2) Переносно — види на майбутнє.

АУТ (від англ. out — зовні, поза) — термін, що у спортивних іграх з

м'ячем означає виліт м'яча, шайби за межі спортивного поля, май-

данчика.

АУТБРЙДИНГ (англ. outbreeding, від out — поза і breeding — розве-

дення) — схрещування не споріднених між собою тварин або рослин.

АУТИЗМ (від грец. аитбі; — сам, один) — хворобливий стан психіки

людини, що характеризується заглибленням у внутрішні пережи-

вання, прагненням до відособлення від зовнішнього світу і посту-

повим відривом від реальної дійсності.

АУТОГЕННИЙ (від грец. сштое — сам і ...генний) — який виникає в

самому організмі. А-не тренування — техніка самонавіюван-

ня та релаксації.

АУТОГІПНОЗ (від грец. сиітбс; — сам і гіпноз) — гіпноз, що викли-

кається самонавіюванням.

65

АУТОДАФЕ

АУТОДАФЕ (португ. auto da fe, букв. — акт віри) — оголошення й

виконання вироків інквізиції, зокрема спалення засуджених на вог-

нищі.

АУТОПСЇЯ (віл грец. аитос — сам і офіс — вид, розгляд) — розтин

трупа для встановлення причин смерті.

АУТСАЙДЕРИ (англ. outsider — сторонній) — 1) Підприємства, що

не входять до монополістичних об'єднань. 2) Спортсмени, спорти-

вна команда, які у змаганні посіли одне з останніх місць. 3) Пере-

носно — ті, що відстають у чому-небудь.

АУТТРЕЙД (англ. out-trade, від out — поза і trade — торгівля) —

торговельна операція, що не вдалася через непорозуміння сторін

або технічні помилки при оформленні документів.

АФЕКТ (від лат. affectus — настрій, хвилювання, пристрасть) — ко-

роткочасне бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай,

раптова велика радість). Для людини у стані А. характерні поривча-

сті рухи, плач, крики.

АФЕКТАЦІЯ (лат. affectatio, від affecto — удаю, прикидаюся) — не-

природність, штучність у поведінці, манерах; надмірна піднесеність

у мові.

АФЕРА (від франц. affaire — справа) — шахрайський вчинок, шах-

райство; сумнівна угода.

АФЕРИСТ — людина, що вчиняє аферу. Інша назва — шахрай.

АФІДЕВІТ (від англ. affidevit — письмові свідчення під прися-

гою) — власні письмові свідчення, завірені нотаріусом або іншою

посадовою особою.

АФІКС (від лат. affixus — прикріплений) — частина слова, що має

граматичне значення і вносить зміни у значення кореня. Інші наз-

ви—формант, формати в. Див. також Префікс, Інфікс, Су-

фікс.

АФШІАЦІЯ (від англ. affiliation — поєднання, зв'язок) — потреба у

спілкуванні та емоційних контактах; виявляється у намаганні бути

членом групи, брати участь у спільній діяльності, допомагати ін-

шим та приймати допомогу від них.

АФЇНА ПАЛЛАДА [грец. 'A&nva ITaXAac (ПаЛЛабод)] — у давньогре-

цькій міфології богиня війни, мудрості, покровителька наук і реме-

сел. У римлян — Мінерва.

АФОНІЯ (від грец. acptovfa — німота, відсутність звуків) — втрата

голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ура-

ження нервової системи).

АФОРИЗМ (від грец. acpopiffjjoe — визначення, вислів) — короткий

влучний оригінальний вираз, що набув поширення, зробився устале-

ним.

АФРОДЇТА (грец. 'Афробті) — у давньогрецькій міфології боги-

ня кохання і вроди. У давньоримській міфології їй відповідає Ве-

нера.

66

АЯКСИ

АФРОНТ (від франц. affront — образа) — несподівана неприєм-

ність, невдача; різка відсіч.

АФТИ (грец. ucpvca) — маленькі виразки (пухирці) на слизовій обо-

лонці, переважно ротової порожнини, що розвиваються при деяких

захворюваннях.

АХЇЛЛ, АХІЛЛЕС (грец. 'АхІХХєис.) — 1) У давньогрецькій міфології

найхоробріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразли-

вим місцем на тілі А. була п'ята — місце, за яке його немовлям три-

мала, занурюючи у води підземної річки Стиксу, мати. 2) Перенос-

но— ахіллесова п'ята — найвразливіше місце.

АХРОМАТИЗМ (від грец. ахрйдатое — безбарвний) — 1) Безбарв-

ність. 2) Властивості оптичних систем при заломленні світла не

розкладати його на хвилі різної довжини, тобто не давати райдуж-

ного забарвлення зображень.

АХРОМАТИЧНИЙ (від грец. ахршцатод — безбарвний) — незабар-

влений, безбарвний. А. з і р — розлад зору, що характеризується

втратою розрізняння хроматичних кольорів.

АХРОМІЯ (від а... і грец. хрйца — колір) — мед. природжене або на-

буте знебарвлення шкіри (напр., при альбінізмі, при деяких захво-

рюваннях).

АХТЕРПІК (гол. achterpiek) — крайній кормовий відсік на судні, що

відіграє роль баластної цистерни для усунення диференту судна.

АХТЕРШТЕВЕНЬ (гол. achtersteven) — нижня кормова частина суд-

на, що є продовженням кіля.

АЦЕТАТИ (від лат. acetum — оцет) — солі й ефіри оцтової кислоти.

Солі А. застосовують у протравному фарбуванні, медицині', ефіри —

як розчинники у виробництві кіноплівки, в парфумерії, харчовій

промисловості.

АЦЕТИЛЕН (від лат. acetum — оцет і грец. иЛп — речовина, сирови-

на) — органічна сполука, безбарвний газ; з повітрям утворює вибу-

хові суміші. Застосовують при зварюванні металів, у виробництві

пластмас, оцтової кислоти.

АЦЕТОН (від лат. acetum — оцет) — органічна сполука, безбарвна

горюча рідина. А. — розчинник багатьох органічних речовин. За-

стосовують у виробництві штучного шовку, бездимного пороху, ла-

ків.

АЦИДОЗ (від лат. acidus — кислий) — підвищена кислотність кро-

ві, шлункового соку та тканин організму внаслідок порушення кис-

лотнр-лужної рівноваги.

АШУГ (тюрк, ашик, букв. — закоханий) — народний поет, співець

і музикант у азербайджанців і вірмен.

АЯКСИ (грец. Аїаутєс) — 1) Ім'я двох міфологічних героїв, які разом

вершили подвиги під час Троянської війни. 2) Переносно — два

АЯКСИ — нерозлучні друзі.

67

БААЛ

БААЛ , ВААЛ (семіт, ба'ал — пан) — у релігії Стародавньої Фінікії,

Сирії, Палестини бог родючості, вод, війни.

БАБА — у тюркських народів додаток до імені при звертанні до

старшого за віком.

БАБІТИ —металеві сплави, що відзначаються низьким коефіцієн-

том тертя і застосовуються у машинобудуванні при виготовленні

підшипників. Від прізвища американського винахідника І. Бабіта

(1854-1926).

БАБУЇН (франц. babouin) — мавпа роду павіанів. Поширений у

Центральній та Східній Африці.

БАГЕРНИЙ насос (від гол. bagger — бруд, мул) — гідравлічна ма-

шина для переміщення води із завислими у ній частинками золи,

шлаку, піску тощо.

БАГЕТ (від франц. baguette, з лат. baculum — палиця) — різьблена

або пофарбована планка для виготовлення рамок, карнизів чи

оздоблення стін.

БАДМІНТОН — спортивна гра один на один або двоє проти двох;

грають, перекидаючи волан через сітку ракетками. Від назви анг-

лійського м. Бадмінтон.

БАЗА (франц. base, від грец. раок — основа) — 1) Основа, фунда-

мент, опора будь-чого. Б. д а н й х — інф. сукупність впорядкованих

даних з якої-небудь галузі, поданих у формі, придатній для машин-

ної обробки. 2) Нижня профілююча частина колони або пілястра.