1) Позначка, зроблена службовою особою на документі, що свід-

чить про його вірогідність або надає йому юридичної сили. 2) Дозвіл

на в'їзд, виїзд, проживання або переїзд через територію певної дер-

жави, позначка в паспорті про такий дозвіл.

ВІЗАВІ (франц. vis-a-vis — віч-на-віч) — 1) Один проти одного, на-

впроти. 2) Той, хто сидить або стоїть навпроти.

ВІЗИР 1 (нім. Visier — забороло, приціл) — 1) Прицільне пристосу-

вання з прорізом. 2) Видошукач фото- або кіноапарата. 3) Прилад,

за допомогою якого вимірюють відхилення літака від заданого курсу

під впливом вітру. 4) Частина геодезичного інструмента, за допо-

могою якого проводять візування (див. візувати 2).

107

ВІЗИР__________________________________________________

ВІЗИР 2 (араб.) — титул міністрів і вищих сановників у багатьох

мусульманських країнах, а також особа, що має цей титул.

ВІЗИТ (франц. visite, від лат. visito — відвідую) — 1) Відвідини ко-

го-небудь, переважно офіційні. 2) Відвідання лікарем хворого

вдома. ,

ВІЗИТАЦІЯ (лат. visitatio — огляд) — примусовий огляд у відкрито-

му морі судна та перевірка його документів військовим кораблем

іншої держави, а також право на таку перевірку.

ВІЗУАЛІЗМ (від лат. visualis — зоровий) — мистецькі прийоми,

спрямовані на створення зорових ілюзій (руху поверхні, мигтіння,

світіння тощо}.

ВІЗУАЛЬНИЙ (від лат. visualis — зоровий) — спостережуваний не-

озброєним оком або за допомогою оптичного приладу; в. в и-

мірювальний прилад — прилад, в якому є шкала для ви-

мірювання спостережуваної величини неозброєним оком.

ВІЗУВАТИ (нім. visieren) — 1) Ставити візу (на документі, паспор-

ті). 2) Наводити геодезичний чи астрономічний інструмент на об-

рану, точку за допомогою візира ' (4).

ВІКАРІЙ (від лат. vicarius — заступник) — 1) Правитель адміністра-

тивного округу в Римській імперії. 2) Помічник духовної особи (у

православній церкві — єпископа, архієрея, у протестантській — свя-

щеника).

ВЇКІНГИ (старосканд. vikingr) — учасники морських походів скан-

динавів у кінці 8 — середині 11 ст.; у Давній Русі були відомі під на-

звою варягів, у Західній Європі — норманів.

BIKUHT (франц. vicomte, від лат. vicecomes, букв. — заступник гра-

фа !) — у деяких країнах Західної Європи — дворянський титул

(нижчий за графа й вищий за барона), а також особа, що має цей

титул.

ВІКТОРІЯ (лат. victoria — перемога) — 1) У давньоримській міфоло-

гії богиня перемоги, у давньогрецькій — Ніке, Ніка. 2) Рід багато-

річних водяних трав'янистих рослин родини лататтєвих. Поширені

в тропіках Південної Америки. Мають велике плаваюче листя до

2 м у діаметрі із загнутими вгору краями і запашні квіти. Культиву-

ють у ботанічних садах як декоративну рослину.

ВІЛЛА (лат. villa) — 1) У Стародавньому Римі сільська садиба.

2) Комфортабельний будинок з парком або садом, звичайно на

околиці міста або в курортній місцевості.

ВІНДИКАЦІЯ (лат. vindicatio, від vindico — захищаю, заявляю пре-

тензію, вимагаю) — у цивільному праві позов власника про вилучен-

ня його майна, що перебуває у незаконному володінні іншої особи.

ВІНДСЕРФІНГ (англ. windsurfing, від wind — вітер і surfing — ков-

зання по хвилях) — вид водного спорту: ковзання по воді, стоячи на

спеціальній дошці з вітрилом.

ВІНЧЕСТЕР * — система рушниць, які випускалися із середини

19 ст. американською фірмою. За ім'ям винахідника А. Вінчестера.

108

________________________________________________________ВІРУС

ВІНЧЕСТЕР 2 — герметизований носій магнітного запису інформа-

ції. Від назви м. Вінчестер в Англії.

ВІНЬЄТКА (франц. vignette, від vigne — виноград) — графічна при-

краса, орнамент у книжках та інших друкованих виданнях перед

початком або в кінці тексту.

ВІбЛА (італ. viola) — загальна назва струнних смичкових інстру-

ментів вертикального способу тримання, поширених у середні віки

в романських країнах.

ВІОЛОНЧЕЛЬ (італ. violoncello, зменш, від violone — контрабас) —

струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового ре-

гістру у вигляді великої скрипки з чотирма струнами.

ВІРА (від італ. virare — повертати) — команда при будівельних, та-

келажних та інших роботах, що означає: підіймай, вгору. Протиле-

жне — майна.

ВІРАЖ (франц. virage, від virer — повертатися, змінювати забарв-

лення) — 1) Поворот. 2) Фігура пілотажу, горизонтальне коло.