1) Передбачене актом найвищого органу державної влади повне

або часткове звільнення від покарання та його правових наслід-

ків і пом'якшення покарання певної категорії осіб, засуджених

судом; припинення порушеного кримінального переслідування, а

також зняття судимості з осіб, що відбули покарання або звільне-

ні від покарання. 2) Переносно — прощення, помилування вза-

галі.

АМОН — один з головних богів у давньоєгипетській релігії, бог Со-

нця; інше ім'я — Ра.

АМОНІЙ (лат. ammonium, від ammoniacum — аміак) — позитивний

іон, що в сполуках відіграє роль одновалентного металу.

АМОНІТИ' [від амо(ній) і лат. nit(rogenium) — азот] — аміачно-се-

літряні вибухові речовини. Застосовують при підривних роботах.

32

АМПЛУА

АМОНІТИ2 — група викопних головоногих молюсків із спіральне

закрученою черепашкою. Від імені єгипетського бога Амона, якого

зображали із закрученими баранячими рогами.

АМОРАЛЬНИЙ (від а... і мораль) — позбавлений моралі, немораль-

ний.

АМОРТИЗАЦІЯ [лат. amortisatio — погашення, від mors (mortis) —

смерть] — 1) Пом'якшення ударів. 2) Поступове зношування основ-

них фондів (устаткування, будівель, споруд) і перенесення їхньої

вартості у міру зношеності на вироблювану продукцію. 3) Зменшен-

ня цінності оп9даткованого майна.

АМОРТИФІКАЦІЯ [від лат. mors (mortis) — смерть і ...фікація] —

офіційне оголошення про анулювання втрачених документів.

АМбРФНИЙ (грец. ацорфоі; — безформний) — 1) Який не має фор-

ми. 2 ) Який не має кристалічної будови.

АМПЕЛЬНІ рослини (від нім. Ampel — підвісна лампа, ваза для

квітів) — декоративні рослини із звислими пагонами, стеблами або

листками, які вирощують у підвісних вазах (амплях) або горщиках.

АМПЕР — 1) Одиниця сили електричного струму; позначається А.

2) Одиниця магніторушійної сили. Від прізвища французького

хіміка А. Ампера (1775—1836).

АМПЕРМЕТР (від ампер і ...метр) — прилад, за допомогою якого

вимірюють силу електричного струму в амперах.

АМПЕРСАНД (англ. ampersand — знак) — спеціальний символ (й)

для позначення параметрів макрокоманд при обробці інформації.

АМПІР (від франц. empire — імперія) — стиль пізнього класицизму в

архітектурі й мистецтві (переважно <?еко/>аяшв«о-вжитковому), що

виник у Франції на початку 19 ст. Для А. характерні суворі монумен-

тальні форми і звернення до давньоримських і давньоєгипетських

декоративних деталей.

АМПЛІТУДА (від лат. amplitude — широчінь, просторість) — 1) Най-

більше значення періодично змінюваної величини (напр., найбіль-

ше відхилення маятника від положення рівноваги). 2) Різниця по-

казань висот на шкалі приладу (барометра, термометра). 3) матем.

Одна з величин, що визначають положення точки відносно поляр-

ної системи координат. 4) Переносно — розмах, широчінь.

АМПЛІФІКАЦІЯ (лат. amplificatio, від amplificio — поширюю,

збільшую) — 1) Нагромадження синонімів або однотипних виразів

Для підсилення емоційного впливу вислову. 2) У художній літерату-

рі, промові використання кількох однорідних означень для підси-

лення характеристики явища. 3) Один з видів шкільних вправ для

розвитку мови, що полягає в поширенні простих речень. 4) Збіль-

шення обсягу тексту під час перекладу з однієї мови на іншу.

АМПЛУА (від франц. emploi — рід занять) — 1) Ролі, що відповіда-

ють характерові обдарування актора (герой, трагік, комік). 2) Пере-

носно — характер обов'язків або роботи людини.

33

АМПУЛА

АМПУЛА (від лат. ampulla — пляшечка) — 1) У давніх римлян гли-

няна або скляна посудина з вузькою шийкою для зберігання ріди-

ни. 2) Скляна посудина з відтягненою вузькою шийкою, яку запаю-

ють після заповнення ліками. 3) анат. Розширена частина деяких

трубкоподібних органів.

АМПУТАЦІЯ (лат. amputatio, від amputo — відрізую) — хірургічна

операція, що полягає у повному або частковому відтинанні перифе-

ричної частини органа (кінцівки, молочної залози тощо).

АМУЛЕТ (франц. amulette, від лат. amuletum — ладанка, приві-

сок) — предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати

людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.

АМУНІЦІЯ (польс. amunicja, від лат. munitio — спорядження) —

сукупність предметів (крім форми), що становлять спорядження

військовослужбовця. Кінська а. — упряж, сідло, в'ючні при-

строї.

АМУР (франц. Amour, з лат. Amor) — 1) У давньоримській міфології

бог кохання. Інші імена — Купідон, Ерот. 2) астр. Одна з малих пла-

нет (відкрита в 1932 p.).

АМФІ... (грец. адсрі...) — префікс, що означає "з обох боків", "нав-

коло'^ "подвійний", напр.: амфікарпія, амфітеатр.

АМФІБІЇ (від грец. ССДФІ'РШУ — земноводна істота) — клас хребетних

тварин, які на стадіїличинки дихають зябрами, а в дорослому віці —

легенями, через шкіру і слизову оболонку рота (напр.: жаби, трито-

ни). Інша назва — земноводні.

АМФІБІЯ (від грец. u/jcpi(3iov — земноводна істота) — бойова або

транспортна машина (танк, автомобіль), здатна пересуватися сухо-

долом, водою або під водою; літак, пристосований для зльоту й по-

садки на воді й суходолі.

АМФІБРАХІЙ (грец. АмфіРрахи?, букв. — короткий з обох боків) —

віршовий розмір з трискладовою стопою і наголошеним другим

складом.

АМФІТЕАТР (грец. адфівштроу) — 1) У давньогрецькому театрі

місця, розташовані півколом на схилах пагорбів. 2) Давньоримська

будівля для видовищ еліптичної форми з ареною посередині, навко-

ло якої уступами вгору розташовані місця для глядачів. 3) У сучас-

ному театрі, концертному залі, цирку місця, розташовані напівкруг-

лими уступами за партером (1).

АМФІТРІОН (грец. 'AfjcpiTpuwv) — 1) Давньогрецький міфологіч-

ний герой, що уславився своєю гостинністю. 2) Переносно — гос-

тинний господар.

АМФОРА (лат. amphora, від грец. сффорєІЗе — ваза з двома ручка-

ми) — посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та

двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. А. виготовляли і

в Київській Русі 10—12 ст.

АН... див. А...

34

АНАЛІЗАТОРИ

AHA... (грєц. ccva...) — префікс, що означає рух угору, підсилення,

повторну або зворотну дію, напр.: анагенез, анаплазія.

АНАБАПТИСТИ (від грец. avapan-riCw — знову занурюю, перехре-

щую) _ в період Реформації християнська секта, що виступала про-

ти хрещення дітей і вимагала при вступі в анабаптистські громади

повторного хрещення (звідси і назва) в свідомому віці.

АНАБІОЗ (від грец. avafHwau; — оживання) — тимчасовий стан де-

яких тварин і рослин, коли всі життєві процеси в їхньому організмі

так уповільнюються, що немає видимих проявів життя. Є пристосу-

ванням до переживання несприятливих умов.

АНАБОЛІЗМ (від грец. ava(3aXXco — накидаю, насипаю) — сукуп-

ність хімічних процесів в організмі, спрямованих на утворення скла-

дових частин клітини і тканин. А. є одним із циклів обміну речовин і

взаємопов'язаний з протилежним процесом — катаболізмом.

АНАБОЛІКИ (від грец. avapoAn — підйом) — лікарські засоби, що

прискорюють синтез білка в організмі.

АНАГЕНЕЗ (від ана... і ...генез) — 1) Тип еволюційного процесу орга-

нічного світу, близький до прогресу; для А. характерне ускладнення

органів, удосконалення їх діяльності тощо. 2) Процес регенерації

тканин.

АНАГРАМА (від ана... і ...грама) — 1) Переставлення окремих літер

або складів у слові, внаслідок чого утворюються нові слова з іншим

значенням. 2) Скорочений підпис художника.

АНАЕРОБИ (від ан... і аероби) — організми, здатні жити без вільного

кисню (деякі види бактерій, нижчих рослин).

АНАКОНДА (індіан.) — змія родини удавових. Живе в Центральній

та Південній Америці. Найбільша в світі (до 9 м).

АНАЛГІЯ (від грец. (ЇуаЛум? — несприйнятливий) — нечутливість

до болю. Інша назва — анальгезія.

АІШІГЗ (від грец. avccAumi; — розклад, розчленування) — 1) Метод

дослідження, що полягає в мисленому або практичному розчлену-

ванні цілого на складові частини. Протилежне — синтез. 2) Уточнен-

ня логічної форми (будови, структури) міркування засобами фор-

мальної логіки. 3) Математичний а. — в широкому розумінні

розроблення прийомів обчислень та застосувань їх, у вузькому ро-

зумінні — частина математики, що вивчає нескінченно малі вели-

чини. 4) Хімічний а. — сукупність операцій, за допомогою яких

встановлюють якісний або кількісний склад речовини. 5) С п е к т -

ральний а. — визначення складу речовини шляхом дослідження її

спектра. 6) мовозн. Перший етап машинного перекладу, що поля-

гає у визначенні граматичної і лексичної інформації, основу якої

становлять тексти, що перекладаються; розпізнавання звуків мови

(людиною або автоматом).

АНАЛІЗАТОРИ (від аналіз) — складні анатомо-фізіологічні системи

тварин і людини, що забезпечують сприймання й аналіз усіх подра-

знень, які надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища.

35

АНАЛІТИК

АНАЛІТИК (від аналітичний) — 1) Фахівець, який здійснює аналіз

речовин. 2) Політик, соціолог і т. ін., який аналізує факти суспіль-

ного життя, коментує їх і прогнозує наслідки. 3) Переносно — той,

хто має схильність до аналізу своїх переживань, поведінки, оточення.

АНАЛІТИЧНИЙ (грец. avaXurixoq) — 1) Одержаний в результаті

розчленування об'єкта й аналізу цих частин; а-на геометрія —

розділ геометрії, який вивчає властивості геометричних об'єктів ви-

ключно обчислюванням; а-на функція — функція, яку можна

розвинути в степеневий ряд. 2) Призначений для аналізу; здатний

аналізувати. 3) мовозн. В якому граматичні відношення в реченні

виражаються не формами слів, а службовими словами, порядком

слів та ін. Протилежне — синтетичний.

АНАЛОГ (від грец. uvoAoyoc; — відповідний) — те, що має спільні

риси, властивості, відповідає іншому предмету, явищу, поняттю.

АНАЛОГІЧНИЙ (грец. AvaXoyoq) — подібний, відповідний.

АНАЛбГІЯ (від грец. uvaXoyia — відповідність) — 1) Часткова схо-

жість між предметами або явищами. 2) У логіці — умовивід, в якому

від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про

можливу схожість цих предметів за іншими ознаками. 3) Зближен-

ня відмінних між собою мовних форм на основі часткової подібнос-

ті їх. 4) Застосування до випадку, не передбаченого законом, норми

права, що передбачає інші схожі випадки, а також вирішення

будь-якої справи на основі загальних засад законодавства й загаль-

ної політики держави. 5) Зовнішня схожість організмів різних систе-

матичних труп, а також органів або їхніх частин, які походять з різ-

них вихідних зачатків і мають різко відмінну будову.

АНАЛОГОВІ машини (від аналог) — обчислювальні машини, які

обробляють інформацію, представлену в неперервній формі.

АНАЛбЙ (від грец. avaX6vwv — підставка для книг) — у православ-

них церквах висока підставка, на яку під час богослужіння кладуть

церковні книги, ставлять ікогіи та хрест.

АНАЛЬНИЙ (від лат. anus — задній прохід) — який стосується зад-

нього проходу, розташований у задньому проході; а-на еротика —

у психоаналізі еротичні відчуття, пов'язані з ерогенною зоною задньо-

го проходу; а. характер — у психоаналізі тип характеру особистос-

ті, якому притаманні риси охайності, ощадливості, упертості.

АНАМНЕЗ (від грец. uvdMvticng — спомин, нагадування) — відомості

про попередній стан хворого, записані з його слів або слів його

близьких.

АНАМОРФОЗ (від грец. uvapopqxocnq — спотворення форми) — 1) Тип

розвитку деяких членистоногих, при якому тварина вилуплюється з

яйця з неповною кількістю тулубових сегментів, що поступово до-

повнюються з наступним линянням. 2) Спотворене зображення

об'єкта, що одержується за допомогою оптичних систем і застосо-

вується в кінотехніці.

36

АНАТОЦИЗМ

АНАНАС (португ. ananas, з мови тупі-гуарані апапа) — рід трав'яни-

стих тропічних рослин родини бромелієвих. Дає солодкі соковиті

плоди (супліддя).

АНАНКЕ (АНАНКА) (грец. 'Avavxii) — 1) У давньогрецькій міфоло-

гн богиня необхідності, невідворотності. 2) У психоаналізі — реальна

вимога життя, природна необхідність.

АНАПЕСТ (грец. аусстгаїсттсх;, букв. — відбитий назад) — віршований

розмір, стопи якого в античному віршуванні складаються з двох ко-

ротких і одного довгого складу; в силабо-тонічному віршуванні — з

трьох складів із наголосом на останньому.

АНАПЛАЗІЯ (від ана... і грец. тгХастц — утворення) — повернення

клітин і тканин у недиференційований стан, при цьому вони пере-

стають виконувати специфічні функції і набувають здатності до необ-

меженого росту.

АНАРТРІЯ (від грец. avapdpoq — нерозчленований) — форма розла-

ду мови, втрата здатності артикулювати звуки.

АНАРХІЗМ (від грец. avapxia — безвладдя) — 1) Суспільно-політи-

чна течія, характерною рисою якої є заперечення будь-якої держав-

ної влади. 2) Переносно — невизнання авторитету, порядку, дис-

ципліни; свавілля.

АНАРХІЯ (грец. avapxia) — 1) Безвладдя. 2) Неорганізованість, без-

ладдя, хаос.

АНАСТИГМАТ [від ан... і грец. атїуца (сттіуцатоф — крапка, цятка] —

об'єктив, у якому підбором лінз максимально усунено астигматизм

та інші зміни зображень (аберації), завдяки чому він дає неспотво-

рене зображення всіх точок предмета.

АНАСТОМОЗ (від грец. avaatoMcocnq — отвір, вихід) — 1) У людини

і тварин — з'єднання між волокнистими утворами (нервами, м'яза-

ми) та кровоносними або лімфатичними судинами. А. називають та-

кож штучне або патологічне з'єднання між порожнистими органа-

ми. 2) У вищих рослин — з'єднання трубчастих структур (напр.,

жилок у листку). 3) У грибів — з'єднання або зростання двох гіфів

грибниці.

АНАТОКСИН (від ана... і токсин) — біологічно активний препарат,

нешкідливе похідне токсину, яке зберігає його антигенні (див. Ан-

тиген) та імуногенні (див. Імунітет) властивості. Застосовують для

Щеплень, напр., проти дифтерії, правця.

АНАТОМІЯ (від грец. avccropn — розтин) — 1) Наука про форму і бу-

дову організму в цілому та його складових частин (органів, систем) у

взаємозв'язку з їхніми функціями і розвитком. 2) Переносно — бу-

Дова, структура чого-небудь.

АНАТОЦИЗМ (від грец. ауатокіацої; — складні проценти) — обчис-

лення відсотків не лише з початкової суми, а й з процентів, які на-

росли за час, що минув.

37

АНАФЕМА

АНАФЕМА (від грец. avcc9e|Lia — прокляття) — 1) У християнстві

відлучення від церкви з оголошенням довічного прокляття. 2) Пе-

реносно — проклін.

АНАФІЛАКСІЯ (від ана... і грец. фйЛа^ц — захист) — підвищена чу-

тливість організму до повторного введення (не через травний

тракт) чужорідних речовин, найчастіше білкових — сироваток, ва-

кцин тощо. Є одним з проявів алергії.

АНАФОРА (від грец. avacpopa — піднесення) — поетичний прийом,

повторення слова, звуків або синтаксичних конструкцій на початку

віршових рядків, строф.

АНАХОРЕТ (грец. avaxiopr)TtK, від avaxwpeto — віддаляюся) — саміт-

ник, відлюдник.

АНАХРОНІЗМ (від ана... і грец. xp°v°? — час) — 1) Помилка проти

літочислення, хронології подій. 2) Перенесення на будь-яку епоху

рис минулого, що їй не властиві. 3) Пережиток старовини; заста-

рілі, не властиві даному часові звичаї, погляди, судження.

АНГАЖЕМЕНТ (франц. engagement, від engager — наймати, запро-

шувати) — контракт з артистом або театральним колективом на

певний строк і на певних умовах.

АНГАР (франц. hangar, букв. — навіс) — закрита споруда на аеро-

дромі для зберігання, технічного обслуговування й поточного ремо-

нту літаків і вертольотів.

АНГАРМОНІЧНИЙ (від ан... і гармонічний) — не гармонічний; а - н і

коливання — коливання, при яких коливна величина (зміщен-

ня, напруженість) не пропорційна силі, що спричинює коливан-

ня.

АНГЕЛ (від грец. UYYE^O? — вісник) — 1) В іудейській, християнсь-

кій і мусульманській релігіях надприродна істота, посланець Бога.