2) Переносно — зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних

мов. ,

ВОЛЕЙБОЛ (англ. volley-ball, від volley — удар з льоту і ball —

м'яч) — командна спортивна гра з м'ячем, який перекидають,

відбиваючи руками через сітку на поле противника; відповідний

вид спорту,.

ВОЛОНТЕР (франц. volontaire) — особа, що добровільно вступила

на військову службу, бере участь у різних гуманітарних акціях; доб-

роволець.

ВОЛЬЄРА (франц. voliere) — огороджений майданчик для утриман-

ня різних тварин (переважно хутрових звірів і птахів).

ВОЛЬТ ' (від франц. volte — поворот, оберт) — 1) Повільний коло-

вий поворот коня під час їзди. 2) Підтасовка в азартній картярській

грі, пересмикування карт. 3) У фехтуванні — ухилення від удару

противника.

ВОЛЬТ 2 — одиниця різниці електричних потенціалів, напруги та

електрорушійної сили в Міжнародній системі одиниць; познача-

ється В. 1 В. — електрична напруга, що спричинює протікання

постійного струму в 1 ампер при потужності 1 ват. Від прізвища іта-

лійського фізика А. Вольти (1745—1827).

ВбЛЬТА (італ. volta) — засіб позначення в нотах (дужками і цифра-

ми) кінцевих зворотів (перша В. — для повторювання, друга В. —

для закінчення).

ВОЛЬТАМЕТР (від вольт 2 і ...метр) — прилад для вимірювання

кількості електрики за хімічною дією електричного струму (за кіль-

кістю металу або газу, що виділяється з електроліту).

ВОЛЬТЕР'ЯНСТВО — 1) Світогляд, який базується на філософсь-

ких поглядах французького філософа- просвітителя Вольтера

(1694—1778). 2) Назва прогресивних ідейно-політичних течій і ре-

лігійного вільнодумства кінця 18 — початку 19 ст., пов'язаних з

ученням Вольтера.

ВОЛЬТИЖЕР (франц. voltigeur, від voltiger — пурхати, літати) —

артист цирку, який виконує складні гімнастичні вправи на коні,

що скаче, або номери циркової акробатики.

ВОЛЬТИЖУВАННЯ (від франц. voltiger — пурхати, літати) —

1) Вид кінного спорту, гімнастичні вправи на коні, який швидко

рухається по колу. Інша назва — вольт-коло. 2) У цирку — пе-

рельоти гімнастів з однієї трапеції на іншу; акробатичні вправи з

підкиданням угору одного з акробатів.

ВОЛЬТМЕТР (від вольт 2 і ...метр) — прилад для вимірювання на-

пруги постійного або змінного електричного струму.

ВОЛЬФРАМ (нім. Wolfram) — хімічний елемент, символ W, ат. н.

74; тугоплавкий метал світло-сірого кольору. Застосовують у ви-

111

ВОЛЮНТАРИЗМ

робництві вольфрамових сталей, карбідних сплавів, в електротех-

нічній промисловості.

ВОЛЮНТАРИЗМ (від лат. voluntarius — залежний від волі) —

1) Ідеалістична філософія, яка вважає волю першоосновою і твор-

цем дійсності. 2) Визнання ідеалістично витлумаченої волі ос-

новним фактором у психічному житті людини, протиставлення

волі розумові. 3) Соціально-політична практика, що, нехтуючи

об'єктивними законами історичного процесу, керується суб'єк-

тивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які ЇЇ здійс-

нюють.

ВОЛЮТА (від лат. voluta — сувій, згорток) — скульптурна оздоба у

вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній капі-

телі.

ВОТАН, ВбДАН — верховний бог у давньогерманській міфології.

У скандинавській міфології — Одін.

ВОТИНГ-ТРАСТ (від англ. vote — голосувати і trust — довіра) —

угода, згідно з якою акціонери передають своє право голосу довіре-

ним особам.

ВОТУМ (лат. votum — бажання) — рішення, думка, висловлена

шляхом голосування.

ВОХРА (грец. й>хра, від Іохрб? — блідий, жовтуватий) — природний

мінеральний пігмент з гідрооксиду заліза й глини; від блідо-жов-

того до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення

фарб.

ВУАЛЬ (франц. voile, від лат. velum — завіса) — 1) Легка прозора

тканина. 2) Прозора тонка сітка, яка кріпиться до жіночого капе-

люшка і закриває обличчя.

ВУЛКАН (лат. Vulcanus) — 1) У римській міфології бог вогню. Від-

повідає грецькому Гефесту. 2) Геологічне утворення, переважно у

формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який у ді-

ючих В. періодично відбувається виверження лави, гарячих газів,

попелу тощо.

ВУЛКАНІЗАЦІЯ (франц. vulcanisation) — технологічний процес пе-

ретворення сирового каучуку на гуму.

ВУЛЬГАРИЗАЦІЯ (від лат. vulgaris — звичайний, простий) — зана-

дто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст

і сутність їх; опошлення.

ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind, букв. — чудо-дитина) — дитина,

яка має виняткові здібності, талант, що дуже рано виявляється.

Термін "вундеркінд" вживається також з іронією.

112

ГАЙДРОП

ГАБАРИТ (франц. gabarit) — граничні зовнішні обриси предме-

тів.

ГАБІТУС (від лат. habitus — зовнішність) — зовнішній вигляд тва-

ринного або рослинного організму, гірської породи і т. ін.

ГАБРО (італ. gabbro) — магматична гірська порода чорного або тем-

но-зеленого кольору. Використовують як будівельний та облицю-

вальний матеріал.

ГАВАНЬ (гол. haven) — внутрішня частина порту, призначена для

стоянки суден.

ГАГАТ (від грец. уауатпс — чорний бурштин) — різновид кам'яного

вугілля, чорного кольору з матовим блиском. Використовують в

ювелірній справі.

ГАДЕС (греч. "АІ5л<;) — у давньогрецькій міфології одна з назв бога

підземного царства. Див. Аїд.

ГАЗ (гол., франц. gaz, від грец. х«од — хаос, безформний стан) — аг-

регатний стан речовини, при якому, на відміну від твердого і рідко-

го станів, елементарні частинки вільно рухаються, заповнюючи

весь наданий їм простір.

ГАЗАВАТ (араб.) — одна з назв "священної війни" мусульман. Інша

назва — джихад.

ГАЗГОЛЬДЕР (англ. gasholder, від gas — газ і holder — тримач) —

стаціонарне газосховище — металевий резервуар для накопичення,

зберігання і видавання газу.

ГАЗЕЛЬ (араб, газаль) — віршова форма в ліричній поезії народів

Сходу. Складається з об'єднаних однією римою двовіршів, в остан-

ньому jj яких наводиться псевдонім автора.

ГАЗОЙЛЬ (від газ і англ. oil — олія, мастило, нафта) — фракція на-

фти, рідке мінеральне паливо для дизелів та сировина для каталітич-

ного крекінгу.

ГАЗОЛІН [франц. gazoline, від gaz — газ і лат. ol(eum) — масло] — рід-

кий продукт, який одержують при перегонці нафти або поділі наф-

тових газів і застосовують як паливо для карбюраторних двигунів

внутрішнього згоряння, як розчинник тощо.

ГАЗОН (від франц. gazon — дерен) — майданчик у сквері, на буль-

варі тощо з коротко підстриженим трав'яним покривом, а також

цей трав'яний покрив.

ГАЗОТРОН [від газ і (елек)трон] — двоелектродний газорозрядний

прилад (лампа, заповнена розрідженим інертним газом або парами

ртуті). Застосовують для випрямлення змінного струму у потужних

радіоустановках.

ГАЙДРОП (англ. guide-rope, від guide — провідник і горе — мотуз-

ка) — 1) Кінець троса, призначений для посадки дирижабля або ае-

113

ГАЙДУК______________________________________________________

ростата. 2) Кінець сталевого троса, що утримує придонну частину

трала на заданій глибині.

ГАЙДУК (утор, hajduk, множ, від hajdu — піхотинець) — 1) Учасник

збройної антифеодальної боротьби південнослов'янських народів

проти турецьких загарбників (15—19 ст.). 2) Слуга великих поміщи-

ків у 18—19 ст. 3) Український народний танець.

ГАЙМОРИТ — запалення слизової оболонки придаткової порож-

нини носа. Від прізвища англійського анатома Н. Гаймора (1613—

85).

ГАЛ — одиниця прискорення в СГС системі одиниць; позначається

Гал. 1 Г. дорівнює Н0~2 м/с2 в Міжнародній системі одиниць (SI).

Від прізвища італійського фізика Г. Галілея (1564—1642).

ГАЛА (італ., франц. gala) — 1) У 17—18 ст. урочисте придворне свя-

то. 2) У поєднанні з деякими іменниками означає особливо урочис-

те видовище (напр.: гала-концерт, гала-вистава).

ГАЛАКТИКА (грец. уоХаитІхбд — молочний, від уаХа — молоко) —

космічна система, що складається із зір (понад 2-Ю "), зоряних

скупчень, пилових і газових туманностей, міжзоряної розсіяної

речовини. До складу однієї з галактик входить наша Сонячна сис-

тема.

ГАЛАКТОЗА [від грец. \а\а (уйЛсмтое) — молоко] — моносахарид,

що міститься в організмі людини, тварин і рослин у вільному стані і

в складі полісахаридів (напр., у складі молочного цукру).

ГАЛАНТЕРЕЯ (від франц. galanterie, букв. — ввічливість, люб'яз-

ність) — торговельна назва предметів туалету (стрічок, мережива,

ґудзиків, рукавичок, парасольок, краваток тощо), а також магазин

із цими товарами.

ГАЛАНТНИЙ (від франц. galant — люб'язний) — вишукано ввічли-

вий, привітний, ґречний.

ГАЛАТЕЯ (грец. ГаХатєіа) — 1) У давньогрецькій міфології морська

німфа, уособлення спокійного моря. 2) Вирізьблена Пігмаліоном

статуя, оживлена силою його кохання.

ГАЛЕРА (італ. galera) — старовинне військове багатовеслове судно,

гребцями на якому були прикуті полонені або засуджені. Тяжка

праця гребців на Г. стала синонімом каторги, каторжних робіт.

ГАЛЕРЕЯ (франц. galerie, від італ. galleria) — 1) Довге й вузьке кри-

те приміщення. 2) Підземний хід. 3) Найвищий ярус зали для гляда-

чів у театрі. 4) Приміщення для експонування мистецьких творів.

5) Переносно — довгий ряд подібних предметів, осіб, явищ, напр.:

г. поетів, г. образів.

ГАЛЕТА (франц. galette, від galet — валун, галька) — 1) Вид печива.

2) Сухий корж плоскої форми, виготовлений з прісного тіста. Вжи-

вається замість хліба під час походів, далекого плавання.

ГАЛІЙ — хімічний елемент, символ Ga, ат. н. 31; сріблясто-білий

м'який метал. Застосовують у виробництві легкоплавких сплавів

для виготовлення високотемпературних термометрів, оптичних

114

_____________________________________________________ГАМА

дзеркал, у напівпровідниковій електроніці тощо. Від латинської на-

зви Франції — Галлія.

ГАЛО (франц. halo, від грец. аХазс — коло) — кола та інші оптичні

явища в атмосфері, що виникають внаслідок заломлення світла у

кристаликах льоду, з яких складаються перисті хмари, туман.

ГАЛО... [від грец. аХд (аХод) — сіль] — у складних словах за значен-

ням відповідає поняттю "сіль", напр.: галобіонти, галофіти.

ГАЛОГЕНИ (від гало... і ...ген) — хімічні елементи: фтор F, хлор СІ,

бром Вг, йод 3 і астат At, що, сполучаючись із металами, утворю-

ють солі.

ГАЛОН (англ. gallon) — міра об'єму та місткості рідин і сипких тіл у

Великій Британії (1 Г. = 4,546 л) і США (для рідин 1 Г. = 3,785 л,

для сипких тіл — 4,405 л).

ГАЛОП (франц. galop, від франкського wala hlaupan — добре біг-

ти) — 1) Один з алюрів коня (асиметричними стрибками). 2) Стрім-

кий парний бальний танець, особливо популярний у 19 ст.

ГАЛС (гол. hals) — 1) Курс вітрильного судна відносно вітру.