2) Докладний розклад за днями, годинами, хвилинами ходу вико-

нання виробничого плану, чергування, перевезень тощо. 3) матем.

Г. ф у н к ц і ї — крива, що зображує залежність функції від аргумен-

ту.,

ГРАФІКА (грец. урафіигі, від урафчз — пишу, малюю) — 1) Вид обра-

зотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є од-

нотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пе-

ром, вуглем (без фарби) або друковані художні зображення, відтис-

нуті на папері формою (див. Гравюра). 2) Частина науки про письмо,

яка досліджує співвідношення літер і звуків; зображення писаних

або друкованих літер, знаків.

ГРАФІТ (нім. Graphit, від грец. урафш — пишу) — мінерал класу са-

мородних неметалів чорного або сірого кольору; найстійкіший різ-

новид чистого вуглецю. Використовують для виготовлення олівців,

у виробництві вогнетривів, електротехнічного обладнання, мастил,

у ядерній техніці.

ГРАФІТІ (італ. graffiti, букв. — видряпані) — стародавні написи й

малюнки, зроблені гострими предметами на стінах споруд, посуді

тощо.

...ГРАФІЯ (від грец. урафю — пишу, креслю, малюю) — у складних

словах вказує на зв'язок з поняттями "записування", "відобра-

ження", напр.: етнографія, монографія.

145

ГРАФО...

ГРАФО... (від грец. урафсо — пишу, креслю, малюю) — у складних

словах відповідає поняттям "письмо", "почерк", "креслення",

"малювання", напр.: графоманія, графометрія.

ГРАФОЛОГІЯ (від графо... і ...логія) — вивчення почерку з погляду

його зв'язку з характером і психічним станом людини. Застосову-

ють у психології, медицині, криміналістиці тощо.

ГРАФОМАНІЯ (від графо... і ...манія) — хворобливий потяг до пи-

сьменництва без творчого хисту.

ГРАЦІЇ (лат. Gratiae) — у давньоримській міфології три богині кра-

си й радості (Аглая, Євфросинія, Талія), втілення жіночої чарівнос-

ті і вічної юності. У давньогрецькій міфології — жарити.

ГРАЦІЙНІ д н і (від лат. gratia — прихильність, милість) — пільгові

дні, призначені для виконання грошового зобов'язання після на-

стання його строку.

ГРАЦІОЗНИЙ (італ. grazioso, від лат. gratia — чарівність, вишука-

ність) — витончений, стрункий, сповнений чарівності.

ГРЕЖА (франц. grege, італ. greggio — необроблений, сировий) —

шовк-сирець.

ГРЕЙДЕР (англ. grader, від grade — нівелювати) — причіпна земле-

рийно-планувальна машина з ножем для профілювання доріг, зем-

ляних насипів, переміщення й розрівнювання грунту тошо.

ГРЕЙПФРУТ (англ. grape-fruit, букв. — виноградний фрукт) — вид

цитрусових рослин родини рутових — субтропічне дерево з велики-

ми кисло-гіркуватими плодами, схожими на апельсини; мають

дієтичне й лікувальне значення.

ГРЕЙФЕР (нім. Greifer, від greifen — хапати) — вантажозахоплю-

вальний пристрій (ківш зі щелепами) підйомних кранів, наванта-

жувачів тощо.

ГРЕНА (франц. graine, букв. — сім'я, зернина) — яйця метеликів

шовкопряда, з яких виходить гусінь, шо виділяє шовкову нитку й

утворює кокон.

ГРЕНАДЕРИ (франц. grenadiers, від grenade — фаната) — 1) У 17—

18 Ст. Солдати, спеціально навчені метати ручні гранати. 2) Добірні

частини в багатьох європейських арміях 17—20 ст.

ГРИГОРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР див. Календар.

ГРИЗАЙЛЬ (франц. grisaille, від gris — сірий) — декоративний жи-

вопис, виконаний відтінками одного кольору, звичайно сірого або

коричневого; іноді імітує скульптурний рельєф.

ГРИЗЕТКА (франц. grisette) — літературний тип легковажної місь-

кої дівчини (швачки, хористки тощо).

ГРИЗЛІ (англ. grizzly, букв. — сірий) — бурий ведмідь, поширений

на Алясці.

ГРИЛЬ (від франц. griller — смажити) — 1) Шафа для смаження з

газовим чи електричним генератором інфрачервоних променів, яку

застосовують для смаження птиці, великих шматків м'яса тощо на

146

ГРОТЕСК

решітці чи обертових рожнах. 2) Спосіб такого приготування; стра-

ва, приготована цим способом (напр. курчата-г.).

ГРИЛЬЯЖ (від франц. grillage — смаження) — сорт шоколадних

цукерок з начинкою із підсмажених з цукром горіхів, переважно в

шоколаді.

ГРИН-КАРД (англ. green — зелений, card — картка) — свідоцтво,

згідно з яким за певних умов одержується право на проживання та

роботу у США та деяких інших країнах. Інша назва — зелена

картка.

ГРИП (франц. grippe) — гостроінфекційне захворювання, спричи-

нюється вірусами кількох штамів. Передається крапельно-повітря-

ним шляхом. Інша назва — інфлуенца.

ГРИФ (нім. Griff, букв. — рукоятка, захват) — 1) Рукоятка шаблі

або іншої холодної зброї. 2) У струнних смичкових інструментах —

наклеєна на шийку дерев'яна або пластмасова пластинка, до якої

притискують струни. 3) спорт. Сталевий стрижень штанги.

ГРИФбН (франц. griffon, від лат. gryphus, з грец. урщ) — 1) В антич-

ній міфології фантастична істота — крилатий лев з орлиною го-

ловою. Інша назва — г р й ф. 2) У мистецтві — декоративний мо-

тив.

ГРОГ (англ. grog) — напій, виготовлений з рожу або коньяку й гаря-

чої води з цукром.

ГРОС (нім. Grop, букв. — великий) — дванадцять дюжин, міра,

яка застосовувалася головним чином при лічбі ґудзиків, пер та

олівців.

ГРОСБУХ (нім. Gropbuch, від grop — великий та Buch — книга) —

головна книга в бухгалтерії, що містить повний перелік прибутко-

во-видаткових операцій.

ГРОСМЕЙСТЕР (нім. Gropmeister, від grop — великий і Meister —

майстер) — 1) У католицькій церкві великий магістр, глава духов-

но-лицарського ордену. 2) Найвище спортивне звання у шахах і ша-

шках.

ГРОС-ТЕРМС (від англ. gross — повний і terms — умови) — умови

договору про морські перевезення, згідно з якими всі вантажні опе-

рації виконуються за рахунок перевізника.

ГРОСУЛЯР (від лат. grossularia — аґрус) — мінерал з групи гранатів,

жовто-зеленого кольору.

ГРОТЕСК (від франц. grotesque — химерний, смішний, від італ.

grotta — печера) — 1) Орнамент у вигляді переплетених зображень

тварин, рослин тощо, найдавніші з яких були знайдені у руїнах дав-

ньоримських споруд; у побуті називалися "гротами". 2) Зображен-

ня людей чи предметів у фантастично перебільшений, спотворено-

комічний спосіб в образотворчому мистецтві, театрі. 3) Літератур-

ний жанр, в якому поєднується фантастичне з реальним, правдопо-

дібне і карикатурне. 4) Різновид друкарського шрифту.

147

ГРУМ

ГРУМ (англ. groom) — 1) Хлопчик-лакей. 2) Слуга, який супрово-

дить хазяїна у його поїздці верхи чи в екіпажі.

ГРІОНДЕРСТВО (від нім. Grander — засновник) — масове лихо-

манкове заснування підприємств, акціонерних товариств, банків, ха-

рактерне для періоду пожвавлення виробництва.

ГУАНО (ісп. guano, з мови кечуа) — сухі відклади посліду морських

птахів; цінне добриво.

ГУАШ (франц. gouache, від італ. guazzo — водяна фарба) — 1) Не-

прозора (корпусна) водяна фарба, різновид акварелі. 2) Малюнок,

виконаний такими фарбами.

ГУБЕРНАТОР (від лат. gubernator — правитель) — найвища урядо-

ва особа в межах територіальної одиниці в деяких країнах; г. б і р-

ж і — брокер, який на певний строк включається до складу керівни-

цтва біржі.

ГУБЕРНАТОРСТВО — адміністративно-територіальна одиниця,

якою управляє губернатор.

ГУВЕРНЕР (від франц. gouverner — управляти) — вихователь дітей

у заможній родині. Вихователька — гувернантка.

ГУГЕНОТИ (франц. huguenots, від нім. Eidgenossen — союз-

ники) — прихильники кальвінізму у Франції 16—18 ст.

ГУДВІЛ (англ. goodwill) — нематеріальна частина власності фірми,

напр., репутація, компетенція, вплив тощо.

ГУДРОН (від франц. goudron — дьоготь, смола) — чорна смолиста

маса, що її одержують після відгонки з нафти легких і більшості

важких фракцій. Застосовують Г. у виробництві бітуму, як дорож-

ньо-будівельний матеріал, у гумовій промисловості тощо.

ГУЛЬДЕН (нім. Gulden, від Gold — золото) — 1) Грошова одиниця

Нідерландів, поділяється на 100 центів. 2) Золота, потім срібна мо-

нета в деяких європейських країнах 14—19 ст.

ГУМАНІЗМ (від лат. humanus — людяний, людський) — 1) Прогре-

сивний ідейний напрям культури епохи Відродження, що утверджу-

вав право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й

людської особистості від обмежень і схоластики. 2) Ставлення до лю-

дини як до найвищої цінності, захист права особистості на рівнопра-

вність, свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

ГУМАНІТАРНИЙ (від лат. humanitas — людство, людяність) — який

стосується людини та її культури, звернений до людської особис-

тості, її прав та інтересів; г-ні науки — суспільні науки (історія,

філологія, філософія, соціологія, право, мистецтвознавство та ін.).

ГУМАННИЙ (лат. humanus) — людяний у своїх діях і ставленні до

інших людей.

ГУМАНОЇД (від лат. humanus — людський і ...оїд) — людиноподіб-

на істота. Переважно вживається щодо ймовірних представників

інших космічних цивілізацій.

ГУМІАРАБІК (від лат. gummi — камедь і arabicus — аравійський) —

в'язка, швидкотужавіюча прозора речовина, яку виділяють аравій-

148

ҐЕШЕФТ

ська й африканська акації. Використовують у текстильній промис-

ловості, медицині тощо.

ГУМІЛАК (від лат. gummi — камедь і лак) — смола, що утворюється

на гілках деяких тропічних рослин і містить шелак; іде на виготов-

лення сургучу, ізоляційних лаків.

ГУМІФІКАЦІЯ (від лат. humus — грунт і ...фікація) — перетворення

продуктів розкладу органічних залишків на гумусні речовини (див.

Гумус).

ГУМОРАЛЬНИЙ (від лат. humor — волога) — пов'язаний з рідина-

ми організму — кров'ю, лімфою, тканинною рідиною.

ГУМУС (від лат. hummus — грунт) — органічна частина грунту, яка

утворюється при гуміфікації. Інша назва — перегній.

ГУРІЇ (перське хурі, від араб, хур — чорноокі) — в мусульманській

міфології вродливі, вічно юні райські діви.

ГУРМАН (франц. gourmand) — любитель і знавець витончених

страв. Інша назва — гастроном.

ГУРТ (нім. Gurt, букв. — пояс, підпруга) — 1) Те саме, що й нервю-

ра. 2) Ребро, зріз карбованої монети.

ГУСАР (утор, huszar) — солдат і офіцер легкої кінноти в ряді європей-

ських країн. Вперше назва "гусар" з'явилася у 15 ст. в Угорщині.

ГУТАПЕРЧА (англ. guttapercha, від малайського getah — камедь,

смола і pertja — дерево, що виділяє цю смолу) — пластична шкіро-

подібна речовина, яку добувають із соку окремих рослин (гутапер-

чевого дерева, евкомії та ін.); використовують для виготовлення ки-

слотостійких і клейких матеріалів, в електро-, радіотехніці й меди-

цині.

ГУТАЦІЯ (від лат. gutta — крапля) — виділення листками рослин кра-

пель води через спеціальні продихи. Інша назва — "плач рослин".

ГЮЙС (від гол. geus — прапор) — морський прапор, який підніма-

ють на носі військових кораблів, що стоять на якорі; прапор при-

морських фортець.

ГЯУР (тур. giaur — вогнепоклонник, від араб, кафір — невірний) —

у мусульман зневажливе назвисько всіх іновірців.

ҐАТУНОК (польс. gatunek, від нім. Gattung — рід, вид, сорт) —

1) Сорт, розряд виробу за якістю. 2) Різновид культурної рослини,

плоду і т. ін. залежно від їхньої господарської цінності. 3) Перенос-

но — взагалі різновид.

ҐЕШЕФТ (нім. Geschaft — справа, торгова операція, фірма) — спе-

кулятивна торгова операція.

149

ДАГЕРОТИПІЯ

ДАГЕРОТИПІЯ — перший технічно розроблений спосіб фотогра-

фування. Від прізвища французького винахідника Л.-Ж. Дагерра

(1787-1851).

ДАЙДЖЕСТ (англ. digest — короткий огляд, від лат. digerere —

ділити) — періодичне видання, що містить матеріали, переважно

скорочені, передруковані з інших видань.

ДАКТИЛО... (від грец. 5(jtKTuXo(; — палець) — у складних словах від-

повідає поняттю "палець", напр.: дактилографія, дактилоскопія.

ДАКТИЛОГРАМА (від дактило... і ...грама) — відбиток, утворений

притисненням пальців рук, покритих спеціальною фарбою, до па-

перу. Використовується для ідентифікації особи.

ДАКТИЛОГРАФІЯ (від дактило... і ...графія) — 1) Письмо пальцем

на будь-якій поверхні — допоміжний засіб спілкування з глухим

або сліпоглухим. 2) Техніка письма на друкарській машинці.

ДАКТИЛОЛОГІЯ (від дактило... і ...логія) — ручна азбука, яка від-

творює слова умовними знаками, зображуваними пальцями рук.

Використовують для спілкування із глухонімими.

ДАКТИЛОСКОПІЯ (від дактило... і ...скопія) — розділ криміналіс-

тики, що вивчає розташування папілярних ліній пальців рук з метою

встановлення особи, реєстрації і розшуку карних злочинців.

ДАКТИЛЬ (грец. 5дсктиАо<;, букв. — палець) — віршовий розмір з

трискладовою стопою і наголошеним першим складом.

ДАЛАЙ-ЛАМА [від монг. далай — море (мудрості) і лама2] — ти-

тул первосвященика ламаїстської церкви (див. Ламаїзм), а також

сам первосвященик, якого вважають живим богом у людській по-

добі.

ДАЛМАТИН (англ. dalmatian) — порода службових собак, назва

якої походить від історичної області Югославії — Далмації, а також

собака цієї породи.

ДАЛЬТОНІЗМ — часткова колірна сліпота, здебільшого природже-

на. Найчастіше дальтоніки не розрізняють червоного, зеленого або

синього кольорів. Від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона

(1766-1844).,

ДАМНІФІКАЦІЯ (від лат. damnum — збиток і ...фікація) — збитки,

втрата майна.

ДАМНО (лат. damnum — збиток) — 1) Різниця між номінальною та

курсовою вартістю грошей. 2) Збитки при продажу цінних паперів

за ціною, нижчою за номінальну. 3) Витрати банківських закладів,

пов'язані з інкасацією зданих на комісію векселів.

ДАМОКЛІВ меч— 1) За давньогрецькою легендою меч, підвіше-

ний на кінській волосині на час бенкету над головою заздрісника

Дамокла, якому сіракузький тиран Діонісій на один день поступив-

150

_______________________________________________________ДЕ...

ся власним місцем, щоб дати зрозуміти примарність щастя влади.

2) Переносно — небезпека, постійна загроза.

ДАНАЇВ дар, ДАНАЙЦІВ дар— 1) Легендарний дерев'яний кінь

із схованими у ньому воїнами, підступно подарований захисникам

Трої данайцями (греками); вночі воїни відкрили міську браму для

своїх військ, Трою було взято і зруйновано. 2) Переносно — пода-

рунок з підступним наміром.

ДАНАЇДИ (грец. Даушбєс;) — 1) У давньогрецькій міфології 50 дочок

аргоського царя Даная, які вбили своїх чоловіків, за що були прире-

чені наповнювати водою бездонну бочку. 2) Переносно — бочка

д а н а ї д — нескінченна, марна робота.

ДАНСИНГ [англ. dancing (hall) — танцювальна (зала)] — зала або

майданчик для танців, здебільшого при ресторані чи кафе.

ДАНТИСТ [франц. dentiste, від лат. dens (dentis) — зуб] — фахівець-

практик з лікування та протезування зубів, який, на відміну від сто-

матолога, не має вищої стоматологічної освіти.

ДАО (кит. — шлях, закон, принцип) — поняття давньокитайської

філософії, яке означало: в теорії пізнання — "шлях" природи, її

закономірність; в етиці — смисл життєвого шляху людини, етич-

ну норму ("дао-де"); в логіці — підставу, засновок, аргумент

("дао-лі").

ДАОСИЗМ (від дао) — 1) Один з основних напрямів давньокитай-

ської філософії. За Д., природа й життя людей підпорядковані не во-

лі неба, а загальному законові — дао, який існує поза свідомістю

людини. 2) Одна з китайських релігій. Виникла в 2 ст. до н. е. на ос-

нові цього філософського напряму.

ДАРВІНІЗМ — матеріалістичне вчення про еволюційний розвиток

живих організмів на Землі, його чинники та закони. Від прізвища

англійського природознавця Ч. Дарвіна (1809—82).

ДАТО (італ. dato, від лат. datus — даний) — від сьогоднішнього чис-

ла; д. - в е к с е л ь — вексель, термін платежу за яким встановлюєть-

ся через певний час від дня його видачі.

ДАУН-ТЙК (англ. dawn tick) — біржова операція з конкретним то-

варом за ціною, нижчою за попередню, у межах однієї біржової се-

сії.

ДАФНА (rpeu. Aacpvri) — у давньогрецькій міфології німфа, перетво-

рена на лавр.

ДАФНІС (грец. ДОФУЦ) — у давньогрецькій міфології сицилійський

пастух надзвичайної краси, складач пісень. Син Гермеса й однієї з

німф. Переносно — дуже вродливий юнак.

ДАФНІЯ (від грец. 5a<pvn — лавр) — рід прісноводних гіллястовусих

ракоподібних. Поширені повсюдно, крім полярних областей. Є по-

живою дрібних риб і мальків. Інша назва — водяна блоха.

ДЕ... (лат. de...) — префікс, що означає; 1) віддалення, виділення,

скасування, припинення, усунення чого-небудь, напр.: девальвація,

дегазація. 2) рух донизу, зниження, напр. декомпенсація.

151

ДЕБАРКАДЕР

ДЕБАРКАДЕР (франц. debarcadere, від debarquer — розвантажувати,

висаджувати на берег) — 1) Плавуча пристань. 2) Станційна плат-

форма, переважно крита.

ДЕБАТИ (франц. debats, від debattre — сперечатися) — 1) Обмін дум-

ками на зборах, засіданні; дискусія. 2) Переносно — полеміка, супе-

речки.

ДЕБЕТ (від лат. debet — він винен) — ліва сторона бухгалтерського

рахунку, що являє собою прибуткову частину та дебіторську забор-

гованість. Протилежне — кредит.

ДЕБІЛ (від лат. debilis — немічний, кволий) — 1) Той, хто страждає

вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю.