1) Урочистий офіційний акт за встановленим порядком (церемоніа-

лом). 2) Переносно — зовнішні умовності, манірність.

ЦЕРЕМбННИЙ (від церемонія) — 1) Який дотримується прийня-

того етикету, витончено ввічливий, манірний. 2) Який вимагає під-

вищеного вияву уваги до себе, бундючний.

ЦЕРЕРА [лат. Ceres (Cereris)] — 1) У давньоримській міфології боги-

ня землеробства; у давньогрецькій — Деметра. 2) Одна з малих пла-

нет.

ЦЕРІЙ (від лат. Ceres — Церера) — хімічний елемент, символ Се,

ат. н. 58; м'який метал сірого кольору, належить до лантаноїдів. За-

стосовують у металургії, для виготовлення дугових електродів, кре-

менців для запальничок тощо.

ЦЕРОПЛАСТИКА (від лат. сега — віск і пластика) — скульптура з

воску.

ЦЕСІЯ (від лат. cessio — поступка, передавання) — передоручення

своїх прав на що-небудь іншій особі, установі.

...ЦЕФАЛ, ...ЦЕФАЛІЯ (від грец. иєераЛІЇ — голова) — у складних

словах вказує на зв'язок з поняттям "голова", напр.: брахіцефал,

гідроцефалія.

ЦЕХ (нім. Zeche) — 1) В епоху феодалізму — об'єднання ремісників

міст (одного або близьких фахів); замкнута корпорація, що захища-

ла станові інтереси ремісників як дрібних виробників. 2) Основ-

ний виробничий підрозділ промислового підприємства (заводу,

фабрики). 3) Приміщення з устаткуванням для виконання певних

робіт.

642

циклон

ЦЕХІН (італ. zechino, від zecca — монетний двір) — старовинна ве-

неціанська золота монета (різновид золотого дуката), яку карбува-

ли з 1284 р. Була поширена і в інших європейських державах.

ЦЕЦЕ (мовою африкаанс tsetse, з мови банту) — рід кровосисних

комах родини справжніх мух. Поширені в тропічній і субтропічній

Африці. Переносники сонної хвороби, ряду інших тяжких захворю-

вань.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ (франц. civilisation, від лат. civilis — гідний, вихова-

ний) — 1) Будь-яка форма існування живих істот, наділених розу-

мом. 2) Історичні типи культур, локалізованих у часі й просторі (да-

вні Ц. Єгипту, Месопотамії, Індії тощо). 3) Рівень суспільного роз-

витку матеріальної і духовної культури. 4) Сучасна світова культура,

прогрес, освіта.

ЦИВІЛЬНИЙ (лат. civilis) — штатський, невійськовий, нецерков-

ний.

...ЦИД (від лат. caedo — вбиваю) — у складних словах відповідає

поняттю "знищення", напр. геноцид.

...ЦИДИ (від лат. caedo — вбиваю) — у складних словах відповідає

поняттю "знищувачі", напр.: гербіциди, інсектициди.

ЦИКАДИ (лат. cicadae) — родина комах ряду рівнокрилих хобот-

них. Деякі Ц. — шкідники рослин. Поширені на всіх материках,

крім Антарктиди.

ЦИКЛ (від грец. хихАод — круг, коло, круговерть) — 1) Сукупність

взаємопов'язаних явищ, процесів, що створюють закінчене коло

розвитку протягом якогось проміжку часу (напр. виробничий ц.).

2) Певна група наук (природничих, суспільних, технічних). 3) За-

кінчений ряд лекцій, концертів тощо, об'єднаних спільною темою.

4) Ряд художніх творів, об'єднаних спільністю тематики, персонажів

тощо (напр. ц. новел).

ЦИКЛАМЕН (грец. xuxXdinivo?) — рід багаторічних трав'янистих

рослин родини первоцвітах. Поширені переважно в горах Середзе-

мномор'я і Передньої Азії. Багато видів вирощують як декоративні.

Інша назва — альпійська фіалка.

ЦИКЛО... (від грец. хихАос — круг, коло) — у складних словах

відповідає поняттям "круг", "коло", напр.: циклогенез, циклот-

рон.

ЦИКЛОГРАФІЯ (від цикло... і ...графія) — метод вивчення рухів

людини шляхом фотографування світних позначок, закріплених на

рухомих частинах тіла.

ЦИКЛОЇДА (від грец. хихАоєІ5г|<; — колоподібний, круглий) — пло-

ска крива, що її описує довільна точка кола, яке котиться без ков-

зання по прямій.

ЦИЮІбН (від грец. xuxAoov — той, що обертається) — 1) Атмосфер-

ний вихор, шо характеризується зниженням тиску від периферії до

центра. З Ц. пов'язана хмарна погода з опадами. 2) Апарат для очи-

щення повітря або газу від завислих твердих частинок.

643

циклопи

ЦИКЛОПИ (грец. КйиХижєд — Круглоокі) — 1) У давньогрецькій

міфології велетні з одним оком на лобі. 2) Родина членистоногих

тварин ряду веслоногих ракоподібних.

ЦИКЛОПІЧНИЙ (від циклопи) — 1) Складений з кам'яних брил

без зв'язувального розчину (про будівлі, споруди). 2) Велетенський,

величезний.

ЦИКЛОТИМІЯ (від цикло... і грец. вицбд — дух, душа) — психічне

порушення, форма маніакально-депресивного психозу. Характеризу-

ється виникненням періодичних нападів пригнічення або збудження.

ЦИКЛОТРОН [від цикло... і (елек)трон\ — циклічний резонансний

прискорювач заряджених частинок з постійним магнітним полем і

постійною частотою прискорювального електричного поля. Засто-

совують для прискорення протонів, дейтеронів, альфа-частинок та

інших важких частинок до енергії в кілька десятків мільйонів елект-

рон-вольт.

ЦИКбРІЙ (лат. cichorium) — 1) Трав'яниста рослина родини скла-

дноцвітих. 2) Висушений корінь цієї рослини, який використову-

ється для приготування сурогату кави. Інша назва — Петрові

батоги.

ЦИКУТА (лат. cicuta) — багаторічна трав'яниста рослина родини

зонтичних, отруйна. Поширена переважно в Північній Америці.

Інша назва — в е х.

ЦИЛІНДР (грец. xuXivSpog, від xuXiv5to — катаю, кручу) — 1) матем.

Геометричне тіло, утворене обертанням прямокутника навколо од-

нієї з його сторін. 2) тех. Частина парової машини або двигуна вну-

трішнього згоряння у вигляді закритої металевої коробки, в якій

рухається поршень. 3) Високий твердий чоловічий капелюх цилінд-

ричної форми з невеликими твердими крисами.

ЦИМБАЛИ (польс. cimbaty, від грец. иицраХоу) — струнний музич-

ний інструмент, звук якого отримується шляхом биття паличками

або молоточками по струнах; використовується в оркестрах народ-

них інструментів.

ЦИНІЗМ (грец. ниушмбд, від иітиод — собачий) — зневажливе став-

лення до моральних цінностей, загальноприйнятих норм поведінки.

ЦИНІК (від грец. xuvixoe — собачий) — людина цинічної поведін-

ки, безсоромна людина.

ЦИНК (нім. Zink) — хімічний елемент, символ Zn, ат. н. ЗО; пласти-

чний блакитно-білий метал. Застосовують для покриття (цинку-

вання) виробів із заліза й сталі, виготовлення сплавів, у гальванічних

елементах тощо.

ЦИНКОГРАФІЯ (від цинк і ...графія) — 1) Спосіб виготовлення

друкарських форм для високого друку з штрихових і півтонових ма-

люнків. Інша назва — фотоцинкографія. 2) Підприємство

або цех, що виробляє цинкографічні кліше.

ЦИРК (від лат. circus — коло) — 1) У Стародавньому Римі — арена з

трибунами, де відбувалися кінні змагання, бої гладіаторів, виступа-

644

ЦИТАДЕЛЬ

ли акробати, еквілібристи, жонглери, коміки. 2) Кругла будівля з

ареною та амфітеатром для глядачів, де відбуваються циркові ви-

стави. 3) Вид мистецтва, в якому поєднуються акробатика, клоуна-

да, виступи дресированих тварин тошо. 4) Чашоподібна улоговина

на схилах гір; кратер на місячній поверхні.

ЦИРКОН (від перс, заргун — золотистий) — мінерал класу силіка-

тів, переважно жовтогарячого, жовтого, коричневого кольору. Ви-

користовують для одержання оксиду цирконію, гафнію, а прозорий

червоний різновид (гіацинт) — у ювелірній справі для прикрас.

ЦИРКОНІЙ (від циркон) — хімічний елемент, символ Zr, ат. н. 40;

сріблясто-білий метал. Застосовують як конструкційний матеріал у

ядерній енергетиці, в електровакуумних приладах тощо.

ЦИРКОРАМА (від лат. circus — коло і грец. ораца — вигляд, видо-

вище) — кінотеатр з панорамним екраном, що оточує залу для гля-

дачів.

ЦИРКУЛЬ (від лат. circulus — коло, круг) — 1) Креслярський і ви-

мірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють

лінії. 2) Інструмент, що ним розмічають металеві деталі. 3) Сузір'я

Південної півкулі неба.

ЦИРКУЛЯР (від лат. circularis — круговий) — письмове розпоря-

дження директивного характеру, що його надсилають підвідомчим

установам або підлеглим службовим особам.

ЦИРКУЛЯРНИЙ (лат. circularis) — 1) Який має форму диска, круга;

пов'язаний з рухом по колу; ц. д у ш — лікувальний душ, який об-

бризкує з усіх боків; ц-на пилка — пилка, у якої зубці розташо-

вані по обводу сталевого диска, що швидко обертається навколо

центра. 2) Який стосується циркуляра; ц-на нота — нота, звер-

нена одночасно до кількох держав.

ЦИРКУЛЯЦІЯ (лат. circulatio, від circulus — коло) — кругообіг,

круговий рух (напр., ц. крові в живому організмі).

ЦИРОЗ (від грец. иіррбд — жовтий) — розростання щільної сполуч-

ної тканини органа, яке викликає перебудову його структури. Най-

частіше буває ц. печінки — захворювання, що виникає внаслідок

запалень печінки, хронічного алкоголізму, порушень обміну речо-

вин, розладів кровообігу.

ЦИСТЕРНА (лат. cisterna — водосховище, водойма) — великий ре-

зервуар, а також вагон або автомобіль з резервуаром, в якому збе-

рігають або перевозять рідини.

ЦИСТИТ (від грец. ииотід — сечовий міхур) — запалення слизової

оболонки сечового міхура. Спричинюється бактеріями (кишковою

паличкою, стафілококом, стрептококом).

ЦИСТОСКОПІЯ (від грец. ищтд — сечовий міхур і ...скопія) — ме-

тод дослідження сечового міхура шляхом безпосереднього його

огляду за допомогою приладу цистоскопа.

ЦИТАДЕЛЬ (італ. cittadella, від cita — місто) — 1) Найукріпленіша

центральна частина фортеці, пристосована до самостійної оборони.

645

ЦИТАТА

2) Споруда фортечного типу в середині давніх міст. 3) Переносно —

опора, твердиня, оплот.

ЦИТАТА (нім. Zitat, від лат. cito — приводжу, проголошую) — до-

слівний уривок з якого-небудь тексту, художнього твору або чиїсь

слова, що наводяться на письмі чи усно.

...ЦИТИ (від грец. иитод — вмістище, оболонка, клітина) — у склад-

них словах відповідає поняттю "клітини", напр.: агранулоцити,

тромбоцити.

ЦИТО... (від грец. иитсх; — вмістище, оболонка, клітина) — у склад-

них словах вказує на зв'язок з поняттям "клітина", напр.: цитогене-

тика, цитоплазма.

ЦИТОДІАГНОСТИКА' (від цито... і діагностика) — метод роз-

пізнавання хворобливих процесів в організмі шляхом мікроскопіч-

ного дослідження клітинних елементів або вивчення будови окре-

мих клітин відповідних тканин.

ЦИТОДІАГНОСТИКА2 (від лат. cito — швидко, терміново і діагно-

стика) — термінова діагностика під час операції (звичайно гістоло-

гічна).

...ЦИТОЗ (від грец. кІЗтоІ; — вмістище, оболонка, клітина) — у склад-

них словах вказує на зв'язок з поняттям "клітина", напр. лейкоци-

тоз.

ЦИТОКШЕЗ (від цито... і ...кінез) — процес поділу тіла материнсь-

кої клітини з утворенням двох дочірніх клітин. Інші назви — цито-

томі я, клітинний поділ, плазмотомі я, цитоплаз-

мо т о м і я.

ЦИТОЛОГІЯ (від цито... і ...логія) — наука про будову, хімічний

склад, життєдіяльність клітин рослинних і тваринних організмів.

ЦИТОПЛАЗМА (від цито... і ...плазма) — складова частина кліти-

ни; поряд з ядром входить до складу протоплазми клітини.

ЦИТРА (нім. Zither, від грец. кІ9йра — кіфара) — струнний щипко-

вий музичний інструмент.

ЦИТРАТИ (від лат. citrus — лимонне дерево) — солі лимонної кис-

лоти.

ЦИТРИН (нім. Zitrin, від лат. citreus — лимонний) — мінерал, золо-

тистий або лимонно-жовтий різновид кристалів кварцу.

ЦИТРбН (італ. citrone, від лат. citrus — лимонне дерево) — вічнозе-

лена рослина роду цитрус родини рутових. Кущ або деревце. Розво-

дять у субтропічних країнах. З плодів виготовляють варення й цука-

ти.

ЦИТРУСОВІ (від лат. citrus — лимонне дерево) — субтропічні й

тропічні плодові дерева та кущі родини рутових (апельсин, лимон,

мандарин', цитрон та ін.). Плоди споживають свіжими і переробле-

ними; з квіток, листків, пагонів одержують ефірну олію.

ЦЙЦЕРО — друкарський шрифт, розмір якого дорівнює 12 пунк-

там; шрифтом такого розміру в 1467 р. вперше було надруковано

"Листи" Ціцерона (звідки й назва).

646

ЧАЙХАНА

ЦІАН (від грец. xuavog — синій) — безбарвний газ із запахом гіркого

мигдалю, складається з вуглецю й азоту; його похідні: ціанисто-

воднева кислота (синильна кислота) та її солі — ціанисті солі

(ціаніди), напр. ціанистий натрій. Ц. і всі його похідні дуже отруйні.

Застосовують ціанистий калій у гальванопластиці, добуванні золота

й срібла з руд.

ЦІАНОЗ (від грец. wavog — синій) — синювате забарвлення шкіри

й слизових оболонок внаслідок зменшення в крові кількості кисню.

Може виникати при деяких захворюваннях серця, легень, при отру-

єнні тощо. Інша назва — синюха.

ЦІАНУВАННЯ — 1) Добування золота й срібла з руд розчиненням

цих металів у слабких розчинах ціанистих солей калію, натрію то-

що. 2) Дифузійне насичення поверхневого шару сталевих виробів

вуглецем і азотом для підвищення твердості виробів, стійкості про-

ти спрацювання і втомлюваності. Інша назва — нітроцементація.

ЦІРЦЕЯ (лат. Сігсе, від грец. Кіржі) — 1) У давньогрецькій міфології

ншфа-чарівниця. 2) Переносно — жінка-чарівниця.

ЦОКОЛЬ (італ. zoccolo) — 1) Нижня частина постаменту, скульп-

тури, зовнішньої стіни будинку, яка розміщена безпосередньо на

фундаменті і трохи виступає. 2) Частина електронної або освітлю-

вальної лампи, яка загвинчується в патрон 2.

ЦУГЦВАНГ (нім. Zugzwang, від Zug — хід і Zwang — примус) — у

шахах таке розташування фігур, коли кожний черговий хід одного з

партнерів погіршує його позицію або веде до матеріальних втрат чи

навіть до програшу партії.

ЦУКАТИ (польс. cukaty, від італ. succade, з лат. sucus — сік) — зацу-

кровані фрукти або їхні шкірки.

ЦУНАМІ (япон.) — величезні хвилі, що виникають на поверхні

океану під час підводних землетрусів; спостерігаються головним чи-

ном біля берегів Тихого океану.

Ч

ЧАДРА (тур. cadir, букв. — намет) — легка накидка, що закриває

жінку з голови до ніг. її одягають жінки-мусульманки, коли вихо-

дять з дому.

ЧАЙНВбРД (англ. chain-word, від chain — ланцюг і word — слово) —

гра-задача, в якій потрібно заповнити літерами слів фігуру, що

складається з послідовно розміщених квадратів (клітин), причому

остання літера попереднього слова є початковою літерою наступно-

го і j. д.

ЧАЙХАНА (перс, чай-хане, від кит. ча — чай і перс, хане — при-

міщення, будинок) — чайна в країнах Середньої Азії, Іраку.

647

ЧАКбНА___________________________________________________

ЧАКОНА (ісп. chacona) — 1) Старовинний іспанський танець, який

супроводиться співом і грою на кастаньєтах. 2) Музична п'єса у

формі варіації на тему, яка повторюється в басовому голосі.

ЧАЛМА (тюрк.) — 1) Чоловічий головний убір у східних народів,

туго закручена навколо голови смуга матерії. 2) Жіночий головний

убір, що нагадує таку Ч.

ЧАРВАКА (санскр.) — атеїстична і матеріалістична школа в давній і

середньовічній індійській філософії. Інша назва — локаята.

ЧАРДАШ (угор. csardas, від csarda — шинок, корчма) — угорсь-

кий парний народний танець з чергуванням повільних і стрімких

рухів.

ЧАРЛЬСТОН (англ. Charleston) — побутовий танець імпровізацій-

ного характеру з швидкими рухами звернутих носками всередину

ніг. Від назви м. Чарлстон (США), де він виник.

ЧАРТЕР (англ. charter) — 1) Грамота, хартія. 2) Договір оренди мор-

ського^або повітряного перевезення вантажів.

ЧАРТИЗМ (англ. chartism) — масовий рух англійських робітників у

30-х роках 19 ст. Політичні вимоги чартистів викладені 1838 р. у пе-

тиції до парламенту, в т. зв. "Народній хартії" (звідки й назва).

ЧАРТИНГ (англ. charting, від chart — діаграма, схема) — складання

графіків, діаграм для аналізу ринку, прогнозування цін тощо.

ЧАТУРАНГА (санскр.) — староіндійська гра, попередниця шахів

для чотирьох гравців з фігурами чотирьох кольорів, що передавали

різні роди військ: колісниці, слони, кіннота й піхота.

ЧАУ-ЧАУ (від англ. chow-chow, із спотвореного англ. Chinese — ки-

тайський) — порода кімнатно-декоративних собак з довгою шерстю

і мордою, що нагадує ведмежу або левову, а також собака цієї поро-

ди.

ЧЕБУРЕК (від кримськотат.) — східна страва — великий пиріжок з

тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною.

ЧЕК (англ. check) — 1) Складений за встановленою формою доку-

мент, який містить письмове розпорядження власника рахунку (че-

кодавця) кредитній установі сплатити певну суму грошей чекодер-

жальникові. 2) Талон каси, що стверджує сплату певної суми за то-

вар або надання послуги.

ЧЕМПІОН (англ., франц. champion, від лат. сатріо — б'юся, борю-

ся) — 1) Спортсмен, спортивна команда, які вибороли першість;

переможець чемпіонату. 2) Тварина, яка дістала найвищий приз на

виставці, у змаганнях.

ЧЕМПІОНАТ (франц. championnat) — одна з форм змагань на пер-

шість для виявлення переможця — чемпіона (1).

ЧЕСУЧА (кит.) — цупка шовкова тканина, а також тканини з баво-

вняних нитрк в основі й штучного шовку в пітканні.

ЧИНКВЕЧЕНТО (італ. cinquecento, букв. — п'ятсот) — італійська

назва 16 ст., що її вживають історики культури для позначення пе-

ріоду найвищого розквіту італійського Відродження.

648

ШАМАН

ЧЙПСИ (англ. chips, від chip — луска, тріска) — хрусткі шматочки

підсмаженої картоплі, а також деяких інших овочів та фруктів.

ЧИЧЕРОНЕ [італ. cicerone, від лат. Cicero (Ciceronis) — ІДіцерон] —

гід, екскурсовод у країнах Західної Європи, переважно в Італії.

ЧУМ (мовою комі) — переносне житло у деяких народів Півночі,

конічне шатро, вкрите шкурами, корою тощо.

ШАБАШ (польс. szabas, від ідиш Schabbes — субота) — 1) В іудаїзмі

суботній відпочинок. 2) У середньовічних віруваннях нічне збігови-

сько відьом, чортів, чаклунів з диким розгулом.

ШАБЕР (нім. Schaber, від schaben — шкребти, скоблити) — інстру-

мент (загострений сталевий стрижень з держаком), призначений

для зіскоблювання тоненької стружки з поверхні металів (шабру-

вання).,

ШАБЛІ (франц. chablis) — сорт білого виноградного вина. Назва

походить від м. Шаблі у Франції.

ШАБЛОН (нім. Schablone, від франц. echantillon — зразок) — 1) Взі-

рець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють фор-

му готових виробів. 2) Пристрій (пластинка з заокругленням або зуб-

цями на кінці), яким перевіряють профіль складних виробів. 3) При-

стрій для надання конструктивному елементу (напр. карнизу бу-

динку) певної форми. 4) Креслення архітектурної або іншої деталі в

натуральну величину. 5) Переносно — штамп, банальність; те, що

сліпо наслідують.

ШАГРЕНЬ (франц. chagrin, від тур. ?agri — шкіра зі спини тварин) —

м'яка вичинена шкіра, виготовлена зі спинних частин шкір кіз,

овець, коней тощо. З Ш. виготовляють взуття, оббивку меблів то-

що. u

ШАЙБА (нім. Scheibe — кільце, диск) — 1) Металеве кільце або

пластинка з отвором, які закладають під гайку або головку болта.

2) Гумовий диск для гри в хокей.

ШАЙТАН (араб.) — у мусульманстві злий дух, сатана.

ШАЛАНДА (франц. chaiand, від грец. xe^«v5iov) — 1) Невелике,

звичайно несамохідне, судно баржевого типу. 2) Невелике вітриль-

не риболовне судно.

ШАЛЕ (франц. chalet) — 1) Невеликий селянський будинок у горах

Швейцарії. 2) У деяких країнах невеликий житловий будинок за

містом, дача.

ШАМАН (маньчжурське саман — несамовитий, від санскр. сьрама-

нас — жебрущий чернець, аскет) — в анімістичних релігіях жрець,

649

ШАМОТ

який під час ритуалу камлання ("спілкування з духами") доводить

себе до нестями і тоді духи промовляють його вустами.

ШАМОТ (франц. chamotte) — випалена глина, з якої виготовляють

вогнетривкі матеріали (напр. цеглу).

ШАМПАНСЬКЕ — ігристе виноградне вино. Назва походить від

французької провінції Шампань.

ШАМПІНЬЙОН (франц. champignon, від champ — поле) — рід

грибів родини агарикових. Поширені в усіх частинах світу, крім Ан-

тарктиди. Культурну форму Ш. звичайного вирощують у неосвітле-

них теплицях, їстівний гриб. Інша назва — печериця.

ШАМПУНЬ (англ. champoo, від гінді — давити, місити) — мильна

запашна рідина або крем (переважно для миття голови).

ШАМПУР (з вірм., груз.) — загострений металевий стрижень, на

який наколюють шматки м'яса, овочів, для приготування шашлику.

ШАНКЕР (франц. chancre — виразка) — виразка на місці проник-

нення збудника, головним чином на статевих органах', ш. твер-

дий— перший видимий вияв захворювання на сифіліс; ш. м ' я-

к й й — венеричне захворювання, спричинюване стрептобацилою

Феррарі — Петерсена.

ШАНС (від франц. chance — щасливий випадок) — умова, яка мо-

же забезпечити успіх чого-небудь, удачу; ймовірність здійснення

чогось.

ШАНСОН (франц. chanson) — 1) Французька пісня, переважно на-

родна, а також пісня в тому чи іншому характерному жанрі. 2) Су-

часна естрадна пісня з репертуару шансоньє.

ШАНСОНЕТКА (від франц. chansonnette — пісенька) — 1) Пісень-

ка грайливого, часом легковажного змісту. 2) Співачка, переважно

в кабаре, вар'єте тощо, що виконує такі пісні.

ШАНСОНЬЄ (франц. chansonnier) — у Франції естрадний співак,

який переважно виконує власні пісні.

ШАНТАЖ (франц. chantage — вимагання) — залякування погрозою

розголошення відомостей, які можуть скомпрометувати кого-не-

будь, з метою одержання якихось вигод; злочин, пов'язаний з таки-

ми діями.

ШАШТб (франц. chapiteau, букв. — ковпак, дах) — 1) Легка теат-

ральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з по-

крівлею з брезенту або подібного матеріалу. 2) Пересувний цирк, що

дає вистави у такій споруді.

ШАРАДА (франц. charade, від Прованс, charrado — базікання, бе-

сіда) — 1) Загадка, побудована на визначенні якогось слова за його

частинами, поданими описово або в сценках. 2) Переносно — щось

загадкове; хтось таємничий.

ШАРЖ (франц. charge, букв. — тягар) — 1) літературозн. Невели-

кий віршований твір, найчастіше чотиривірш, що висміює ту чи ін-

шу особу або явище. 2) мист. Різновид карикатури; сатиричне або

гумористичне зображення, де зберігається портретна подібність.

650

ШЕДЕВР

ШАРІАТ (від араб, шаріа — належний шлях) — система норм мусу-

льманського права, а також релігійно-обрядових настанов і правил,

що мають силу закону для мусульман.

ШАРНІР (франц. charniere) — рухоме з'єднання деталей механізму,

що допускає їх взаємні повороти або обертання.

ШАСІ (франц. chassis — основа, рама) — 1) Рама або основа різних

машин, механізмів і пристроїв. 2) У літальних апаратах — рамна

конструкція (з колесами, лижами або поплавками) для переміщу-

вання по поверхні під час зльоту і посадки.

ШАФРАН (араб, зафаран) — 1) Рід багаторічних трав'янистих рос-

лин родини півникових. Поширені переважно у Середземномор'ї.

Ш. п о с і в н й й, або культурний, вирощують як фарбувальну

й пряну рослину; використовують у народній медицині. Багато видів

декоративні. 2) Сорт солодких яблук.

ШАХ (перс. — володар, цар) — 1) Титул монарха в деяких східних

країнах. 2) У шахах напад якоїсь фігури на короля противника, що

створює загрозу мату 2.

ШАХИ (від перс, шах — володар, цар) — 1) Гра між двома против-

никами на дошці, поділеній на 64 поля, чорними і білими фігурами

та пішаками, які переміщаються за певними правилами. 2) Набір

фігур та пішаків для такої гри.

ШАХІНШАХ (перс., букв. — цар царів) — титул монарха в Ірані.

ШАХТА (нім. Schacht, від Schaft — стрижень, стовбур) — 1) Гірниче

підприємство, що видобуває корисні копалини підземним спосо-

бом; місце підземного видобування їх. 2) Вертикальна подовжена

порожнина в деяких спорудах і пристроях, напр. печах, ліфтах.

ШАШЛИК (з тюрк.) — страва із шматочків баранини (рідше ялови-

чини, свинини), нанизаних на шампур разом з цибулею та іншими

овочами і запечених над вогнем.

ШВАРТбВ (гол. zwaartouw — причальний канат) — трос (чи лан-

цюг), яким судно прив'язують до пристані або до іншого судна під

час стоянки.

ШВЕЛЕР (нім. Schweller) — сталева балка або стрижень з пере-

різом у формі широкої літери "п".

ШВЕРТБОТ (нім. Schwertboot, від Schwert — меч і Boot — шлюп-

ка) — вітрильна яхта зі швертом (висувним кілем).

ШЕВАЛЬЄ (франц. chevalier, букв. — вершник, лицар) — дворян-

ський титул у феодальній Франції.

ШЕВРО (від франц. chevreau — козеня) — шкіра хромового дуб-

лення, виготовлена зі шкур молодих кіз. З Ш. виробляють взут-

тя.

ШЕВРОН (франц. chevron — кроква) — 1) Нашивки з галуна у ви-

гляді гострого кута на рукаві форменого одягу. 2) Нагрудна нашив-

ка, що_ вказує на поранення в бою.

ШЕДЕВР (франц. chef-d'oeuvre, букв. — головна робота) — 1) В се-

редні віки у Західній Європі зразки виробів, які мали подавати ре-

651

ПІВДУЛА

місники, щоб здобути звання майстра. 2) Визначний, непереверше-

ний твір літератури, мистецтва тощо.

ШЕДУЛА (англ. schedule — опис, від лат. schedula — смужка папе-

ру) — в ряді країн (Англії, Італії та ін.) частки, на які поділяють усі

доходи залежно від їхніх джерел і кожна з яких оподатковується

окремо.,

ШЕЗЛОНГ (франц. chaise longue, букв. — довгий стілець) — легке

розсувне крісло, на якому можна відпочивати напівлежачи, перева-

жно на балконі, в саду тощо.

ШЕЙК (англ. shake, букв. — тремтіння) — сучасний побутовий пар-

ний танець англійського походження з різкими рухами плечима.

ШЕЙКЕР (англ. shaker, від shake — струшувати) — спеціальний по-

суд, для приготування коктейлів струшуванням.

ШЕЙПІНГ (від англ. body shaping — надання форми тілу) — систе-

ма вдосконалення, коригування жіночої фігури за допомогою фізич-

них вправ, дієти, масажу тощо, а також відповідний вид спорту.

ШЕЙХ (араб., букв. — старий) — 1) В арабських країнах (крім пів-

нічноафриканських) глава роду, сільський староста. 2) Представ-

ник вищого мусульманського духівництва, богослов і правозна-

вець.

ШЕЛАК (гол. schellak) — смола, яку виділяють молоді пагони де-

яких тропічних рослин внаслідок укусів цих пагонів т. зв. лаковими

червцями. Використовують для виготовлення лаків, фарб, патефон-

них платівок.

ШЕЛЬФ (англ. shelf, букв. — уступ) — мілководна прибережна час-

тина дна морів і океанів.

ШЕРБЕТ (тур. $erbet, від араб, шараб) — 1) Східний прохолодний

напій з фруктових соків з цукром. 2) Густа маса, виготовлена з фру-

ктів чи кави, шоколаду й цукру.

ШЕРИФ' (англ. sheriff, від англосакс, scir — графство і gerefa —

службовець, правитель) — у деяких буржуазних країнах виборна

(напр. у США) або призначувана королем (у Великій Британії) слу-

жбова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі су-

дові функції.

ШЕРИФ2 (від араб, шаріф — шляхетний) — у мусульманських кра-

їнах особа знатного походження, що нібито веде свій родовід від за-

сновника ісламу Мухаммеда.

ШЕРХЕБЕЛЬ (нім. Scharfhobel, від scharfen — загострювати і Но-

bel — струг) — столярний інструмент (рубанок із закругленим ле-

зом) для первинного (грубого) стругання деревини.

ШЕФ (франц. chef— голова, керівник) — 1) Загальна назва началь-

ника установи, підприємства, відділу тощо. 2) Особа, установа чи

організація, що допомагає іншим колективам у виробничій, культу-

рно-масовій та іншій роботі.

ШЙБЕР (від нім. Schieber — заслінка) — 1) Заслінка в димоходах

заводських печей і котельних установок, якою регулюють тягу.

652

ШИФР

2) Затулка (щит), якою відключають різні частини водозабірних

споруд від річки або одну від одної.

ШИЗОЇД (від грец. охі?со — розколюю, розсікаю, розділяю) — тип

особистості, що відзначається низкою характерних особливостей

(відлюдність, холодність, замкненість у собі тощо).

ШИЗОФРЕНІЯ (від грец. охі^ш — розсікаю, розділяю і tppnv — сер-

це, душа, розум) — хронічна хвороба зі змінами (деградацією) пси-

хіки людини. Характеризується страхами, мареннями, галюцинація-

ми, недоумством.

ШИЇЗМ (від араб, ши'а — група прибічників) — один з двох основ-

них (поряд з сунізмом) напрямів у ісламі, що визнає тільки Коран.

ШИК (франц. chic) — показна вишуканість у манерах одягатися,

триматися.

ШИЛІНГ (англ. shilling) — 1) Монета Великої Британії, 1/20 фунта

стерлінгів. 2) Грошова одиниця Австрії та деяких інших країн.

ШИМІ (англ. shimmy) — салонний бальний танець, поширений у

20-х роках 20 ст. Різновид фокстроти.

ШИНА (нім. Schiene) — 1) Гумовий або металевий обруч на ободах

коліс транспортних машин. 2) Порожнистий або суцільний метале-

вий струмопровід. 3) мед. Пристосування, яким забезпечують неру-

хомість ушкодженої або хворої частини тіла (здебільшого при пере-

ломі кінцівок).

ШИНГАРДИ (англ. shin-guards, від shin — гомілка і guard — за-

хист) — 1) Щитки, гнучкі пристосування з шкіри або брезенту з

набивкою всередині, які надягають у спортивних іграх на ноги,

щоб захиститися від можливих ударів. 2) У боксі' — спеціальні ру-

кавички без пальців, що на тренуваннях заміняють "боксерські

бинти". ^

ШИНЬЙОН (франц. chignon) — жіноча зачіска із зібраного на по-

тилиці чи маківці волосся (звичайно чужого); накладне волосся.

ШИРМА (нім. Schirm — заслона) — 1) Переносна перегородка зі

стулок, обтягнутих матерією, папером тощо. 2) Переносно — те, що

використовується як прикриття чогось, звичайно недоброго.

ШИФЕР (нім. Schiefer) — 1) Різновид глинистого сланцю, що лег-

ко розщеплюється на тонкі плитки. 2) Будівельний (переважно по-

крівельний) матеріал, переважно з такого сланцю.

ШИФОН (від франц. chiffon — ганчірка) — тонка м'яка бавовняна

або шовкова тканина для білизни, жіночого одягу.

ШИФР (франц. chiffre, букв. — цифра, від араб, сіфр — нуль) —

1) Сукупність умовних знаків (цифр, літер тощо), різними комбіна-

ціями яких замінюють фрази, слова, склади або окремі літери при

секретному листуванні. 2) Те саме, що й код, застосовуваний при

механізованій обробці даних на лічильно-перфораційних і елект-

ронно-обчислювальних машинах. 3) Умовне позначення місця

книг на бібліотечних полицях, документальних матеріалів в архівах

тощо. 4) Умовне позначення на конкурсних роботах.

653

ШИХТА_______________________________________________________

ШИХТА (від нім. Schicht — шар, прошарок) — 1) Суміш вихідних

матеріалів (руда, флюси, кокс, вугілля тощо), призначених для пере-

робки в металургійних, хімічних та інших агрегатах. 2) Кам'янову-

гільна Ш. — суміш різного вугілля для одержання коксу.

ШЇВА (санскр., букв. — прихильний, дружній) — бог-руйнівник і

водночас творець у трійці (трімурті) головних богів індуїстського

пантеону.

ШІВАЇЗМ — один з основних напрямків індуїзму, що склався на

ґрунті культу бога Шіви.

ШКАЛА (від лат. scalae — драбина) — 1) Деталь вимірювальних

приладів; відрізок прямої лінії або дуги кола, поділений на частини,

що відповідають певним значенням вимірюваної величини. 2) Сис-

тема чисел, якими вимірюють або оцінюють ту чи іншу величину

(напр. ш. твердості).

ШКАЛЮВАННЯ (англ. scaling — визначення масштабу, одиниці

виміру) — метод моделювання реальних процесів за допомогою чис-

лових систем.

ШКАНЦІ (гол. schans) — частина верхньої палуби між середньою

й задньою щоглами; Ш. на військових суднах — місце для пара-

дів.

ШКВАЛ (англ. squall) — раптовий різкий вітер з поривами змінних

напрямів, що найчастіше супроводжується грозою.

ШКІВ (гол. schijf) — колесо або коліщатко, до ободу якого прилягає

приводний канат або пас.

ШКІПЕР (гол. schipper, від schip — судно) — 1) Командир несамо-

хідного судна. 2) Особа, яка відає майном палубної частини війсь-

кового або великого торговельного судна. 3) заст. Командир вітри-

льного комерційного судна.

ШКОТ (гол. school) — снасть для керування вітрилом (натягування

нижнього його кута).

ШЛАГБАУМ (нім. Schlagbaum, від Schlag — удар і Baum — дерево)

— пристрій для припинення руху автомобільного та іншого транс-

порту через залізничний переїзд, на контрольно-пропускних пунк-

тах шляхів тощо.

ШЛАК (нім. Schlacke) — 1) Розплавлена після тверднення камене-

або склоподібна речовина (суміш флюсів, рудних концентратів то-

що), що утворюється під час металургійних плавильних процесів,

нагрівання й зварювання металів. 2) Зола кам'яного вугілля, яка

сплавилася в топці.

ШЛАКИ (від нім. Schlacke) — відходи фізіологічних процесів, що від-

буваються в організмі.

ШЛАМ (від нім. Schlamm — мул, твань) — 1) Порошкоподібна про-

міжна речовина металургійного виробництва, яка містить доміш-

ки благородних металів. 2) Подрібнена руда з цінними металами.

3) Малорозчинні сполуки або дрібні тверді частинки, що випадають

в осад при очищенні рідин.

654

ШОВІНІЗМ

ШЛАНГ (нім. Schlange, букв. — змія) — гнучкий рукав або труба,

якими переміщують рідини, гази та сипкі речовини.

ШЛЕЙФ (нім. Schleife, від schleifen — волочити) — 1) Сільськогос-

подарське знаряддя, призначене для вирівнювання, розпушування

грунту. 2) В ошатних жіночих сукнях — довгий задній край, що тяг-

неться по землі. Інша назва — т р е н. 3) Переносно — смуга, що за-

лишається від руху чого-небудь; слід, розголос.

ШЛІХТА (нім. Schlichte) — клейкий розчин (крохмаль, мило, гліце-

рин тощо), яким просочують основу тканини, щоб нитки стали міц-

нішими.

ШЛІЦ (нім. Schlitz, букв. — щілина) — 1) Поздовжній виступ або

западина (паз) на валах, що входить у відповідну западину (паз) або

виступ з'єднуваної з валом деталі. 2) Проріз під викрутку на голівці

гвинта, шурупа. 3) Розріз на спинці чи на боках верхнього одягу.

ШЛЮЗ (гол. sluis) — 1) Гідротехнічна споруда, за допомогою якої

судна або плоти переміщуються з однієї ділянки ріки чи каналу на

іншу з вищим чи нижчим рівнем води. 2) Гідротехнічна споруда, за

допомогою якої регулюють витрату та розподіл води або визначають

кількість витраченої води. 3) Широкий похилий жолоб для проми-

вання корисних копалин. 4) Герметична камера для виходу космо-

навтів з корабля у навколишній простір і повернення їх на корабель.

ШЛЮП (гол. sloep) — 1) Військовий вітрильний корабель проміж-

ного класу між корветом і бригом. 2) Морське однощоглове судно з

двома вітрилами (переважно — спортивне).

ШЛЮПКА (від гол. sloep) — гребний човен з міцним корпусом, що

кріпиться на борту корабля і спускається в разі потреби на воду.

ШЛЯГЕР (нім. Schlager) — модна, надзвичайно популярна в пев-

ний час пісенька, мелодія.

ШЛЯМБУР (нім. Schlagbohrer, від schlagen — бити і Bohrer — свер-

дло) — інструмент (сталева трубка із зазублинами на кінці), яким

пробивають отвори в кам'яних або бетонних частинах споруд.

ШМУЦТИТУЛ (нім. Schmutztitel, від Schmutz — бруд і Titel — заго-

ловок) — 1) Аркуш перед титульним (див. Титул) аркушем книги,

на якому подано короткий заголовок; Ш. захищає головний титул

від забруднення. 2) Окремий аркуш книги з винесеним на нього за-

головком наступного розділу або частини книги.

ШНАУЦЕРИ (нім. Schnauzer, від Schnauze — морда) — група порід

собак, що походять від мюнхенського собаки, а також собаки цих

порід.

ШНІЦЕЛЬ (нім. Schnitzel, від schnitzen — вирізати) — 1) Тонка від-

бивна котлета. 2) Велика рублена котлета.

ШОВІНІЗМ — крайній вияв націоналізму, проповідування націо-

нальної виключності одних народів і цькування інших, розпалю-

вання ворожнечі між народами і країнами. Назва походить від імені

солдата наполеонівської армії Шовена, фанатично відданого Напо-

леону І й ідеї винятковості французької нації.

655

шок

ШОК (франц. choc, букв. — поштовх, удар) — 1) Тяжкий розлад

життєво важливих функцій організму, викликаний порушенням нер-

вово-рефлекторної діяльності внаслідок фізичної травми, стресу.

2) Переносно — стан крайньої розгубленості, пригніченості.

ІІІбШНГ (від англ. shopping — купівля) — спеціально спланований

процес ^здійснення купівлі.

ШОСЕ (франц. chaussge) — автомобільна дорога з твердим покрит-

тям — бетонним, асфальтовим тощо.

ШОУ (англ. show) — 1) Вистава розважально-естрадного жанру; те-

атралізований показ. 2) Переносно — що-небудь, розраховане на

шумний зовнішній ефект, розголос.

ШОУ-БЇЗНЕС (від англ. show business) — сфера діяльності, пов'яза-

на з проведенням на комерційній основі естрадних концертів, кон-

курсів краси тощо; джерело доходів його організаторів.

ШОУЇНГ (англ. showing, від show — виставляти, демонструвати) —

термін рекламного бізнесу, який означає ступінь охоплення даної

місцевості, населеного пункту, автотраси тощо засобами реклами на

щитах, панелях, плакатах.

ШПАНГОУТИ (гол. spanhout, від spant — ребро і hout — дерево) —

поперечні в'язи (ребра) бортового перекриття, до яких кріплять об-

шивку судна, літака тощо.

ШПАТ (HIM. Spat) — назва ряду мінералів, що мають здатність роз-

колюватися на шматки правильної форми (напр.: вапняковий ш.,

плавиковий ш.); польові ш. — група найпоширеніших породо-

твірних мінералів — алюмосилікатів натрію, калію, кальцію тощо.

Використовують у керамічному виробництві, фарфоровій, склороб-

ній, цементній промисловості.

ШПАТЕЛЬ (нім. Spatel — лопатка, від грец. атгАЗл — широкий кли-

нок) — 1) Інструмент (лопатка або загострений стрижень), яким

змішують і розтирають фарби, замазують, зарівнюють щілини та за-

глиблення тістоподібною масою. 2) Медичний інструмент, що має

форму лопатки; застосовують в оториноларингології, стоматології

тощо.

ШПАЦІЯ (від лат. spatium — простір, проміжок, відстань) — 1) Дру-

карський матеріал (металева пластинка), яким заповнюють при на-

борі проміжки між словами й літерами. 2) Проміжок між боками на-

кривки в корінці книги. 3) Віддаль між двома шпангоутами на судні.

ШПИНДЕЛЬ (нім. Spindel, букв. — веретено) — 1) Вал металоріз-

них та деревообробних верстатів, з'єднаний з приводом, в якому є

пристрої для закріплення заготовок або різального інструмента.

2) Вал або вісь деяких машин та механізмів. 3) Веретено в прядиль-

ній машині. 4) Вертикальна вісь, на верхньому кінці якої закріпле-

ний барабан суднового шпиля.

ШПІНЕЛЬ (нім. Spinell) — мінерал класу оксидів і гідрооксидів чер-

воного, синього, зеленого кольору. Прозорі, гарно забарвлені різ-

новиди — дорогоцінне каміння.

656

ШРАПНЕЛЬ

ШПІЦИ (від нім. spitz — гострий) — група порід кімнатних собак з

густою пухнастою шерстю і вузькою мордою , а також собаки цих

порід.

ШПІЦРУТЕН (нім. Spieprute, від Spiep — піка, спис і Rute — різка,

лозина) — довгі, гнучкі лозини, палиці, якими солдати били засу-

джених, що їх проганяли крізь стрій.

ШПЛІНТ (нім. Splint) — кріпильна деталь (прутик або шматок дро-

ту), що з'єднує з валом дрібні деталі та запобігає самовідгвинчуван-

ню гайок.

ШПОН (від нім. Span — тріска, скалка) — 1) Пробільний матеріал у

вигляді тонкої металевої пластинки, тоншої за шрифт; уживається

переважно для вставки між рядками набору, щоб збільшити про-

міжок між двома рядками в книзі та іншій друкованій продукції.