2) Переносно в розмовній мові — донощик, наклепник.

ФІСКАЛЬНИЙ — який стосується інтересів скарбниці (фіску);

ф. д о х і д — дохід державної скарбниці.

ФІСТУЛА (від лат. fistula — труба, канал) — 1) Стара назва одно-

ствольних, а пізніше й багатоствольних флейт. 2) Те саме, що й

фальцет. 3) Канал або отвір, що сполучає якусь порожнину, орган

чи патологічне вогнище в тканинах людини або тварин з поверхнею

тіла або з якимось органом.

...ФІТИ (від грец. фитоу — рослина, пагін) — у складних словах вка-

зує на приналежність до рослин, напр.: гідрофіти, спорофіти.

ФІТО... (від грец. cpurov — рослина, пагін) — у складних словах вка-

зує на зв'язок з поняттям "рослина", напр.: фітогеографія, фітоте-

рапія.

ФІТОНЦИДИ (від грец. сритбу — рослина і ...циди) — бактерицидні

речовини, що утворюються багатьма вищими рослинами (цибуля,

часник, хрін, цитрусові тощо). Застосовують для лікування трихо-

монозу, дизентерії, інфікованих ран, опіків тощо.

ФІТОПАТОЛОГІЯ (від фіто... і патологія) — наука про хвороби ро-

слин, спричинені грибками, бактеріями й вірусами, і про заходи

профілактики та, боротьби з ними.

ФІТОПЛАНКТОН (від фіто... і планктон) — сукупність мікроско-

пічних рослин, переважно водоростей, що вільно плавають у товщі

прісних або морських водойм.

616

ФЛЕБОЛбГІЯ

ФІТОТЕРАПІЯ (від фіто... і терапія) — лікування лікарськими ро-

слинами.

ФІТОТРбН (від фіто... і грец. 9p6vog — місцеперебування, зосере-

дження) — споруда, в якій моделюють кліматичні умови для

вивчення реагування рослин на умови середовища.

ФІТОЦЕНОЗ (від фіто... і ...ценоз) — історично складена сукуп-

ність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотип-

ними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами. Характеризу-

ється певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин

між собою і з зовнішнім середовищем.

ФЇФТІ-ФЇФТІ (англ. fifty-fifty, букв. — п'ятдесят на п'ятдесят) —

1) Половина на половину. 2) Те, що характеризується таким спів-

відношенням.

ФЛАГМАН (гол. vlagman, від vlag — прапор і man — людина) — 1) Ко-

мандир великого з'єднання воєнних кораблів. 2) Корабель, на яко-

му перебуває командир з'єднання. 3) заст. Персональне військове

звання осіб вищого командного складу у Військово-Морському

Флоті СРСР у 1935—1940 pp. (до запровадження адміральських

звань).

ФЛАГШТОК (гол. vlagstok, від vlag — прапор і stok — жердина) —

жердина для підіймання прапора.

ФЛАЖОЛЕТ (франц. flageolet, від старофранц. flageol — флейта) —

І) Духовий музичний інструмент, різновид флейти. 2) Звук свистя-

чого тембру, одержуваний на струнних інструментах. 3) Старовин-

на назва малої флейти.

ФЛАМЕНКО (ісп. flamenco, від лат. flamma — полум'я) — стиль ви-

конання деяких іспанських (андалузьких) пісень і танців, що від-

значаються високою експресією і темпераментністю, а також танець

у такому стилі.

ФЛАМІНГО (португ. flamingo, від лат. flamma — полум'я) — рід

птахів ряду фламінгоподібних з ніжно-рожевим пір'ям. Поширені

здебільшого у тропіках і субтропіках.

ФЛАНГ (франц. flanc, букв. — бік) — правий або лівий край лави,

розташування військового строю, бойового або похідного порядку

й оперативної побудови військ.

ФЛАНЕЦЬ (від нім. Flansch) — з'єднувальна частина (переважно

диск з отворами для болтів) трубопроводів, резервуарів, валів то-

що.

ФЛАНІРУВАТИ (нім. flanieren, від франц. flaner) — прогулюватися,

ходити без мети, проходжуватися на дозвіллі.

ФЛАТ (англ. flat) — друкарський папір окремими аркушами, не в

рулонах.

ФЛЕБІТ [від грец. фХєф (Ф^єрод) — вена] — запалення вени.

ФЛЕБОЛОГІЯ [від грец. срХєф (cpXe(36g) — вена і ...логія] — розділ

медицини, який займається вивченням хвороб вен та лікуванням

їх.

617

ФЛЕГМА

ФЛЕГМА (від грец. фЛ?ум« — слиз) — 1) Рідина, яка залишається в

перегінному апараті після дробової (фракційної) перегонки. 2) Не-

зворушність, байдужість, холоднокровність.

ФЛЕГМАТИК (лат. phlegmaticus, від грец. срХєуматІибе — запаль-

ний) — 1) Людина з сильним, врівноваженим, але інертним типом

вищої нервової діяльності. 2) Незворушно-спокійна, врівноважена,

майже байдужа людина.

ФЛЕГМбНА (грец. фХєуцоуп — запалення) — гостре розлите гнійне

запалення сполучної тканини.

ФЛЕЙТА (нім. Flote, від Прованс, flaut) — духовий дерев'яний музи-

чний інструмент високого регістру.

ФЛЕКСІЯ (лат. flexio, букв. — згинання, відхилення) — 1) Згинан-

ня кінцівок та інших частин тіла. 2) Значима частина слова, що

змінюється при відмінюванні чи дієвідмінюванні. Інша назва — з а-

к і н ч е н н я. 3) Спосіб утворення форм слів зміною їхніх закінчень

або звуків в основі слова.

ФЛЕКСОР (лат. flexor, від flexo — вигинаю) — м'яз, що згинає су-

глоб. Інша назва — згинач.

ФЛЕКТИВНИЙ — 1) Який стосується флексії. 2) Який утворює

форми словозміни додаванням флексії.

ФЛЕР (нім. Flor, від гол. floeres, з лат. villosus — волохатий) — 1) Тон-

ка прозора тканина. 2) Переносно — поволока, покрив таємничос-

ті.

ФЛЕРДОРАНЖ (франц. fleur d'oranger, букв. — апельсиновий цвіт)

— білі квітки померанцевого дерева або штучні квіти — приналеж-

ність весільного вбрання нареченої.

ФЛЕШ (від франц. fleche — стріла) — старовинне, переважно по-

льове, укріплення з двох фасів (2), ровів, шанців, які утворювали

тупий кут, звернений вершиною до ворога.

ФЛІБУСТЬЄРИ (франц. flibustiers, від гол. vri buiter — пірат) —

1) У 17 — на початку 18 ст. об'єднані в особливі організації пірати й

контрабандисти (головним чином французи, голландці та англій-

ці), що діяли переважно у Вест-Індії, яка була під владою Іспанії.

2) У широкому розумінні — пірати, контрабандисти, морські роз-

бійники.

ФЛІГЕЛЬ (від нім. Flugel — крило) — житлова прибудова з боку го-

ловного будинку 369 будинок у дворі великого дому.

ФЛІНТ, ФЛІНТГЛАС (англ. flintglass, від flint — кремінь і glass —

скло) — оптичне скло, що містить значну кількість оксиду свинцю

(до 65 %). Відзначається великим показником заломлення й прозо-

рістю.

ФЛЇПЕР (англ. flipper) — 1) Агент, який виконує короткотермінові

фінансові операції. 2) Особа, що продає акції одразу після їх купівлі.

ФЛІРТ (англ. flirt) — залицяння, кокетування.

ФЛОПСТбН (від грец. срХоуштбс — горючий) — за уявленням

хіміків 18 ст., особлива невагома речовина — "вогняна матерія", що

618

ФЛЮГЕР

нібито міститься в усіх здатних горіти речовинах. Інша назва — т е п-

л е ц ь. г

ФЛОМАСТЕР (англ. flomaster) — різновид ручки для малювання

широкими соковитими лініями, що має стрижень з фетру або повс-

ті, насичений тушшю або чорнилом.

ФЛОПЗ (англ. flops) — міра, що характеризує потужність елект-

ронної обчислювальної машини.

ФЛОРА (лат. Flora) — 1) У давньогрецькій міфології богиня квітів,

весни, а також веселощів. 2) Історично складена сукупність видів

рослин, що населяють певну територію або населяли її в минулі

геологічні часи. 3)Ф. кишкова — сукупність бактеріальних ви-

дів, що _населяють кишечник.

ФЛОРЙЗМ [від лат. flos (floris) — квітка] — мистецтво засушування

рослин для створення декоративних композицій, картин.

ФЛОРИСТИКА — розділ ботаніки, предметом якого є вивчення та

систематичний опис усіх видів рослин, що ростуть у певній країні,

області, районі і становлять флору даної території.

ФЛОТ (франц. flotte) — 1) Сукупність суден однакового призначен-

ня, типу, приналежності і району плавання (напр.: військово-мор-

ський ф., промисловий ф., торговельний ф.). 2) Сукупність літаль-

них апаратів певної держави.

ФЛОТАЦІЯ (англ. floatation, букв. — плавання) — відокремлення

корисних копалин від порожніх порід, що грунтується на спливанні

частинок корисної копалини на поверхню разом з бульбашками

повітря.

ФЛОТИЛІЯ (італ. flottiglia) — 1) Оперативне об'єднання військових

суден, що знаходяться в певному водному басейні.

ФЛОТИНГ (від англ. floating rates — плаваючі ставки) — вільні ко-

ливання валютного курсу.

ФЛОУТ (англ. float — коливатися, вільно плавати) — 1) Сукупність

акцій компанії, випущених на ринок. 2) Час між пред'явленням чека

і його оплатою або списанням коштів з рахунку.

ФЛУКТУАЦІЯ, ФЛЮКТУАЦІЯ (лат. fluctuatio - хвилювання, без-

перервний рух, від fluctuo — хвилююся, тремчу) — 1) Випадкове

відхилення якоїсь величини від її середнього значення. 2) мед. Ко-

ливання при доторкуванні; симптом наявності рідини в порожнині

або тканинах з м'якими чи пружно-еластичними стінками.

ФЛУОРЕСЦЕНЦІЯ, ФЛЮОРЕСЦЕНЦІЯ (від лат. fluor- потік та

...escentia — суфікс, що означає слабку дію) — короткочасне свічен-

ня (10~8— Ю"9 с) деяких речовин після припинення їх освітлювання,

один з різновидів люмінесценції. Від назви мінералу флюориту. Див.

також Фосфоресценція.

ФЛЮГЕР (від гол. vleugel — крило) — 1) Пристрій, яким визнача-

ють напрям і швидкість вітру. 2) У давнину — прапорець на списі.

3) Переносно — непостійна людина, яка швидко змінює свої погля-

ди, рішення.

619

ФЛЮЇД

ФЛЮЇД (від лат. fluidus — текучий) — 1) Рідина, речовина, що ви-

тікає. 2) За уявленням природознавців 18 ст., уявна невагома ріди-

на, існуванням якої пояснювали, наприклад, теплові явища, горін-

ня, електричні й оптичні явища. 3) Невідчутний потік енергії, струм,

що наче виходить від кого-небудь або чогось.

ФЛЮКТУАЦІЯ див. Флуктуація.

ФЛЮОРЕСЦЕНЦІЯ див. Флуоресценція.

ФЛЮОРИТ (від лат. fluor — потік, течія) — мінерал класу фторидів,

жовтий, фіолетовий, зелений, іноді безбарвний, прозорий. Викори-

стовують в оптиці, металургії, хімічній промисловості.

ФЛЮОРОГРАФІЯ [від флуор(есценція) і ...графія] — фотографуван-

ня зображення з екранів, що флуоресціюють. Застосовують у меди-

цині як метод діагностичного розпізнавання захворювань деяких

внутрішніх органів людини.

ФЛЮС (нім. Flup, букв. — потік) — набряк щоки від гнійного запа-

лення, що виникає під окістям щелепи.

ФЛЮСИ (нім. Flusse) — допоміжні матеріали, що використовують-

ся у плавленні металів (вапняк, пісок тощо), зварюванні (напр. си-

лікати) і паянні (бура).

...ФОБ (від грец. фбро? — страх) — у складних словах відповідає по-

няттям "нетерпимий", "супротивник", напр. термофоби.

ФОБІЇ (від грец. фброд — страх) — непереборні нав'язливі страхи.

Бувають при деяких психічних захворюваннях, неврозах, іноді при

перевтомі, після психічного стресу.

...ФОБІЯ (від грец. фброс — страх) — у складних словах відповідає

поняттям "нетерпимість", "боязнь", напр.: антропофобія, гідрофо-

бія. _ ,

ФОЙЄ (франц. foyer, букв. — вогнище, осередок) — зала у театрі,

кіно або іншому видовищному закладі для перебування глядачів

перед початком вистави, кіносеансу тощо, а також під час антрак-

ту.

ФОКАЛЬНИЙ (від лат. focus — вогнище, осередок) — фокусний,

який стосується фокусу '(1,2);ф-на площина — площина, на

якій розміщений фокус пучка променів, що виходить із світної то-

чки і відбивається від сферичного дзеркала або заломлюється в лін-

зі.

ФОКСТЕР'ЄР (англ. fox-terrier, від fox — лисиця і terrier — тер'єр) —

порода мисливських собак групи тер'єрів, а також собака цієї

породи.

ФОКСТРОТ (англ. foxtrot, від fox — лисиця і trot — швидкий крок) -&

швидкий парний танець американського походження, а також м\

зика в такому ритмі.

ФОКУС1 (від лат. focus — вогнище, осередок) — 1) Точка, в якій

збираються промені, відбиті сферичним дзеркалом або заломлені

лінзою. 2) Точка, відношення віддалей якої від будь-якої точки на

еліпсі, гіперболі, параболі до віддалі її від певної прямої є сталою ве-

620

_____________________________________________________ФОНД

личиною. 3) Вогнище хворобливого процесу в організмі. 4) Центр,

осередок чого-небудь (напр. землетрусу).

ФОКУС2 (від нім. Hokuspokus) — 1) Прийом, трюк, що ґрунтуєть-

ся на обмані зору за допомогою швидких вправних рухів, спеціаль-

ного обладнання тощо. 2) Переносно — явище, подія, що вражають

своєю незвичністю, несподіваністю; вередування; хитрість.

ФОКУСУВАННЯ — 1) Збирання променів у фокусі' (1) оптичної

системи. 2) Наведення зображення на різкість при фото-, кіно-

зніманні тощо.

ФОЛ (англ. foul, букв. — брудний, нечесний) — у спортивних іграх

порушення правил, напр., у футболі— груба, небезпечна гра, недо-

зволений прийом, умисний удар противника, поштовх, підніжка

тощо.

ФОЛІАНТ (нім. Foliant, від лат. folium — лист, аркуш) — товста

книга_ великого формату (звичайно старовинна).

ФОЛІКУЛИ (від лат. folliculus — мішечок) — різні утвори в організ-

мі людини й тварин, що мають вигляд мішечка або пухирця.

ФОЛІО (від лат. in folio — в аркуш) — 1) Формат книги або журна-

лу розміром у паперовий аркуш або в половину аркуша. 2) Права й

ліва сторінки у рахункових книгах, що мають один і той самий по-

рядковий номер.

ФОЛЬГА (польс. folga, від лат. folium — лист) — 1) Тонкі листи або

стрічки металів і сплавів (напр., латуні, міді), які використовують

при загортанні харчових продуктів, тютюну та ін., для виготовлення

конденсаторів, електродів тощо. 2) Матеріал (паперова калька або

прозора плівка з шаром барвника) для нанесення зображень на

оправи книг.

ФОЛЬКЛОР (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне

знання) — народна творчість.

ФОЛЬКЛОРИСТИКА — наука про фольклор; займається збиран-

ням і дослідженням словесної і музичної народної творчості, вивчає

закономірності її розвитку, суспільне, виховне й естетичне значен-

ня, жанри, поетику, конкретні твори.

ФОН (франц. fond, від лат. fondus — дно, основа) — 1) Сторонній

шум, тріск, який іноді супроводить відтворення звуку в радіо, зву-

ковому кіно тощо. 2) Основний колір, тон художнього твору. 3) Дру-

гий план рельєфу, орнаменту, на якому чітко вимальовуються осно-

вні зображення; тло. 4) Переносно — середовище, оточення, в яко-

му відбувається певне явище або подія. 5) Радіаційний ф. —

^івень радіації, що обумовлюється космічним випромінюванням і

^промінюванням природних радіонуклідів.

...ФОН (від грец. cpwvn — звук, голос) — у складних словах вказує на

зв'язок з поняттям "звук", напр.: мікрофон, отофон.

ФОНД (франц. fond, від лат. fundus — основа) — 1) Запаси, ресурси,

нагромадження (напр.: житловий ф., лісовий ф.); капітал. 2) Кош-

ти або матеріальні засоби, призначені для якої-небудь мети (напр.,

621

ФОНДОВИЙ

ф. матеріального заохочення). 3) Цінні папери, шо дають прибуток.

4) Громадська організація, що займається збиранням та розподілом

коштів на певні соціальні потреби.

ФОНДОВИЙ — який стосується фонду; ф. капітал — капітал,

вкладений в цінні папери (на придбання акцій, облігацій тощо);

ф -в а_ б і р ж а — ринок цінних паперів.

ФОНЕМА (від грец. фшугциа — голос, звук, слово) — найменша зву-

кова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та

їхніх форм.

ФОНЕНДОСКОП (від грец. tpwvri — звук, gv5ov — всередині і

...скоп) — прилад для вислуховування серця й легень з резонатором

для підсилення звуків. Див. також Стетоскоп.

ФОНЕТИКА (від грец. ФШУПТШОС — звуковий, голосовий) — 1) Га-

лузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — способи утво-

рення звуків та їхні акустичні властивості. 2) Звукова будова мови

як єдність її фізіологічного (робота мовних органів), акустичного та

значеннєвого аспектів.

...ФОНІЯ (від грец. epwvri — звук) — у складних словах відповідає

поняттю "звучання", напр.: стереофонія, какофонія.

ФОНО... (від грец. сримї — голос, звук, мова) — у складних словах

відповідає поняттю "звук", напр.: фонологія, фонотека.

ФОНОГРАМА (від фоно... і ...грама) — запис звукових коливань на

плівці, платівці тощо.

ФОНОГРАФ (від фоно... і ...граф) — апарат, яким вперше в кінці

19 ст. записували і відтворювали звук.

ФОНОТЕКА [від фоно(грама) і ...тека] — 1) Зібрання фонограм.

2) Приміщення, де зберігають фонограми. 3) Установа, що збирає,

зберігає й видає фонограми в тимчасове користування.

...ФОР (від грец. фород — носій) — у складних словах означає "той,

Ідо несе", напр. люмінофор.

ФОРА (від італ. fora — вперед) — 1) В італійському театрі — вигук

схвалення. 2) Пільга, перевага, що її може надавати сильніший гра-

вець слабшому (напр. у шахах).

ФбРВАРД (англ. forward, букв. — передній) — 1) Нападаючий гра-

вець передньої лінії у футбольній і хокейній командах. 2) Форма ко-

роткотермінових розрахунків, які виконуються протягом двох ро-

бочих днів після укладення угоди.

ФОРЗАЦ (нім. Vorsatz) — подвійний аркуш паперу, що з'єднує вну-

трішню частину оправи з першою та останньою сторінками книги.

ФОРИНТ (угор. forint) — грошова одиниця Угорщини.

ФОРМА (від лат. forma — зовнішність, устрій) — 1) Зовнішній ви-

гляд, обрис предмета, обриси людської фігури. 2) філософ. Всякий

зовнішній вираз якого-небудь змісту. 3) Система художніх засобів

як спосіб вираження змісту творів літератури та мистецтва; вид по-

будови, жанр літературного, музичного твору. 4) Спосіб здійснен-

ня, виявлення будь-якої дії, процесу. 5) мовозн. Видозміна того са-

622

ФОРМУЛЯР

мого слова. 6) Вид, устрій, тип, структура чогось (напр. ф. прав-

ління). 7) Однотипний одяг, встановлений для певної категорії осіб

(напр. шкільна ф.). 8) Пристрій, в який заливають розплавлений

метал або інший матеріал, що твердіє при остиганні й зберігає об-

риси цього пристрою (ливарна ф.). 9) Зразок, якого дотримуються;

документ, заповнений за відповідним зразком.

ФОРМАЛІЗМ (франц. formalisme, від лат. formalis — складений за

формою) — 1) Перевага, що віддається формі (2) перед змістом у різ-

них сферах людської діяльності. 2) Напрям у естетиці й мистецтві,

який проголошує естетичною цінністю мистецтва переважно його

художню форму. 3) Формальне ставлення до чого-небудь.

ФОРМАЛІЗОВАНИЙ — 1) Який використовує лише форму (2), не

надаючи значення змістові. 2) Записаний у вигляді формули.

ФОРМАЛІН — 40 %-й водний розчин формальдегіду. Застосовують

для дезінфекції, дублення шкур, протруювання насіння, у виробни-

цтві пластмас тощо.

ФОРМАЛІСТИКА (від лат. formalis — складений за формою) — при-

хильність до формалізму; додержання зовнішніх формальностей на

шкоду справі.

ФОРМАЛЬДЕГІД [від лат. form(ica) — мурашка і альдегід] — орга-

нічна сполука, альдегід мурашиної кислоти; безбарвний газ з різким

запахом, отруйний. Застосовують у виробництві пластмас, барвни-

ків, лікарських препаратів, у текстильній і паперовій промисловості

тощо.

ФОРМАЛЬНІСТЬ — 1) Дія, умова, необхідна для виконання обо-

в'язкових правил, законності. 2) Щось виконуване для форми (4),

незалежно від суті справи, а часто й всупереч їй.

ФОРМАТ (франц. format, від лат. formatus — сформований) — роз-

мір книги, газети, аркуша, ілюстрації тощо.

ФОРМАЦІЯ (лат. formatio — утворення, формування) — 1) Тип,

структура чого-небудь, що відповідає певному рівню, певній стадії

розвитку будь-чого. 2) Суспільство на певному історичному ступені

розвитку, що характеризується відповідним способом виробництва

і видами власності. 3) Комплекс гірських порід, спільне утворення

яких зумовлене відповідними геологічними умовами.

ФОРМУЛА (лат. formula — образ, вид, форма) — 1) Чітке визначен-

ня, виражене гранично стисло. 2) Виражене числами, літерами,

знаками умовне позначення відношення будь-яких величин, проце-

сів і т. ін. 3) Умовні позначення простих та складних речовин за до-

помогою хімічних знаків і чисел; показують якісний та кількісний

склад молекул цих речовин.

ФОРМУЛЮВАННЯ (від формула) — коротке й точне висловлю-

вання якоїсь думки.

ФОРМУЛЯР (нім. Formular, франц. formulaire, від лат. formula —

форма) — 1) Бланк (картка), куди вносять основні відомості про

щось (напр., про споруду, механізм, про їх експлуатацію). 2) Бібліо-

623

ФОРПІК

течна облікова картка. 3) заст. Послужний список чиновника, вій-

ськовослужбовця .

ФОРПІК (англ. forepeak, гол. voorpiek) — носовий відсік на кораблі,

розташований безпосередньо біля форштевня.

ФОРПОСТ (гол. voorpost — передовий пост) — 1) Передня варта,

сторожа. 2) Передня позиція на певній ділянці фронту. Див. також

Аванпост. 3) Переносно — передовий пункт, опора чого-небудь.

ФОРСАЖ (франц. forcage, від forcer — напружувати) — короткочас-

не збільшення тяги (потужності) двигуна проти її значення на но-

мінальному (порівняно тривалому) режимі.

ФОРСИНГ (англ. forcing, від force — нагнітати) — у боксі' тактич-

ний прийом, який характеризується безперервними атаками.

ФОРС-МАЖбР (франц. force majeure — непереборна перешкода,

обставина) — надзвичайна обставина, яку неможливо передбачити і

усунути.

ФОРСОВАНИЙ (франц. force, від force — сила) — 1) Який відбува-

ється, проходить швидше, ніж звичайно; прискорений; ф. м а р ш —

посилений похідний рух, що вимагає великого напруження. 2) Під-

силений за звучанням, голосніший, ніж завжди (напр. ф. голос).

ФОРСУНКА (від англ. force-pump — нагнітальна помпа) — при-

стрій, яким розпилюють рідке, порошкоподібне паливо (в топках

печей, котлів, у камерах згоряння двигунів тощо) або воду (у венти-

ляційних установках).

ФОРТ (франц. fort, від лат. fortis — міцний, сильний) — велике

замкнуте укріплення; складова частина фортеці.

ФОРТЕ (італ. forte, букв. — сильно) — сильно, гучно, на повну силу

звучання; один з відтінків динаміки в музиці. Протилежне — піано.

ФОРТЕЛЬ (польс. fortel, від нім. vorteil, букв. — вигода) — 1) При-

йом зовнішнього комізму в театральній виставі. 2) Переносно в

розмовній мові — спритна витівка, несподіваний вибрик.

ФОРТЕПІАНО (італ. fortepiano, від forte — гучно і piano — тихо) —

струнний ударно-клавішний музичний інструмент, сконструйова-

ний наприкінці 18 ст.; сучасні різновиди Ф. — піаніно, рояль.

ФОРТИСИМО (італ. fortissimo, букв. — найсильніший) — дуже си-

льне, гучне звучання; один з відтінків динаміки в музиці. Протилеж-

не — піанісимо.

ФОРТИФІКАЦІЯ (франц. fortification, від лат. fortis — міцний та

facio — роблю) — 1) Військова наука, що вивчає форми, засоби й

способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також

способи захисту від засобів ураження. 2) Галузь військово-інженер-

ної справи, що розробляє конструкції т:а способи будівництва війсь-

кових споруд, оборонних укріплень.

ФОРТРАН (від англ. formula — формула і translator — перекладач) —

назва мови програмування, що використовується для описування

алгоритму розв'язання наукових і технічних завдань з використан-

ням електронної обчислювальної машини.

624

ФОТОЕФЕКТ

ФОРТУНА (лат. Fortuna) — 1) У давньоримській міфології богиня

випадку, долі, талану. 2) Переносно — доля, щасливий випадок.

ФОРУМ (лат. forum — площа, двір) — 1) У містах Стародавнього

Риму площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися

торги і здійснювався суд. 2) Широкі представницькі збори — з'їзд,

конференція, конгрес.

ФОРШЛАГ (нім. Vorschlag, від vor — перед і Schlag — удар) — мело-

дійна прикраса з одного або кількох звуків, що передують основно-

му звуку мелодії.

ФОРШТЕВЕНЬ (гол. voorsteven, від voor — попереду і Steven — сто-

як) — носова частина корабля, яка є продовженням кіля.

ФОСФАТИ (від фосфор) — солі фосфорної кислоти. Використову-

ють як добрива, а також у техніці й медицині.

ФОСФОР (від грец. фшехрброд — світлоносний) — хімічний еле-

мент, символ Р, ат. н. 15; буває переважно білий і червоний, білий

Ф. дуже отруйний. Застосовують у сірниковій промисловості, в ме-

талургії, сполуки Ф. — як добрива і в медицині.

ФОСФОРЕСЦЕНЦІЯ (від грец. сршасрород — світлоносний і лат.

...escentia — суфікс, що означає слабку дію) -— свічення (від 103 с до

кількох годин) деяких речовин (напр., сірчистих сполук цинку, ба-

рію, стронцію) після припинення освітлювання їх; один з різновидів

люмінесценції. Див. також Флуоресценція.

ФОСФОРИТИ (від фосфор) — осадові гірські породи, що складаю-

ться з фосфатів кальцію. Використовують головним чином для ви-

робництва мінеральних добрив.

ФОТ [від грец. фйе (фштбе) — світло] — одиниця освітленості, що

дорівнює освітленості такої рівномірно освітленої поверхні, на ко-

жний, 1 см2 якої падає потік у 1 люмен. 1 Ф. дорівнює ІО4 лк.

ФОТАРІЙ [від грец. фйд (фштод) — світло] — світлолікувальний ка-

бінет для здійснення з профілактичною й лікувальною метою гру-

пових загальних опромінювань ультрафіолетовим і тепловим про-

мінням.

ФОТО... [від грец. фшс (фозтос) — світло] — у складних словах відпо-

відає поняттям: "який діє за допомогою світла", "заснований на дії

світла", напр.: фотоефект, фотореле.

ФОТОБАКТЕРІЇ (від фото... і бактерії) — бактерії, які утворюють

речовини, що при окисненні випромінюють світло.

ФОТОГЕНІЧНІСТЬ (від фото... і грец. yivoc, — рід) — властивість

добре відтворюватися на кіноекрані або фотографії.

ФОТОГРАФІЯ (від фото... і ...графія) — 1) Спосіб одержання

зображень об'єктів на світлочутливих матеріалах. 2) Знімок (відби-

ток) на таких матеріалах. 3) Ательє, де виготовляють такі знімки.

ФОТОЕЛЕМЕНТ (від фото... і елемент) — прилад, в якому вини-

кає електричний струм (електронний потік) внаслідок діяння світла.

ФОТОЕФЕКТ (від фото... і ефект) — повне або часткове вивіль-

нення електронів від зв'язків з ядрами атомів речовини внаслідок

625

ФОТОЛІЗ

дії на неї електромагнітного проміння (світла, рентгенівського чи

гамма-проміння).

ФОТОЛІЗ (від фото... і ...ліз) — розклад хімічних сполук внаслідок

діяння на них світла.

ФОТОМЕТР (від фото... і ...метр) — оптичний прилад, яким ви-

мірюють світлові величини (силу світла, світловий потік, освітле-

ність, яскравість тощо).

ФОТОМЕТРІЯ (від фото... і ...метрія) — розділ метрології, в якому

вивчають вимірювання світлових величин (сили світла, освітленості,

яскравості тощо) при випроміненні, поглинанні й розсіянні світла.

ФОТОН [від грец. фйд (срсотбО — світло] — частинка світла, порція

електромагнітного проміння будь-якої частоти. Ф. називають та-

кож квантами (квант світла, гамма-квант тощо).

ФОТОРЕЦЕПТОРИ (від фото... і рецептори) — клітини світло-

сприймального апарата зорового нерва.

ФОТОСИНТЕЗ (від фото... і синтез) — процес утворення зеленими

рослинами органічних речовин з вуглекислого газу й води за допо-

могою світлової енергії, що поглинається хлорофілом.

ФОТОСФЕРА (від фото... і сфера) — нижня частина атмосфери

Сонця, що утворює його видиму яскраву поверхню.

ФОТОТРОПІЗМ (від фото... і грец. тротгп — поворот, напрям) —

зміна напряму росту органів рослин, викликана однобічною дією

світла. Інша назва — геліотропізм.

ФОТОФОБІЯ (від фото... і ...фобія) — підвищена чутливість до

освітлення; світлобоязнь.

ФРАГМЕНТ (франц. fragment, від лат. fragmentum — уламок, шма-

ток) — частина твору мистецтва, уривок тексту тощо.

ФРАЗА (від грец. фрааід — спосіб вираження, зворот) — 1) Вислов-

лювання, що становить інтонаційну чи смислову єдність; речення.

2) Невелика відносно закінчена частина музичної теми; у вченні

про музичну форму — побудова, середня між мотивом і реченням.

3) Переносно — красномовний, гучний, але пустий вислів.

ФРАЗЕОЛОГІЗМ (від фраза і ...логізм) — неподільне сполучення

слів, нерозривне словосполучення (ідіома). Інша назва — фразео-

логічна, одиниця.

ФРАЗЕОЛОГІЯ (від фраза і ...логія) — 1) Розділ мовознавства, що

вивчає усталені звороти мови. 2) Сукупність словосполучень певної

мови (запас, фонд фразеологічних одиниць). 3) Переносно — набір

беззмістовних фраз, марнослів'я.

ФРАЗЕР (франц. phraseur) — базіка, особа, схильна багато й краси-

во говорити, а не діяти.

ФРАК (франк, frac) — чоловічий парадний костюм — тип сюртука з

довгими_фалдами ззаду й вирізаними полами спереду.

ФРАКТУРА (лат. fractura — злом, від frango — розбиваю, трощу) —

1) мед. Перелом. 2) Один з видів готичного шрифту. 3) Почерк го-

тичного малюнка.

626

______________________________________________________ФРЕГАТ

ФРАКЦІОНУВАННЯ — дробова (фракційна) перегонка рідин —

розділення суміші рідин на фракції (3), кожна з яких кипить у вузь-

кому інтервалі температур. Застосовують Ф. у нафтовій промисло-

вості для одержання бензину, гасу та інших продуктів.

ФРАКЦІЯ (від лат. fractio — розламування) — 1) Організована гру-

па членів політичної партії, створювана для здійснення її лінії в па-

рламенті, органах місцевого самоврядування та інших організаціях.

2) Угруповання всередині політичної партії, яке виступає зі своєю

власною платформою. 3) хім. Частина суміші рідин, що відокрем-

люється дробовою (фракційною) перегонкою.

ФРАНК (франц. franc) — 1) Французька золота й срібна монета.

2) Грошова одиниця Франції, Бельгії, Малі, Монако, Швейца-

рії.

ФРАНКМАСОНИ (франц. francsmacons, букв. — вільні каменярі) —

прихильники масонства, члени масонської організації. Інша назва —

масами.

ФРАНКО (італ. franco, букв. — вільний) — вид торговельної угоди,

за якою частину витрат на транспортування товарів покладають на

постачальника (продавця).

ФРАНКУВАННЯ (англ. franking, від італ. frankare — звільняти) —

1) Сплата поштових відправлень шляхом наклеювання марок '.

2) Оплата наперед перевезення багажу, вантажів. 3) Порядок

включення у ціну витрат на транспортування і зберігання ванта-

жів.

ФРАНТ (польс. frant) — підкреслено модно одягнений чоловік, че-

пурун. Від чеського власного імені Франтішек — персонажа серед-

ньовічного театру.

ФРАНЦИСКАНЦІ (лат. franciscani) — ченці католицького ордену,

заснованого на початку 13 ст. в Італії Франциском Ассізьким (звід-

си й назва). І досі є одним з найвпливовіших орденів.

ФРАНЦІЙ — радіоактивний хімічний елемент, символ Fr, ат. н. 87;

належить до лужних металів', ізотоп Fr223 знайдено у продуктах ра-

діоактивного розпаду актинію. Назву дано на честь Франції.

ФРАУ (нім. Frau — пані) — ввічливе звертання до заміжньої жінки

у німців.

ФРАХТ (нім. Fracht — вантаж) — 1) Плата за перевезення вантажів

водним шляхом або за використання суден протягом певного часу.

2) Вантаж, який перевозять на зафрахтованому судні.

ФРАХТУВАТИ (нім. frachten) — наймати судно для перевезення

вантажів.

ФРЕГАТ (франц. fregate, від італ. fregata) — 1) Трищоглове військо-

ве вітрильне судно з повним корабельним оснащенням. 2) Купець-

ке вітрильне судно 18—19 ст. 3) Сучасний військовий корабель

перехідного типу між легким крейсером і ескадреним міноносцем.

4) Рід птахів родини фрегатових. Гніздяться колоніями на океаніч-

них островах тропічної зони.

627

ФРЕЙДИЗМ

ФРЕЙДИЗМ — вчення австрійського психіатра 3. Фрейда

(1856—1939), згідно з яким головним рушієм людської поведінки

виступають несвідомі потяги (особливо статеві).

ФРЕЙЛЕЙН (нім. Fraulein — панна) — ввічливе звертання до дів-

чини^ німців та деяких інших народів.

ФРЕЙЛІНА (нім. Fraulein) — придворна посада для дівчат та жінок

аристократичного походження у почті цариці, королеви, принцеси.

ФРЕЙЯ, ФРЕЯ (старосканд. Freyia — Пані) — у скандинавській

міфології богиня літа, родючості, кохання і вроди.

ФРЕК (від англ. freack) — особа, яка за допомогою технічних засо-

бів протиправне підключається до чужої лінії зв'язку і за чужий ра-

хунок веде телефонні розмови.

ФРЕКЕН (швед, froken) — звертання до дівчини в скандинавських

країнах.

ФРЕНОЛОГІЯ (від грец. cppnv — розум, душа і ...логія) — антинау-

кове вчення про зв'язок психічних якостей і розумових здібностей

людини з формою її черепа.

ФРЕОНИ (франц. freons, нім. Freonen) — технічна назва фтор- і

хлорорганічних сполук, які використовують як холодильні агенти в

деяких холодильниках.

ФРЕСКА (італ. fresco, букв. — свіжий) — 1) Живописний твір, ви-

конаний водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці. 2) Спосіб

живопису, що ґрунтується на застосуванні водяних фарб, які нано-

сять на вогку штукатурку.

ФРИВОЛЬНИЙ (франц. frivole, від лат. frivolus — пустий, нікчем-

ний) — легковажний, малопристойний.

ФРИГЇДШСТЬ (від лат. frigidus — холодний) — статева холодність;

нездатність жінки до переживання оргазму.

ФРИЗ (франц. frise, від friser — завивати, закручувати) — 1) Серед-

ня горизонтальна частина антаблемента. 2) Декоративна смуга, що

обрамляє площину підлоги, верх стіни тощо. 3) Виступ у вигляді ка-

рниза на верхній або нижній частині столярного виробу.

ФРИКАСЕ (франц. fricassee, від fricasser — смажити) — смажене або

варене м'ясо з приправою.

ФРИКЦІЙНИЙ (від лат. frictio — тертя) — пов'язаний з тертям;

ф-на передача — механізм для передачі обертального руху між

двома валами за допомогою сил тертя.

ФРОНДА (франц. Fronde, від fronde — праща, рогатка) — 1) Гро-

мадсько-політичний рух проти абсолютизму у Франції в 1648—

53 pp. 2) Непринципова опозиція, переважно з групових або особис-

тих мотивів.

ФРОНДЕР (франц. frondeur) — 1) Учасник фронди. 2) Той, хто обу-

рюється чим-небудь.

ФРОНТ [франц. front, від лат. frons (frontis) — лоб, чоло, чільна сто-

рона] — 1) Лінія розгортання військ, а також бойового зіткнення з

ворогом. 2) У шикуванні військ — лицьова сторона; в бойовому по-

628

ФУГАС

рядку — сторона військової частини, підрозділу, обернена до воро-

га. 3) Найвище оперативне об'єднання кількох армій на театрі воєн-

них дій, призначене для вирішення великих оперативних і страте-

гічних завдань самостійно і у взаємодії з сусідніми Ф. 4) Діюча армія

і район бойових дій. 5) Переносно — місце і сфера колективної дія-

льності. 6) Переносно — об'єднання політичних партій, проф-

спілок та інших організацій для боротьби за спільні цілі (напр. На-

родний ф.). 7) Атмосферний ф. — перехідна зона, що розділяє

дві повітряні маси: теплу й холодну.

ФРОНТАЛЬНИЙ (від франц. frontal — лобовий) — 1) Спрямова-

ний у бік фронту противника. 2) Розташований на передній, лицьо-

вій стороні чого-небудь. 3) Спрямований лицьовою частиною до

глядачів. 4) метеор. Який знаходиться або відбувається в межах ат-

мосферного фронту. 5) Переносно — який охоплює всіх, поширю-

ється на всіх. г

ФРОНТИСПІС [франц. frontispice, від лат. frons (frontis) — чоло і

aspicere — дивитися] — 1) Малюнок, вміщений на початку книги,

поруч з титульною сторінкою. 2) Головний фасад будинку.

ФРОНТОН [франц. fronton, від лат. frons (frontis) — передня сторо-

на] — верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у ви-

гляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху,

а біля основи — карнизом.

ФРУКТОЗА (від лат. fructus — плід) — фруктовий цукор, плодовий

цукор — вуглевод з групи моносахаридів', міститься у фруктах та ін-

ших солодких плодах, складова частина меду. Використовують у

харчовій промисловості.

ФРУСТРАЦІЯ (лат. frustratio — обман, марне сподівання) — пси-

хічний стан переживання невдачі, що виникає при наявності реаль-

них або уявних перепон на шляху до досягнення мети.

ФТИЗІАТРІЯ (від грец. cpftioig — сухоти та ...іатрія) — розділ меди-

цини, що займається вивченням профілактики й лікуванням тубер-

кульозу легень.

ФТОР (від грец. ф96род — загибель) — хімічний елемент, символ F,

ат. н. 9; газ блідо-жовтого кольору з різким запахом; належить до

галогенів. Ф. — найактивніший з неметалів. Застосовують для син-

тезу різних фторорганічних сполук (фреонів, фторопластів).

ФУГА (від лат. fuga — втеча) — 1) Форма поліфонічного твору, за-

снована на імітаційному проведенні однієї або кількох тем в усіх

голосах за певним тонально-гармонійним планом; найвища фор-

ма поліфонії. 2) Музичний твір такої форми. 3) Психомоторний

розлад, що виявляється у поривчастих рухах та діях: хворі зрива-

ють з себе одяг, кудись біжать і не пам'ятають, що відбувалося під

час нападу.

ФУГАС (франц. fougasse, від лат. focus — вогнище, осередок) — за-

ряд вибухівки у водонепроникній оболонці, який закладають у

грунт або занурюють у воду.

629

ФУЕТЕ____________________________________________________

ФУЕТЕ (франц. fouette, від fouetter — підганяти) — у класичному

балеті — фігура, при якій балерина обертається на пальцях однієї

ноги з піднятою прямою другою ногою.

ФУЗІЯ (франц. fusion — злиття, від лат. rusio — плавлення) — 1) По-

глинання монополіями слабших конкурентів шляхом злиття, об'єд-

нання двох або більше підприємств, звичайно однорідних. 2) мо-

возн. Злиття морфем, яке супроводиться зміною їхнього фонемного

складу.

ФУЛЕ (франц. foule) — вовняна тканина із саржевим переплетен-

ням. З Ф. шиють жіночі пальта.

ФУЛЯР (франц. foulard, від fouler — топтати, валяти) — 1) Тонка

шовкова тканина полотняного переплетення. 2) Сорт ситцю. 3) Го-

ловна, шийна чи носова хустка з цієї тканини.

ФУМАРОЛИ (італ. fumarole, від лат. fumus — дим) — газоподібні

гарячі виділення з тріщин на схилах вулканів, а також з лавових по-

токів.

ФУНДАМЕНТ (від лат. fundamentum — основа) — 1) Основа бу-

динку, машини тощо. 2) Переносно — основа, підвалина; те, що є

головним у чомусь.

ФУНДАМЕНТАЛЇЗМ (від лат. fundamentum — фундамент) — ре-

лігійні напрями, які проголошують незмінність канонічної догма-

тики, вимагають дотримання ортодоксії.

ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ (лат. fundamental) — 1) Міцний, вели-

кий. 2) Основний, головний. 3) Переносно — ґрунтовний, капіталь-

ний.

ФУНДУК (тюрк, funduk) — вид кущових або деревних рослин роду

ліщина. Поширені на Балканському півострові та в Малій Азії.

Плоди споживають свіжими та підсмаженими. Інша назва — ліщи-

на ломбардська.

ФУНІКУЛЕР (франц. funiculaire, букв. — канатний, від лат. funicu-

lus — мотузка) — залізниця з канатною тягою на крутих підйомах і

спусках.

ФУНКЦІОНАЛ — правило, за яким кожній функції (2) з якогось

класу функцій ставлять у відповідність дійсне або комплексне чис-

ло.

ФУНКЦІОНАЛІЗМ (від лат. functionalis — який стосується функ-

ції) — напрям в архітектурі, що сформувався в 20-х роках 20 ст. і

поширився в країнах Західної Європи та Америки. Ф. підпоряд-

ковував архітектурні форми їхньому функціональному призна-

ченню.

ФУНКЦІЯ (від лат. functio — виконання, звершення) — 1) Діяль-

ність, обов'язок, робота; призначення. 2) матем. Величина, яка

змінюється зі зміною незалежної змінної величини (аргументу).

3) біол. Специфічна діяльність органа чи організму.

ФУНТ (HIM. Pftind, від лат. pondus — вага, важок) — одиниця ваги

(маси) у деяких країнах; у ряді країн становить від 317,62 до 560 г

630

Ф'ЮЧЕРСНИЙ

(тройський фунт дорівнює 373,2 г). Ф. стерлінгів див. Стер-

лінг.

ФУРІЇ (лат. Furiae) — 1) У римській міфології богині помсти; у дав-

ньогрецькій міфології Ф. відповідають еринії. 2) Переносно — злі,

лайливі жінки.

ФУРМА (від нім. Form — форма) — пристрій (отвір або водоохоло-

джувальний металевий наконечник), через який вдувають повітря

або кисень у плавильні печі.

ФУРНІТУРА (франц. fourniture, від fourniz — доставляти, постача-

ти) — допоміжний матеріал (ґудзики, пряжки, цвяхи тощо), що за-

стосовується в деяких виробництвах.

ФУРОР (від лат. furor, букв. — лють, шаленство) — великий публіч-

ний успіх; бурхливе схвалення, захоплення.

ФУРУНКУЛ (від лат. furunculus) — гострогнійне запалення волося-

ного мішечка, сальної залози і навколишньої сполучної тканини.

Спричинюється бактеріями — стафілококами. Інша назва — чи-

ряк.

ФУРШЕТ (франц. fourchette, букв. — виделка) — прийом, часту-

вання, на якому подають закуски а-ля фуршет.

ФУТ (від англ. foot — ступня) — міра довжини в деяких країнах; у

ряді країн становить від 28,3 до 32,48 см.

ФУТБОЛ (англ. football, від foot — ступня і ball — м'яч) — спортив-

на командна гра з м'ячем.

ФУТЕРОВКА (від нім. Putter — підкладка) — цегляна або інша ви-

кладка, що захищає від діяння температури або хімічних середо-

вищ внутрішні поверхні металургійних печей, топок тощо.

ФУТУРИЗМ (італ. futurismo, від лат. futurum — майбутнє) — на-

прям у літературі (переважно поезії) і мистецтві, що поширився в