2) Одношарова фанера.

ШПОНКА (польс. szponka, від нім. Span — тріска, скалка) — 1) Крі-

пильна деталь (металевий або дерев'яний брусок, металевий диск

тощо), що з'єднує окремі частини механізмів або будівельних кон-

струкцій. 2) Водонепроникна перепона (ущільнення) у конструкти-

вному шві гідротехнічних споруд.

ШПОРА (нім. Sporn) — 1) Острога; металева дужка із зубчастим або

гладеньким коліщатком посередині, що прикріплюється до чобіт

вершника; служить для управління конем. 2) Роговий загострений

вирост на ногах у деяких птахів, переважно самців; є знаряддям за-

хисту й нападу.

ШПРИЦ (нім. Spritze, від spritzen — бризкати) — 1) Прилад для

введення ліків під шкіру, в м'язи, вени тощо або для відсмоктуван-

ня рідини з порожнини. 2) Пристрій для нагнітання під тиском

рідини (мастила, клею тощо).

ШПРбТИ (від нім. Sprotten) — рід дрібних морських риб родини

оселедцевих, мають промислове значення.

ШПУНТ (нім. Spund) — 1) З'єднання конструктивних елементів

(найчастіше дощок, щитів, паль), коли виступ одного елемента вхо-

дить у відповідний йому паз другого елемента. 2) Інструмент (ста-

левий загострений стрижень), який застосовують скульптори для

первинної обробки каменю. 3) Спеціальний корок, яким закрива-

ють бочки з незбродженим вином.

ШПУР (нім. Spur) — 1) Вузький канал, який пробурюють у гірській

породі і наповнюють вибуховою речовиною під час вибухових ро-

біт. 2) Отвір у горнах шахтних печей, з якого випускають рідкі про-

дукти плавки.

ШРАПНЕЛЬ (англ. shrapnel) — 1) Артилерійський снаряд картеч-

ної дії, начинений кулями, який має дистанційний пристрій, що за-

безпечує розрив Ш. в заданій точці траєкторії. Застосовують для

ураження живих цілей. Від прізвища англійського винахідника

Г. Шрапнеля (1761—1842). 2) Кулі для такого снаряда.

657

ШРИФТ

ШРИФТ (нім. Schrift, від schreiben — писати) — 1) Накреслення,

написання літер. 2) Друкарський матеріал у вигляді літер, розділо-

вих, математичних та інших знаків, що його застосовують у друкар-

ському наборі.

ШТАБ (нім. Stab) — 1) Орган управління військами; особи, що вхо-

дять до складу цього органу, та місце його знаходження. 2) У широ-

кому розумінні — орган управління чим-небудь.

ШТАБЕЛЬ (від нім. Stapel — купа) — купа будівельних або інших

матеріалів, якій надано правильної геометричної форми.

ШТАМ (від нім. Stamm — рід, плем'я) — чиста культура мікроорга-

нізмів, виділена з якогось середовища або одержана в лабораторії у

процесі селекції.

ШТАМБ (від нім. Stamm — стовбур) — частина стовбура дерева від

кореня до першого розгалуження.

ШТАМП (від нім. Stampfe, з італ. stampa — печатка, друк) — 1) Го-

товий зразок, шаблон. 2) Інструмент, форма для виготовлення виро-

бів з різних матеріалів штампуванням. 3) Напис на кресленні, де за-

значено його назву, масштаб, виконавців тощо. 4) Відбиток штем-

пеля на документі. 5) Переносно — художній прийом або зворот мо-

ви, що багаторазово механічно повторюється без творчого осмис-

лення.

ШТАНГА (нім. Stange, букв. — стрижень, прут) — 1) Металевий

стрижень, шо є деталлю багатьох інструментів і механізмів. 2) Спор-

тивний снаряд у важкій атлетиці, що складається з металевого

стрижня та дисків для зміни ваги. 3) Брус футбольних, хокейних та

інших воріт.

ШТАНГЕНЦИРКУЛЬ (нім. Stangenzirkel, від Stange — стрижень і

Zirkel — циркуль) — 1) Інструмент, яким вимірюють внутрішні та

зовнішні лінійні розміри деталей машин, а також розмічають по-

верхні заготовок. 2) Інструмент, яким креслять кола великого діа-

метра (П9над 0,35 м).

ШТАНДАРТ (нім. Standarte) — 1) Прапор кавалерійських частин у

деяких арміях. 2) Прапор глави держави (імператора, короля, прези-

дента), що підіймається на час перебування його на військовому

судні (судновий ш.), у палаці (палацовий ш.) тощо.

ШТАТ (від нім. Staat — держава) — 1) Самоврядна територіальна

одиниця, складова частина ряду держав з федеративною формою

державного устрою (США, Бразилія, Мексика та ін,). 2) Постійний

склад працівників підприємства, установи чи організації.

ШТАТИВ (нім. Stativ, від лат. stativus — стоячий, нерухомий) — під-

ставка, на якій встановлюють і закріплюють кіно- і фотоапарати, гео-

дезичні, астрономічні, лабораторні прилади, хімічний посуд тощо.

ШТЕКЕР (нім. Stecker, від sleeken — втикати, всовувати) — різно-

вид штепселя з одним штирем.

ШТЕМПЕЛЬ (нім. Stempel) — 1) Інструмент з опуклим або заглиб-

леним зворотним зображенням малюнка чи напису. Служить для

658

ШТРИХ

неодноразового відтворення зображення (на папері, сургучі, металі

тощо). 2) Печатка, знак. 3) Те саме, що й пуансон (1, 2).

ШТЕПСЕЛЬ (нім. Stopsel, букв. — пробка, затичка) — електричний

пристрій для тимчасового приєднування до електричної мережі різ-

них апаратів.

ШТИЛЬ (гол. stil) — безвітря або дуже слабкий вітер (на морі, озері

і т. ін.).

ШТИФТ (нім. Stift) — кріпильна деталь (циліндричний або коніч-

ний металевий стрижень) — для нерухомого механічного з'єднання

окремих деталей.

ШТИХ (від нім. Stich — стібок) — одиниця виміру (2/3 см), при-

йнята в деяких країнах для визначення розміру взуття, напр., 42-й

номер взуття відповідає довжині устілки 28 см (2/3 х 42).

ШТИХЕЛЬ (нім. Stichel — різець) — інструмент (різець) для різьб-

лення на дереві або карбування на металі.

ШТЙХМАС (нім. Stichmap) — 1) Інструмент (сталевий стрижень з

кульковими кінцями), яким вимірюють внутрішні розміри деталей

машин. 2) Вимірювальна стрічка у взуттєвому виробництві.

ШТОК (нім. Stock, букв. — палиця) — 1) Циліндричний стрижень

поршневої машини, шо з'єднує поршень з повзуном. 2) Попере-

чний стрижень у верхній частині якоря. 3) Вторгнення магматич-

них порід (інтрузія) у верхні шари земної кори. 4) Рудне тіло округ-

лої або циліндричної форми.

ШТОЛЬНЯ (від нім. Stollen) — горизонтальна або трохи похила гір-

нича виробка з безпосереднім виходом на земну поверхню.

ШТбІТОР (нім. Stopper) — 1) Гвинтоподібний стрижень, яким від-

корковують пляшки. 2) Круте зниження літака (планера) по гвин-

товій траєкторії з одночасним самообертанням крила.

ШТОРМ (гол. storm) — тривалий дуже сильний вітер, що спричи-

нює значні руйнування на суші й велике хвилювання на морі.

ШТОРМТРАП (від гол. storm — шторм і trap — драбина) — мотузяна

драбина з дерев'яними східцями, яку спускають за борт судна, щоб

підняти людей з катерів і шлюпок або навпаки — висадити на них.

ШТОФ (нім. Stof) — 1) Старовинна одиниця виміру об'єму рідини,

що дорівнювала 1/8 або 1/10 відра. 2) Чотиригранна пляшка, що

вміщувала цю міру.

ШТРЕЙКБРЕХЕР (нім. Streikbrecher, від Streik — страйк і brechen —

ламати, зривати) — 1) Особа, яка не бере участі в страйку або завер-

бована підприємцем для заміни страйкарів. 2) Переносно — зрад-

ник спільних інтересів.

ШТРЕК (нім. Strecke) — горизонтальна гірнича виробка, що не ви-

ходить безпосередньо на земну поверхню.

ШТРИХ (нім. Strich — риска, лінія) — 1) Лінія, риска; основний,

найпростіший елемент техніки малюнка. 2) Спосіб добування звуку

на струнних смичкових музичних інструментах. 3) Переносно —

окрема подробиця, характерний момент чого-небудь.

659

ШТУНДЙЗМ

ШТУНДЙЗМ (від нім. Stunde, букв. — година) — течія в протес-

тантизмі, яка поширилася в Україні у 19 ст. під впливом німецьких

колоністів-баптистів, які влаштовували релігійні зібрання "години

молитви" (звідки назва).

ШТУРВАЛ (гол. stuurwiel, від stuur — стерно і wiel — колесо) — сте-

рнове колесо з держаками, поворотом якого керують рухом кораб-

ля, літака тощо.

ШТУРМ (нім. Sturm) — 1) Рішуча атака фортеці, укріпленого

опорного пункту, укріпленої позиції ворога спеціально підготовле-

ними військами. 2) Переносно — рішучі дії для досягнення чого-

небудь.

ШТУРМАН (від гол. stuurman — стерновий) — спеціаліст з водіння

кораблів, літаків; прокладає курс руху, визначає положення кораб-

ля, літака.

ШТУФ (нім. Stufe, букв. — ступінь, уступ) — зразок гірської породи

або мінералу, призначений для дослідження, колекції тошо.

ШТУЦЕР (нім. Stutzen — патрубок) — 1) Короткий патрубок з різь-

бою на кінцях, яким з'єднують між собою труби, приєднують їх до

резервуарів тощо. 2) Нарізна мисливська рушниця.

ШУНТ (від англ. shunt — відгалуження) — 1) Електричне або маг-

нітне відгалуження, яке вмикають паралельно до основного кола,

або відгалуження вимірювального приладу (напр. амперметра).