2) Анат. Осьовий (становить поздовжню вісь тіла) скелет хордових

тваринні людини.

ХОРЕЙ (грец. хорєїод, від хорєіа — танець) — віршовий розмір; дво-

складова стопа з наголосом на першому складі.

ХОРЕОГРАФІЯ (від грец. хорєіа — танець і ...графія) — 1) Мистецт-

во створення танців і танцювальних вистав. 2) Запис рухів танцю за

допомогою системи умовних знаків. 3) Весь обсяг компонентів, що

складають балет або танець.

ХОРЕЯ (від грец. хорєіа — танець) — захворювання нервової систе-

ми людини, що характеризується мимовільним сіпанням, гримаса-

ми, причмокуванням, некоординованими рухами. Інша назва —

хвороба святого Вітта.

ХОРИ (від грец. хород — хор) — відкрита галерея, балкон у верхній

частині церкви, зали (спочатку — місце для хору і музикантів).

...ХОРІЯ (від грец. хюр?ш — просуваюся) — у складних словах від-

повідає поняттям "поширення", "просування", напр.: анемохорія,

барохорія.

ХОРМЕЙСТЕР (від хор і нім. Meister — керівник, майстер) — хоро-

вий диригент, керівник хору (2).

ХбТА (ісп. jota) — іспанський народний парний ритмічний танець з

кастаньєтами у супроводі гітари і співу.

636

ХРОМАТИЧНИЙ

ХОХМА (від їдиш — жарт, з давньоєвр., букв. — мудрість) — жарт,

дотепна витівка, смішна ситуація.

ХРИЗАНТЕМА (грец. xpwuvdE^ov, від хриабд — золото і uvde^ov —

квітка) — рід одно- і багаторічних трав'янистих рослин родини

складноцвітих. Деякі види широко культивують як декоративні ро-

слини.

ХРИЗО... (від грец. xpuaog — золото) — у складних словах відпо-

відає поняттям "золотий колір", "золотистий відтінок", напр.: хри-

зоберил, хризотил.

ХРИЗОБЕРИЛ (від кризо... і берил) — мінерал класу оксидів і гідро-

оксидів, переважно зеленувато-жовтого кольору зі скляним блис-

ком. Прозорі відміни використовують у ювелірній справі.

ХРИЗОЛІТ (грец. хриа6ХІ9о<;, від христое — золото і ХіОос — камінь) —

мінерал класу силікатів, прозорий різновид олівіну жовтувато-зеле-

ного кольору. Дорогоцінний камінь.

ХРИЗОПРАЗ (грец. христбіграогод, від хриаод — золото і тгрйшод —

світло-зелений) — мінерал класу силікатів, яблучно-зелений різно-

вид халцедону. Використовують у ювелірній справі, як абразивний

матеріал тощо.

ХРИСТИЯНСТВО (від Христос) — одна із світових релігій (поряд з

ісламом та буддизмом), що грунтується на вірі у мученицьку смерть,

воскресіння і друге пришестя на Землю Ісуса Христа, вічне життя

праведників.

ХРИСТОС [грец. Хрютбе, букв. — помазаник (Божий)] — заснов-

ник християнства, Син Божий, який заради спокути людських

гріхів прийняв смерть на хресті, потім воскрес і знісся на небеса.

Інші назви — Спаситель, Спас.

ХРОМ (від грец. хрйца — колір) — 1) Хімічний елемент, символ Сг,

ат. н. 24; твердий сірувато-білий метал. Застосовують для покриття

(хромування) поверхні інших металів, у виробництві жаротривких і

нержавіючих сталей тощо. Сполуки X. застосовують як фарби, оки-

сники, дубителі, протрави при фарбуванні. 2) М'яка тонка шкіра,

видублена хромовими солями; використовують для верхніх частин

взуття.

...ХРОМ, ...ХРОМИ, ...ХРОМІЯ (від грец. хршца — колір, фарба) —

у складних словах відповідає поняттям "колір", "фарба", "забарв-

леність", напр.: генатохром, цитохроми, поліхромія.

ХРОМАТИЗМ (від грец. хршцатісш — забарвлюю) — зміна діато-

нічного ступеня ладу на половину тону (позначається діезом або

бемолем). Хроматичний півтон складається з двох різних звуків

одного ступеня (напр., фа — фа діез). Під X. розуміють також

безпосередню зміну звука в одному голосі, на відміну від альте-

ХРОМАТИЧНИЙ (грец. хршматіиб?) — 1) Кольоровий, забарвле-

ний. 2)Х-на аберація див. Аберація. 3) Побудований на 12

півтонах темперованої музичної системи (див. Темперація).

637

ХРОМАТО...

ХРОМАТО..., ХРОМО... [від грец. хр2|ш (хрйцатое) — колір, фар-

ба] — у складних словах означає "колір", "забарвлення", напр.:

хроматоскоп, хромосфера.

ХРОМАТОГРАФІЯ (від драмо/по... і ...графія) — метод розділення й

аналізу сумішей речовин, який грунтується на різній сорбції складо-

вих частин яким-небудь вбирачем (вперше цей метод було застосо-

вано при дослідженні пігментів рослин).

...ХРОМИ, ...ХРОМІЯ див. ...Хром.

ХРОМО... див. Хромато...

ХРОМОЛІТОГРАФІЯ (від хромо... і літографія) — 1) Літографське

відтворення зображень багаторазовим друкуванням різними фарба-

ми з відповідної кількості каменів. 2) Відбиток, одержаний таким

способом.

ХРОМОСбМИ (від хромо... і грец. ашца — тіло) — структурні еле-

менти клітинного ядра організму рослин, тварин і людини. Є основ-

ними носіями одиниць спадковості — генів. X. відіграють провідну

роль у передачі ознак і властивостей організмів з покоління в поко-

ління.

ХРОМОСФЕРА (від хромо... і сфера) — шар атмосфери Сонця, що

міститься над фотосферою.

ХРОМУВАННЯ — 1) Покриття поверхні металу хромом для захисту

від корозії. 2) Нарощування хрому на друкарські форми для підви-

щення їхньої тиражостійкості.

ХРбНІКА (грец. хроуїка — літопис, від xp6voc — час) — 1) Вид істо-

ричного твору, в якому події записані літописцями у часовій по-

слідовності. 2) Літературний твір, у якому послідовно відбивають-

ся суспільні чи родинні події. 3) Відділ коротких повідомлень у

пресі. 4) Документальний кінофільм про поточні події суспільного

життя.

ХРОНІКАЛЬНИЙ — який містить хроніку чого-небудь або пов'яза-

ний з нею.

ХРОНІЧНИЙ (лат. chronicus, від грец. xpovixog — пов'язаний з ча-

сом) — 1) Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про

хворобу). 2) Який не припиняється, тривалий, постійний.

ХРОНО... (від грец. xp6vog — час) — у складних словах відповідає

поняттю "час", напр.: хронометр, хроноскоп.

ХРОНбГРАФ (грец. xpovoypdcpog, від xp6vog — час і ур&Фю — пишу) —

1) Пам'ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2) При-

лад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в

часі якихось подій, явищ.

ХРОНОГРАФІЯ (від хроно... і ...графія) — І) Послідовний у часі

опис подій. 2) Історичний твір, де матеріал подано в календарній

послідовності.

ХРОНОЛОГІЯ (від хроно... і ...логія) — 1) Допоміжна історична дис-

ципліна, що встановлює точні дати подій, джерел тощо. Для цього

X. переводить на сучасне літочислення дати інших літочислень і ка-

638

ЦЕЗІЙ

лендарів. 2) Послідовність історичних подій у часі. 3) Таблиця з пе-

реліком подій, поданих у часовій послідовності.

ХРОНбМЕТР (від кроно... і ...метр) — точний переносний годин-

ник; використовують в астрономії, геодезії, гравіметрії та навігації.

ХРОНОМЕТРАЖ (франц. chronometrage, від грец. xpovog — час і

мєтр?ш — вимірюю) — один з головних засобів вивчення затрат часу

на виконання елементів складних операцій.

ХУЛІГАН (англ. hooligan) — той, хто грубо порушує громадський

порядок, зухвало і непристойно поводиться, демонструє неповагу

до людської гідності. Назва походить від ірландського прізвища Ху-

ліган.

ХУНТА (ісп. junta, букв. — об'єднання) — 1) Назва громадсько-по-

літичних організацій, об'єднань в іспаномовних країнах. 2) Вико-

навчий державний орган влади у деяких латиноамериканських краї-

нах. 3) Група заколотників, які незаконно прийшли до влади і за-

провадили диктатуру.

ХУРАЛ (від монг. — збори) — назва органів державної влади (верхо-

вної і місцевої) у Монголії.

ХУРМА (перс. — фінік) — рід деревних і кущових рослин родини

ебенових. Поширені у тропіках і субтропіках. Культивують як пло-

дові та декоративні. Деякі види X. мають цінну деревину (чорне, або

ебенове, дерево). Плоди X. споживають свіжими і переробленими.

ч

ЦАНГА (нім. Zange, букв. — кліщі) — пристрій на верстатах та ін-

шому обладнанні, яким затискують матеріал або інструмент.

ЦАПФА (нім. Zapfen) — частина валів та осей машин, якою вал

(вісь) спирається на підшипник.

ЦЕДЕНТ [англ. cedent, від лат. cedens (cedentis) — поступливий] —

кредитор, який передає право на отримання грошей за векселем або

іншим грошовим зобов'язанням іншій особі.

ЦЕДРА (від італ. cedro — лимон) — 1) Зовнішній забарвлений шар

кірки плодів цитрусових рослин. 2) Подрібнені сухі кірки апельси-

нів і лимонів, що вживаються як прянощі.

ЦЕЗАР (лат. Caesar) — у Стародавньому Римі з 2 ст. титул спад-

коємця престолу. В 4—5 ст. титулом Ц. називали носія самодер-

жавної влади взагалі. Від імені Юлія Цезаря, який у 40-х роках

до н. е. запровадив у Римі свою одноособову владу. Інша назва —

кесар.

ЦЕЗІЙ (від лат. caesius — блакитний, сіро-блакитний) — хімічний

елемент, символ Cs, ат. н. 55; м'який метал сріблястого кольору, на-

639

ЦЕЗУРА

лежить до лужних металів. Застосовують у виробництві фотоеле-

ментів.

ЦЕЗУРА (лат. caesura, від caedo — відрубую) — 1) Обов'язкова для

даного віршового розміру пауза в середині віршового рядка. 2) Ме-

жа між частинами музичного твору.

ЦЕЙТНОТ (нім. Zeitnot, від Zeit — час і Not — потреба, необхід-

ність) — 1) У шахах і шашках — становище, коли гравцю не виста-

чає часу, відведеного для обдумування ходів. 2) Переносно — гостра

нестача часу для виконання будь-чого.

ЦЕЙХГАУЗ (нім. Zeughaus, від Zeug — зброя і Haus — будинок) —

складське приміщення для зберігання запасів зброї, спорядження,

обмундирування, продовольства тощо.

ЦЕЛІБАТ (лат. caelibatus, від caelebs — неодружений, самотній) —

обов'язкова безшлюбність католицького духівництва і православ-

них ченців.

ЦЕЛОФАН [від целю(лоза) і грец. cpavog — ясний, світлий] — прозо-

ра гнучка плівка з целюлози. Застосовують як пакувальний матеріал,

у поліграфії тощо.

ЦЕЛУЛОЇД [від целюл(оза) і ...оїд] — пластичний вогненебезпечний

матеріал на основі нітроцелюлози. Застосовують переважно для ви-

готовлення небиткого скла, лаків, іграшок.

ЦЕЛЮЛЇТ (від лат. cellula — клітина) — мед. утворення жирових

відкладень у підшкірній клітковині.

ЦЕЛЮЛОЗА (від лат. cellula — клітина) — високомолекулярний ву-

глевод; головна складова частина оболонок рослинних клітин. Ін-

ша назва — клітковина.

ЦЕЛЮЛЯРНИЙ (від лат. cellula — клітина) — клітинний; який

складається з клітин.

ЦЕМЕНТ (нім. Zement, від лат. caementum — щебінь, битий ка-

мінь) — будівельний матеріал — мінеральна в'яжуча порошкоподіб-

на речовина. Ц. зубний — кісткоподібна тканина, що вкриває

шийку й корінь зуба.

ЦЕМЕНТУВАННЯ, ЦЕМЕНТАЦІЯ - 1) Скріплення або покри-

вання цементом. 2) Насичення вуглецем поверхневого шару стале-

вих виробів, шоб підвищити їхні механічні властивості. 3) Осаджен-

ня з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо)

менш електропозитивними (напр. цинком). 4) Скріплення складо-

вих частин гірської породи розчиненими мінеральними речовина-

ми.

...ЦЕН (від грец. Kcuv6<; — новий) — у складних словах відповідає

поняттю "новий", напр.: міоцен, пліоцен.

ЦЕНЗ (лат. census, від censeo — роблю перепис, опис) — 1) У Ста-

родавньому Римі періодичний перепис майна громадян для оподат-

кування. 2) У Західній Європі за середньовіччя подать (чинш). 3) Ха-

рактерні ознаки, за якими явища й об'єкти, що їх вивчають, відно-

сять до досліджуваної статистичної сукупності (напр., ц. промис-

640

ЦЕНТУРІЯ

лового підприємства). 4) Умови допущення особи до користування

тими чи іншими політичними правами (виборчий ц.).

ЦЕНЗУРА (нім. Zensura, від лат. censura — суворе судження, роз-

гляд, з censere — оцінювати) — 1) Державний нагляд за друкованою

продукцією та засобами масової інформації. 2) Заклад, що здійснює

такий нагляд.

...ЦЕНОЗ (від грец. xotv6<; — загальний) — у складних словах відпо-

відає поняттю "сукупність", напр.: біогеоценоз, фітоценоз.

ЦЕНТ (англ., гол. cent, від лат. centum — сто) — розмінна монета

США, Канади, Нідерландів та деяких інших країн.

ЦЕНТАВР див. Кентавр.

ЦЕНТНЕР (нім. Zentner, від лат. centenarius — який містить сто

одиниць) — 1) Одиниця маси (ваги), шо дорівнює 100 кг; познача-

ється ц. 2) Неметрична міра маси (ваги) в ряді країн, яка дорівнює

100 фунтам. Напр., у Великій Британії і США 1 Ц. дорівнює

45,3592 кг, в Угорщині і Данії — 50 кг, в Австрії — 56 кг, Швеції —

42,5 кг.

ЦЕНТР (лат. centrum, від грец. xivrpov — вістря, осердя) — 1) Сере-

дня частина чогось. 2) матем. Ц. к о л а (кулі) — точка, рівновід-

далена від усіх точок кола (поверхні кулі). 3) матем. Ц. е л і п с а —

точка перетину великої і малої осей еліпса. 4) фіз. Ц. ваги тіла —

точка прикладення рівнодійної всіх сил ваги, що діють на окремі

частинки даного тіла. 5) Великий населений пункт, велике місто.

6) Зосередження великих і важливих сил (напр.: науковий ц., торго-

вельний ц., промисловий ц.). 7) Адміністративний ц. —

місто, населений пункт, у якому зосереджено управління районом,

областю, краєм, республікою. 8) Найвищий орган керівництва

якою-небудь діяльністю. 9) Назва проміжних між правими і лівими

партій, груп тощо. 10) Система нервових утворень, що керують

якоюсь функцією (3) організму.

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ (від лат. centralis — серединний) — 1) Зосере-

дження керівництва, управління в єдиному центрі. 2) Зосереджен-

ня більшої частини державних функцій у віданні центральних уста-

нов. 3)Ц. капіталу — процес об'єднання окремих капіталів в

один великий.

ЦЕНТРАЛІЗМ (від лат. centralis — центральний) — принцип орга-

нізації системи управління, шо полягає в підпорядкуванні місцевих

органів, ланок управління, установ центральним.

ЦЕНТРИФУГА (нім. Zentrifuge, від лат. centrum — середина і fuga —

втеча) — 1) Апарат, у якому під дією відцентрової сили розділяють-

ся суміші. 2) Пристрій для тренування космонавтів і випробування

деяких приладів. 3) Пристрій для зневоложування випраної білиз-

ни.

ЦЕНТУРІЯ (лат. centuria, від centum — сто) — одиниця військово-

політичного поділу громадян у Стародавньому Римі. Комплектува-

лася залежно від майнового і вікового цензу і спочатку налічувала

641

ЦЕПЕЛІН

100 чоловік. По Ц. відбувалися вибори до народних зборів; кожна

Ц. мала один голос.

ЦЕПЕЛІН — дирижабль з металевим каркасом, який обшито тка-

ниною. Від прізвища німецького конструктора Ф. Цеппеліна

(1838-1917).

ЦЕРБЕР (лат. Cerberus, від грец. Кєррєрос) — 1) У давньогрецькій

міфології триголовий злий пес з хвостом і гривою із змій, що охоро-

няє вхід до потойбічного світу — Аїду. 2) Переносно — лютий і пи-

льний ох9ронецЬ;_

ЦЕРВІКАЛЬНИЙ [від лат. cervix (cervicis) — шия] — шийний.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ (від лат. cerebrum — мозок) — мозковий.

ЦЕРЕБРАСТЕНІЯ (від лат. cerebrum — мозок і астенія) — слаб-

кість і підвищена збудливість головного мозку.

ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНИЙ (від лат. cerebrum — мозок і spina — хре-

бетний стовп) — спинномозковий.

ЦЕРЕМОНІАЛ (від лат. caeremonialis — який стосується культових

обрядів) — офіційно прийнятий розпорядок урочистих прийомів,

процесій тощо.

ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ (лат. caeremonialis) — 1) Властивий церемо-

ніалові. 2) Урочистий, який здійснюється за певним церемоніалом.

ЦЕРЕМОНІЯ (від лат. caeremonia — культовий обряд, торжество) —