2) Складова частина правової норми, що визначає умови, за наявно-

сті яких суб'єкти права можуть здійснювати свої права й обов'язки,

вказані в диспозиції норми.

ГІПОТЕНУЗА (грец. итготєіуоиоа, від ІІТГОТЕІУШ — протягую) — сторо-

на прямокутного трикутника, що лежить проти прямого кута.

ГІПОТЕРМІЯ (від гіпо... і ...термія) — зниження температури тіла

у теплокровних тварин і людини штучним охолодженням; застосо-

вується при хірургічному втручанні.

ГІПОТЕТИЧНИЙ (грец. иттойєтіхое) — заснований на гіпотезі; га-

даний.

ГІПОТОНІЯ (від гіпо... і ...тонія) — 1) Пониження напруження тка-

нин і органів; 2) Зниження кров'яного тиску (пор. гіпертонія).

ГІПОТРОФІЯ (від гіпо... і ...трофія) — 1) Зменшення об'єму органа

або його частини (пор. гіпертрофія). 2) Хронічний розлад харчування

у дітей. Виражається в схудненні, втраті або недостатньому збіль-

шенні ваги.

134

ГЛАДІАТОРИ

ГІПОФІЗ (від грец. virotpvav; — відросток) — нижній мозковий

придаток — залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і люди-

ни. Ураження Г. призводять до різних захворювань (напр. гіган-

тизм).

ГІПОЦЕНТР (від гіпо... і центр) — область у надрах Землі, звідки

надходять поштовхи під час землетрусу.

ППС (від грец. YV>H>OC — крейда, вапно) — мінерал класу сульфатів,

білий зі скляним блиском, випалений і тонко розмелений, швидко

твердне після замочування. Використовують у будівництві, для ви-

готовлення скульптурних виробів, гіпсування грунтів тощо.

ПРО... (від грец. yupoq — коло, учрейсо — обертаюся) — у складних

словах відповідає поняттю "обертовий рух", напр.: гіромагнітний,

гіроскоп.

ГІРОСКОП (від гіро... і ...скоп) — прилад у вигляді твердого тіла,

вісь обертання якого може змінювати свій напрям у просторі; за-

стосовується для автоматичного керування рухом суден, літаків,

ракет тощо.

ГІСТАМІН (від грец. іатод — тканина і аміни) — тканинний гормон,

що має сильну біологічну дію; належить до біогенних амінів.

ГІСТЕРЕЗИС (від грец. йотірпспд — спізнювання, відставан-

ня) — відставання у часі реакції тіла на зміни дії зовнішніх сил. Роз-

різняють г. магнітний, діелектричний, пружний, магнітострикцій-

ний, термомагнітний та ін.

ГІСТО... (від грец. істтод — тканина) — у складних словах відповідає

поняттю "тканина тіла", напр.: гістологія, гістохімія.

ГІСТОГЕНЕЗ (від гісто... і ...генез) — сукупність процесів, що забез-

печують виникнення, існування та відновлення тканин тваринних

організмів.

ГІСТОГРАМА (від грец. Істтос, тут — стовп і ...грама) — графічне зо-

браження статистичного розподілу випадкової величини, що має

вигляд ряду різновисоких прямокутників.

ГІСТОЛОГІЯ (від гісто... і ...логія) — наука про тканини багато-

клітинних організмів, їх будову, розвиток та взаємодію.

ГІСТОПАТОЛОГІЯ (від гісто... і патологія) — розділ патологічної

анатомії, що вивчає мікроскопічні процеси (явища), які відбувають-

ся в тканинах при різних захворюваннях. Інша назва — патоло-

гічна гістологія.

ПТ (англ. heat) — у кінному спорті — біг коня на коротку дистан-

цію; у легкій атлетиці, велосипедному й мотоциклетному спор-

ті — одиночний забіг, заїзд на певну дистанцію.

ГІЧКА, ГІГ (англ. gig) — швидкохідна шлюпка з низьким бор-

том.

ГЛАДІАТОРИ (лат. gladiatores, від gladius — меч) — у Стародавньо-

му Римі раби, військовополонені, засуджені, яких змушували до

прилюдних смертельних двобоїв або боротьби зі звірами на арені

Цирку.

135

ГЛАДІбЛУС

ГЛАДІОЛУС (лат. gladiolus, зменш, від gladius — меч) — рід багато-

річних трав'янистих рослин родини півникових. Поширені в Євро-

пі, Східній Азії, Африці. Інша назва — косарики.

ГЛАЗУР (нім. Glasur, від Glas — скло) — 1) Склоподібне покриття

на керамічних виробах, закріплене випалом; надає їм блиску, водо-

непроникності. Інша назва — п о л й в а. 2) Густий сироп, іноді з ка-

као та іншими домішками, яким покривають кондитерські вироби,

а також застиглий шар такого сиропу.

ГЛАНДИ [від лат. glans (glandis) — жолудь] — поширена в побуті

назва піднебінних мигдаликів, особливо хворобливо збільшених.

ГЛАУКОМА (грец. уХатшца — синє помутніння ока, від уХаиибд —

блакитний, сизий) — захворювання очей, ознакою якого є підви-

щення внутрішньоочного тиску, зниження зору. При Г. ділянка

зіниці може відливати сірим або зеленувато-блакитним кольо-

ром.

ГЛЕТЧЕР (нім. Gletschet, від лат. glacies — лід) — скупчення на су-

ходолі льодових мас, які сповзають з областей, що лежать вище

снігової межі. Інша назва — льодовик.

ГЛІКЕМІЯ (від грец. yXvKvc. — солодкий і ...емія) — наявність цукру

в крові. При деяких захворюваннях і патологічних станах кількість

цукру в крові може збільшуватися (гіперглікемія) або зменшуватися

(гіпоглікемія).

ГЛІКОГЕН (від грец. уХииид — солодкий і ...ген) — тваринний крох-

маль, основний запасний вуглевод організму людини і тварин; по-

лісахарид. Міститься в усіх клітинах (найбагатші на Г. печінка і м'я-

зи).

ГЛІКОЗИДИ (від грец. уХииид — солодкий і єібод — вигляд) — речо-

вини, до складу молекул яких входять вуглеводи. Містяться в тва-

ринних і рослинних організмах. Відіграють важливу роль у процесах

обміну речовин.

ГЛІНТВЕЙН (від нім. gluhender Wein, букв. — гаряче вино) — гаря-

чий напій, приготовлений з виноградного вина, цукру й спецій.

ГЛІПТИКА (грец. уїллтщ, від уМфоз — вирізьблюю, вирізую) —

мистецтво різьблення на дорогоцінному і напівдорогоцінному ка-

мінні.

ГЛІПТОТЕКА (від грец. узятої; — вирізьблений і ...тека) — І) Зіб-

рання різьблених дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів. 2) Зіб-

рання скульптурних творів.

ГЛІСЕР (франц. glisseur, від glisser — ковзати) — легке швидкохідне

судно з днищем спеціальної форми, завдяки чому воно ковзає по

поверхні води.

ГЛІЦЕРИН (від грец. y\vxzp6c, — солодкий) — органічна сполука,

найпростіший триатомний спирт; безбарвна сиропоподібна рідина,,

солодка на смак. Застосовують у виробництві вибухових речовин, у

поліграфічній, текстильній, паперовій, парфумерній промисловості

тощо.

136

глюкозиди

ГЛІЦИНІЯ (від грец. у^иийд — солодкий) — велика витка рослина

із запашними фіалковими квітами. Поширена в Китаї. У Криму і на

Кавказі культивують як декоративну рослину.

ГЛОБАЛЬНИЙ (франц. global — загальний, всесвітній, від лат. glo-

bus — куля) — 1) Взятий в цілому, загальний, всебічний (напр. г. до-

говір). 2) Який стосується всієї Землі, всієї земної кулі (напр. г-ні

проблеми).

ГЛОБУЛИ (від лат. globulus — кулька) — невеликі кулясті пилові

хмари, що сприймаються як темні плями на фоні світлих туманнос-

тей Чумацького Шляху.

ГЛОБУЛІНИ (від лат. globulus — кулька) — поширена в природі

група простих білків — протеїнів.

ГЛОБУС (від лат. globus — куля) — рухома модель земної кулі, Мі-

сяця, Марса або іншої планети, яка відображає в певному масштабі

їхню поверхню з основними об'єктами; небесний г. — зобра-

ження небесної сфери з позначеними на ній зірками й основними

колами небесної сфери.

ГЛОРІЯ (від лат. gloria — прикраса, ореол) — оптичне явище в ат-

мосфері — кольорові кільця навколо тіні від спостерігача або пред-

мета, яка падає на хмару чи шар туману.

ГЛОСА (лат. glossa — слово, шо потребує тлумачення, від грец.

уХїосгаа — мова, говір) — Г) Рідковживане або незрозуміле слово чи

вираз, що трапляються в тексті й вимагають пояснення. 2) Пояс-

нення і коментарі до таких слів на полях, між рядків стародавніх

книг або у^глосаріях.

ГЛОСАРІЙ (від лат. glossarium — словник глос) — тлумачний слов-

ник застарілих та діалектних слів і виразів до якогось тексту, пере-

важно давнього.

ГЛОТОГОНІЯ (від грец. у^йтта — мова і ...гонія) — 1) Походження

мови. 2) Розділ мовознавства, що вивчає походження й розвиток

мови.

ГЛОТОЛОГІЯ (від грец. уХштта — мова і ...логія) — лінгвістика, мо-

вознавство, наука про мову.

ГЛЮКАГОН [від грец. у^иид — солодкий і го(рмо)н] — гормон під-

шлункової залози. Бере участь у регуляції вуглеводного обміну в ор-

ганізмі людини й тварин. Підвищує концентрацію цукру в крові,

стимулюючи розпад глікогену.

ГЛЮКОЗА (від грец. V\VK\><; — солодкий) — вуглевод групи моноса-

харидів, безбарвні кристали, солодкі на смак. Міститься в тварин-

них і рослинних організмах; цінна поживна речовина. Застосовують

у кондитерському виробництві, в медицині. Інша назва — вино-

гради и_й цукор.

ГЛЮКОЗИДИ (від глюкоза) — похідні глюкози. Поширені в орга-

нізмі людини, тварин і особливо — в рослинних організмах. Засто-

совують у медицині.

137

глянцгольд

ГЛЯНЦГОЛЬД (нім. Glanzgold, від Glanz — блиск і Gold —

золото) — в'язка бура рідина, до складу якої входить золото; засто-

совують для розпису. Інша назва — рідке золото.

ГЛЯНЦЗИЛЬБЕР (нім. Glanzsilber, від Glanz — блиск і Silber —

срібло) — рідина, що містить платину або паладій; застосовують для

живопису на порцеляні.

ГЛЯСЕ (від франц. glace — льодяний, заморожений) — десерт, охо-

лоджена чорна кава з морозивом.

ГЛЯЦІОЛОГІЯ (від лат. glacies — лід і ...логія) — наука про льодо-

вики, сніговий покрив і підземні льоди, їхнє походження, фізичні

властивості, розвиток, географічне поширення та можливість гос-

подарського використання.

ГЛЯЦІОСФЕРА (від лат. glacies — лід і сфера) — сезонна оболонка

зі снігу й льодового покриву в полярних і помірних широтах. Взим-

ку займає близько 1/5 поверхні Північної півкулі й близько