1) Штучна водойма. 2) Сукупність річок та їх приток, а також час-

тина суходолу, з якої вода стікає в дану річку, озеро або море. 3) Об-

ласть залягання певних гірських порід або корисних копалин.

БАСЕТ (англ. basset, від base — низький) — порода невеликих на

зріст, сильних собак, виведених для полювання (статурою схожа на

таксу, з великими вухами, як у спанієля), а також собака цієї поро-

ди.

БАСКЕТБОЛ (англ. basket-ball, від basket — кошик і ball — м'яч) —

командна спортивна гра, мета якої — закинути руками м'яч у під-

вішену до щита плетену сітку (кошик); відповідний вид спорту.

БАСМА (тюрк.) — рослинна фарба для волосся темного кольору.

БАСМА (тюрк.) — 1) Особлива платівка із зображенням хана, що в

13—15 ст. слугувала за вірчу грамоту. 2) Тонкі металеві листи (зде-

більшого срібні) з тисненими візерунками.

БАСМАЧ (від тюрк, басмак — робити наскок) — учасник націона-

лістичних збройних загонів, що чинили опір встановленню нового

порядку в Середній Азії в 1917—26 pp.

БАСТАРД (ісп. bastardo) — 1) біол. Потомство, одержане від схре-

щування тварин, що належать до різних видів або родів. 2) Поза-

шлюбний син впливової особи (короля, герцога і т. ін.). Термін Б.

вживався у середні віки в Західній Європі.

БАСТЙЛІЯ (франц. Bastille, від Прованс, bastida — збудована) —

фортеця і водночас тюрма для політичних в'язнів у Парижі

14—18 ст. День взяття Б. (14 липня 1789 р.) ознаменував початок

Французької буржуазної революції.

БАСТІОН (франц. bastion) — п'ятикутна бойова споруда на фортеч-

ному валу для обстрілу підходів до фортеці (16—18 ст.).

БАТАЛІЯ (франц. bataille, від італ. battaglia — бій, битва) — 1) Бій,

битва. 2) Переносно — велика сварка, бійка.

БАТАРЕЯ (франц. batterie, від battre — бити) — 1) Вогневий і так-

тичний підрозділ в артилерії; позиція, яку він займає. 2) Сукупність

75

БАТАТ

кількох однотипних приладів, апаратів, пристроїв, з'єднаних у єди-

ну систему (установку), напр.: б. акумуляторів, б. конденсаторів.

БАТАТ (ісп. batata, з мови таїно) — вид трав'янистих тропічних і

субтропічних рослин родини березкових. Кореневі бульби смаком

нагадують картоплю. Інша назва — солодка картопля.

БАТЕРФЛЯЙ (англ. batterfly, букв. — метелик) — стиль спортивно-

го плавання, при якому обидві руки одночасно ривком викидають-

ся над водою.

БАТИ... (від грец. (Задид — глибокий) — у складних словах відпо-

відає поняттю "глибинний", напр.: батибіонти, батиметрія.

БАТИБІОНТИ (від бати... і ...біонти) — морські організми, які жи-

вуть на великих глибинах (понад 500 м). Інша назва — глибоко-

водні тварини.

БАТИСКАФ (від бати... і ...скаф) — глибоководний самохідний

апарат для вивчення глибинних шарів та дна морів і океанів.

БАТИСФЕРА (від бати... і сфера) — глибоководна камера сферичної

або сферично-циліндричної форми, яку опускають з судна на тросі

для спостережень під водою (пор. батискаф).

БАТМАН (франц. battement, букв. — хлопання, биття) — 1) У бале-

ті — особливий вид па, група рухів неопорною ногою. 2) У фехту-

ванні — удар зброєю по зброї противника.

БАТО... (від грец. |3а9од — глибина) — у складних словах відповідає

поняттю "глибина", напр.: батоліт, батометр.

БАТУТ (франц. batoude, від італ. battuta, букв. — удар) — гімнастич-

ний прилад для стрибків, натягнута горизонтально підкидна сітка.

Стрибки на б. — вид спорту.

БАТУТА (від італ. battuta — удар, такт*) — диригентська паличка.

БАУЛ (ісп. baul, італ. baule, з тюрк.) — дорожня скринька, переваж-

но з фанери.

БАХУС (лат. Bacchus) — одне з імен Діоніса.

БАЦИЛИ (від лат. bacillum, букв. — паличка) — паличкоподібні ба-

ктерії. За несприятливих умов утворюють спори. Багато видів Б. —

збудники небезпечних хвороб у людини і тварин.

БАЯДЕРКА, БАЯДЕРА (від португ. bailadeira — танцівниця) — ін-

дійська танцівниця.

БЕДЛАМ (англ. bedlam, від Bath-lehem — Віфлеєм) — хаос, плута-

нина, дім для божевільних. За назвою Лондонської психіатричної

лікарні імені Марії Віфлеємської.

БЕДЛЕНД (англ. bad lands, букв. — погані землі) — різко розчлено-

ваний низькогірний рельєф із заплутаною мережею ярів та вузьких

гребенів; важкопрохідні й непридатні для землеробства землі.

БЕДУЇН (араб, бадауїн, множ, від бадауї — житель пустелі) —

араб-кочівник на Аравійському півострові та в деяких районах Пів-

нічної Африки.

76

БЕМОЛЬ

БЕЗЕ (від франц. baiser — поцілунок) — легке тістечко, що випіка-

ється із збитих з цукром яєчних білків.

БЕЙ (від тур. bey — князь) — 1) Титул родоплемінної, а пізніше фе-

одальної знаті в країнах Близького і Середнього Сходу. 2) У деяких

східних країнах додається до власного імені і означає "пан", напр.:

Ізмаїл-бей, Атабей.

БЕЙСБОЛ (англ. baseball, від base — низовий і ball — м'яч) — ко-

мандна спортивна гра з м'ячем і кийком, схожа на лапту.

БЕЙСИК (англ. basic) — алгоритмічна процедурна мова.

БЕК1 (тюрк.) — 1) Титул родоплемінної, а пізніше феодальної знаті

в країнах Близького і Середнього Сходу. 2) У деяких східних краї-

нах додається до власного імені і означає "пан", напр.: Рустам-бек,

Султан-бек.

БЕК2 (англ. back, букв. — задній) — захисник у командних спортив-

них іграх з м'ячем або з шайбою.

БЕКАР (франц. becarre) — муз. знак відмови від альтерації того чи

іншого ступеня звукоряду.

БЕКбН (англ. bacon, зі старофранц.) — малосольне або копчене

м'ясо з туш спеціальним способом годованих молодих свиней.

БЕЛ — одиниця відношення енергій, потужностей, звукових тисків;

позначається Б. Від прізвища англійського винахідника А.-Г. Белла

(1847- 1922).

БЕЛАДОННА (італ. belladonna, букв. — прекрасна дама) — вид ба-

гаторічних трав'янистих рослин родини пасльонових. Поширена в

Європі й Малій Азії. Отруйна. Культивують як лікарську рослину,

застосовують у косметиці.

БЕЛЕТРИСТИКА (від франц. belles lettres — красне письменство) —

у широкому розумінні — художня література, у вузькому — твори

художньої прози; твори розважального характеру, призначені для

масового читання.

БЕЛЬВЕДЕР (італ. belvedere, букв. — чудовий краєвид) — 1) Надбу-

дова над будинком; альтанка на пагорбі, звідки відкривається ма-

льовничий краєвид. 2) Назва деяких палацових споруд, збудованих

на пагорбі.

БЕЛЬЕТАЖ (від франц. bel — гарний і etage — поверх) — 1) Другий

(над цокольним) поверх будинку; головний поверх особняка, вілли,

палацу. 2) Перший ярус лож над партером і амфітеатром у теат-

ральній залі.

БЕЛЬКАНТО (італ. bel canto, букв. — прекрасний спів) — стиль ви-

конання, що є основою італійської вокальної школи. Характеризу-

ється вільним володінням всіма регістрами голосу, легкістю і кра-

сою звука.

БЕМОЛЬ (франц. bemol) — муз. у нотному письмі знак зниження

звука на півтону.

77

БЕНЕДИКТИНЦІ

БЕНЕДИКТИНЦІ (лат. benedictini) — католицький чернечий ор-

ден, заснований близько 530 р. Бенедиктом Нурсійським в Італії.

Жіноче відгалуження ордену — бенедиктинки.

БЕНЕФІС (франц. benefice, букв. — прибуток, користь) — 1) Виста-

ва, збір від якої надходить одному (рідше кільком) акторам. 2) Спек-

такль на честь одного з його учасників як вияв визнання заслуг,

майстерності артиста.

БЕНЕФІЦІАР, БЕНЕФІЩАРІЙ (від франц. benefice - прибу-

ток, користь) — 1) Особа, на користь якої укладається страховий

поліс1, заповіт, доручення або виплачуються гроші за контрак-

том. 2) Отримувач коштів за страховим полісом у разі смерті за-

страхованого.

БЕНЕФІЦІЇ (від франц. benefice — прибуток, користь) — послу-

ги, пільги, привілеї, що надаються власникові страхового по-

лісу^.

БЕНЕФІЦІЯ (від лат. beneficium — благодіяння) — 1) У ранньофео-

дальній Західній Європі (8—12 ст.) надання королем або іншим ве-

ликим землевласником васалові у довічне володіння землі за вико-

нання певних військових чи адміністративних обов'язків. 2) У рим-

ському праві привілей, встановлений для окремих осіб або груп.