1) Зміна або позбавлення природних якостей. 2) д. Б і л к і в —

зміна природних властивостей білків під впливом температури, ти-

ску тощо. 3)Д. спирту — додавання до спирту-сирцю певних ре-

човин з метою підкреслення непридатності його для споживання.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від де... і націоналізація) — 1) Повернення

державою націоналізованих підприємств або майна колишнім влас-

никам. Інша назва — реприватизація. 2) Втрата національних особ-

ливостей культури, мови тошо.

ДЕНДІ (англ. dandy) — елегантно одягнений чоловік, франт, чепу-

РУН.

ДЕНДРАРІЙ (від грец. 6?v6pov — дерево) — частина території бота-

нічного саду, парку, де вирощують деревні й кущові рослини.

ДЕНДРИТИ (від грец. 5?v5p?ov, 6iv6pov — дерево) — 1) Деревопо-

дібні агрегати кристалів. У вигляді Д. кристалізуються золото,

срібло, мідь тощо; Д. льоду є сніжинки. 2) Кристали деревоподіб-

ної форми, що утворюються під час затвердіння деяких видів литва.

159

ДЕНДРО...

3) Відгалуження нервових клітин, що проводять нервовий імпульс

до інших нервових клітин.

ДЕНДРО... (від грец. 6?v6pov — дерево) — у складних словах відпо-

відає поняттю "дерево", напр.: дендрологія, дендропарк.

ДЕНДРОЛОГІЯ (від дендро... і ...логія) — розділ ботаніки, який

вивчає деревні рослини.

...ДЕНДРОН (від грец. 5?v6pov — дерево) — у складних словах від-

повідає поняттям "дерево", "деревоподібний", напр.: лепідоденд-

рон, рододендрон.

ДЕНДРОПАРК (від дендро... і парк) — великий парк, у якому виро-

щують деревні й чагарникові рослини.

ДЕНОМІНАЦІЯ (лат. denominatio — перейменування) — заміна

номінальної вартості грошових знаків з обміном за певним співвід-

ношенням старих грошових знаків на нові.

ДЕНОНСУВАННЯ, ДЕНОНСАЦІЯ (від франц. denoncer - повідо-

мляти) — у міжнародному праві оголошення недійсним, таким, що

втратив чинність (напр. д. договору).

ДЕНОТАТ (від лат. denotatus — позначений, визначений) — пред-

мет як об'єкт називання певним іменем.

ДЕНСИМЕТРІЯ (від лат. densus — щільний, густий і ...метрія) —

сукупність методів вимірювання відносної густини рідин і твердих

тіл.

ДЕНТИН [від лат. dens (dentis) — зуб] — міцна кісткоподібна тка-

нина, шх> становить основну масу зуба.

ДЕНУДАЦІЯ (лат. denudatio, від denudo — оголюю, розкриваю) —

сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льо-

довиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих

ділянок земної поверхні, де вони нагромаджуються. Протилежне —

акумулювання.

ДЕОНТОЛбГІЯ [від грец. biov (btovroq) — потрібне, необхідне і

...логія] — 1) Галузь знань про етичні принципи поведінки медичного

персоналу, спрямовані на максимальне підвищення ефективності

лікування хворого. 2) Розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку,

моральні вимоги.

ДЕПАРТАМЕНТ (франц. departement, від departir — розділяти) —

1) Адміністративно-територіальна одиниця у Франції. 2) У деяких

державах назва відомства, міністерства (напр., Державний д. у

США). 3) Відділ у ряді установ, іноді самостійний орган управління.

ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ (від де... і лат. persona — особа, особис-

тість) зміна самосприйняття, для якої характерна втрата власного

"Я", збайдужіння до того, що колись було значущим (родини, ро-

боти тощо).

ДЕПЕША (франц. depeche) — термінове повідомлення, телеграма.

ДЕПІЛЯЦІЯ (від лат. depilate — знищувати волосся) — процедура

видалення волосся з лікувальною чи косметичною метою. Див. та-

кож Епіляція.

160

ДЕРИВАЦІЯ

ДЕПО (франц. dgpot, букв. — склад, сховище) — 1) Транспортне

підприємство, споруда для зберігання та ремонту локомотивів, ва-

гонів. 2) Будівля для пожежних машин і обладнання для гасіння по-

жежі. 3) Органи-резервуари людини та вищих тварин (селезінка, пе-

чінка тощо), в яких зберігається частина крові, надходження якої у

кровотік пов'язане з браком кисню, фізичними зусиллями тощо.

ДЕПОЗИТ (від лат. depositum — річ, віддана на схов) — гроші або

цінні папери, що їх вносять до кредитних установ для зберігання.

Імпортний д. — обов'язкові платежі у конвертованій валюті,

які вносяться імпортерами на спеціальні банківські рахунки; впро-

ваджений з метою обмеження імпорту.

ДЕПОЗИТАРІЙ (від депозит) — 1) Фізична або юридична особа,

якій довірені на зберігання депозити. 2) Склад, сховище цінностей

(коштовностей). 3) Державна або міжнародна організація, яка збе-

рігає справжній текст міжнародного договору.

ДЕПОНЕНТ [від лат. deponens (deponentis) — той, що відкладає] —

1) Особа або організація, яка є власником депозиту. 2) Бути на д е-

п о н е н т і — про гроші, не одержані у визначений термін і внесені

як депозит.

ДЕПОНУВАННЯ (від лат. depono — кладу) — 1) Передавання кош-

тів та цінних паперів на зберігання у банк, нотаріальну контору, де-

позитарій. 2) Передавання на зберігання ратифікаційних грамот.

3) Віддавання (рукопису) на зберігання в бібліотеку.

ДЕПОРТ (франц. deport, від лат. deporto — відношу) — купівля цін-

них паперів з одночасним продажем їх на певний термін за нижчим

курсом. Застосовують на фондовій біржі для одержання курсової різ-

ниці. Протилежне — репорт.

ДЕПОРТАЦІЯ (лат. deportatio, від deporto — засилаю, виселяю) —

примусове виселення з місця постійного проживання як засіб пока-

рання.

ДЕПРЕСІЯ (лат. depressio, від deprimo — придушую, пригнічую) —

1) Фаза економічного циклу, що характеризується застоєм у госпо-

дарстві, недовантаженням підприємств, безробіттям, млявою тор-

гівлею тощо. 2) Хворобливий стан пригніченості, безвиході, відчаю,

пов'язаний з психічними захворюваннями або реакцією організму на

важку життєву ситуацію. 3) Зниження земної поверхні. 4) Зона зни-

ження атмосферного тиску.

ДЕПУТАТ (від лат. deputatus — визначений) — 1) Виборний пред-

ставник населення в постійно діючих органах влади. 2) Особа, упов-

новажена колективом (групою) для виконання якогось доручення.

ДЕРБІ — кінні змагання 3-річних верхових та 4-річних рисистих

коней. Вперше провів в Англії в 1778 р. лорд Дербі.

ДЕРВІШ (перс. — жебрак) — мусульманський чернець-жебрак.

ДЕРИВАЦІЯ (лат. derivatio, від derivo — відводжу, утворюю) —

1) Підведення води з водойми до гідроелектростанцій та інших

об'єктів, а також відведення її з них (каналами, тунелями тощо).

161

ДЕРЙЛІКТ

2) Утворення нових слів від уже наявних у мові. 3) Відхилення кулі

від лінії прицілювання, спричинюване обертовим рухом кулі і дією

на неї опору повітря й сили тяжіння.

ДЕРЙЛІКТ (англ. derilict) — 1) Майно, власник якого невідомий.

2) Судно, яке в морі залишив екіпаж.

...ДЕРМА, ...ДЕРМІЯ (від грец. ббрдое — шкіра, оболонка, плівка) —

у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "шкіра", напр.: ек-

зодерма, склеродермія.

ДЕРМАТИН [від грец. бєрра (56рцато<;) — шкіра] — різновид штуч-

ної шкіри.

ДЕРМАТИТИ [від грец. бєрра (бЕрдато?) — шкіра] — запальні за-

хворювання шкіри людини й тварин.

ДЕРМАТО... [від грец. бєрда (бєрматод) — шкіра] — у складних сло-

вах відповідає поняттям "шкіра", "шкірна хвороба", напр.: дерма-

тологія, дерматоміцети.

ДЕРМАТОЗИ [від грец. 56рца (5?рцато<;) — шкіра] — різноманітні

природжені чи набуті захворювання шкіри людини й тварин.

ДЕРМАТОЛОГІЯ (від дермато... і ..логія) — наука про будову шкіри,

її фізіологічні функції, хвороби шкіри, профілактику й лікування їх.

...ДЕРМІЯ див. ...Дерма.

ДЕСАНТ (франц. descente, букв. — спуск) — 1) Спеціально підгото-

влені війська, призначені для воєнних дій у ворожому тилу або ви-

саджені у ворожому тилу (повітряний д., морський д.). 2) Висадка

військ у ворожому тилу.

ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (від де... і сенсибілізація) — 1) біол. Зменшен-

ня чутливості організму людини чи тварин до повторного введення

хімічних (переважно білкових) речовин, що спричиняють алергіч-

ний стан (див. Алергія). 2) Зменшення світлочутливості фотографіч-

ного матеріалу. Протилежне — сенсибілізація.

ДЕСЕРТ (франц. dessert) — солодощі, фрукти тощо, які подають

наприкінці обіду.

ДЕСИГНАТ (від лат. designare — означати, відзначати) — у логіці

поняття, якого стосується дана назва; синонімічне терміну "зна-

чення слова". Див. також денотат.

ДЕСКРИПТОР (лат. descriptor, від describe — описую) — одиниця

інформаційно-пошукової мови, що відповідає певному поняттю.

ДЕСКРИПЦІЯ (лат. descriptio) — опис, що констатує відношення

між елементами тексту.

ДЕСОРБЦІЯ (від де... і сорбція) — видалення адсорбованих (див.

Адсорбція) речовин з поверхні адсорбента. Протилежне — сорбція.

ДЕСПОТ (від грец. бєотгбтп? — володар, самодержець) — 1) У старо-

давніх східних монархіях і деяких феодальних державах Сходу пра-

витель з необмеженою владою. 2) Переносно — жорстока, свавіль-

на людина. Див. також Тиран.

ДЕСПОТІЯ (від грец. бєотготєіа — необмежена влада) — форма дер-

жавного устрою і правління, що характеризується крайньою цент-

162

ДЕФЕКТОЛОГІЯ

ралізацією влади й сваволею правителя, не обмеженою законом.

Див. також Тиранія.

ДЕСТРУКЦІЯ (лат. destructio, від destruo — ламаю, руйную) — роз-

пад, руйнування чогось.

ДЕТЕКТОР (лат. detector — відкривач, від detego — виявляю) —

1) Пристрій, за допомогою якого здійснюється виділення коливань

низької частоти з високочастотних модульованих коливань. 2) При-

лад для виявлення радіоактивного та теплового випромінювання, а

також елементарних частинок. Д. неправди — прилад, за допо-

могою якого за різними фізичними параметрами визначається від-

повідність істині тверджень досліджуваного. 3) Найпростіший без-

ламповий радіоприймач.

ДЕТЕНШЕН (англ. detention — затримування) — 1) Простій судна,

за який сплачується штраф (демередж). 2) Відшкодування збитків

судновласнику фрахтувальником за простій судна.

ДЕТЕРМІНАНТА [від лат. determinans (determinantis) — який ви-

значає, обмежує] — причина, що визначає виникнення явища.

ДЕТЕРМІНІЗМ (від лат. determino — обмежую, визначаю) — філо-

софський принцип, що стверджує об'єктивну закономірність і при-

чинну зумовленість усіх явищ природи і суспільства. Протилежне —

індетермінізм.

ДЕТОНАТОР (від лат. detono — гримлю) — 1) Вибухова речовина,

здатна своїм вибухом спричинити вибух (детонацію) іншої речови-

ни. 2) Заряд такої речовини, що викликає вибух основного заряду

снаряда, бомби тощо.

ДЕТОНАЦІЯ (від франц. detonation — постріл, вибух) — 1) Блиска-

вичне поширення хімічного перетворення речовини, викликане

вибухом іншої речовини або ударом, струсом. 2) Д. палива —

надто швидке згоряння робочої суміші в циліндрі двигуна внутріш-

нього згоряння, що супроводжується механічним стукотом.

ДЕТОНУВАННЯ (від франц. detonner — співати фальшиво) — не-

точне, фальшиве виконання музичного твору.

ДЕ-ФАКТО (лат. de facto, букв. — насправді) — фактично, на ділі.

Див. також Де-юре.

ДЕФЕКАЦІЯ (лат. defaecatio, від defaeco — очищую) — 1) Очищен-

ня від бруду. 2) Виведення з організму людини й тварин через аналь-

ний отвір калових мас. 3) У цукровому виробництві — процес очи-

щення сирового бурякового соку від сторонніх домішок.

ДЕФЕКТ (від лат. defectus — вада) — хиба, ушкодження, що відби-

ваються на якості чого-небудь.

ДЕФЕКТИВНИЙ (від лат. defectivus — недостатній, неповний) —

який має істотні фізичні чи психічні вади, ненормальний.

ДЕФЕКТНИЙ — який має дефект (дефекти), ушкоджений.

ДЕФЕКТОЛОГІЯ (від дефект і ...логія) — наука про розвиток,

навчання і виховання дітей з різними фізичними й психічними вада-

ми (глухота, сліпота, розумова відсталість тощо).

163

ДЕФЕКТОСКОПІЯ

ДЕФЕКТОСКОПІЯ (від дефект і ...скопія) — сукупність методів

виявлення внутрішніх і прихованих дефектів матеріалів і виробів.

ДЕФІБРИЛЯТОР (від де... і лат. fibrillatio — швидкі скорочення

м'язових волокон) — апарат, призначений для ліквідації порушен-

ня серцевої діяльності шляхом дії на серцевий м'яз коротким елек-

тричним Імпульсом.

ДЕФІЛЕ (франц. deTile, від defiler — проходити) — ущелина, вузь-

кий прохід у важкопрохідній місцевості, зручний для затримання

ворожих сил.

ДЕФІЛЮВАННЯ (від франц. defiler — проходити) — проходження

урочистим маршем, рядами, колоною перед ким-небудь.

ДЕФІНІЦІЯ (лат. defmitio, від definio — визначаю) — коротке ви-

значення, що відбиває істотні риси якогось поняття.

ДЕФІС (нім. Divis — риска, від лат. divisio — розчленування) — ко-

ротка риска, яка у друкованому тексті виступає як знак переносу,

між частинами складних слів, напр.: науково-популярний, диван-

ліжко, та при скороченні слова, напр. б-ка (бібліотека).

ДЕФІЦИТ (від лат. deficit — не вистачає) — 1) Перевищення видат-

ків над доходами, пасшу балансу — над його активом. 2) Нестача

матеріальних цінностей порівняно з потребою в них, напр. д. води.

3) Переносно — недостатність чого-небудь, напр. д. активності.

4) Про товари, послуги підвищеного попиту.

ДЕФЛОРАЦІЯ (від пізньолат. defloratio, букв. — зривання квітів) —

порушення цілісності дівочої пліви; позбавлення цноти.

ДЕФЛЯЦІЯ (лат. deflatio, від deflo — видуваю, здуваю) — 1) Штуч-

не зменшення грошової маси, випущеної в обіг у період інфляції, з

вилученням надлишку паперових грошей. 2) Руйнування й розвію-

вання гірських порід і грунтів під дією вітру.

ДЕФОЛІАНТИ (від де... і лат. folium — лист) — хімічні сполуки, які

спричиняють опадання листя з рослин.

ДЕФОЛТ (англ. default — невиконання зобов'язань) — 1) Невико-

нання законних вимог або взятих на себе зобов'язань. 2) Припи-

нення виплати відсоткових сум на цінні папери у разі ліквідації ком-

панії.

ДЕФОРМАЦІЯ (лат. deformatio, від deformo — перекручую, спо-

творюю) — 1) Зміна форми або розмірів тіла від прикладених сил,

нагрівання тощо. 2) Природне або штучне відхилення форми органа

тіла від нормальної. 3) Переносно — викривлення якихось якостей,

уявлень, понять, напр. д. смаків.

ДЕХКАНИ (тадж.) — назва селян у Середній Азії та в Ірані.

ДЕХЛОРУВАННЯ (від де... і хлор) — 1) Відщеплення хлору від орга-

нічних сполук. 2) Очищення водопровідної води від хлору, що зали-

шився в ній після хлорування.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ (від де... і централізація) — знищення, скасу-

вання або ослаблення централізації; розширення прав низових ор-

ганів управління.

164

____________________________________джин

ДЕЦЕРЕБРАЦІЯ (від де... і лат. cerebrum — мозок) — метод експе-

риментального дослідження рефлекторної діяльності довгастого та

спинного мозку при ізоляції їх від впливів проміжного мозку та ко-

ри великих півкуль перерізуванням стовбурової частини головного

мозку тварин.

ДЕЦИ... (від лат. decem — десять) — у складних словах відповідає

поняттю "десята частина", напр.: децибел, дециметр.

ДЕЦИБЕЛ (від деци... і бел) — логарифмічна одиниця відношень

енергій, потужностей у радіотехніці, електротехніці, акустиці',

позначається дБ. 1 Д. дорівнює 0,1 бела.

ДЕЦИМАЛЬНИЙ (лат. decimalis) — десятковий; д-на система —

метрична система', д-на вага — десяткова вага.

ДЕЦИМЕТР ( від деци... і метр ') — одиниця довжини — 0,1 мет-

ра; позначається дм.

ДЕШИФРАТОР (від дешифрування) — електронний пристрій, який

перетворює код числа, що надійшов до його входів, на сигнал в од-

ному з його виходів.

ДЕШИФРУВАННЯ (від франц. dechiffrer — розбирати, відгадува-

ти) — 1) Читання (розшифрування) тексту, написаного умовними

знаками (шифром), тайнописом. 2) Розшифрування різних систем

давньої писемності.

ДЕ-ЮРЕ (лат. de jure, букв. — за правом) — згідно із законом, зако-

нодавче, формально. Див. також Де-факто.

ДЖАЗ, ДЖАЗ-БАНД (англ. jazz, jazz-band) — 1) Професіональне

музичне мистецтво, що є синтезом африканської і європейської му-

зики; вид розважальної, переважно танцювальної, музики. 2) Ор-

кестр _або ансамбль, що виконує джазову музику.

ДЖЕЙРАН (тюрк.) — вид парнокопитних ссавців роду газель з чор-

ними порожнистими рогами. Поширені переважно в пустельній та

напівпустельній частині Азії. Об'єкт мисливства.

ДЖЕК-ПбТ (англ. jack-pot, jackpot, від jack — валет і pot — сукуп-

ність ставок) — найбільший виграш у лотереї за рахунок приєднан-

ня суми, не виграної у попередньому тиражі.

ДЖЕНК (англ. junk — мотлох, утиль) — 1) Товари низької якості,

які заповнили торговельну мережу, але не користуються попитом.

2) Ненадійна облігація, яка не має кредитної підтримки.

ДЖЕНТЛЬМЕН (англ. gentleman, букв. — благородна людина) —

1) У Великий Британії та інших англомовних країнах особа, що до-

держується прийнятих у доброму товаристві, аристократичному се-

редовищі правил поведінки. 2) Взагалі коректний, добре вихований

чоловік, дтідкреслено уважний до жінок.

ДЖЕРСІ (англ. jersey) — вовняна або шовкова трикотажна тканина;

одяг з такої тканини.

ДЖИГА див. Жига.

ДЖИГІТ (тюрк.) — вправний, відважний вершник.

ДЖИН (англ. gin) — ялівцева горілка.

165

джини

ДЖИНИ (араб., букв. — духи) — в давньоарабському фольклорі та

мусульманській міфології фантастичні істоти, створені Аллахом з

бездимного полум'я (духи), наділені розумом. Д. можуть виконува-

ти накази людини, яка стає їхнім господарем.

ДЖИНСИ (англ. jeans, від італ. jean — вид міцної тканини) — брю-

ки особливого крою з міцної бавовняної тканини. Назва походить

від міста Генуя, де почали випускати цю тканину.

ДЖИП (англ. jeep, від jee — рухатися, пересуватися) — легковий ав-

томобіль підвищеної прохідності.

ДЖИХАД (араб. — священна війна, війна за віру; букв. — старан-

ність, заповзяття) — одна з настанов ісламу, за якою всі боєздатні

мусульмани повинні вести "священну війну" проти "невірних". Ін-

ша назва — газават.

ДЖЇУ-ДЖЙТСУ (япон. дзюдзюцу) — японська система підготовки

до самозахисту без зброї, елементи якої використовують у дзюдо.

ДЖОКЕР (англ. joker, букв. — жартівник) — у деяких картярських

іграх (покері та ін.) особлива додаткова карта у колоді, якою можна

замінити будь-яку іншу карту.

ДЖОНКА (малайське djong, від кит. чуань — судно) — різновид віт-

рильного човна з широкими високо піднятими кормою й носом.

ДЖОУЛЬ — одиниця роботи або енергії в Міжнародній системі

одиниць (SI); позначається Дж. 1 Д. дорівнює 1 Н • м. Від прізвища

англійського фізика Дж.-П. Джоуля (1818—89).

ДЖУНГЛІ (англ. jungle, від джангал, мовами гінді та маратхі, — ліс,

гущавина) — важкопрохідні деревно-чагарникові хащі, перевиті

ліанами. Поширені в місцевостях з вологим тропічним і субтропіч-

ним кліматом й заболоченими ґрунтами.

ДЖУТ (англ. jute, від санскр. букв. — переплетене волосся) — рід

тропічних трав'янистих рослин родини липових. Вирощують пере-

важно в Індії як технічну культуру. З волокна Д. виробляють мотуз-

ки, мішковину, килими тощо.

ДЗЕН (від япон., кит. — чань, із санскр. — медитація) — одна з

найвпливовіших шкіл буддизму у Японії.

ДЗЮДО (від япон. дзю — м'якість і до — шлях) — японський на-

ціональний вид боротьби; вид спортивної боротьби.

ДИ..., ДІ... (грец. 6І..., від 5ц — двічі) — у складних словах означає

"двічі", "подвійний", напр.: дилогія, діетиламін.

ДИВАН ' (перс. — канцелярія) — 1) Рада з вищих сановників у су-

лтанській Туреччині. 2) У деяких сучасних мусульманських країнах

урядова установа в судових та адміністративних справах.

ДИВАН 2 (перс., первісне значення — запис, книга) — у літературах

Близького й Середнього Сходу збірка віршів одного поета з суво-

рим порядком жанрової і римової послідовності.

ДИВЕРГЕНЦІЯ (від лат. divergentia — розходження) — 1) біол. Роз-

ходження ознак у організмів однієї систематичної групи в процесі

еволюції. Приводить до виникнення нових видів. 2) мовозн. Пере-

166

ДИЗЕЛЬ

творення діалектів однієї мови на окремі мови; перетворення ва-

ріантів однієї фонеми на окремі фонеми. 3) матем. Число, що хара-

ктеризує зміну векторного потоку в кожній точці векторного поля.

4) мед. Розведення зорових осей очей шляхом повороту очних яблук

назовні. Протилежне — конвергенція.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ (від лат. diversus — різний, віддалений і

...фікація) — поширення господарської, фінансової діяльності на

нові сфери (розширення номенклатури товарів, послуг тощо).

ДИВЕРСІЯ (від лат. diversio — відхилення, відтворення, з diverto —

прямую в інший бік) — 1) Підривні дії (підпали, руйнування тощо),

що здійснюються з метою завдати шкоди воєнному й економічному

потенціалу держави, посіяти тривогу серед населення. 2) Військова

операція, що здійснюється з метою відвернути сили і увагу против-

ника від головного напряму воєнних дій.

ДИВЕРТИСМЕНТ (від франц. divertissement — розвага) — 1) Кон-

цертна програма з естрадних номерів, що є заключною частиною

вистави або концерту. 2) У балеті та опері — вставні танцювальні

номери, не пов'язані з сюжетом. 3) Легка віртуозна музична п'єса

типу попурі.

ДИВІДЕНД (від лат. dividendum — те, що треба розділити) — части-

на прибутку акціонерних товариств, яку періодично розподіляють

між акціонерами відповідно до кількості акцій.

ДИГІТАЛІС (лат. digitalis, від digitus — палець) — рід трав'янистих

рослин родини ранникових із схожими на наперсток квітами. По-

ширені в Європі та Західній Азії. Окремі види вирощують як лікар-

ські або декоративні. Інша назва — наперстянка.

ДИДАКТИКА (від грец. бібаитіибс; — повчальний) — частина педа-

гогіки, яка розробляє загальні методи навчання і виховання в проце-

сі навчання.

ДИДАКТИЧНИЙ (грец. бібаитіхої; — який стосується дидактики,

повчальний); д-на література — повчальна література, що ви-

користовує художню форму викладу для передачі моральних, філо-

софських і наукових знань та ідей.

ДИЗ..., ДИС... (грец. 5и0..., лат. dis...) — префікс, що означає утруд-

нення, порушення, розлад, поділ, втрату, позбавлення; надає по-

няттю, до якого додається, негативного або протилежного змісту,

напр.: дизасоціація, дисбаланс.

ДИЗАЖІО (італ. disaggio — відхилення, від лат. disaggio — утруднен-

ня) — відхилення ринкового курсу грошових знаків, векселів та ін-

ших цінних паперів в бік зниження від їхньої номінальної вартості.

Протилежне — ажіо.

ДИЗАЙН (від англ. design — проектувати, конструювати) — худож-

нє конструювання предметів, проектування естетичного вигляду

промислових виробів, оформлення інтер'єрів тощо.

ДИЗЕЛЬ — 1) Двигун внутрішнього згоряння, де впорснуте паливо

займається від високої температури повітря, стисненого поршнем.

167

ДИЗЕНТЕРІЯ

Від прізвища німецького винахідника Р. Дізеля (1859—1913). 2) Роз-

мовна назва поїзда місцевого сполучення з двигуном внутрішнього

згоряння.

ДИЗЕНТЕРІЯ (грец. 5и0єутєріа — розлад кишечнику) — гострозара-

зна інфекційна хвороба; запалення слизової оболонки товстого ки-

шечнику, яке супроводиться загальним отруєнням організму.

ДИЗ'ЮНКЦІЯ (лат. disjunctio, від disjungo — роз'єдную, розріз-

няю) — логічна операція, що полягає в поєднанні двох або більше

висловлювань за допомогою логічного сполучника "або" в нове,

складне судження (пор. кон'юнкція).

ДИКСИЛЕНД [від англ. Dixieland, букв. — країна Діксі (розмовне

позначення Півдня США)] — джазова музика, в якій звичайний

акомпанемент підкреслюється акцентованим ритмом; джазовий ор-

кестр, ансамбль, що виконує музику цього стилю.

ДИКТАТ (нім. Diktat, від лат. dicto — диктую, наказую) — 1) У між-

народному праві — нерівноправний договір, нав'язаний однією

державою іншій. 2) Політика нав'язування своїх умов, вимог, угод

сильною державою іншій, слабшій державі.

ДИКТАТОР (лат. dictator, від dicto — диктую, наказую) — 1) У Ста-

родавньому Римі призначувана сенатом особа з необмеженими пов-

новаженнями. 2) Правитель з необмеженою владою. 3) Переносно —

особа, що має необмежену владу в якійсь галузі і нав'язує свою во-

лю іншим.

ДИКТАТУРА (лат. dictatura) — необмежена влада, яка спирається

на силу.

ДИКТОФОН (від лат. dicto — диктую і ...фон) — різновид фоногра-

фа_ для записування й відтворювання усної мови.

ДИКЦІЯ (від лат. dictio — вимова) — вимова, манера вимовляти

слова, склади й звуки у розмові, співі й декламуванні.

ДИЛЕМА (від грец. білетна — подвійний засновок) — 1) Умовивід з

умовним та роздільним засновками (або—або), з яких необхідно

обрати один, оскільки третій неможливий. 2) Переносно — необ-

хідність вибору між двома небажаними можливостями.

ДИЛЕР (англ. dealer — торгівець, агент з продажу) — 1) Особа або

установа — торговельний представник підприємства, фірми. 2) Бір-

жовий посередник, що займається купівлею та продажем цінних

паперів.

ДЙЛЕРСТВО (від дилер) — 1) Професійна діяльність дилерів. 2) Опе-

рації купівлі-продажу товару, які виконують /со-млаш-товаровироб-

ники, власники товару або дистриб'ютори.

ДИЛЕТАНТ (італ. dilettante, від лат. delecto — усолоджую, тішу) —

особа, що займається якоюсь справою (в галузі науки, мистецтва

тощо), хоч її знання в цій справі поверхові.

ДИЛЕТАНТИЗМ, ДИЛЕТАНТСТВО (від дилетант) — поверхове,

без належної підготовки заняття якоюсь галуззю науки, мистецтва

тощо.

168

ДИПЛОМАНТ

ДИЛІЖАНС (франц. diligence, від лат. diligens — прудкий, жвавий) —

критий багатомісний екіпаж, запряжений кіньми, для перевезення

людей і багажу.

ДИЛОГІЯ (від ди... і ...логія) — 1) У давньогрецькому театрі — дво-

актна драма. 2) Два самостійні літературні твори, пов'язані заду-

мом, сюжетом і персонажами.

ДИМАЙЗ-ЧАРТЕР (англ. demaise charter) — договір найму, у відпо-

відності з яким судно передається фрахтувальнику на певний тер-

мін разом з командою.

ДЙНА (від грец. биуацк; — сила) — одиниця сили в СГС системі

одиниць; позначається дин. 1 Д. дорівнює 1 • 10~5 Н у Міжнародній

системі одиниць (SI).

ДИНАМІКА (грец. SwanmSq — сильний, від биуссцк; — сила) — 1) Роз-

діл механіки, в якому вивчають рух тіл під дією прикладених до них

сил. 2) Хід розвитку, зміна якогось явища. 3) Рух, розвиток, дія.

Протилежне — статика.

ДИНАМІТ (франц. dynamite, від грец. 5ш>аці<; — сила) — вибухова

речовина,, яку застосовують у військовій і гірничій справі.

ДИНАМОМЕТР (від биусфц — сила і ...метр) — прилад для ви-

мірювання величини сили або моменту сили під час випробування

машин та їх експлуатації, а також сили людських м'язів. Інша назва —

силомір.

ДИНАР (від лат. denarius — який складається з десяти) — 1) Старо-

винна золота монета країн мусульманського Сходу. 2) Назва гро-

шової, одиниці ряду країн Азії, Африки та Європи.

ДИНАСТІЯ (грец. биусштєїа — влада, панування) — 1) Кілька монар-

хів з одного й того ж роду (сім'ї), які змінюють один одного на тро-

ні за правом успадкування. 2) Переносно — кілька поколінь однієї

родини, що передають від батьків до дітей фах, майстерність тощо.

ДИНГО (англ. dingo, з австрал. мов) — здичавілий свійський соба-

ка, здавна завезений у Австралію.

ДИНОЗАВРИ (від грец. 5ew6q — страшний, жахливий і ...завр) —

група велетенських плазунів мезозойської ери.

ДИПЛОМ (франц. diplome, від грец. 6ітгХю|ш — лист, документ,

складений удвоє) — 1) Офіційний документ про закінчення вищого

чи середнього спеціального навчального закладу, про присвоєння

вченого ступеня чи звання. 2) Офіційне свідоцтво про наукове від-

криття, технічний винахід. 3) Документ, який засвідчує право орга-

нізації чи особи на виконання певної дії (напр., на ведення торгів-

лі). 4) Нагорода за успіхи у спортивних змаганнях, конкурсах, ви-

ставках тощо. 5) Робота, яку виконують випускники вищих або се-

редніх спеціальних навчальних закладів після закінчення курсу

навчання.

ДИПЛОМАНТ (від диплом) — 1) У вищих та середніх спеціальних

навчальних закладах студент, який виконує дипломну роботу. 2) Осо-

ба, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі.

169

ДИПЛОМАТ

ДИПЛОМАТ (франц. diplomate, від грец. бітгЛшца — лист, доку-

мент, складений удвоє) — 1) Службова особа, що займається дипло-

матією (1), працівник дипломатичної установи. 2) Переносно —

особа, яка досягає своєї мети, діючи обережно і вміло, тактовна в

стосунках з_ іншими.

ДИПЛОМАТИКА (франц. diplomatique, від грец. бітгХшца — лист,

документ, складений удвоє) — допоміжна історична дисципліна, що

вивчає походження, форму й зміст актових джерел (офіційних і

приватних).

ДИПЛОМАТІЯ (франц. diplomatic, від грец. бїтгХшца — лист, доку-

мент, складений удвоє) — 1) Офіційна діяльність глав держав, уря-

дів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зов-

нішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном.

2) Переносно — мистецтво досягти своєї мети методами, прита-

манними дипломатові (2).

ДИПОЛЬ (від ди... і грец. тгоХск; — полюс) — 1) Пристрій, у якому

два різнойменні рівні за величиною електричні заряди містяться на

певній відстані один від одного. Інша назва — двополюсник.

2) Антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників.

ДИПСОМАНІЯ (від грец. 5іц>а — спрага і ...манія) — періодичний за-

пій. Див. Алкоголізм.

ДИПТИХ (від грец. 5І7гп>х°? — подвійний, складений удвоє) — 1) У

давніх греків і римлян дві сполучені вкриті воском дощечки для пи-

сьма. 2) Ікона на двох стулках (складень). 3) Дві картини, пов'язані

одним задумом. 4) Музичний цикл із двох п'єс.

ДИРЕКТИВА (франц. directive, від лат. dirigo — керую, направляю) —

розпорядження, керівна вказівка, настанова, що її дають вищі орга-

ни підпорядкованим, керівник — підлеглим.

ДИРЕКТОРІЯ (франц. Directoire, від лат. directorium — управління,

керівництво) — 1) Уряд Французької Республіки, який складався з