2) Переносно — про надзвичайно добру людину, втілення всіх чес-

нот.

АНГІДРИДИ (від ан... і грец. C5wp — вода) — хімічні сполуки, що

містять кисень і утворюють з водою кислоту, напр.: фосфорний а.,

сірчаний а. Застосовують як осушники і в органічних синтезах.

АНГІДРИТ (від ан... і грец. ибсор — вода) — мінерал класу сульфатів,

безводний сульфат кальцію, білого, сіруватого або блакитного ко-

льору. Використовують для виробництва в'яжучих матеріалів, а та-

кож як декоративний камінь.

АНГІНА (лат. angina, від ango — стискаю, душу) — гостре інфекцій-

не захворювання переважно з ураженням піднебінних мигдаликів.

Збудниками є здебільшого стрептококи, стафілококи. Інша назва —

гострий тонзиліт.

АНГІО... (від грец. аууєїоу — судина) — у складних словах вказує на

відношення до судинної системи, напр.: ангіоспазм, ангіохірургія.

АНГІОМА (від ангіо... і ...ома) — доброякісна пухлина, що розвива-

ється з кровоносних і лімфатичних судин.

38

АНЕМІЯ

АНГІОСПАЗМ (від ангіо... і спазм) — раптове звуження дрібних ар-

терій та капілярів, внаслідок чого порушується кровопостачання

тканини чи органа.

АНГСТРЕМ — одиниця довжини; позначається А. 1 А. дорівнює

10~'°м. Застосовують в оптиці та в атомній і ядерній фізиці. Від

прізвища шведського фізика А.-Й. Ангстрема (1814—74).

АНДАНТЕ (італ. andante, букв. — крокуючий) — муз. спокійний

темп, швидший за адажіо, але помірніший за андантино й модера-

то; п'єса або частина її, написана в характері А.

АНДАНТИНО (італ. andantino) — муз. темп, швидший за анданте,

але помірніший за модерато; п'єса або частина її, написана в харак-

тері А.

АНДЕРЛАЇНГ (від англ. underlay — підмощувати, підпирати) —

цінний папір, який лежить в основі опціону і дає право на купівлю-

продаж у відповідності з умовами опціонного контракту.

...АНДРІЯ (від грец. Аубрєїос — чоловічий) — у складних словах

вказує на їхнє відношення до чоловіка або до чоловічої статі, напр.

протерандрія.

АНДРО... [від грец. dvf\p (av5po<;) — чоловік] — у складних словах

вказує на їхнє відношення до чоловіка або чоловічої статі, напр.:

андрогінія, андрофобія.

АНДРОГЕНИ (від андро... і ...ген) — група чоловічих статевих гор-

монів, які стимулюють розвиток вторинних чоловічих статевих

ознак у тварин і людини (тестостерон тощо).

АНДРОМЕДА (грец. 'Аубродєбті) — 1) У давньогрецькій міфології

дочка царя Ефіопії Кефея, принесена в жертву морському страхо-

виськові й врятована Персеєм. 2) Рід вічнозелених чагарників роди-

ни вересових. Поширені в лісовій і тундровій зонах. Інша назва —

к р е м е н а. 3) Сузір'я Північної півкулі неба; в його складі Велика

туманність А. — одна з найближчих до Землі галактик.

АНДРОФОБІЯ (від андро... і ...фобія) — чоловіконенависництво.

АНДРОЦЕЙ (від андро... і грец. оіиіа — житло, оселя) — сукупність

тичинок квітки.

АНЕВРИЗМА (від грец. ауєириаца — розширення) — обмежене роз-

ширення просвіту артерії.

АНЕКДОТ (франц. anecdote, від грец. ачінЬотос, — неопублікова-

ний, невідомий) — 1) В античній літературі старий твір, що свого

часу не був відомий. 2) Коротка, здебільшого сатирична або жартів-

лива, розповідь про якусь подію, випадок, часто вигаданий.

АНЕКСІЯ (лат. аппехіо) — насильницьке приєднання, загарбання

однією державою території, яка належить іншій державі або народу.

АНЕМІЯ (грец. avaijaia — безкрів'я) — група захворювань, які харак-

теризуються зменшенням вмісту гемоглобіну в еритроцитах, кількос-

ті еритроцитів, а також загальної маси крові в організмі. Інша назва —

н е д о к р і в' я.

39

АНЕМО...

AHEMO... (від фец. ЙУЄМОІ; — вітер) — у складних словах відповідає

поняттю "вітер", напр. анемометр.

АНЕМОМЕТР (від анемо... і ...метр) — прилад для вимірювання

швидкості вітру і газових потоків.

АНЕМОФІЛІЯ (від анемо... і ...філія) — пристосованість рослин до

запилення за допомогою вітру.

АНЕМОХОРІЯ (від анемо... і ...хорія) — поширення плодів, насіння

та інших зачатків рослин вітром.

АНЕНЦЕФАЛІЯ (від ан... і грец. єуи^сраХсх; — головний мозок) —

зменшення або повна відсутність головного мозку у плода внас-

лідок аномалії розвитку.

АНЕРОЗЇЯ [від ан... і фец. є'ршс; (єрсотсф — кохання] — відсутність

статевого потягу.

АНЕРОЇД (від а... і грец. угірбі; — вода, тобто який діє без допомоги

рідини) — барометр, який реагує на зміни тиску деформацією мета-

левої коробки.

АНЕСТЕЗІЯ (від грец. avaw^aia — нечутливість) — 1) Часткова

або повна втрата чутливості. 2) Введення лікарських речовин

для повного або місцевого знеболювання при хірургічних опера-

ціях.

АНІГІЛЯЦІЯ (від лат. ad — до і nihil — ніщо) — взаємодія елемен-

тарних частинок і античастинок, внаслідок якої вони перетворюю-

ться на інші частинки. Напр., внаслідок взаємодії електрона з пози-

троном можуть утворитися два фотони.

АНІЗОГАМІЯ (від фец. ЙУШСХ; — неоднаковий і ...гамія) — тип ста-

тевого процесу, при якому зливаються статеві клітини (гамети), різ-

ні за розміром, формою й поведінкою.

АНІЗОТРОПІЯ (від фец. &\naoq — неоднаковий і ...тропія) — І) Не-

однаковість фізичних властивостей (механічних, оптичних, елект-

ричних тощо) речовини або тіла в різних напрямах. 2) Властивість

різних органів тієї самої рослини набувати різних положень при од-

наковому впливі факторів зовнішнього середовища.

АНІЛІН (португ. anil — індиго, з араб, ан-ніл, аль-ніл, від санскр.

ніла — блакитний, нілі — індиго) — органічна сполука; безбарвна

отруйна рідина. Застосовують для одержання анілінових барвників,

фармацевтичних препаратів, вибухових речовин, проявників для

фотографії тощо.

АНІМАЛІСТ (франц. animalier) — художник або скульптор, який

зображує тварин.

АНІМАТИЗМ (від лат. animatus — одухотворений) — віра в безосо-

бову одухотвореність усіх предметів і явищ навколишнього світу.

Характерна риса первісних релігій.

АНІМАЦІЯ (лат. animatio — одухотвореність, від animo — ожив-

ляю) — метод створення серії знімків, малюнків, кольорових плям,

ляльок або силуетів у окремих фазах руху, за допомогою якого під

40

АНОМАЛІЯ

час показу їх на екрані виникає ілюзія руху, ефект оживлення персо-

нажів. Інша назва — мультиплікація.

АНІМІЗМ (від лат. anima, animus — душа, дух) — віра в існування

душ і духів, що нібито управляють усім матеріальним світом.

АНІбНИ (від грец. aviwv — висхідний) — негативно заряджені іони,

що рухаються під час електролізу до анода.

АНКЕР (нім. Anker, від лат. апсога — якір) — 1) Частина годинни-

кового механізму — вилка, з'єднана з маятником чи балансиром, яка

періодично перериває обертання зубчастого колеса, через що хід

годинника стає рівномірним. 2) Деталь для скріплення частин ма-

шин. 3) Сталева пов'язь, яку закладають у кам'яні стіни.

АНКЕТА (від франц. enquete) — 1) Опитувальний аркуш із перелі-

ком питань для виконання економічних, соціологічних та інших

обстежень. 2) Листок з обліку кадрів, який заповнюється при при-

йнятті на роботу.

АНКІЛОЗ (від грец. ауюХос, — кривий) — цілковита нерухомість су-

глоба.

АНКЛАВ (франц. enclave, від лат. inclavo — зачиняю на ключ) —

територія або частина території держави, повністю оточена терито-

рією іншої держави (напр., Республіка Сан-Марино на території

Італії). Якщо А. має морський берег, то його називають н а п і в а н-

к л а в о м.

АННАЛИ (лат. annales, від annus — рік) — 1) Записи по роках най-

важливіших подій у Стародавньому Римі й деяких країнах Західної

Європи за середніх віків. На Русі А. відповідали літописи. 2) Пере-

носно — занесений (записаний) в а. історії — про па-

м'ятну історичну подію.

АННАЛІСТИ (від лат. annalis — річний) — перші давньоримські іс-

торики, які описували події у хронологічній послідовності — за ро-

ками (звідси й назва); літописці.

АННІБАЛОВА клятва — вираз, що означає непохитку рішучість

битися до останнього. Від імені карфагенського полководця Ган-

нібала (Аннібала; 247 або 246 — 183 pp. до н. е.), який поклявся не

припиняти боротьби проти Риму до кінця свого життя.

АНОД (від грец. uvoSoq — шлях угору) — позитивний полюс джерела

електричного струму або електрод приладу, з'єднаний з позитивним

полюсом джерела струму. Протилежне — катод.

АНОДУВАННЯ (від анод) — утворення способом електролізу захис-

ної оксидної плівки на поверхні металевих виробів, щоб захистити

матеріал від корозії.

АНОКСІЯ (від ан...і лат. oxygenium — кисень) — недостатність кис-

ню в окремих органах, тканинах або організмі, кисневе голодування.

АНОМАЛІЯ (грец. uvtonaXioc — нерівність, відхилення) — непра-

вильність, відхилення від загальної закономірності; ненормаль-

ність.

41

АНОНІМ

АНОНІМ (від грец. avwvujjo? — безіменний) — 1) Автор твору,

листа, який свідомо приховує ім'я. 2) Твір без зазначення імені ав-

тора. ,

АНОНІМНИЙ (від анонім) — без прізвища автора, без підпису;

а-не акціонерне товариство — акціонерне товариство з

акціями на пред'явника.

АНОНС (від франц. аппопсе — об'ява) — попереднє оголошення

про наступні театральні вистави, концерти, кінофільми тощо.

АНОСМІЯ (від ан... і грец. 6ацг\ — запах) — нездатність сприймати

або розрізняти запахи; відсутність нюху.

АНОТАЦІЯ (лат. annotatio — зауваження, помітка, від annoto — по-

значаю) — коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, ру-

копису тощо.

АНСАМБЛЬ (франц. ensemble, букв. — разом) — 1) Узгодженість,

струнке ціле. 2) Художня узгодженість виконання (драматичного,

музичного і т. ін.). 3) Спільна участь кількох осіб у виконанні музи-

чного твору; одночасний спів кількох дійових осіб в опері (терцет,

квінтет). 4) Музичний твір для кількох виконавців (тріо, квартет).

5) Постійний художній колектив, що займається концертною діяль-

ністю. 6) Композиційне цілісна група споруд.

АНТАБЛЕМЕНТ (франц. entablement, від table — стіл, дошка) —

верхня частина споруди, що спирається на колони.

АНТАГОНІЗМ (від грец. аутауйуіаца — суперечка, боротьба) —

1) філософ. Суперечності, що характеризуються найгострішою бо-

ротьбою і непримиренністю тенденцій, сил, класів. 2) біол. Супере-

чність між живими організмами, що проявляється в боротьбі за існу-

вання.

АНТАГОНІСТИЧНИЙ (від антагонізм) — пройнятий антагоніз-

мом; непримиренно ворожий.

АНТАНТА (франц. Entente, букв. — згода) — блок2 Великої Британії,

Франції і царської Росії (Троїста згода), що склався в 1904—07 pp. на

противагу т. зв. Троїстому союзу (Німеччина, Австро-Угорщина,

Італія) в боротьбі за перерозподіл світу. Під час Першої світової

війни А. протистояла Німеччині та її союзникам.

АНТЕЙ (грец. 'Аутшод)— у давньогрецькій міфології герой, який був

непереможний в бою, поки торкався землі, адже його мати Гея (бо-

гиня Землі) давала йому велику силу. За міфом, Геракл відірвав А.

від землі і задушив у повітрі.

АНТЕНА (від лат. antenna — рея) — пристрій для випромінювання

або приймання радіохвиль.

АНТЕНАТАЛЬНИЙ (від лат. ante — до і natalis — який стосується

народження) — пов'язаний з внутрішньоутробним життям, до пе-

ріоду народження.

АНТИ... (грец. СУТІ...) — префікс, що означає протилежність, проти-

дію, ворожість, заміну, подібність, напр. антиген.

42

АНТИОКСИДАНТИ

АНТИБІОТИКИ (від анти... і грец. (Зіштіибс; — життєвий) — речови-

ни біологічного походження, які синтезуються мікроорганізмами і

пригнічують ріст бактерій та інших мікробів, а також вірусів і клітин.

Деякі А. здатні вбивати мікробів. А. застосовують у медицині й вете-

ринарії, а також у рослинництві для боротьби з бактеріальними хво-

робами рослин.

АНТИГЕН (від анти... і ген) — високомолекулярна колоїдна (див.

Колоїди) речовина, яка при введенні в організм людини або тварини

викликає утворення в ньому захисних речовин — антитіл.

АНТИДЕМПІНГОВЕ мито (від анти... і демпінг) — мито, яке

стягують за продаж експортованих товарів за цінами нижче світо-

вих або нижче внутрішніх цін держави-шпо/>те/ад.

АНТИДГУРЕТИЧНИЙ (від анти... і грец. 5юирг|тіи6(; — сечогін-

ний) — протисечогінний; а. гормон— гормон гіпофіза, шо затри-

мує сечовиділення. Інша назва — вазопресин.

АНТИДОТИ (франц. antidotes, від грец. avriSorov — протиотрута) —

протиотрути, препарати для лікування отруєнь.

АНТЙК (від лат. antiquus — стародавній) — твір або фрагмент анти-

чної скульптури (в оригіналі або зліпку).

АНТИКВА (від лат. antiquus — стародавній) — шрифт із заокругле-

ними контурами на відміну від готичного, який має кутасту форму.

АНТИКВАР (лат. antiquarius, від antiquus — старовинний) — зна-

вець або продавець старовинних речей, картин, книг.

АНТИКВАРНИЙ (від лат. antiquus — старовинний) — який стосу-

ється старовинних цінних предметів, належить до них.

АНТИКЛІНАЛЬ (від анти... і грец. иХКчо — нахиляю) — складка

верств гірських порід, опуклістю повернута вгору; в ядрі її заляга-

ють давні породи, на крилах — молодші. Протилежне — синк-

ліналь.

АНТИКОАГУЛЯНТ (від анти... і коагулянт) — речовина, що пере-

шкоджає згортанню крові.

АНТИЛОГЇЗМ (від анти... і ...логізм) — у логіці несумісність кате-

горичного силогізму із запереченням його висновків.

АНТИЛОПИ (франц. antilopes, від грец. av9aXwi|)) — група жуйних

парнокопитих тварин родини порожнисторогих. Поширені перева-

жно в Африці, Південній Азії. Перебувають під охороною.

АНТИМЕРИ (від анти... і ...мер) — симетричні частини тіла, поло-

ження яких відповідає дзеркальному відображенню одна одної

(напр., права і ліва рука й нога, очі тощо).

АНТИНОМІЯ (грец. avTivon(a) — суперечність між двома твер-

дженнями, що взаємно виключають одне одне, але однаково пере-

конливо доводяться логічно.

АНТИОКСИДАНТИ (від анти... і оксиди) — речовини, що запобіга-

ють окисненню органічних сполук, або уповільнюють його. До А. на-

лежать ароматичні аміни, феноли, нафтоли тошо.

43

АНТИПАТІЯ

АНТИПАТІЯ (від грец. ау-птга&єіа — огида) — почуття неприязні,

відрази до кого-, чого-небудь. Протилежне — симпатія.

АНТИПІРЕНИ (від анти... і грец. тгир — вогонь) — речовини або

суміші, що надають деревині, тканинам та іншим матеріалам вогне-

стійкості. До А. належать бура, рідке скло.

АНТИПІРЕТИКИ (від анти... і грец. тгирєтое — гарячка) — лікарські

жарознижувальні засоби.

АНТИПОДИ (грец. аутітгобєс) — 1) Мешканці діаметрально проти-

лежних пунктів земної кулі. 2) Клітини, розміщені в протилежному

пилковходові кінці зародкового мішка покритонасінних рослин.