3) Переносно — людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби.

АСКЕТИЗМ (від аскет) — 1) Моральний принцип, що полягає в

крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові її від

життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення або досягнен-

ня морального чи релігійного ідеалу. Протилежне — гедонізм. 2) Пе-

реносно — надзвичайна стриманість, помірність, відмовлення від

життєвих благ.

АСКЛЕПІЙ (грец. ' АстхХг|Іп6д) — у давньогрецькій міфології бог

лікування, якого Зевс убив громом за спробу оживляти мертвих. У

давніх римлян — Ескулап.

АСКОРБІНОВА кислота (від а... і лат. scorbutus — цинга) —

вітамін С, органічна кислота, нестача якої в їжі спричинює цингу.

59

АСОНАНС

Міститься в усіх рослинах; найбільше — в чорній смородині, шип-

шині.

АСОНАНС (франц. assonance, від лат. assono — відгукуюсь) —

1) Повторення однорідних голосних звуків у поетичній мові для

увиразнення образу; співзвучність. 2) Неповна рима, в якій схожі

лише голосні.

АСОРТИМЕНТ (франц. assortiment — набір, комплект, від assor-

tir — підбирати, сортувати) — 1) Склад, співвідношення різних ви-

дів виробів у продукції підприємства, галузі виробництва або в пев-

ній групі товарів із врахуванням їхньої якості. 2) Підбір різних видів

і сортів товарів.

АСОРТІ (від франц. assorti — добре підібраний) — набір однорідних

продуктів, предметів різних сортів, напр., цукерки, риба, м'ясні ви-

роби.

АСОЦІАЦІЯ (лат. associatio — сполучення, з'єднання, від associo —

з'єдную) — 1) Об'єднання осіб, установ, організацій, держав для

досягнення спільної мети. 2) Сполучення, з'єднання чого-небудь в

єдине ціле (напр., молекул, іонів, зір або зоряних систем). 3) Психо-

логічний зв'язок між окремими нервово-психічними актами —

уявленнями, думками, почуттями, внаслідок якого одне уявлення,

почуття тощо спричинює інше. 4) бот. Сукупність однорідних рос-

линних угруповань (фітоценозів), однакових за умовами існування,

видовим складом тощо.

АСПЕКТ (від лат. aspectus — погляд, вид) — ]) Точка зору, з якої

сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія; пер-

спектива, в якій вони виступають. 2) Зовнішній вигляд рослинних

угруповань; змінюється за фазами розвитку рослин протягом року.

АСПІД [від грец. йотгід (аотгібое) — отруйна змія] — 1) Рід отруйних

змій. Поширені в Північній і Південній Америці. Отруту А. викори-

стовують у медицині. 2) Переносно — зла, підступна людина.

АСПІРАНТ [від лат. aspirans (aspirantis) — який до чогось прагне] —

особа, що готується до науково-педагогічної діяльності, навчаю-

чись у аспірантурі.

АСПІРАНТУРА [нім. Aspirantur, від лат. aspirans (aspirantis) — який

до чогось прагне] — система підготовки при вищих навчальних за-

кладах або науково-дослідних інститутах професорсько-викладаць-

ких і наукових кадрів.

АСПІРАТОР (від лат. aspiro — дму, видихаю) — 1) У медицині апа-

рат для відсмоктування рідин з ран, відкритих і закритих порож-

нин тіла. 2) Пристрій, яким відбирають проби газу з метою аналізу

його складу і запиленості. 3) Пристрій для відсмоктування забруд-

неного повітря з виробничих приміщень.

АСПІРАЦІЯ (від лат. aspiratio — дихання) — 1) Система відсмокту-

вання пилу із забруднених виробничих приміщень. 2) Проникнен-

ня сторонніх предметів і речовин у дихальні шляхи під час вдиху.

60

АСТРОГЕОЛОГІЯ

3) мед. Відсмоктування шприцом або спеціальним приладом рідини,

повітря, скупчених внаслідок різних захворювань у якій-небудь по-

рожнині тіла.

АСТАТ (від грец. аататсх; — нестійкий) — радіоактивний хімічний

елемент, символ At, ат. н. 85; належить до галогенів.

АСТЕНІК (від rpeu. acrSevixog — безсилий, кволий, млявий) — люди-

на, для якої характерна певна будова тіла: високий зріст, довга і вузь-

ка грудна клітка, довга шия, худорлявість, слабо розвинені м'язи.

АСТЕНІЯ (від грец. aaSevEia — безсилля, слабість) — стан безсилля,

загальна кволість, швидка втомлюваність, мінливість настрою, що

виникає внаслідок хвороби, перевтоми, недотримання режиму хар-

чування; праці й відпочинку тощо.

АСТЕРИСК (від грец. аатєрісткої; — зірочка) — друкарський набір-

ний знак у вигляді зірочки (*), який застосовують переважно для

позначення посилань.

АСТЕРОЇДИ (від грец. асттєроєїбпд — зореподібний, зоряний) — ма-

лі планети, що обертаються навколо Сонця в основному між ор-

бітами Марса і Юпітера.

АСТИГМАТИЗМ (від а... і грец. стуца — крапка) — 1) Одна з абе-

рацій оптичних систем, при якій утворюване лінзою зображення то-

чки внаслідок неоднакового заломлення проміння є розпливчас-

тим. 2) А. о к а — вада зору, зумовлена несферичністю рогівки або

кришталика ока. Інша назва — неточковість.

АСТМА (від грец. аст9ца — ядуха) — 1) Раптові приступи ядухи, що

періодично повторюються при деяких захворюваннях серця. Інша

назва — серцева астма. 2) Алергічне захворювання, для якого

характерні періодичні напади внаслідок судорожного збудження

бронхів або набухання їхньої слизової оболонки. Інша назва — брон-

хіальна астма, ядуха.

АСТРАЛЬНИЙ (від грец. асттроу — зоря) — 1) Зоряний. 2) Пов'яза-

ний з астрологією, поклонінням небесним світилам.

АСТРЕНТ (від франц. astreinte) — пеня, що наростає за прострочен-

ня взятих зобов'язань.

АСТРО... (від грец. сштроу — зоря) — у складних словах відповідає

поняттям "зоряний", "пов'язаний з небесними тілами", напр.: аст-

робіологія, астронавт.

АСТРОБІОЛОГІЯ (від астро... і біологія) — наука, що досліджує

проблеми існування життя у Всесвіті.

АСТРОБОТАНІКА (від астро... і ботаніка) — розділ астробіології,

Що вивчає можливі умови виникнення й розвитку рослинності на

планетах Сонячної системи.

АСТРОГЕОГРАФІЯ (від астро... і географія) — наука, що досліджує

природні умови планет Сонячної системи порівняно з Землею.

АСТРОГЕОЛОГІЯ (від астро... і геологія) — наука, що досліджує

будову планет Сонячної системи і Місяця.

61

АСТРОЛОГІЯ

АСТРОЛОГІЯ (від астро... і ...логія) — вчення, яке виникло в гли-

боку давнину і викликає інтерес у наш час; за ним на основі розта-

шування небесних тіл нібито можна передбачати майбутнє окремих

осіб і людства, долю різних починань і організацій, природні явища

тощо.

АСТРОЛЯБІЯ (від астро... і грец. Асфп — хапання) — старовинний

прилад для визначення положення небесних тіл, а також для ви-

мірювання горизонтальних кутів на місцевості в геодезії.

АСТРОМЕТРІЯ (від астро... і ...метрія) — розділ астрономії, що за-

ймається побудовою системи координат і визначенням точних по-

ложень небесних тіл та вимірюванням точного часу.

АСТРОНАВТ (від астро... і ...навт) — те саме, що й космонавт. Тер-

мін "астронавт" вживають у США та деяких інших країнах.

АСТРОНАВТИКА (від астро... і ...навтика) — те саме, що й космо-

навтика.

АСТРОНІМ (від астро... і грец. 6vujia — ім'я) — позначення прізви-

ща автора якимсь друкарським знаком (напр. зірочкою). Вид псев-

доніма.

АСТРОНОМІЧНИЙ — пов'язаний з астрономією; а - н а об-

серваторія— науково-дослідна установа, де спостерігають

і вивчають небесні світила і явища, а також розробляють тео-

ретичні питання астрономії; а-на одиниця — одиниця дов-

жини, що дорівнює віддалі від Землі до Сонця (близько

149,5 млн км).

АСТРОНОМІЯ (від астро... і ...номія) — наука про будову і розви-

ток небесних тіл, про Всесвіт.

АСТРОФІЗИКА (від астро... і фізика) — розділ астрономії, який

вивчає фізичну природу і хімічний склад небесних тіл та міжзоряно-

го середовища, а також процеси, що відбуваються в них.

АСФІКСІЯ (грец. йстфи?І'а, букв. — відсутність пульсу, ядуха) — хво-

робливий стан, який виникає внаслідок нестачі в крові кисню і

надміру вуглекислоти; характеризується тяжким розладом (аж до

повного припинення) дихання і кровообігу.

АСЦИТ (грец. ссстиіттіс — черевна водянка, від aaxog — шкіряний міх

для зберігання рідини, живіт) — патологічне скупчення рідини в че-

ревній порожнині людини і тварин при захворюваннях серця, пе-

чінки тощо. Інша назва — черевна водянка.

АТАВІЗМ (від лат. atavus — віддалений предок) — поява в окремих

організмів ознак, властивих їхнім далеким предкам; напр., розвиток

у людини хвостового придатка, розвиток у коня двох додаткових

пальців. Інша назва — реверсія.

АТАКА (від франц. attaque — напад) — 1) Стрімкий напад на проти-

вника в поєднанні з навальним вогнем. 2) А. р е в м а т й ч н а — го-

стрий напад ревматизму. 3) Переносно — рішучі дії, спрямовані

проти кого-небудь або на досягнення певної мети.

62

АТЛЕТИКА

АТАРАКСІЯ (від грец. бстара^іа — спокій) — стан душевного спо-

кою й незворушності, досягти якого, на думку давньогрецьких

філософів, повинен прагнути мудрець.

АТАШЕ (франц. attache, букв. — прикріплений) — 1) Молодший

дипломатичний ранг співробітника дипломатичних представництв

та відомств закордонних справ. 2) Службові особи — представники

різних відомств, відряджені до дипломатичних представництв або

відповідних відомств країни перебування (а. спеціальні, а. військо-

ві, а., військово-морські та ін.).

АТЕЇЗМ (від я... і грец. 9єод — Бог) — система переконань, яка від-

кидає існування Бога і всі релігійні поняття, уявлення.

АТЕЛЬЄ (від франц. atelier — майстерня, студія) — 1) Підприємство

по наданню побутових послуг населенню: пошиттю одягу і взуття,

фотографуванню, ремонту радіо- і телеапаратури тощо. 2) Майстер-

ня митця.

АТЕРОСКЛЕРОЗ [від грец. Ш|р (Л^рос) — полова і склероз] — хро-

нічне захворювання, переважно літніх людей, яке характеризується

ущільненням і втратою еластичності стінок артерій з наступним

порушенням кровопостачання органів.

АТЕСТАТ (від лат. attestor — підтверджую, посвідчую) — 1) Свідоц-

тво про закінчення середнього навчального закладу. 2) Посвідчення

на забезпечення продовольством і грішми військовослужбовців, а

також членів їх сімей. 3) Свідоцтво про присвоєння вченого або

спеціального звання.

АТЕСТАЦІЯ (від лат. attestatio — посвідчення) — визначення квалі-

фікації працівника, відзив про його здібності, ділові та інші якості.

АТИПОВИЙ (від а... і типовий) — нетиповий, нехарактерний.

АТИРЕОЗ (від а... і грец. диребс — щит) — природжене або набуте

порушення функції щитовидної залози.

АТЛАНТ [від грец. "АтХад ("АтХаутос)] — 1) У давньогрецькій міфо-

логії титан, який за наказом Зевса тримав на собі небо. 2) архіт.

Скульптурна деталь у вигляді чоловічої постаті, що підтримує пере-

криття будівлі, портик, балкон (пор. каріатида).

АТЛАС (від грец. "АтХссе) — систематизований збірник географіч-

них або історичних карт, зоряних карт чи фотографій зоряного не-

ба, зображень рослин, тварин, малюнків, таблиць тощо. Назва на

честь міфічного короля Лівії Атласа, який нібито першим зробив

місячний глобус.

АТЛАС (араб., букв. — гладенький) — шовкова або напівшовкова

тканина з блискучою лицьовою поверхнею.

АТЛЕТ (від грец. авЛгІтче — учасник змагань, борець) — 1) Фізично

розвинена, дужа людина. 2) Спортсмен, який займається легкою чи

важкою атлетикою.

АТЛЕТИКА (грец. а8Лг)т™п) — 1) У давніх греків мистецтво досягати

гармонійного розвитку тіла за допомогою фізичних вправ. 2) Фізичні

63

АТМОСФЕРА

вправи, які потребують сили і спритності. Розрізняють легку а.

(біг, ходіння, стрибки, метання) і в а ж к у а. (підняття ваги — гирі,

гантелі, штанги). 3) Вид циркового мистецтва із силовими вправа-

ми та трюками.

АТМОСФЕРА (від грец. атдос — пара і сфера) — 1) Газоподібна

оболонка Землі та інших небесних тіл. 2) Одиниця тиску, що відпо-

відає тиску стовпчика ртуті заввишки 760 мм, або 1,01325-Ю5 Па;

позначається атм. 3) Переносно — настрій оточення, обстановка

(напр. товариська а.).

АТОЛ (мальдівське atolu) — кораловий острів кільцеподібної форми

з мілководною лагуною всередині. А. поширені в тропічних широ-

тах.

АТОМ (від грец. (ітород — неподільний) — найменша частинка

хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості.

АТОМІЗМ, АТОМІСТИКА — вчення, за яким матерія складається

з атомів (тобто дискретна).

АТОНАЛЬНІСТЬ (від а... і тональність) — відсутність тональності;

характерний для деяких музичних течій метод композиції, що грун-

тується на відмові від тональності ладу.

АТОНІЯ (від грец. arovia — в'ялість, слабкість) — ослаблення тону-

су, еластичності й збудливості тканин та органів (шлунка, кишок,

м'язів тощо) у людини і тварин.

АТРАКЦІОН (франц. attraction, букв. — притягання) — 1) Номер

циркової програми. 2) Вид масових розваг.

АТРАКЦІЯ (від лат. attractio — притягування) — геод. відхилення

виска внаслідок діяння сили тяжіння гір, важких речовин земної

кори та інших значних мас.

АТРИБУТ (від лат. attributum — додане) — 1) Невід'ємна власти-

вість об'єкта. 2) мовозн. Означення (член речення). 3) Переносно —

невід'ємна ознака, властивість чого-небудь.

АТРИБУТИВНИЙ (від атрибут) — мовозн. який стосується озна-

чення, вживається як означення; означальний.

АТРИБУЦІЯ (від лат. attributio — приписування) — визначення

автентичності художнього твору, його автора, місця й часу ство-

рення.

АТРІУМ (лат. atrium, від ater — темний) — у давньоримських бу-

динках приміщення з верхнім освітленням, де приймали гостей.

АТРОФІЯ (від грец. атросріа — голодування, в'янення) — 1) Змен-

шення розміру та маси органа або тканини організму тварин і лю-

дини з одночасним ослабленням або втратою їхніх функцій. 2) Пе-

реносно — притуплення, втрата якого-небудь почуття, властивос-

ті.

АТТИК [від грец. 'Аттіибе — той, що походить з Аттіки (область

Стародавньої Греції)] — стінка над карнизом або поверх, що увін-

чує споруду, найчастіше тріумфальну арку.

64

АУТОГІПНОЗ

АУДИТ (англ. audit, від лат. auditus — слухання, вислуховування) —

фінансовий аналіз, бухгалтерський контроль, ревізія фінансово-гос-

подарської діяльності підприємства, організації, фірми, акціонерного

товариства, які здійснюються незалежними кваліфікованими спе-

ціалістами — аудиторами.

АУДИТОР (від лат. auditor — слухач) — 1) Учень, якого призначає

учитель для перевірки засвоєння уроків іншими учнями. 2) Ревізор,

який виконує аудит.

АУДИТбРІЯ (лат. auditorium) — 1) Приміщення, де читають лекції,

доповіді, проводять збори, семінари тощо. 2) Присутні на лекції, до-

повіді, учасники зборів, а також слухачі радіопередач, глядачі теле-

передач тощо.

АУДІЄНЦІЯ (від лат. audientia — вислухування) — офіційний при-

йом у високопоставленої особи; в міжнародному праві — прийом

главою держави глави дипломатичного представництва або особи,

що обіймає високу державну посаду.

АУКЦІОН [від лат. audio (auctionis) — збільшення] — продаж з пуб-

лічного торгу товарів, майна покупцеві, який запропонував найвищу

ціну; установа, що займається таким продажем.

АУРА (від грец. аира — подих, повів вітерця) — 1) У містичних

вченнях — світло, яке випромінює божественна істота, німб. 2) У

парапсихології — особливе поле, що утворюється навколо біологіч-

них об'єктів. 3) Особливий стан перед нападом епілепсії, істерії,

мігрені.

АУСКУЛЬТАЦІЯ (від лат. auscultatio — слухання, вислуховуван-

ня) — метод дослідження хворих вислуховуванням звукових явищ в

організмі — тонів серця, шумів дихання, перистальтики.

АУСПЇЦІЇ (лат. auspicia, від avis — птах і specio — дивлюся) — 1) У

давніх римлян ворожіння на основі спостережень за польотом і

криком птахів, за небесними явищами; витлумачувалося авгурами.