3) А. Оптичні — просторові ізомери з однаковими фізичними й

хімічними властивостями, крім напряму (знака) обертання площи-

ни поляризації світла. 4) Переносно — люди протилежних поглядів,

характерів.

АНТИПСИХІАТРЇЯ (від анти... і психіатрія) — психологічна докт-

рина, націлена на перебудову сучасної психіатрії, яка сприймалася

прибічниками цього напряму як форма насилля над людиною.

АНТИСЕМІТИЗМ (франц. antisemitisme, нім. Antisemitismus) —

одна з форм національної і релігійної нетерпимості, що виражається

у ворожому ставленні до євреїв.

АНТИСЕПТИКА (від анти... і грец. агітгпибс — гнійний) — спосіб

хімічного і біологічного знешкодження хвороботворних та інших

мікроорганізмів шляхом обробки ран і предметів, що торкаються до

ураженого місця.

АНТИСОЦІАЛЬНИЙ (від анти... і соціальний) — спрямований про-

ти суспільства; який суперечить загальноприйнятим нормам, моралі.

АНТИТЕЗА (від грец. avri$e<ji<; — протиставлення) — 1) У логіці —

судження, що суперечить тезі. 2) У стилістиці — зіставлення про-

тилежних явищ, образів для посилення враження.

АНТИТОКСИНИ (від анти... і токсини) — захисні речовини, що

утворюються в організмі при введенні в нього отрут бактерійного,

рослинного і тваринного походження. Використовують для ство-

рення антитоксичних сироваток.

АНТИФОН (від грец. avTi'cpwvog — який звучить у відповідь) — спів,

який виконують по черзі два хори або соліст і хор.

АНТИФРИЗИ (від анти... і англ. freeze — замерзати) — рідини, що

знижують температуру замерзання води. До А. належать водні роз-

чини етиленгліколю, спиртів. Застосовують для охолодження дви-

гунів внутрішнього згоряння.

АНТИФРИКЦІЙНИЙ (від анти... і фрикційний) — який відзнача-

ється низьким коефіцієнтом тертя (напр., такі матеріали, як бабіти,

бронза).

АНТИХРИСТ (грец. 'Avn'xpicmx;) — за Біблією, супротивник Хрис-

та, який має з'явитися перед "кінцем світу", очолити боротьбу про-

ти Христа і зазнати поразки.

44

АНТРОПОГЕН

дНТИЦИКЛОН (від анти... і циклон) — область підвищеного атмо-

сферного тиску; в помірних широтах характеризується переважно

малохмарною, взимку холодною, влітку жаркою погодою.

АНТИЦИПАЦІЯ (лат. anticipatio, від anticipo — наперед засвоюю,

сприймаю заздалегідь) — 1) Передбачення, здогад, прогноз. 2) Пе-

редчасне настання якогось явища, дії. 3) Заздалегідь складне уяв-

лення про щось.

АНТИЧНІСТЬ (від лат. antiquitas — давнина, старовина) — давньо-

грецький, давньоримський світ, його культура.

АНТОЛОГІЯ (грец. uvaoXoYto, букв. — збирання квітів) — збірник

літературно-художніх творів одного жанру різних авторів.

АНТОНІМИ (від анти... і грец. ovupa — ім'я) — слова з протилеж-

ним значенням (напр.: верх — низ, гарячий — холодний).

АНТРАКТ (франц. entracte, від entre — між і acte — дія) — 1) Пе-

рерва між діями спектаклю або відділами концерту, циркової виста-

ви. 2) Музична п'єса, яку виконують після А., перед підняттям за-

віси.

АНТРАЦИТ (від грец. uvdpaxmi; — вид вугілля) — високотеплотво-

рне кам'яне вугілля, дуже щільне, чорного кольору з блиском. Ви-

користовують як високоякісне енергетичне паливо.

АНТРАША (франц. entrechat) — легкий стрибок у класичному ба-

летному танці зі швидким схрещуванням ніг у повітрі.

АНТРЕКбТ (франц. entrecote, від entre — між і cote — ребро) —

1) Міжреберна частина яловичини. 2) Смажена відбивна котлета з

неї.

АНТРЕПРЕНЙР (франц. entrepreneur, букв. — підприємець) — вла-

сник, орендар, утримувач приватного видовищного закладу.

АНТРЕПРИЗА (франц. entreprise, від entreprendre — брати підряд) —

1) Утримування театру, цирку або іншого видовищного закладу

приватною особою. 2) Приватний театр, цирк або інший видовищ-

ний заклад.

АНТРЕСОЛЬ (франц. entresol, від ісп. entresuelo — проміжний по-

верх) — 1) Верхня частина у високому приміщенні, поділеному на

два напівповерхи. 2) Верхній напівповерх будинку. 3) Верхня, зви-

чайно приставна, частина шафи.

...АНТРОП (від грец. av&pwiro<; — людина) — у складних словах від-

повідає поняттю "викопна людина", напр.: пітекантроп, синант-

роп.

АНТРОПО... (від грец. UV&PMTTO^ — у складних словах відповідає

поняттю "людина", напр.: антропоген, антропологія.

АНТРОПОГЕН, АНТРОПОГЕНОВИЙ ПЕРІОД (від антропо... і

...ген) — сучасний період геологічної історії Землі, останній період

кайнозою, розпочався 700 тис. — 1 млн років тому. Відклади цього

періоду становлять антропогенову систему. Інша назва — четвер-

тинний період.

45

АНТРОПОГЕНЕЗ

..о/З) — родина людиноподібних

. і ...логізм) — філософська концеп-

АНТРОПОГЕНЕЗ (від антропо... і ...генез) — 1) Процес еволюційно-

історичного формування людини. 2) Розділ антропології, що вивчає

цей процес.

АНТРОПОЇДИ (від антропо... і .

мавп.

АНТРОПОЛОГІЗМ (від антропо..

ція, яка розглядає усі явища природи, суспільства й мислення зале-

жно від властивостей і потреб людини.

АНТРОПОЛОГІЯ (від антропо... і ...логія) — наука про походження

і еволюцію людини, утворення рас, нормальні варіації фізичної будови

людини.

АНТРОПОМЕТРІЯ (від антропо... і ...метрія) — один з основних

методів дослідження в антропології, що базується на вимірах частин

людського тіла.

АНТРОПОМОРФНИЙ (від антропо... і ...морфниії) — людинопо-

дібний.

АНТРОПОСОФІЯ (від антропо... і ...софія) — релігійно-містичне

вчення, що ставить на місце Бога обожнену людину; різновид тео-

софії.

АНТРОПОСФЕРА (від антропо... і сфера) — частина біосфери, яку

становить сукупність усіх людей земної кулі.

АНТРОПОФАГ (від антропо... і ...фаг) — людожер.

АНТРОПОФОБІЯ (від антропо... і ...фобія) — хворобливий психіч-

ний стан, що характеризується страхом перед людьми.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (від антропо... і центр) — релігійно-ідеа-

лістичний погляд, за яким людина є центром і найвищою метою

Всесвіту.

АНТУРАЖ (франц. entourage, від entourer — оточувати) — оточен-

ня, середовище, навколишня обстановка.

АНУЇТАНТ (від ануїтет) — фізична особа, якій виплачують довічну

щорічну ренту (пенсію), рантьє.

АНУЇТЕТ (франц. annuite — щорічний платіж, від лат. annus — рік) —

1) Періодичні виплати рівного обсягу, які проводяться через певні

проміжки часу в рахунок погашення кредиту. 2) Пенсія, що сплачу-

ється ануїтантам.

АНУЛЮВАННЯ (від лат. annullo — знищую) — скасування, оголо-

шення недійсним якого-небудь акта, договору або права.

АНУРІЯ (від ан... і ...урія) — припинення утворення сечі в нирках

або припинення надходження її до сечового міхура.

АНФАС (франц. en face, букв. — в обличчя) — обличчям до того,

хто дивиться.

АНФІЛАДА (франц. enfilade, від file — ряд) — ряд суміжних кімнат,

двері або відкриті арки яких розташовані на одній лінії.

46

АПАТІЯ

АНЧОУС (нім. Anschovis, з франц. anchois, від ісп. anchoa) — рід

риб родини оселедцевих. Поширені в морях уздовж узбережжя Єв-

ропи від Північного до Середземного моря. Об'єкт промислу. Інша

назва — хамса.

АНШЛАГ (нім. Anschlag) — стан, коли в мистецькому закладі всі

квитки на дану виставу, концерт тощо продані; оголошення про це

розміщене біля каси.

АНШЛЮС (нім. AnschluB, букв. — приєднання) — політика загар-

бання Австрії Німеччиною; проводилась після Першої світової вій-

ни, особливо після встановлення у Німеччині в 1933 р. фашистської

диктатури.

АОРИСТ (грец. абркттое, букв. — неозначений) — дієслівна форма

давніх індоєвропейських мов, що виражала минулу дію без вказівки

на її тривалість.

АОРТА (грец. &ортл, від аєірш — підіймаю, подаю) — головна арте-

рія, що виходить із серця.

АПАНАЖ (франц. apanage — наділ) — земельне володіння, яке на-

давали у Франції (до 1832 р.) та деяких інших європейських монар-

хіях некоронованим членам королівської сім'ї.

АПАРАТ (від лат. apparatus — устаткування) — 1) Прилад, пристрій

(напр. телефонний а.). 2) Сукупність органів, що виконують певну

життєву функцію організму (напр. дихальний а.). 3) Сукупність уста-

нов, що обслуговують певну галузь управління, господарства (напр.

державний а.). 4) Сукупність працівників установи (організації), її

штат. 5) Примітки та інші допоміжні матеріали до наукової праці,

збірки творів (а. книги). 6) Метод, спосіб дослідження (математич-

ний а.).

АПАРТАМЕНТИ (від франц. appartement — квартира) — велике,

розкішне, приміщення, помешкання.

АПАРТЕЇД (мовою африкаанс apartheid — роздільне проживання) —

форма расової сегрегації і дискримінації певних національних і расо-

вих груп населення, яка полягає в обмеженні політичних, соціаль-

но-економічних і громадянських прав, територіальній ізоляції тощо.

АПАСІОНАТО (італ. appassionato, букв. — пристрасний) — при-

страсний, натхненний характер виконання музичного твору або йо-

го частини.

АПАТИТ (від грец. атгатр — помилкова думка) — мінерал фосфат

кальцію, переважно блакитного, зеленого або фіолетового кольору.

Сировина для виготовлення фосфатних добрив, а також фосфору та

його сполук.

АПАТІЯ (від грец. атгадєіа — нечутливість) — 1) Одне з основних

понять етики стоїцизму, що передбачає повне звільнення душі від

пристрастей. 2) Хворобливий стан, який характеризується байду-

жим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів

емоційних реакцій. 3) Переносно — цілковита байдужість.

47

АПАТРИДИ

АПАТРИДИ [від грец. йітатрк; (йпгйтрібоф — який не має вітчизни] —

особи, шо не мають громадянства жодної держави. Інша назва —

аполіди.

АПАШ (франц. apache) — 1) У Франції декласований елемент — ху-

ліган, бандит. 2) Чоловіча сорочка з відкритим коміром. 3) Назва

форми такого коміра.

АПЕКС (від лат. apex — верхівка) — точка небесної сфери, в напрямі

до якої рухається Сонячна система. Міститься в сузір'ї Геркулеса.

АПЕЛЯЦІЯ (від лат. appellatio — звернення) — 1) Оскарження

якої-небудь постанови до вищої інстанції, шо має право перегляну-

ти справу. 2) Одна з форм оскарження судового рішення шляхом

звернення до суду вищого рангу. 3) Звернення за підтримкою до

якої-небудь авторитетної інстанції (організації, окремих осіб), до

громадської думки.

АПЕЛЬ (від франц. арреї — виклик, заклик) — 1) військ, заст. Кава-

лерійський сигнал до збору. 2) У фехтуванні — удар правою витяг-

нутою ногою по землі, що означає початок атаки.

АПЕНДИКС (від лат. appendix — придаток) — 1) Червоподібний

відросток сліпої кишки. 2) Рукавоподібний паросток, яким кінча-

ється знизу дирижабль або аеростат.

АПЕНДИЦИТ [від лат. appendix (appendicis) — придаток] — запа-

лення апендикса.

АПЕРИТИВ (франц. aperitif) — неміцний горілчаний напій, що по-

дається перед частуванням для збудження апетиту.

АПЕРКОТ (англ. upper-cut, від upper — верхній, найвищий і cut —

удар) — у боксі удар знизу в тулуб чи підборіддя.

АПЕРТУРА (від лат. apertura — отвір) — 1) Отвір оптичної системи,

визначуваний розмірами лінз або діафрагм. 2) Кутова а. — кут

між крайніми променями пучка світла чи радіоактивного проміння,

що входить у прилад. 3) Числова а. — добуток показника залом-

лення середовища на синус половини апертурного кута.

АПІЛАК (від лат. apis — бджола і lac — молоко) — біогенний лікар-

ський препарат, який являє собою висушене маточне молоко

бджіл. Застосовують при гіпотрофії і відсутності апетиту у малень-

ких дітей.

АПІС (грец. 'Amq, з єгип. Хапі) — у Стародавньому Єгипті священ-

ний бик, якого шанували як земне втілення бога Пта.

АПЛІКАТУРА (італ. applicatura, від лат. арріісо — прикладаю) — по-

рядок чергування й спосіб розташування пальців під час гри на му-

зичних інструментах.

АПЛІКАЦІЯ (від лат. applicatio — прикладання) — 1) Орнамент або

художнє зображення, виконані накладанням (нашиванням) на па-

пір (тканину) різноколірних шматочків паперу чи матерії. 2) Фізіо-

терапевтична процедура, яка полягає в накладанні на запалене місце

лікувальних грязей, парафіну тощо.

48

АПОЛОГЕТ

АПЛІКЕ (франц. applique, від лат. applicatus — прикладений) —

1) Накладне срібло. 2) Металеві вироби, вкриті тонким шаром

срібла.

АПЛОДИСМЕНТИ (франц. applaudissements) — оплески на знак

схвалення або привітання.

АГОІбМБ (франц. aplomb, букв. — рівновага, вертикаль) — 1) Над-

мірна, підкреслена у поведінці, мові самовпевненість. 2) У тан-

цях _ стійкість, додержання вертикальної лінії (від голови до

ніг).

АПНбЕ (від грец. airvooq — бездиханний) — тимчасова затримка

дихальних рухів, зумовлена збідненням крові на вуглекислий газ.

АПО... (грец. йтго...) — префікс, що означає віддалення, відокрем-

лення, завершення, заперечення, припинення, перетворення,

напр. апогей.

АПОГЕЙ (від апо... і ...гей) — 1) Найвідцаленіша від Землі точка ор-

біти Місяця або штучного супутника Землі. 2) Переносно — найви-

щий ступінь розвитку, найбільше піднесення, розквіт.

АПОДЕЙКТИКА (від грец. атгобеїипибі; — переконливий) — понят-

тя давньогрецької філософії для визначення абсолютно вірогідного

знання.

АПОДИКТЙЧНІСТЬ (від грец. ІітгобЕІкгшбд — переконливий) —

абсолютна вірогідність.

АПОКАЛІПСИС (від грец. йтгоиаХифк; — розкриття, одкровення) —

частина Біблії, одна з книг "Нового заповіту" (68—69 pp. н. е.), що

містить пророцтва про "кінець світу".

АПОКОПА (від грец. імокотщ — відсікання) — І) Відпадання од-

ного або кількох звуків у кінці слова (напр., "мо" замість "може").

2) Утворення нових слів шляхом скорочення.

АПОКРИФИ (від грец. снгбирофоі; — таємничий, захований) — 1) Ре-

лігійні твори, які не визнавалися церквою канонічними й заборо-

нялися. 2) Твори сумнівної історичної вірогідності, часом писані як

свідома містифікація. 3) Твори невідомого походження, безпідстав-

но приписувані якомусь авторові.

АПОКРИФІЧНИЙ (від апокрифи) — 1) Який містить апокрифи.

2) Фальшивий, несправжній, невірогідний, малоймовірний.

АПОЛІТИЗМ (від а... і грец. тгоХт0ц6<; — участь у державних чи

громадських справах) — байдуже (часто удавано) ставлення до по-

літики, ухиляння від участі в політичному житті.

АПОЛЛОН (лат. Apollo, з грец. 'АтгоХХшу) — 1) У давньогрецькій і

давньоримській міфології бог Сонця, мудрості, покровитель мис-

тецтв. Див. також Феб. 2) Переносно — чоловік, юнак гарної стату-

ри, красень. 3) астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4) Ден-

ний великий метелик родини парусникових.

АПОЛОГЕТ (грец. атгоХоуртпІ;, від ЛтгоХоуєоцаІ — захищаю) — захис-

ник тих чи інших учень, теорій, течій.

49

АПОПЛЕКСІЯ

АПОПЛЕКСІЯ (грец. атпжЛп&ог, від аІготгАпттш — вражаю, приголо-

мшую) — тяжкий хворобливий стан, що настає внаслідок кровови-

лив); в головний мозок.

АПОРТ (франц. apporte, від apporter — приносити) — команда,

якою спонукають собаку щось принести.

АПОСТИЛЬ (англ. apostil) — спеціальний штамп апостиляції, який

засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток. А. не потребує

легалізації.

АПОСТИЛЯЩЯ (від англ. apostillation) — найвищий ступінь за-

свідчення документів, який визнається у всіх країнах, що підписали

Гаагську конвенцію (1961 p.).

АПОСТРОФ (грец. шгбсттросрсх;, букв. — відвернений, звернений на

бік) — знак у вигляді коми, який ставиться вгорі після приголосно-

го перед йотованим для позначення твердої вимови приголосного

(напр.: бур'ян, в'юн, к'ят, м'яч); після префіксів та. першої частини

складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (напр.:

від'їзд, об'єм, роз'юшити; дит'ясла, ін'єкція, кон'юнктура, пів'яблу-

ка); замість пропущеної голосної (напр., Жанна д'Арк замість де

Арк). г

АПОФЕМА (від грец. атготі9пд' — відкладаю вбік) — 1) Перпендику-

ляр, опущений з центра будь-якого правильного багатокутника на

будь-яку з його сторін. 2) Висота будь-якої бічної грані правильної

повної або зрізаної піраміди.

АПОФЕОЗ (від грец. ажодєшспс, — обожнювання) — 1) Прославлян-

ня, звеличення особи, події, явища. 2) Заключна урочиста масова

сцена вистави чи святкової концертної програми. 3) Урочисте завер-

шення події.

АПОФІЗ (від грец. согбфисти; — наріст, відросток) — 1) анат. Кінце-

ва частина трубчастих кісток; відросток, виступ кістки. 2) бот. Ви-

ріст при основі коробочки деяких мохів; ромбічна площинка над

потовщеним кінцем сім'яної луски соснової шишки. 3) геол. Жило-

подібне відгалуження магматичного тіла в сусідні гірські породи.

АППЕРЦЕПЦІЯ (від лат. ad — до і perceptio — сприймаю) — влас-

тивість психіки людини, що полягає у залежності сприймання пред-

метів та явищ навколишнього середовища від попереднього до-

свіду.

АПРАКСІЯ (від грец. атгра&а — бездіяльність) — порушення здат-

ності виконувати доцільні звичні дії і рухи, яке виникає внаслідок

ураження певних ділянок кори головного мозку.

АПРЕТУРА (нім. Appretur, від франц. appreter — обробляти) —

1) Сукупність операцій над тканинами (пряжею) для надання їм по-

трібних властивостей. 2) Розчин для обробки шкіряних виробів.

АПРІОРІ (лат. a priori, букв. — з попереднього) — 1) Незалежно від

досвіду. Знання а. — сума знань, нібито наявних у свідомості

незалежно від досвіду. 2) Переносно — без перевірки, наперед.

50

АРАУКАРІЯ

АПРІОРНИЙ (від апріорі) — який не грунтується на досвіді, пере-

дує йому.

АПРОБАЛЬНИЙ (від лат. approbatio — схвалення) — який отримав

підтримку або санкцію авторитета (2).

АПРОБУВАННЯ, АПРОБАЦІЯ (від лат. approbatio — схвалення,

визнання) — 1) Затвердження, схвалення. 2) Метод оцінки посівів,

породності худоби тощо на основі обстеження.

АПРОКСИМАЦІЯ (від лат. approximatio — зближення) — наближе-

не вираження одних математичних об'єктів іншими, напр., кривих

ліній — ламаними, ірраціональних чисел — раціональними.

АПРОПРІАЦІЯ (від лат. appropriatio — привласнення) — привлас-

нення, заволодіння; пристосування чого-небудь.

АПРОШІ (від франц. approche — підступ) — 1) військ, заст. Змієпо-

дібні й зиґзаґоподібні земляні рови, що їх прокладали для безпеч-

ного несподіваного наближення до стін фортеці перед її штурмом.