20 Ст. В Італії, Франції, Англії, Росії. Значною мірою відкидаючи ху-

дожній та етичний спадок традиційної культури, Ф. пропагував ес-

тетику сучасної урбаністичної цивілізації. Формальні нововведення

Ф. знайшли відображення в конструктивізмі.

ФУТУРОЛОГІЯ (від лат. futurum — майбутнє і ...логія) — галузь на-

укових знань, що спирається на дані суспільних та природничих

наук і ставить за мету передбачення майбутнього людства і окремих

сфер життя суспільства; прогнозування.

ФЮЗЕЛЯЖ (франц. fuselage) — корпус літака, вертольота, планера

або іншого літального апарата.

Ф'ЮЧЕРСНИЙ (від англ. future — майбутній) — який стосується

майбутнього. Ф-ні угоди (ф'ючерси) — угоди про купівлю-

продаж товарів, золота, валюти, цінних паперів у визначений напе-

ред термін за ціною, яка діє на момент укладання угоди, здійснення

операції.

631

ХАБАНЕРА

X

ХАБАНЕРА (ісп. habanera) — іспанський народний танець-пісня,

що виник на Кубі. Від назви м. Гавана.

ХАВБЕК (англ. half-back, від half— напів і back — захисник) — пів-

захисник, гравець середньої лінії у футбольній і хокейній (з м'ячем)

командах.

ХАДЖ (араб. — паломництво) — ходіння на прощу до Мекки і Ме-

діни, що вважається у мусульман подвигом благочестя.

ХАДЖЇ (араб. — прочанин) — почесний титул мусульманина, який

здійснив хадж.

ХАИВЕЙ (від англ. highway, з high — головний, основний і way —

шлях) — швидкісна автострада з одностороннім рухом.

ХАИТЕК-КОМПАНІЯ (англ. high technology — висока технологія і

компанія) — компанія, яка впроваджує і застосовує високотехноло-

гічні процеси, прогресивне обладнання, проводить розробки у галузі

передових технологій.

ХАКЕР (англ. hacker, від hack — рубати, прорубувати) — особа,

яка через власний комп'ютер проникає у інформаційні мережі

банків, промислових та інших установ із злочинною метою (щоб

здобути секретні відомості, заразити мережі комп'ютерним віру-

сом (2) тощо).

ХАКІ (мовою урду — земляний, запилений) — 1) Природні заглиб-

лення у пустелях Середньої Азії. 2) Брунатно-зеленуватий колір, а

також тканина або одяг такого кольору.

ХАЛІ-ГАЛІ (англ. hully-gully) — американський груповий бальний

танець, який широко розповсюдився у 60-х роках 20 ст.

ХАЛЇФ, КАЛЇФ (від араб, халіфа — спадкоємець, наступник) — у

ряді мусульманських країн титул монарха, що поєднує світську

владу з духовною, глава мусульман своєї країни.

ХАЛІФАТ, КАЛІФАТ — арабська мусульманська держава з халіфом

на чолі.

ХАЛЦЕДОН (грец. хаХиг|5шу) — мінерал класу силікатів, волокнис-

тий різновид кварцу; переважно сірого, синюватого, рожевого ко-

льору. Використовують як абразив та виробне каміння.

ХАМЕЛЕОН (грец. хсфшХєшу) — 1) Ящірка підряду червоязикових.

Має здатність міняти забарвлення шкіри при роздратуванні, зміні

кольору навколишнього середовища тощо. 2) Скло, лінзи для оку-

лярів, здатні змінювати затемненість у залежності від освітленості

приміщення, простору; окуляри з такими лінзами. 3) Переносно —

людина, яка часто й безпринципно змінює свої думки й погляди (з

корисливих міркувань). 4) Сузір'я Південної півкулі неба.

ХАН (тюрк.) — титул феодальних правителів у багатьох країнах

Сходу.

632

ХИМЕРА

ХАОС (грец. х«о<;, відхато — розверзаюся) — 1) У давньогрецькій

міфології — безмежний простір, безладна суміш матеріальних еле-

ментів світу, з яких начебто виникли Гея (Земля), Ерос (любов),

Ереб (морок) та Нюкта (ніч), що дали початок усьому існуючому.

2) У давньогрецькій філософії — першоматерія або простір (фізичне

місце, потрібне для існування тіл).

ХАОС (грец. (хаод, від x«ivio — розверзаюся) — безладне скупчен-

ня, плутанина, цілковите безладдя.

ХАРАКІРІ (япон., від хара — живіт і кіру — різати) — спосіб само-

губства самураїв (розпорюванням живота).

ХАРЙЗМА (грец. харІ0ца — милість, божественний дар) — припи-

сування особі надлюдських властивостей.

ХАРЙТИ (грец. Харітєе) — у давньогрецькій міфології богині краси

й радості (у римлян — грації"). Три X. — Євфросинія (радість), Талія

(процвітання) і Аглая (блиск) вважалися доньками Зевса.

ХАРТІЯ (від грец. хартіє — лист папірусу) — 1) Матеріал (папірус

або пергамент), на якому написано рукопис, а також самий руко-

пис. 2) У середні віки документ, що засвідчував якісь права або при-

вілеї. 3) У сучасному вживанні назва деяких документів, декларацій

суспільно-політичного значення.

ХАРЧО (груз. harco) — кавказьке блюдо — вид супу на баранині із

рисом та прянощами.

ХЕДЕР (давньоєвр., букв. — кімната) — єврейська релігійна почат-

кова школа для хлопчиків.

ХЕМІ..., ХЕМО... (від лат. chemia — хімія) — у складних словах від-

повідає поняттям "хімія" або "хімічний процес", напр.: хемітрон,

хемотерапія.

ХЕМОСИНТЕЗ (від хемо... і синтез) — процес утворення органіч-

них речовин живими істотами з вуглекислого газу та інших неор-

ганічних речовин без участі світла. Властивий певним видам бак-

терій.

ХЕМОСОРБЦІЯ (від хемо... і сорбція) — різновид сорбції, за якої

частинки вбирача і вбираної речовини хімічно взаємодіють.

ХЕНДЛЕР (англ. handler, від handle — спілкуватися, керувати) —

фахівець з показу собак на виставках і змаганнях.

ХЕПІ-ЕНД (від англ. happy end) — щасливий кінець (роману, кіно-

фільму тощо).

ХЕРЕС (ісп. jerez) — сорт білого десертного виноградного вина. На-

зва походить від м. Херес де ла Фронтера в Іспанії.

ХЕРУВИМ (з давньоєвр.) — в іудаїзмі й християнстві ангел, якого

відносять до вищого ангельського рангу.

ХИМЕРА (від грец. Хіцаїра) — 1) У давньогрецькій міфології страхо-

висько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона. 2) Скульп-

турне зображення фантастичної істоти. 3) Переносно — витвір хво-

робливої уяви, фантастична, нездійсненна, дивовижна мрія. 4) Мор-

ська риба підкласу суцільноголових. 5) У рослинництві — організм,

633

ХІАЗМ

що складається із спадково різних тканин. Трапляються в природі й

утворюються внаслідок щеплення.

ХІАЗМ, ХІАЗМА [грец. хюацод — хрестоподібне розміщення (у ви-

гляді грецької літери X)] — 1) Перестановка головних членів речен-

ня. 2) Перехрестя зорових нервів.

ХЇЛЕР (від англ. healer — лікар, цілитель) — представник народної

медицини на Філіппінах, який нібито робить хірургічні розтини без

застосування скальпеля.

ХІМІОТЕРАПІЯ (від хімія і терапія) — лікування хімічними препа-

ратами, що діють вибірково (специфічно) на збудників захворю-

вань (мікробів, вірусів, найпростіших), "а також на клітини пухлин.

Інша назва — хемотерапія.

ХІМІЯ (лат. chemia, chymia, від грец. хпйб'їа, хидеш, букв. — вміння

плавити метал) — наука, що вивчає склад, будову, перетворення та

властивості речовин.

ХІНІН, ХІНА (мовою кечуа kina — кора) — лікарський препарат;

алкалоїд кори хінного дерева. Солі X. застосовують як протималя-

рійний і жарознижувальний засоби, як засоби для зменшення збуд-

ливості серцевого м'яза та для стимуляції пологової діяльності.

ХІПІ (від англ. hippie) — 1) Представник анархічне налаштованої

молоді, який висловлює свій протест проти дійсності та загально-

прийнятої моралі шляхом відходу від сім'ї та суспільства, бродяж-

ництва. 2) Молода людина, котра відзначається екстравагантною

поведінкою, навмисне недбало та претензійне одягнена.

ХІРОМАНТІЯ (від грец. хєїр — рука і цаутєіа — пророкування, во-

рожіння) — ворожіння, провіщання майбутнього по лініях на доло-

нях рук.,

ХІРУРГІЯ (грец. хєіроируїа, від хєір — рука і epyov — дія) — галузь

медицини, що вивчає захворювання, основним методом лікування

яких є оперативне втручання, розробляє засоби та техніку виконан-

ня операцій.

ХІТ (від англ. hit — окраса сезону) — найпопулярніший протягом

певного часу музичний твір (звичайно естрадний).

ХІТИН (від грец. xmov — покрив, оболонка) — вуглевод; природний

азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скеле-

та ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів.

ХІТОН (грец. XITWV) — 1) Лляний чи вовняний одяг давніх греків у

вигляді широкої сорочки, що підперізувалася поясом. 2) Одяг бале-

рини з глибокими розрізами на стегнах. 3) Представник класу мор-

ських молюсків з тілом, укритим панциром.

ХІТ-ПАРАД (від хіт і англ. parade — парад, показ) — отриманий у

результаті опитування перелік найпопулярніших музичних творів

та виконавців, що періодично публікується засобами масової інфор-

мації.

ХЛАМІДОМОНАДА [від грец. х^сфие (х^адибод) — плащ, мантія і

novug (роуссбос) — одиниця] — рід одноклітинних зелених водорос-

634

ХОЛЕРА

тей. Поширені в прісноводних водоймах, на вологому ґрунті, де-

які — в морях. При масовому розмноженні викликають "цвітіння"

води.

ХЛОР (від грец. хХшрод — жовто-зелений) — хімічний елемент, сим-

вол СІ, ат. н. 17; належить до галогенів, жовтувато-зелений газ з різ-

ким задушливим запахом, отруйний. Використовують у виробницт-

ві барвників, лікарських та інших речовин, для вибілювання тка-

нин, паперу, дезінфекції тощо.

ХЛОРЕЛА (від грец. x^upog — зелений) — рід одноклітинних зеле-

них водоростей порядку протококових. Поширені в прісноводних

водоймах, на вологому ґрунті, деякі — в морях. Містять протеїн, ву-

глеводи, мінеральні солі, вітаміни.

ХЛОРИДИ — солі хлористоводневої (соляної) кислоти, напр. хло-

рид натрію (хлористий натрій, або кухонна сіль).

ХЛОРОЗ (від грец. x^wpo? — жовтувато-зелений, блідий) — 1) За-

хворювання дівчат, жінок — недокрів'я, пов'язане з нестачею в ор-

ганізмі заліза. 2) Захворювання рослин, що спричинюється неста-

чею засвоюваних форм заліза або інфекцією (мікроскопічними гри-

бами, бактеріями, нематодами, вірусами).

ХЛОРОФІЛ (від грец. x^wpog — зелений і cptiXXov — листок) — зеле-

ний пігмент рослин, за участю якого відбувається фотосинтез.

ХЛОРОФбРМ [від грец. х^рбд — зелений і лат. form(ica) — мура-

шка] — розчинник для жирів і смол; лікарський препарат, наркоти-

чний засіб. Застосовують при м'язових болях, невралгіях тощо, а та-

кож для наркозу. Інша назва — трихлорметин.

ХНА (араб, хена) — 1) Збірна назва деяких рослин, що дають жов-

то-червону фарбу. Поширені в країнах з тропічним кліматом (Схід-

на Індія, Іран та ін.), культивують також в Європі. 2) Жовто-черво-

на фарба рослинного походження, яку використовують, зокрема,

для фарбування й зміцнення волосся.

ХОБІ (англ. hobby, букв. — коник, пристрасть) — захоплення, улю-

блене заняття на дозвіллі.

ХОКЕЙ (англ. hockey) — спортивна командна гра на льодяному (з

м'ячем чи шайбою) або трав'яному (з м'ячем) майданчику.

ХОЛ (англ. hall) — 1) Велике приміщення в громадських будинках,

призначене для очікування, відпочинку. Див. також Вестибюль.

2) Великий передпокій у міських квартирах.

ХОЛДИНГ (англ. holding, від hold — тримати, затримувати) — по-

рушення правил у боксі', яке полягає в захоплюванні рук або тулуба

противника.

ХОДДИНГ-КОМПАНІ (англ. holding company) — компанія, яка са-

ма не має виробничих підприємств, а володіє акціями інших компа-

ній.

ХОЛЕРА (грец. хоХєрсс) — гостра інфекційна хвороба людини, може

поширюватись у формі епідемій. Збудник — холерний вібріон. Пере-

дається через забруднені харчові продукти й воду.

635

ХОЛЕРИК

ХОЛЕРИК (лат. cholericus, від грец. хоХєрІибд — хворий на жовчну

хворобу) — людина з темпераментом, для якого характерна швид-

кість дії, сильні почуття, що виникають раптово і яскраво відбива-

ються в поведінці, неврівноваженість.

ХОЛЕСТЕРИН (від грец. хоХп — жовч і стерини) — органічна висо-

комолекулярна речовина. Міститься в усіх тканинах людини і тва-

рин. Порушення холестеринового обміну спричинює ряд захворю-

вань (атеросклероз, жовчнокам'яну хворобу тощо).

ХОЛЕЦИСТИТ (від грец. хоХІЇ — жовч і иисттк; — міхур) — запа-

лення жовчного міхура. Спричинюється мікробами (стафілоко-

ком, стрептококом, кишковою паличкою), гельмінтами, лямблія-

ми.

ХОР (грец. хорбд) — 1) Колективний учасник давньогрецької виста-

ви. 2) Співочий колектив, що виконує вокальні твори. 3) Музичний

твір, призначений для хорового виконання. 4) Парні або потрійні

струни у струнних інструментах. 5) Переносно — однакові думки,

висловлювання багатьох людей.

ХОРАЛ [лат. (cantus) choralis — хоровий (спів), від грец. хорбд —

хор] — 1) Одна з форм релігійного співу. 2) У поезії— твір урочисто-

го, піднесеного характеру.

...ХОРД (від грец. хороп — струна) — у складних словах вказує на

зв'язок з поняттями "струна", "дріт", "звук", напр.: реохорд, три-

хорд.

ХОРДА (від грец. хорбгі — струна) — 1) матем. Відрізок, що спо-

лучає дві будь-які точки кривої лінії (зокрема кола) або поверхні.