. біараок; — перехід, переправа) —

магматична гірська порода темно-сірого кольору із зеленуватим

відтінком. Використовується як будівельний матеріал та сировина

для кам'яного литва.

ДІАБЕТ (грец. біофптп<;, від 5ia(3aivco — проходжу) — хвороби люди-

ни, загальною ознакою яких є виділення сечі у великій кількості;

цукровий д. виникає внаслідок порушення обміну речовин у

зв'язку з недостатньою функцією підшлункової залози; н е ц у к р о-

в й й д. — тяжке порушення водно-сольового обміну, що настає

внаслідок ураження проміжного мозку та гіпофіза.

ДІАГЕНЕЗ (від діа... і генез) — перетворення пухких відкладів на дні

водних басейнів на осадові гірські породи.

ДІАГНОЗ (від грец. 5iayvwm<; — розпізнавання, визначення) — ви-

сновок про хворобу на підставі обстеження хворого.

ДІАГНОСТИКА (від грец. бшууша-пибі; — здатний розпізнавати) —

процес розпізнавання і визначення хвороби; наука про методи вста-

новлення, діагнозу.

ДІАГОНАЛЬ (від грец. біауймсх; — проведений від кута до кута) —