3) Порошок для фарбування тканин у фіолетовий колір. 4) Геодезич-

ний інструмент^ для вимірювання горизонтальних кутів.

ГЕЛІОЦЕНТРИЧНИЙ (від геліо... і центр) — центр якого збігаєть-

ся із Сонцем; навколосонячний; г-на система світу — сис-

тема поглядів, за якими Земля та інші планети обертаються навко-

ло Сонця; г-ні координати — координати, шо визначають

положення небесних тіл відносно центра Сонця.

ГЕЛЬМІНТИ [від грец. ЕХщуд (ЕХцтюд) — черв'як] — черви, що па-

разитують в організмі людини, тварин і рослин.

ГЕЛЬМШТбЗИ — хвороби людини, тварин і рослин, спричинюва-

ні паразитичними червами — гельмінтами.

ГЕЛЬМІНТОЛбГІЯ (від гельмінти і... логія) — наука про паразити-

чних червів (гельмінтів) та спричинювані ними хвороби людини і

тварин.

ГЕМ... , ГЕМАТО..., ГЕМО... [від грец. аіца (шцатод) — кров] — у

складних словах відповідає поняттю "кров", напр.: гемаглютина-

ція, гематолог, гемоторакс.

ГЕМА (від лат. gemma — дорогоцінний камінь) — дорогоцінний або

напівдорогоцінний камінь із вирізьбленим опуклим (див. Камея) чи

заглибленим (див. Інталія) зображенням; використовувався як пе-

чатка, амулет, прикраса і т. ін.

ГЕМАТИТ [від грец. шца (агцатод) — кров] — 1) Один з основних

мінералів залізної руди. 2) Ливарний чавун, що його виплавляють

переважно з червоного залізняку.

ГЕМАТО...,див. Гем...

ГЕМАТОГЕН (від гемато... і ...ген) — лікарський препарат, який

виготовляють із крові забійної худоби. Застосовують при недокрів'ї,

виснаженні організму тощо.

ГЕМАТОЛбПЯ (від гемато... і... логія) — наука, що вивчає будову,

Функції та захворювання крові та кровотворних органів.

121

ГЕМАТОМА

ГЕМАТОМА (від гемато... і ... ома) — скупчення крові, обмежене

навколишніми тканинами або стінками природної порожнини тіла.

Виникає внаслідок крововиливу.

ГЕМАТУРІЯ (від гемато... і ... урія) — виділення крові з сечею.

Спостерігається при захворюваннях органів сечової системи, хворо-

бах крові, травмах..

ГЕМІ... (грец. пці...) — префікс, що означає "напів", "наполовину",

напр.: геміанестезія, геміпарез.

ГЕМІАТРОФІЯ (від гемі... і атрофія) — атрофія однієї половини

органа або тіла внаслідок деяких захворювань (напр. г. обличчя).

ГЕМІОПІЯ (від гемі... і грец. бфбтгод — зір) — обмеження зору в кож-

ному оці др половини зорового поля.

ГЕМІСФЕРА (від гемі... і сферо) — 1) Земна чи небесна півкуля.

2) Півкуля головного мозку, мозочка.

ГЕМО... див.. Гем...

ГЕМОГЛОБІН (від гемо... і лат. globus — куля) — червоний пігмент

крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин, що пере-

носить кисень від органів дихання до тканин організму.

ГЕМОГРАМА (від гемо... і... грама) — запис кількісного та якісного

складу крові за визначеною схемою.

ГЕМОЛІЗ (від гемо... і ...ліз) — процес руйнування еритроцитів кро-

ві, при якому гемоглобін надходить у плазму крові й розчиняється.

ГЕМОЛІТИЧНИЙ — який викликає гемоліз (напр. г-ні отрути) або

супроводиться гемолізом (г-на хвороба новонароджених).

ГЕМОРАГІЧНИЙ (від грец. аіцорраупс — кровоточивий) — який

супроводиться крововиливом.

ГЕМОРАГІЯ (грец. аіцоррауіа, від аіра — кров і prjvvuH' — прори-

ваю) — надмірна кровотеча, крововилив, витікання крові з судин

внаслідок порушення цілості їхніх стінок.

ГЕМОРОЙ (грец. даморроїд — кровотеча, від ссїцос — кров і рєш — те-

чу) — вузлоподібне розширення вен нижньої частини прямої киш-

ки, що нерідко кровоточить при запальних процесах.

ГЕМОСТАЗ (від гемо... і... стаз) — І) Припинення руху крові в су-

динах. 2) Припинення кровотечі.

ГЕМОТЕРАПІЯ (від гемо... і терапія) — метод лікування введен-

ням хворому крові (власної або донорської), а також препаратами,

виготовленими з крові.

ГЕМОФІЛІЯ (від гемо... і грец. срІХіш — люблю) — спадкове захво-

рювання чоловіків; характеризується значними й тривалими крово-

течами внаслідок поганого згортання крові.

ГЕН (від грец. yevoc — рід, походження) — елементарна одиниця

спадковості організму.

...ГЕН, ...ГЕНІЯ, ...ГЕННИЙ (від грец. vewaw — породжую, ство-

рюю) — в складних словах вказує на зв'язок з поняттями

"походження", "утворення", напр.: антропоген, кріогенний, лізоге-

нія.

122

ГЕНЕРАЦІЯ

ГЕНДЕР (англ. gender, від rpeu. yivoc. (veveog) — рід) — у психології

соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої дається

визначення понять "чоловік" та "жінка".

ГЕНЕАЛОГІЯ (грец. YeveaXoyia — родовід) — 1) Допоміжна історич-

на дисципліна, що досліджує походження родів, родинні зв'язки.

2) Родовід, історія роду; родовідний запис.

...ГЕНЕЗ (від фей. veveaii; — походження, породження) — у склад-

них словах означає "походження", "виникнення", напр.: антропо-

генез^ кладогенез.

ГЕНЕЗИС (грец. уєуєон;, від yewato — породжую, створюю) — похо-

дження, виникнення; процес утворення і розвитку певного явища.

ГЕНЕОНОМІЯ [від грец. yevog (yeveog) — рід і ... номія] — розділ со-

ціології, иш вивчає походження та розвиток форм шлюбу й сім'ї.

ГЕНЕРАЛ-АНШЕФ (від франц. general en chef — головнокоман-

дувач) — генеральське звання в Росії 18 ст.

ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis — загальний) — 1) Узагальнен-

ня, логічний перехід від окремого до загального, підпорядкування

окремих явищ загальному принципові. 2) Поширення збудження по

центральній нервовій системі тварин і людини. 3) Розширення меж

хвороблив9го процесу.

ГЕНЕРАЛІСИМУС (від лат. generalissimus — найзагальніший) —

найвище військове звання в збройних силах ряду країн.

ГЕНЕРАЛІТЕТ (нім. Generalitat, від лат. generalis — загальний,

спільний) — найвищий командний склад збройних сил; сукупність

осіб, що мають генеральські звання.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ (лат. generalis) — 1) Загальний, головний; г. сек-

ретар— виборна керівна посада, яка існує в ряді партій', головна

службова особа в деяких міжнародних організаціях та відомствах

(напр. Г. секретар ООН); г. ш т а б — орган найвищого військового

управління в країні; г. п л а н — науково обгрунтований перспекти-

вний план розвитку населеного пункту, забудови промислового

об'єкта тощо. 2) Остаточний, вирішальний; г-на репети-

ція — остання репетиція перед прем'єрою.

ГЕНЕРАТИВНИЙ (лат. generativus, від genero — породжую) — по-

роджуючий; г-ні клітини — статеві клітини.

ГЕНЕРАТОР (від лат. generator — родоначальник) — 1) Пристрій,

апарат чи машина, які виготовляють якийсь продукт (газ, лід то-

що), виробляють електричну енергію або перетворюють один вид

енергії на інший. 2) Переносно — г. ідей — творча людина, здатна

спрямовувати інших на розробку нових напрямів, висувати нові

підходи.,

ГЕНЕРАЦІЯ (від лат. generatio — народження) — 1) Сукупність лю-

дей одного роду, рослин і тварин одного виду і роду, мінералів одно-

го походження. 2) Виникнення, відтворення. 3) Переносно — суку-

пність людей одного покоління, пов'язаних спільністю інтересів,

ДІЯЛЬНІСТЮ.

123

ГЕНЕРУВАТИ

ГЕНЕРУВАТИ (від лат. genera — породжую) — 1) Виробляти (про-

дукт, енергію). 2) Збуджувати (електричні коливання). 3) Перенос-

но — висувати нові ідеї, підходи в розробці певних галузей знань, у

практичній діяльності.

ГЕНЕТИКА (від грец. \ivem<; — походження) — наука про явища і

закони спадковості та мінливості організмів.

ГЕНЕТИЧНИЙ — який стосується генетики, вказує на походжен-

ня, розвиток; г-на психологія — розділ психології, що вивчає

походження і розвиток форм психічної діяльності в онтогенезі та

філогенезі; г. метод — спосіб дослідження явищ, що грунтується

на аналізі їх походження та розвитку; г. код — система спадкової

інформації, що міститься в молекулах нуклеїнових кислот.

ГЕНІАЛЬНІСТЬ (від лат. genialis — властивий генієві, плідний) —

найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якого є твор-

чість, що має істотне значення для життя суспільства.

ГЕНІЙ (від лат. genius — дух) — 1) У давньоримській міфології дух-

покровитель, пізніше — дух взагалі (добрий або злий), який керує

вчинками людини. 2) Найвищий ступінь обдарованості, таланту.