1/10 Південної півкулі.

ГНЕЙС (нім. Gneis) — гірська порода, що складається з польового

шпату, кварцу, піроксенів, рогової обманки, слюд та ін. Використо-

вується як облицювальний матеріал, у виробництві щебеню.

...ГНОЗІЯ (від грец. yvC5aig — пізнання, наука) — у складних словах

відповідає поняттю "знання", напр. геогнозія.

ГНОМ (нім. Gnom, лат. gnomus) — у західноєвропейській міфології

підземний дух зростом із дитину. Г. володіють підземними скарба-

ми і_ оберігають таємницю їх місцезнаходження.

ГНОМА (від грец. yvwMn — думка) — короткий афористичний ви-

слів у формі_ вірша або ритмізованої прози.

ГНОСЕОЛОГІЯ (від грец. yvccmc — пізнання і ...логія) — вчення про

сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання.

ГНОСТИЦИЗМ (від грец. Yvtocmrog — пізнавальний, той, хто

пізнає) — збірна назва релігійно-філософських учень, що поєднали

в собі ідеї раннього християнства з ідеями релігій Стародавнього

Сходу та античної філософії. Християнська церква вважає Г. єрессю.

ГОБЕЛЕН (франц. gobelin) — 1) Тканий килим-картина або деко-

ративна художня тканина ручної роботи. 2) Килим, декоративна

тканина, виготовлена машинним способом. Від прізвища францу-

зького ремісника 17 ст. Ж. Гобелена.

ГОБОЙ (нім. Hoboe, від франц. hautbois — високе дерево) — дере-

в'яний духовий язичковий музичний інструмент; за висотою звука

середній між флейтою і кларнетом.

ГОДбГРАФ (від грец. обоє — шлях, напрям, рух і ...граф) — крива,

що являє собою геометричне місце кінців векторів, які відкладені

від спільного початку і дорівнюють різним значенням деякої вектор-

ної функції.

ГОЛ (англ. goal, букв. — мета, ворота) — у футболі, хокеї, регбі та ін-

ших командних спортивних іграх очко, яке зараховується команді

за забивання, закидання м'яча, шайби у ворота противника.

138

ГОМЕОСТАЗ

ГОЛГбФА (грец. ГоХуо9(ї, від арам, гулгулта, букв. — череп) —

1) Місце страти злочинців поблизу Єрусалима, де, за євангельсь-

кою легендою, було розіп'ято Христа. 2) Переносно — місце страти,

мук.

ГОЛІАФ (з давньоєвр.) — 1) За біблійним переказом, філістимля-

нин-велетень, переможений у двобою майбутнім царем Іудеї — па-

стухом Давидом. 2) Переносно — велетень; людина, яка хизується

своєю силою.

ГОЛКІПЕР (англ. goal-keeper, від goal — ворота і keep — тримати,

захищати) — у футболі, хокеї, регбі, ватерполо тощо гравець, який

захищає свої ворота від попадання в них м'яча, шайби. Інша на-

зва — воротар.

ГОЛО... (від грец. 5Хо<; — весь, повний) — у складних словах озна-

чає "весь", "повний", напр.: голографія, голоцен.

ГОЛОГРАМА (від голо... і ...грама) — об'ємне зображення, одержа-

не за допрмогою голографії.

ГОЛОГРАФІЯ (від голо... і ...графія) — спосіб записування просто-

рової структури світлової хвилі й одержання об'ємного зображення

об'єкта.

ГОЛОТУРІЇ (грец. 6Хо9оирш) — безхребетні тварини типу голко-

шкірих. Деяких Г. (зокрема трепангів) використовують у їжу.

ГОЛОЦЕН (від голо... і ...цен) — сучасна епоха геологічної історії

Землі, яка становить другий, верхній, відрізок антропогену. Розпо-

чався 10—12 тис. років тому.

ГОЛЬМІЙ — хімічний елемент, символ Но, ат. н. 67; рідкісноземе-

льний метал, належить до лантаноїдів. Від латинізованої назви

Стокгольма — Гольмія.

ГОЛЬФ (англ. golf) — поширена в США, Канаді, Великій Британії

та інших країнах спортивна гра на майданчику з доріжками — тра-

сами, в кінці яких розташовано лунки. Мета гри — прогнати м'яч

ключками по всіх доріжках і загнати його в лунки якомога меншою

кількістю ударів.

ГОМЕО... (від грец. броюс — подібний, однаковий) — у складних

словах означає "подібний", "однаковий", "той самий", напр.: го-

меоморфізм, гомеопатія.

ГОМЕОМОРФІЯ (від гомео... і ...морфія) — значна схожість, іноді

майже повна подібність представників двох або більше груп орга-

нічного світу (видів, родів, родини), не пов'язаних між собою безпо-

середньою спорідненістю.

ГОМЕОПАТІЯ (від гомео... і ...патія) — метод лікування хвороб, в

основу якого покладено застосування мінімальних доз тих ліків, що

У великих дозах викликають у здорової людини явища, подібні до

симптомів даного захворювання (лікування подібного подібним).

ГОМЕОСТАЗ (від гомео... і ...стаз) — відносна сталість фізико-

хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища ор-

ганізму людини й тварин (сталість складу крові, температури тіла).

139

ГОМЕРИЧНИЙ

ГОМЕРИЧНИЙ — величезний, подібний за розміром, силою, по-

тужністю до описаного Гомером в "Іліаді"; гомеричний

сміх — нестримний гучний сміх.

ГОМІНІДИ [лат. hominidae, від homo (hominis) — людина] — роди-

на ряду приматів, включає як викопних (пітекантропи, неандерта-

льці та ін.), так і сучасних людей.

ГОМО... (від грец. оцбд — рівний, однаковий) — у складних словах

означає "рівність", "однорідність", "єдність", напр.: гомодинамія,

гомофонія. Протилежне — гетеро...

ГОМОГАМІЯ (від гомо... і ...гамія) — 1) Одночасне достигання при-

ймочки і пиляків у двостатевої квітки, завдяки чому можливе само-

запилення. 2) Передавання особинами чоловічої і жіночої статей

однакових комбінацій генів.

ГОМОГЕНІЗАЦІЯ (від грец. 6цоує\т|д — однорідний) — надання од-

норідної структури металам, сплавам, сполукам, розчинам або

емульсіям способом механічного, хімічного чи температурного діян-

ня на них.

ГОМОГЕННИЙ (від грец. броуєуіїс — однорідний) — однорідний за

складом (протилежне — гетерогенний)', г-ні маси — групи одно-

рідних у психологічному плані індивідів. Термін поширений у пси-

хоаналізі.

ГОМОЙОЛОГІЯ (від грец. бцснод — подібний і Xoyog — співвід-

ношення, значення, число) — морфологічна або фізіологічна схо-

жість органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп; ви-

никає внаслідок подібних умов життя.

ГОМОЛОГІЯ (від грец. бцоХоуіа — відповідність) — подібність ор-

ганів різних рослин і тварин за будовою та походженням із спільних

зачатків. Органи, яким властива Г, називають гомологічними

(пор. гомотипія).

ГОМОПЛАСТИКА (від гомо... і пластика) — операція пересадження

трансплантата від одного представника якого-небудь біологічного

виду іншому представникові того самого виду (напр., пересадження

від однієї людини іншій шкіри, нирки, рогівки).

ГОМОСЕКСУАЛІЗМ (від гомо... і лат. sexus — стать) — статевий

потяг до осіб своєї статі. Чоловічий Г. має назву мужолозтво, педе-

растія', жіночий — лесбійство, сапфізм.

ГОМОТЕТІЯ (від гомо... і грец. аєтбд — розміщений) — розташу-

вання подібних між собою фігур (на площині або у просторі), при

якому прямі, шо з'єднують відповідні точки фігур, перетинаю-

ться в одній точці, яка називається центром Г.; перетворення

площини або простору, що полягає у розтягуванні їх відносно

центра Г.

ГОМОТИПІЯ (від гомо... і ...типія) — окремий випадок гомології,

подібність у будові органів, що симетрично розміщені по боках тіла.

Гомотипові органи називають антимерами.

140

ГОРИЗОНТ

ГОМОФОНІЯ (від гомо... і ...фонія) — тип багатоголосся, що харак-

теризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізня-

ється від поліфонії, де голоси рівноправні.

ГОМУНКУЛ, ГОМУНКУЛУС (від лат. homunculus — маленька

людина) — за уявленнями середньовічних алхіміків, маленька, схо-

жа на людину істота, яку можна вивести штучно (в колбі).

...ГОН (від грец. Ywviot — кут) — у складних словах відповідає по-

няттю "кут", напр.: пентагон, полігон.

ГОНАДИ (від грец. yovri — народження, сім'я) — статеві залози, ор-

гани, які утворюють статеві продукти у тварин та людини; у вищих

тварин Г. є також залозами внутрішньої секреції.

ГОНДОЛА (італ. gondola) — 1) Плоскодонний одновесловий вене-

ціанський човен з каютою. 2) Саморозвантажувальний залізничний

напіввагон із поворотними люками в підлозі. 3) Кабіна, підвішена

до аеростата.

ГОНДОЛЬЄР (італ. gondoliere) — весляр на гондолі, човняр.

ГОНІОМЕТРІЯ (від грец. yovia — кут і ...метрія) — розділ тригоно-

метрії, де вивчаються способи вимірювання кутів, властивості три-

гонометричних функцій та співвідношення між ними.

...ГОНІЯ (від грец. Yovri — породження) — у складних словах відпо-

відає поняттям "народження", "походження", напр.: гетерогонія,

глотогонія.

ГОНОКОК (від грец. yovog — сім'я і коки) — бактерія, що викликає

гонорею; належить до групи коків. Паразит людини.

ГОНОРАНТ (від англ. guarantor of a bill — гарант за докумен-

том) — особа, яка виступає гарантом платежу за векселем, що під-

тверджується написом на ньому.

ГОНОРАР (від лат. honorarium — винагорода за послуги) — грошо-

ва винагорода авторам за художні або наукові твори, а також їх

спадкоємцям.

ГОНОРЕЯ (від грец. Yovog — сім'я і ріш — течу) — інфекційна вене-

рична хвороба з переважним ураженням слизових оболонок сечо-

статевих органів; спричиняється гонококом, передається переважно

статевим шляхом. Інша назва — трипер.

ГОР — у релігії Стародавнього Єгипту бог сонця.

ГОРГОНИ (грец. Горушуодн.) — у давньогрецькій міфології крилаті,

вкриті лускою, із зміями замість волосся жінки, від погляду яких

все живе перетворювалося на каміння.

ГОРЕЛЬЄФ (франц. haul-relief, від haul — високий і relief — рельєф,

випуклість) — скульптурний твір, у якому зображення виступає над

площиною фону більш ніж на половину свого об'єму.

ГОРЖЕТКА (франц. gorgette, зменш, від gorge — горло) — предмет

жіночого одягу — хутро, яке огортає шию.

ГОРИЗОНТ [грец. opiCtov (6pi?ovTo<;), від 6рї?со — обмежую] — 1) Лінія

позірного перетину неба і земної або водної поверхні (видимий

г.). 2) Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна

141

ГОРИЗОНТАЛЬ

до прямовисної лінії на місці спостереження (істинний г.).

3) Г. води — рівень води в річках, озерах, морях. 4) геол. Сукуп-

ність відкладів, що включає одновікові породи різного складу, іноді

з певним комплексом викопної фауни. 5) гірн. Сукупність гірничих

виробок, що лежать на одному рівні. 6) Переносно — коло знань,

інтересів тощо.

ГОРИЗОНТАЛЬ — 1) Лінія, паралельна площині горизонту. 2) Лінія

на географічній карті або плані, що сполучає точки з однаковою ви-

сотою над рівнем моря.

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ — паралельний до поверхні Землі або до гори-

зонту в даному місці. Протилежне — вертикальний.

ГОРИЛА (англ. gorilla, з афр. мов) — рід людиноподібних мавп ряду

приматів. Поширені в Екваторіальній Африці.

ГОРМОНИ (від грец. брдасо — рухаю, збуджую) — специфічні біо-

логічно активні речовини, які виділяють ендокринні залози; регулю-

ють функції в організмі.

ГОРОСКОП (грец. соростибігос, від шра — час, тривалість і ажж?со —

дивлюся) — таблиця взаємного розташування небесних світил і

планет на визначений момент (народження людини, організація

якоїсь установи тощо), якою користуються астрологи для пророку-

вання долі, перебігу подій, стихійних лих і т. ін.; коментар такої по-

дії.

ГОРСТ (нім. Horst, букв. — гніздо) — геол. ділянка земної кори, об-

межена скидами й трохи піднята над сусідніми ділянками, що осіли

(пор. грабен).

ГОРТЕНЗІЯ (лат. hortensis — садовий, від hortus — сад, город) —

рід декоративних рослин родини ломикаменевих із зібраними у ве-

лике суцвіття різнобарвними квітами. Поширені в Північній і Пів-

денній Америці та Східній Азії.

ГОСШТАЛЬЄРИ (від франц. hospitalier — лікарняний, госпіталь-

ний) — члени чернечого духовно-лицарського католицького ордену,

заснованого під час хрестових походів на початку 12 ст.

ГОСТІЇ (від лат. hostia — жертва) — невеликі круглі прісні коржи-

ки з пшеничного борошна із зображенням агнця або хреста, яки-

ми причащають парафіян у католицьких і лютеранських церк-

вах.

ГОТИКА (від італ. gotico — готський) — художній стиль середньо-

вічного мистецтва, особливо архітектури, для якого характерні вер-

тикальні форми, вітражі, кам'яне різьблення.

ГОФМАКЛЕР (нім. Hofmakler) — головний біржовий маклер; оби-

рається членами біржі на певний строк; входить до складу біржово-

го комітету.

ГОФМЕЙСТЕР (нім. Hofmeister) — придворна посада в середньо-

вічній Німеччині; придворний чин (і посада) у ряді держав. Зокре-

ма в Росії Г. займався постачанням царського двору, організацією

прийомів.

142

__________________________________________________ГРАДУС

ГОФР (франц. gaufre, букв. — вафля) — тонкі металеві, азбоцемен-

тні та інші листи зі складчастою, хвилеподібною поверхнею; засто-

совують у будівництві, машинобудуванні.

ГОФРЕ (від франц. gaufrer — пресувати складки) — 1) Ряди парале-

льних хвилястих складок на чому-небудь (переважно на тканині).

2) Який має такі складки, напр. спідниця г.

ГОХУА (кит. — національний живопис) — китайський живопис во-

дяними фарбами на шовкових та паперових сувоях.

ГРАБЕН (нім. Graben, букв. — рів, канава) — геол. ділянка земної

кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок

(пор. горст).

ГРАВІЙ (від франц. gravier) — пухка порода, яка складається з

уламків гірських порід і мінералів від 2 до 20 мм. Застосовують як

будівельний матеріал, заповнювач для бетону.

ГРАВІМЕТРІЯ (від лат. gravis — важкий і ...метрія) — розділ гео-

фізики, що вивчає величини, які характеризують гравітаційне поле

Землі.

ГРАВІТАЦІЯ [від лат. gravitas (gravitatis) — тягар, вага] — 1) Всесвіт-

нє тяжіння. 2) Метод збагачення корисних копалин.

ГРАВІЮВАННЯ (від франц. graver — вирізати, висікати) — нане-

сення малюнків або написів на поверхню твердих матеріалів за до-

помогою граверних інструментів або хімічних речовин. Застосову-

ється при виготовленні гравюр і у текстильному виробництві.

ГРАВЮРА (франц. gravure, від graver — вирізати, висікати) —

1) Вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з ма-

люнка, виконаного гравіюванням на дошці (друкарській формі).

2) Друкований відбиток, отриманий шляхом відтворення авторсь-

кого кліше.

ГРАДАЦІЯ (лат. gradatio — поступове підвищення, посилення, від

gradus — крок, ступінь) — послідовність, поступовість у розміщенні

чого-небудь, при переході від одного до іншого; розподіл однорід-

них предметів, понять за ступенем якості або кількості.

ГРАДИРНЯ (від нім. gradieren — згущати соляний розчин) —

1) Споруда, в якій випаровують соляний розчин для одержання со-

лі. 2) Споруда у вигляді башти для охолодження води атмосферним

повітрям.

ГРАДІЄНТ [від лат. gradiens (gradientis) — який крокує] — міра зро-

стання або спадання в просторі якоїсь фізичної величини на одини-

цю довжини; геотермічний г. — величина підвищення тем-

ператури Землі із заглибленням на одиницю довжини.

Г. м е т й — зміна сили мотивації діяльності залежно від міри відда-

леності бажаної мети.

ГРАДУС (від лат. gradus — крок, ступінь) — 1) Одиниця виміру ку-

тів і дуг. 2) Одиниця виміру температури. 3) Одиниця виміру вмісту

алкоголю в напої. Позначається °.

143

ГРАМ

ГРАМ ( франц. gramme, від грец. урбццла — дрібна міра ваги) —

одиниця маси в СГС системі одиниць; позначається г. 1 Г. дорів-

нює 1 • 10 ~3 кг у Міжнародній системі одиниць (SI).

...ГРАМА (від грец. ур«миа — риска, літера, написання) — у склад-

них словах означає "запис", "графічне зображення", напр.: осцило-

грама, фонограма.

ГРАМАТИКА (грец. ураидстхп, від урйцца — літера, написан-

ня) — 1) Будова мови (словотвір, морфологія і синтаксис). 2) Части-

на лінгвістики, що вивчає будову мови.

ГРАМ-МОЛЕКУЛА (від грам і молекула) — кількість грамів речови-

ни, що дорівнює її молекулярній масі. Інша назва — моль '.

ГРАМОФОН (від грец. YP&MM°< ~ літера, запис і ...фон) — музичний

апарат з рупором, призначений для відтворення звуків, записаних

на платівках.

ГРАН (від лат. granum — зерно, зернятко) — 1) Одиниця аптекарсь-

кої ваги або ваги коштовних металів і каменів. У різних країнах Г.

неоднаковий. Напр., у Росії 1 Г. дорівнює 62,209 мг, у Поль-

щі — 44 мг, у Великій Британії — 64,8 мг. 2) Переносно — дуже ма-

ла (мізерна) величина.

ГРАНАТИ (від лат. granatus — зернистий) — група мінералів класу

силікатів; колір від білого до чорного, крім синього. Використову-

ють у ювелірній справі та як абразивний матеріал.

ГРАНД (ісп. grande — вельможа, від лат. grandis — важливий) — в

Іспанії спадковий титул найвищого дворянства (до 1931 p.).

ГРАН-ПРІ (франц. grand prix — великий приз) — найвища нагоро-

да на деяких музичних конкурсах, кінофестивалях, виставках.

ГРАНТ (англ. grant — дарунок, дотація, субсидія) — одноразова гро-

шова допомога, яка надається вченому або науковому колективу

для виконання досліджень з визначеної проблеми.

ГРАНТ-ЕЛЕМЕНТ (від англ. grant — дарувати, давати дотацію і

елемент) — показник, який використовується для порівняння умов

надання кредитів та позичок.

ГРАНУЛИ (від лат. granulum — зернятко) — 1) Зернисті включення

в цитоплазмі клітин. 2) астр. Світлі утворення зернистої форми на

поверхні Сонця. 3) Дрібні щільні грудочки будь-якої речовини, що

мають вигляд зерен.

ГРАНУЛЬОМА (від лат. granulum — зернина, зернятко і ...ома) —

пухлиноподібне запальне розростання сполучної тканини; спосте-

рігається при інфекційних захворюваннях, а також коли в ткани-

ни організму потрапляють сторонні тіла (осколки снаряда, кулі

тощо).

ГРАНУЛЮВАННЯ — надання речовині форми дрібних частинок —

гранул.

ГРАНУЛЯЦІЯ (від лат. granulum — зернина, зернятко) — 1) Те са-

ме, що й гранулювання. 2) Поступове заростання ран, а також моло-

да сполучна тканина (часто із зернистою поверхнею), що утворю-

144

...ГРАФІЯ

ється при загоюванні ран або хронічному запаленні. 3) астр. Явище

зернистості поверхні Сонця.

ГРАСИРУВАТИ (від франц. grasseyer — гаркавити) — вимовляти

звук "р" на французький лад.

ҐРАТ (від нім. Grat — ребро, задирка) — зайвий метал, що залиша-

ється на кромках виробів після штампування або іншої обробки.

ГРАФ ' (нім. Graf) — 1) У Західній Європі за раннього середньовіч-

чя — вищий королівський урядовець, у період феодальної роздроб-

леності — великий феодал. 2) Спадковий титул вищого дворянства,

а також особа, яка має цей титул.

ГРАФ 2 (від грец. урафш — пишу, зображаю) — математична мо-

дель об'єктів довільної природи і в'язок, що сполучають будь-які

пари цих об'єктів. Графічне зображення цієї моделі.

...ГРАФ (від грец. Ypatpw — пишу, креслю, зображаю) — у складних

словах означає особу, яка пише, або прилад, що записує, напр.: біб-

ліограф, термограф.

ГРАФА (від грец. ypa<(>f\ — запис, накреслення) — стовпець між дво-

ма вертикальними лініями в таблицях, конторських книгах; розділ

тексту.

ГРАФЕМА (від грец. урафл — запис, накреслення) — найменша

смислорозпізнавальна одиниця писемної мови, що в усній мові від-

пов;дає фонемі.

ГРАФІК (від грец. урафіиод — письмовий, зображений) — 1) Наоч-

не зображення кількісної залежності різних явищ, процесів тощо.