5 Директорів і існував у 1795—99 pp. 2) Уряд, створений на Україні

під час громадянської війни 1918—20 pp.

ДИРИГЕНТ [від лат. dirigens (dirigentis) — напрямний] — особа, яка

керує оркестром, хором, ансамблем, оперною або балетною трупою

тощо і дає власне трактування музичних творів у їхньому виконанні.

ДИРИЖАБЛЬ (франц. dirigeable, букв. — керований) — керований

аеростат видовженої форми з двигуном і пропелером.

ДИРХЕМ — 1) Старовинна арабська срібна монета. 2) Грошова

одиниця або розмінна монета деяких арабських країн. 3) Міра ваги

дорогоцінних металів у Єгипті й Судані.

ДИС... див.,Дмз...

ДИСАХАРИДИ (від ди... і грец. оаихар — цукор) — кристалічні ву-

глеводи, молекули яких складаються із залишків двох моносахари-

дів. Найпоширенішими Д. є сахароза, лактоза тощо. Багато Д. —

цінні харчові речовини; їх застосовують також у мікробіології й ме-

дицині.

170

ДИСКОБОЛ

ДИСБАКТЕРІОЗ (від дис... і бактерії) — якісна зміна бактеріальної

мікрофлори організму, головним чином кишечнику.

ДИСБАЛАНС (від дис... і баланс) — 1) Неврівноваженість обертових

деталей машини щодо їхньої осі. 2) Переносно — порушення відпо-

відності компонентів якого-небудь процесу, явища тощо.

ДИСГАРМОНІЯ (від дис... і гармонія) — 1) Порушення закономір-

ного поєднання музичних тонів, немилозвучність, різноголосся,

розлад. 2) Відсутність розмірності, порушення гармонії. 3) Перенос-

но — розлад, різнобій.

ДИСЕРТАЦІЯ (лат. dissertatio — розвідка, дослідження, від disserto —

досліджую) — наукова праця, яку підготовлено для прилюдного за-

хисту на здобуття вченого ступеня.

ДИСИДЕНТ [від лат. dissidens (dissidentis) — незгодний] — 1) Осо-

ба, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церк-

ви. 2) Інакодумець, який виступає проти панівної у країні чи су-

спільному осередку ідеології, суспільного ладу.

ДИСИМІЛЯЦІЯ (від лат. dissimilis — несхожий) — 1) Розклад орга-

нічних сполук в організмах з перетворенням їх на прості речовини, в

результаті чого відбувається оновлення живої матерії та утворення

потрібної для життєдіяльності енергії. Процес, протилежний асимі-

ляції і нерозривно з нею пов'язаний як один з етапів обміну речовин

в організмах. 2) Заміна в слові одного з двох однакових або схожих

звуків іншим, менш подібним (напр., "лицар" замість "рицар").

ДИСИПАЦІЯ (лат. dissipatio, від dissipo — розсіюю) — 1) Розсію-

вання атмосфери планет внаслідок переходу молекул газів з атмос-

фери планети до космічного простору. 2) У фізичних системах — пе-

рехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядко-

ваного процесу.

ДИСК (грец. бїаиос;) — 1) Плоский круг, кругла пластина. 2) У лег-

кій атлетиці снаряд для кидання, що має сочевицеподібну форму.

3) Магазин для патронів у ручному кулеметі, автоматі. 4) Носій ін-

формації у вигляді круглої платівки з феромагнітним або світлочут-

ливим покриттям.

ДИСКАНТ (від дис... і лат. cantus — спів) — 1) Високий голос у хло-

пчиків, відповідний жіночому сопрано. 2) Співак з таким голосом.

ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ (від дис... і кваліфікація) — 1) Позбавлення

спортсмена (або команди) права участі у спортивних змаганнях,

спортивного звання за порушення правил змагання, а також мо-

рально-етичних норм поведінки. 2) Оголошення когось не відповід-

ним певній посаді чи роботі.

ДИСКЕТА (від диск) — касета з носієм інформації у вигляді гнучко-

го диска, що використовується в електронно-обчислювальних ма-

шинах, комп'ютерах.

ДИСК-ЖОКЕЙ (англ. disk-jockey) — ведучий дискотеки.

ДИСКОБОЛ (грец. 6І0ио(ЗоХо<;, від біоисх; — диск і рбсХЛІо — кидаю) —

спортсмен — метальник диска.

171

ДИСКОМФОРТ

ДИСКОМФОРТ (від дис... і комфорт) — брак належних умов, по-

трібних для спокою, врівноваженості, нормальної життєдіяльності і

праці людини; невигода.

ДИСКОНТ (англ. discount) — 1) Облік (купівля) векселя. 2) Обліко-

вий відсоток, який стягують банки при обліку векселя. 3) Знижка з

ціни товару, валюти. 4) Різниця між номіналом цінного паперу та

його біржовим курсом.

ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА (від дисконт) — політика підвищення

або зниження ставок за купівлю векселів центральними емісійними

банками для регулювання попиту й пропозиції позичкових капіта-

лів, стану платіжного балансу і валютних курсів.

ДИСКОНТУВАННЯ (від дисконт) — купівля векселя у його власни-

ка до закінчення терміну дії векселя за ціною нижче номінальної.

ДИСКОТЕКА (від диск... і ...тека) — 1) Зібрання або сховище платі-

вок (дисків). 2)^Музичний молодіжний клуб з танцювальною залою.

ДИСКРЕДИТАЦІЯ (від франц. discrediter — підривати довір'я) —

підрив довір'я до когось, чогось, приниження гідності, авторитету

когось.

ДИСКРЕТНИЙ (лат. discretus) — роздільний, перервний, який

складається з окремих частин (на противагу неперервному). Д - н а

зміна — стрибкоподібна зміна.

ДИСКРЕЦІЙНИЙ (від франц. discretionnaire — залежний від влас-

ного розсуду) — який діє на власний розсуд; д-на влада — право

глави держави, уряду, вищої службової особи діяти в певних умовах

на свій розсуд. _

ДИСКРИМІНАЦІЯ (лат. discriminatio, від discrimino — розрізняю,

розділяю) — обмеження в правах або позбавлення прав певної ка-

тегорії громадян за расовою чи національною належністю, політич-

ними або релігійними переконаннями, статтю тощо.

ДИСКУСІЯ (лат. discussio, від discutio — розглядаю, досліджую) —

1) Публічне обговорення якогось спірного питання (пор. дебати).

2) Переносно — спір, суперечка.

ДИСЛОКАЦІЯ (від дис... і лат. locus — місце) — 1) Розміщення вій-

ськових частин, з'єднань, військових кораблів тощо на території

певної країни. 2) Зміщення шарів гірських порід, головним чином

під впливом внутрішніх сил Землі. 3) Зміщення кісток під час пере-

ломів.

ДИСМЕНОРЕЯ (від дис..., грец. МЛУ — місяць і рєсо — течу) — роз-

лад менструацій.

ДИСОНАНС (франц. dissonance, від лат. dissonans — різноголосий,

різнозвучний) — 1) Негармонійне звучання двох і більше звуків,

відсутність милозвучності (консонансу). 2) Неповна рима, коли в

словах, які римуються, збігаються приголосні при частковій або пов-

ній розбіжності голосних. 3) Переносно — відсутність у чомусь гар-

монії, невідповідність слів або поведінки когось настроям, переко-

нанням інших людей.

172

ДИСПОНЕНТ

ДИСОЦІАЦІЯ (лат. dissociatio, від dissocio — роз'єдную) — 1) Роз-

пад молекул на кілька простих молекул, атомів, радикалів або іонів.

2) психол. Порушення зв'язності психічних процесів.

ДИСПАНСЕР (франц. dispensaire, від лат. dispense — розподіляю) —

спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, до завдань яко-

го належить виявлення хворих на ранніх стадіях певних хвороб, лі-

кування, систематичний нагляд за станом здоров'я окремих груп на-

селення з метою запобігання виникненню і поширенню цих хвороб.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ (від диспансер) — метод медичного обслуго-

вування населення, який передбачає раннє виявлення захворілих,

систематичний медичний нагляд за станом здоров'я певних груп

здорових людей та багатьох категорій хворих, ряд оздоровчих захо-

дів тощо.

ДИСПЕПСІЯ (від дме... і грец. тііфк; — травлення) — порушення

процесів травлення.

ДИСПЕРСІЙНИЙ — який стосується дисперсії; д. а н а л і з — фізи-

ко-хімічні методи вивчення ступеня подрібнення речовини на час-

тинки; статистичний метод виявлення чинників, які найістотніше

впливають на властивості досліджуваного об'єкта; д-не сере-

довище— середовище, в якому розміщені частинки подрібненої

речовини.

ДИСПЕРСІЯ (лат. dispersio — розсіяння) — 1) Розсіяння. Д. с в і т-

л а — розклад білого світла за допомогою призми на окремі кольоро-

ві промені, що утворюють спектр. 2) Подрібнення речовини на ду-

же дрібні частинки. 3) матем. Міра розсіяння можливих значень

випадкової величини навколо її середнього значення.

ДИСПЙРСНИЙ (від лат. dispersus — розсіяний, розсипаний) —

який стосується характеристики розмірів дрібних частинок, розпо-

ділених в однорідному середовищі; д-ні системи — фізико-

хімічні системи, в яких одна із складових частин (д-на фаза) розпо-

ділена у вигляді дуже дрібних частинок у дисперсійному середовищі.

До дисперсних систем належать емульсії, суспензії, дими.

ДИСПЕРСНІСТЬ (від лат. dispersus — розсіяний, розсипаний) —

ступінь подрібнення речовини на частинки без зміни її хімічного

складу.

ДИСПЛЕЙ (англ. display, букв. — показ, демонстрування) — при-

стрій для виведення інформації на екран ЕОМ.

ДИСПОЗИЦІЯ .(лат. dispositio, від dispono — розташовую, роз-

міщую) — 1) План розташування бойових кораблів трейді', базі, у

відкритому морі. 2) План шикування сухопутних військ до бою.

3) Складова частина правової норми, яка визначає права й обов'яз-

ки учасників правовідносин.

ДИСПОНЕНТ [від лат. disponens (disponentis) — який розміщує,

розподіляє] — 1) Уповноважений у справах фірми. 2) Фізична або

юридична особа, що має вільні суми на рахунках у комісіонерів чи ко-

респондентів банку.

173

ДИСПОНУВАННЯ

ДИСПОНУВАННЯ (від лат. disponere — розподіляти, розміщува-

ти) — розпоряджання вільними сумами коштів на рахунках комісіо-

нерів чи кореспондентів банку.

ДИСПРОПОРЦІЯ (від дис... і пропорція) — несумірність, невідпо-

відність частин чого-небудь, порушення пропорційності.

ДИСПУТ (від лат. dispute — досліджую, сперечаюся) — наукова

дискусія, обговорення якогось питання публічно, перед аудито-

рією.

ДИСТАЛЬНИЙ (від лат. disto — перебуваю на відстані) — найвідда-

леніший від середньої площини тіла (про частину органа, ділянку

тіла людини чи тварини).

ДИСТАНЦІЯ (лат. distantia — відстань) — 1) Віддаль між чим-не-

будь; часовий проміжок між подіями. 2) Господарська одиниця

поділу залізниць, шосейних і водних шляхів. 3) спорт. Ділянка

між стартом і фінішем у змаганнях з бігу, перегонах, плаванні то-

що. 4) Переносно — різниця у соціальному становищі, посадах

тощо.

ДИСТИЛЯЦІЯ (від лат. distillatio — стікання краплинами) — роз-

ділення сумішей рідин на компоненти частковим випаровуванням і

наступною конденсацією утвореної пари.

ДИСТИНКЦІЯ (лат. distinctio — розрізнення) — пізнавальний акт,

в процесі якого фіксується різниця між предметами дійсності або

елементами свідомості (відчуттями, уявленнями тощо).

ДИСТРИБУТИВНИЙ (лат. distributivus, від distribuo — розділяю,

розподіляю) — розподільний; д. а н а л і з — метод лінгвістичного

дослідження, за яким класифікацію мовних одиниць і вивчення їх-

ніх властивостей провадять із врахуванням їх сполучуваності, тобто

розглядають у контексті.

ДИСТРИБУЦІЯ (від лат. distributio) — 1) Розчленування, розподіл.