1) Примара, привид, ілюзія. 2) Модель людського тіла або його час-

тини натурального розміру, що служить наочним посібником.

ФАНФАРА (італ. fanfara) — 1) Мідний духовий музичний інстру-

мент у вигляді подовженої труби без вентилів. 2) Трубний сигнал

урочистого або войовничого характеру, який виконується на цьому

інструменті.

ФАНФАРОН (ісп. fanfarron, від араб, фарфар — легковажний, бала-

кучий) — зарозумілий базіка, хвалько.

ФАРАДА — одиниця електричної ємності в Міжнародній системі

одиниць; електроємність провідника, потенціал якого збільшується

на 1 вольт, коли йому передається заряд в 1 кулон. Від прізвища ан-

глійського фізика М. Фарадея (1791—1867).

ФАРАОН (грец. Фараш, з єгип.) — 1) Титул царів у Стародавньому

Єгипті. 2) Зневажливе прізвисько поліцейського. 3) Назва старо-

винної гри в карти.

ФАРВАТЕР (гол. vaarwater, від varen — плавати і water — вода) —

1) Безпечний шлях для руху суден між мілинами, рифами1 та інши-

ми перешкодами. Ф. позначають бакенами, віхами, буями. 2) Пере-

носно — головний напрям діяльності, розвитку подій тощо.

ФАРИНГІТ [від грец. срариу? (фариууод) — глотка] — хронічне або го-

стре запалення слизової оболонки глотки у людини і деяких тварин.

604

ФАСЕТ

Причиною Ф. є місцеве охолодження, інфекції, вдихання газу, пилу

тощо.

ФАРИСЕЇ (грец. Фсфшаїоі, від давньоєвр. перушім — ті, що відо-

кремилися) — 1) Послідовники релігійно-політичної течії, що існу-

вала в Іудеї з середини 2 ст. до н. е. до 70-х років 1 ст. н. е. серед тор-

гово-ремісничих верств. Ф. багато уваги звертали на зовнішні про-

яви релігійності. 2) Переносно — лицеміри, ханжі.

ФАРИСЕЙСТВО — 1) Вчення фарисеїв. 2) Переносно — лицемірст-

во, показне благочестя.

ФАРМАКОЛОГІЯ (від грец. срарцахоу — ліки і ...логія) — наука, що

вивчає закономірності взаємодії між лікарськими речовинами і ор-

ганізмом, діяння ліків на організм та визначає методи й принципи їх

застосування.

ФАРМАКОПЕЯ (від грец. сросрцахоу — ліки і тгоієш — роблю, готую) —

збірник загальнодержавних стандартів і положень, які нормують

якість лікарських засобів. У Ф. визначено дози ліків, умови й тер-

міни зберігання їх, способи виготовлення тощо.

ФАРМАЦЕВТИКА (грец. срсфдсшєитікії) — те саме, що й фарма-

ція.

ФАРМАЦІЯ (від грец. срофцаиєіа — ліки) — наука, що займається

вишукуванням, вивченням, розробкою способів добування, оброб-

ки, виготовлення й зберігання лікарських засобів і препаратів та

матеріалів, що їх застосовують у медицині й ветеринарії, а також пи-

танням їх стандартизації та контролю. Інша назва — фармацевти-

ка.

ФАРС (франц. farce, від лат. farcio — начиняю, наповнюю) — 1) Вид

народного театру, поширеного в 14—16 ст. у країнах Західної Євро-

пи; відзначався життєрадісним світосприйняттям, соковитим гумо-

ром. 2) У театрі 19—20 ст. — комедія-водевіль легкого змісту із суто

зовнішніми комічними прийомами. 3) Переносно — грубий жарт,

блазенство, цинічне видовище або витівка.

ФАРФОР (перс, фегфур) — 1) Мінеральна маса з тонкої суміші као-

ліну, пластичної глини, кварцу і польового шпату. Інша назва — п о р-

ц е л я н а. 2) Вироби, посуд з такої маси.

ФАС ' (франц. face, від лат. fades — обличчя) — 1) Лицьова сторо-

на, вигляд обличчя, предмета тощо спереду. 2) військ. Прямолінійна

дільниця фортечної огорожі або польового укріплення з визначе-

ним напрямом вогню.

ФАС2 (від нім. fassen — хапати, ловити) — звернений до собаки

оклик, що означає: хапай! кусай!

ФАСАД (франц. facade, від face — обличчя, лице) — зовнішній, ли-

цьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю.

ФАСЕТ (від франц. facette — грань) — 1) Скошена бічна грань чо-

го-небудь, напр. ф. дзеркала. 2) Грань відшліфованого каменя. 3) Час-

тина складного (фасеткового) ока членистоногих. Інша назва —

фасетка.

605

ФАСОН

ФАСОН (франц. facon) — 1) Крій, форма одягу; модель, зразок яки-

хось виробів. 2) Переносно у розмовній мові — манера вдягатися,

поводитися тощо.

ФАСЦІЇ (від лат. fastis — зв'язка, пучок) — 1) Сполучнотканинні

плівки, що обгортають кожний м'яз окремо й групи м'язів або ви-

стилають внутрішні порожнини тіла (внутрішньогрудна, внутріш-

ньочеревна й тазова фасції). 2) У Стародавньому Римі пучок пруття

з сокиркою — символ влади.

ФАТ (франц. fat, від лат. fatuus — дурний) — самовдоволений

франт; 9соба, схильна до хизування.

ФАТАЛІЗМ (франц. fatalisme, від лат. fatalis — наперед визначений

долею) — світогляд, який визнає панування над людиною й суспіль-

ством невідворотних сил, що наперед визначають їхню долю.

ФАТАЛЬНИЙ (лат. fatalis) — неминучий, невідворотний, згубний.

ФАТА-МОРГАНА (італ. fata morgana — фея Моргана) — 1) Різновид

міражу із швидкою зміною видінь. 2) Переносно — що-небудь при-

марне, оманливе, недовготривале.

ФАТУМ (лат. fatum) — невідворотна доля, що визначає життєвий

шлях людини, а також усі події історії людства.

ФАУНА (лат. Fauna) — 1) У давньоримській міфології богиня лісів,

полів, звірів. 2) Сукупність тварин, що склалася історично й насе-

ляє (або населяла в давні часи) певну територію.

ФАУНІСТИКА — розділ зоології, який вивчає видовий склад, похо-

дження та особливості різних фаун (2).

ФАУСТПАТРОН (нім. Faustpatrone, від Faust — кулак, тут — рука і

Patrone — патрон *) — ручна реактивна зброя для стріляння по бро-

ньованих цілях.

ФАШИЗМ (італ. fascismo, від лат. fastis — в'язка хмизу) — реакційна

політична течія, що виникла у ряді країн після Першої світової вій-

ни, а також відверто терористична диктатура, яка спирається на

пряме насильство, шовінізм і расизм, спрямована на знищення демо-

кратії, встановлення тоталітарного режиму. Сучасний Ф. назива-

ють неофашизмом.

ФАШИНА (нім. Faschine, від лат. fastis — в'язка хмизу) — туго

скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів,

прокладання доріг тощо. Інша назва — т а р а с.

ФАЯНС (франц. faience) — 1) Біла або кольорова маса з глини з до-

мішками гіпсу та інших речовин. Від назви італійського м. Фаенца.

2) Вироби, посуд з такої маси.

ФЕБ (грец. Фоірод — Осяйний) — одне з імен Аполлона.

ФЕДЕРАЛІЗМ (франц. federalisme, від лат. foedus — договір, союз) —

1) Принцип державної організації на засадах федерації. 2) Політич-

ний рух, головним чином у багатонаціональних країнах, метою

якого є створення федеративного державного устрою.

ФЕДЕРАЛЬНИЙ (франц. federal) — 1) Те саме, що й федеративний.

2) У деяких федеративних державах — загальнодержавний.

606

ФЕЛЬДФЕБЕЛЬ

ФЕДЕРАТИ (від лат. foederatus — об'єднаний у союз) — 1) Поселе-

нці на кордонах Римської імперії, яких у 4—5 ст. використовували

для оборони прикордонних районів імперії від ворогів. 2) У період

Французької буржуазної революції кінця 18 ст. — добровольці з фра-

нцузьких провінцій, що вирушали до Парижа захищати завоювання

революції. 3) Учасники добровольчих загонів у Франції в 1815 p.,

утворених для відсічі військам 7-ї антинаполеонівської коаліції.

4) Бійці й офіцери збройних сил Паризької комуни 1871 р.

ФЕДЕРАТИВНИЙ (франц. federatif, від лат. foederatus — об'єдна-

ний у союз) — побудований на засадах федерації.

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio — союз) — 1) Форма державного

устрою; союзна держава, що складається з ряду держав або держав-

них утворень, які, поряд із загальнофедеральними, мають власні за-

конодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи. 2) Спілка това-

риств або організацій (напр. ф. футболу).

ФЕДИНГ (англ. fading, від fade — повільно затухати, завмирати) —

короткочасна невпорядкована або періодично змінювана інтенсив-

ність радіосигналів.

ФЕЄРВЕРК (нім. Feuerwerk, від Feuer — вогонь і Werk — робота) —

1) Кольорові декоративні вогняні ефекти під час свят, карнавалів.

2) Переносно — зовнішній блиск, безперервний потік чого-небудь

(напр. ф. похвал).

ФЕЄРИЧНИЙ (франц. feerique) - 1) Пов'язаний з феєрією. 2) Пе-

реносно — який являє собою фантастичне видовище, казковий, ча-

рівний.

ФЕЄРІЯ (франц. feerie, від fee — фея, чарівниця) — 1) Циркова

або театральна вистава з казковим сюжетом, сценічними ефекта-

ми і трюками. 2) Переносно — надзвичайне, фантастичне видови-

ще. ц

ФЕЙЛЕТОН (франц. feuilleton, від feuille — аркуш) — один з жанрів

публіцистики, газетна або журнальна стаття на злобу дня, для якої

характерна сатирична або гумористична загостреність викладу.

ФЕЙХОА (ісп. feijoa) — рід деревних або кущових субтропічних ро-

слин родини миртових. Культивують у Криму. Плоди Ф. спожива-

ють свіжими й переробленими. Інша назва — а к а.

ФЕКАЛІЇ [від лат. faex (faecis) — осад, відстій] — те саме, що й екс-

кременти.

ФЕЛАХИ (араб, феллах — селянин, землероб) — осілі селяни-зем-

лероби в арабських країнах.

ФЕЛЬД'ЄГЕР (нім. Feldjager) — військовий або урядовий кур 'єр для

доставляння важливих, переважно таємних паперів.

ФЕЛЬДМАРШАЛ (нім. Felsmarschall, букв. — польовий маршал) —

найвищий генеральський чин в російській армії по 1917 р. і в деяких

сучасних іноземних арміях.

ФЕЛЬДФЕБЕЛЬ (нім. Feldwebel) — унтер-офіцерський чин у де-

яких арміях.

607

ФЕЛЮГА

ФЕЛЮГА (італ. feluca, від араб, фулук — човен) — невелике проми-

слове вітрильне судно.

ФЕМЇДА [грец. ®єщс (0?|л6о<;)] — 1) У давньогрецькій міфології бо-

гиня правосуддя. 2) Переносно — правосуддя.

ФЕМІНІЗАЦІЯ (франц. feminisation, від лат. femina — жінка) —

1) Розвиток у особин чоловічої статі жіночих вторинних статевих

ознак (напр., високого, "жіночого" голосу). Пов'язана з порушен-

ням діяльності залоз внутрішньої секреції. 2) Зростання ролі і впли-

ву на суспільні процеси жінок.

ФЕМІНІЗМ (франц. feminisme, від лат. femina — жінка) — жіночий

рух за зрівняння у правах жінок і чоловіків.

ФЕН ' (нім. Fohn, від лат. favonius — теплий західний вітер) — су-

хий теплий вітер, що дме з гір у долини.

ФЕН2 (англ. fan, від лат. vannus — віялка) — пристрій для просушу-

вання волосся, рук тощо струменем нагрітого повітря.

ФЕНІКС (грец. фош5, букв. — багряний) — 1) У міфології давніх на-

родів (фінікійців, єгиптян та ін.) чарівний птах, що, проживши

кілька сотень років, спалював себе, а потім воскресав з попелу мо-

лодим. 2) Переносно — символ невмиручості, відродження. 3) Су-

зір'я Південної півкулі зоряного неба.

ФЕНбЛИ (від грец. tpaivw — освітлюю і ...ол) — органічні сполуки,

похідні бензолу, що утворюються внаслідок заміни атома водню у

бензольн9му ядрі гідроксилом.

ФЕНОЛОГІЯ (від грец. фссіуоцси — з'являюся і ...логія) — розділ біо-

логії, що вивчає періодичні явища в розвитку живої природи, зумо-

влені зміною пір року.

ФЕНОМЕН (грец. cpcnvoMevov — те, що з'являється) — 1) Виняткове,

незвичайне, рідкісне явище; людина надзвичайних здібностей, вла-

стивостей. 2) У філософії І. Канта явище, протиставлене ноумену як

чуттєво дане, що не осягається досвідом і недоступне людському

пізнанню. 3) Явище, що дано нам у досвіді, сприйняте органами

чуттів.

ФЕНОМЕНАЛІЗМ — філософське вчення, за яким можливе пі-

знання лише феноменів (3), а не сутності речей.

ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ — 1) Який стосується феномена. 2) Небува-

лий, винятковий, рідкісний.

ФЕНОТИП (від грец. срапюцш — з'являюся і тип) — сукупність

ознак і властивостей організму, шо склалися в процесі його індивіду-

ального розвитку. Визначається спадковою основою організму (див.

Генотип) та умовами, в яких відбувається розвиток даного організму.

ФЕНХЕЛЬ (нім. Fenchel, від лат. feniculum — кріп) — рід дво- або

багаторічних трав'янистих рослин родини зонтичних. Поширені

переважно в Середземномор'ї, в Криму, на Кавказі та в Середній

Азії. Ф. звичайний культивують як ефіроолійну рослину.

ФЕбД (лат. feodum, від франкського fehu-6d — худоба як майно) —

в Західній Європі за феодалізму земля, а іноді посада або прибутки,

608

ФЕРО...

надані сеньйором ' своєму васалові в спадкове володіння з умовою

виконання певних обов'язків (військової служби, допомоги в управ-

лінні маєтками сеньйора тощо). Інші назви — л е н, ф ' є ф.

ФЕОДАЛ (лат. feodalis, від feodum — феод) — представник панівно-

го класу в феодальному суспільстві, державець спадкового земель-

ного володіння — феоду, сеньйор '. поміщик.

ФЕОДАЛІЗМ (франц. feodalisme) — суспільно-економічна форма-

ція, яка встановилася в результаті розкладу рабовласницького, а в

ряді країн — первіснообщинного ладу. Основою виробничих відно-

син за Ф. була власність феодалів на засоби виробництва, насампе-

ред на землю, й неповна власність на працівника виробництва. Ос-

новними класами були феодали й залежні від них селяни.

ФЕРЗЬ (перс. — полководець) — фігура в шаховій грі. Інша назва —

королева.

ФЕРИТ (від лат. ferrum — залізо) — 1) Структурна складова залізо-

вуглецевих сплавів, твердий розчин вуглецю (соті та тисячні част-

ки процента) в альфа-залізі. 2) Хімічна сполука оксиду заліза з ок-

сидами інших металів. Відзначається феромагнітними і напівпро-

відниковими властивостями. Використовують у різних галузях тех-

ніки.

ФЕРМА' (франц. ferme, від лат. firmus — міцний) — несуча конст-

рукція зі стрижнів, балок тощо, міцно з'єднаних (зварених, склепа-

них тощо) між собою у вузли.

ФЕРМА2 (франц. ferme, від лат. firma — орендна плата) — 1) При-

ватне сільськогосподарське підприємство на власній або орендова-

ній землі. 2) Тваринницький підрозділ державних і кооперативних

сільськогосподарських підприємств; спеціалізоване звірівницьке

господарство.

ФЕРМАТА (італ. fermata, букв. — зупинка) — нотний знак подов-

ження паузи_або звучання позначеної ним ноти.

ФЕРМЕНТАЦІЯ (від лат. fermento — викликаю бродіння) — процес

розкладу органічних речовин, переважно вуглеводів, під впливом

ферментів, які виробляють мікроорганізми.

ФЕРМЕНТИ (від лат. fermentum — закваска) — специфічні білкові

речовини, які виробляються клітинами і зумовлюють біохімічні пе-

ретворення в організмах у процесі обміну речовин. Препарати Ф.

широко застосовують у медицині, харчовій та легкій промисловості.

Інша назва — ензими.

ФЕРМЕР (англ. farmer, від лат. firmarius — орендар) — орендар або

власник ферми 2 (1).

ФЕРМУАР (франц. fermoir, від fermer — замикати, загороджувати) —

1) Застібка, пряжка, звичайно оздоблена чим-небудь. 2) Намисто з

такою пряжкою. 3) Долото, яке застосовують для художнього різьб-

лення на камені, дереві, а також при тисненні шкіри.

ФЕРО... (від лат. ferrum — залізо) — в складних словах відповідає

поняттям "залізо", "залізистий", напр.: феробор, феротипія.

609

ФЕРОМАГНЕТИЗМ

ФЕРОМАГНЕТИЗМ (від феро... і магнетизм) — вчення про магніт-

ні властивості феромагнітних тіл (заліза, нікелю, кобальту, сталі, ча-

вуну тощо).

ФЕРОТИПІЯ (від феро... і ...типія) — утворення фотографічних зо-

бражень на металі (для брошок, медальйонів тощо).

ФЕРУЛА (лат. ferula, тут — різка) — 1) У давнину лінійка, якою би-

ли учнів за провину, неохайність тощо. 2) Переносно — суворе по-

водження, суворий режим.

ФЕСКА (від тур. fes) — вовняна звужена догори шапочка з китицею.

Від назви м. Фец у Марокко, де їх почали виробляти. Інша назва —

ф е с.

ФЕСТИВАЛЬ (франц. festival, від лат. festivus — веселий) — огляд

професійного або самодіяльного музичного, театрального мистецт-

ва, кіномистецтва тощо; масове святкування.

ФЕСТОН (франц. feston, від італ. festone, з festa — свято) — 1) Жи-

вописна або скульптурна прикраса у вигляді зубчастого чи хвиляс-

того візерунка. 2) Один з округлих виступів, зубчиків, рядом яких

оздоблюють края завіси, сукні тощо.

ФЕТИШ (франц. fetiche, від португ. feiti?o — амулет) — 1) Предмет

неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об'єкт ре-

лігійного поклоніння у первісних народів. 2) Переносно — річ або

людина, яку обожнюють, якій поклоняються.

ФЕТИШИЗМ (франи. fetichisme) — 1) Поклоніння фетишам; одна

з ранніх форм релігійних вірувань. 2) Приписування речам специ-

фічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних осо-

бливостей (напр. товарний ф.). 3) Переносно — сліпе поклоніння

чомусь, обожнювання. 4) Один з видів перверсії, хворобливий потяг

до речей, одягу і т. ін. особи протилежної статі.

ФЕТР (франц. feutre — повсть) — матеріал, одержаний після валян-

ня пуху, переважно кролячого.

ФЕХТУВАННЯ (від нім. Fecht) — вид спорту; двобій спортивною

холодною зброєю — на рапірах, шпагах, шаблях.

ФЕШЕНЕБЕЛЬНИЙ (англ. fashionable, від fashion — фасон, мода) —

модний, елегантний, який відповідає вимогам витонченого смаку,

світського тону.

ФЕЯ (франц. fee, від лат. fatum — доля) — 1) У західноєвропейській

міфології, казках чарівниця. Ф. може бути доброю чи лихою до лю-

дей. 2) Переносно — чарівна жінка.

ФІАКР (франц. fiacre) — легкий найманий екіпаж (карета).

ФІАЛ (грец. сршсХгІ) — у Стародавній Греції низька чаша із загнути-

ми всередину вінцями для побутових і культових потреб.

ФІАСКО (італ. fiasco, букв. — пляшка для вина) — цілковита невда-

ча, поразка, провал.

ФІБРА (від лат. fibra — волокно) — 1) Матеріал, який виготовля-

ють, просочуючи паперову масу концентрованим розчином хлорис-

того цинку. Застосовують як електро- і теплоізоляційний матеріал,

610

ФІЖМИ

для ущільнення місць з єднання у приладах І апаратах, для вигото-

влення валіз тощо. 2) В анатомії— жилка, волокно. 3) Переносно —

символ душевних сил, що становлять суть особистості.

ФІБРИЛИ (від лат. fibrilla — волокнинка) — тонкі волоконця все-

редині клітин або в міжклітинній речовині тваринного організму.

ФІБРОЗ (від лат. fibra — волокно) — патологічний процес в організмі

ряду тварин та людини, що полягає в надмірному розвитку зрілої во-

локнистої сполучної тканини. У людини найчастіше спостерігається

Ф. печінки (цироз печінки), нирок (нефросклероз), серцевого м'яза

(кардіосклероз), стінок кровоносних судин (артеріосклероз) тощо.

ФІБРОМА (від лат. fibra — волокно і ...ома) — доброякісна пухли-

на, що розвивається із волокнистої сполучної тканини.

ФІБРОМІОМА (від лат. fibra — волокно і міома) — доброякісна пу-

хлина, яка складається з м'язової і сполучної тканини.

ФІГА (франц. figue, від лат. ficus — смоква) — те саме, що й інжир.

Інша назва — фігове дерево.

ФІГУРА (лат. figura — образ, вид) — 1) Обрис предмета. 2) матем.

Довільна сукупність точок на площині (плоска ф., напр.: коло,

трикутник) або у просторі (просторова ф., напр.: сфера, куб).

3) Незвичайний за будовою зворот мови, що посилює її емоційну

сторону. 4) Положення предмета, тіла в русі (в танці, на ковзанах,

при польоті в повітрі тощо). 5) У шахах— король, ферзь, тура, слон

і кінь на відміну від пішака. 6) Важлива, помітна особа. 7) Людина

(звичайно про незнайому, невідому), напр.: дивна ф., підозріла ф.

8) Зображення людини або тварин у живопису, скульптурі', образ,

тип. 9) СтатураА обрис людського тіла.

ФІГУРАЛЬНИЙ (від лат. figura — образ, вигляд) — алегоричний

(див. Алегорія), образний.

ФІГУРАНТ [франц. figurant, від лат. figurans (flgurantis) — який

представляє] — 1) Танцівник кордебалету. 2) Те саме, що статист.

3) Звинувачений, підозрюваний або свідок у кримінальній справі.

4) Переносно — кривляка, позер, удавальник.

ФІГЛЯР (польс. figlarz — жартівник, бешкетник) — 1) Блазень, фо-

кусник, акробат. 2) Переносно — кривляка, позер; особа, позбав-

лена власної гідності, яка прагне різними витівками заслужити

чию-небудь прихильність. 3) Хижий птах родини яструбових.

ФІДЕЇЗМ (франц. fideisme, від лат. fides — віра) — світогляд, що ба-

зується на переконанні у перевазі релігії, віри над розумом, наукою.

ФІДУЦІАР, ФЩУЦІАРІЙ (від лат. fiducia — довіра) — особа або ор-

ганізація, якій доручено управляти інвестиціями, майном іншої особи.

ФІЄСТА (ісп. fiesta, від лат. festus — святковий) — в Іспанії та краї-

нах Латинської Америки свято з масовими розвагами, виставами,

маскарадом.

ФІЖМИ (від нім. Fischbein — китовий вус) — приналежність жіно-

чого одягу 18 — початку 19 ст. — широка спідниця на каркасі у ви-

гляді обруча з китового вуса, а також самий каркас.

611

ФІЗИКА

ФІЗИКА (від грец. сриашбс — єство, природа) — наука, що вивчає за-

гальні властивості та закони руху речовини й фізичних полів як різ-

них форм існування матерії (І).

ФІЗИЧНИЙ — 1) Який стосується фізики. 2) Пов'язаний з організ-

мом людним, роботою м'язів, тілесний; ф-на культура — части-

на загальної культури суспільства; включає систему фізичного вихо-

вання, спеціальні наукові знання, розвиток спорту й рівень спортив-

них досягнень; охоплює галузь гігієни, правильного режиму праці і

відпочинку, використання природних сил (сонця, води, повітря) для

оздоровлення і загартування організму; ф-не виховання — ви-

ховання з метою зміцнення здоров'я людини й правильного її роз-

витку. 3)Ф-на особа — особа як носій громадських прав і обо-

в'язків. 4) Який стосується предметів і явищ матеріального світу.

ФІЗІАТРІЯ (від грец. фйотс; — природа і ...іатрія) — те саме, що й

фізіотерапія.

ФІЗІО... (від грец. фІЗВІд — природа) — у складних словах вказує на

приналежність до_гірироди, напр.: фізіологія, фізіотерапія.

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ — який стосується функцій організму (його

фізіології); ф. розчин — розчин кухонної солі, що має однаковий

з кров'ю осмотичний тиск.

ФІЗІОЛОГІЯ (від грец. фиотоАоуІа — природознавство) — біологіч-

на наука, що вивчає функції живого організму, процеси, які відбува-

ються в ньому, їхні закономірності.

ФІЗІОНОМІЯ (франц. physionomie, від грец. cpumovvwuovia — ви-

значення внутрішніх властивостей за зовнішніми ознаками) — 1) Ри-

си й вираз обличчя. 2) Переносно — характер, відмітні риси чогось

або когось.

ФІЗІОТЕРАПІЯ (від фізіо... і терапія) — галузь медицини, що вивчає

дію на організм природних чинників (води, світла, повітря) та пере-

творених фізичних факторів (електрики, променевої енергії, штуч-

них джерел світла тощо) і застосування їх з лікувальною й профіла-

ктичною метою. Інша назва — фізіатрія.

...ФІКАЦІЯ (лат. ...ficatio, від facio — роблю) — у складних словах

означає здійснювання, втілювання, напр.: амортифікація, електри-

фікація.

ФІКС (франц. fixe, від лат. fixus — твердий, міцний, незмінний) —

1) Встановлена ціна на товари. 2) Точно визначена сума винагороди.

ФІКСАЖ (франц. fixage — закріплення) — 1) Водний розчин (пере-

важно гіпосульфіту), яким промивають негатив або позитив, щоб

закріпити (зафіксувати) одержане зображення. 2) Те саме, що й

фіксатив. 3) Речовина, що використовується для закріплення пер-

маненту.

ФІКСАТИВ (від франц. fixatif — закріплювальний) — розчин безба-

рвної смоли в ефірі, спирті або бензині, що служить для закріплен-

ня малюнків, виконаних легкосипкими матеріалами (олівцем, вуг-

лем тощо). Інша назва — фіксаж.

612

_____________________________________________________ФІЛЕР

ФІКСАТОР (франц. fixateur — закріплювач) — 1) Деталь або при-

стрій, яким закріплюють у певному положенні частини машин або

механізмів. 2) біол. Спеціальна речовина для обробки біологічних

об'єктів, щоб зберегти морфологічну будову й хімічний склад їх при

гістологічних або цитологічних дослідженнях.

ФІКСАТУАР (франц. fixatoire) — помада, яка вживалася для при-

гладжування волосся, надання форми зачісці.

ФІКСЙНГ (англ. fixing, від англ. fix — зміцнювати, встановлюва-

ти) — ціна або цінове котирування товару, які встановлюються на

біржі у певний момент часу.

ФІКСУВАННЯ, ФІКСАЦІЯ (від франц. fixation — закріплювання,

встановлення) — 1) Запис, реєстрація, встановлення чого-небудь;

зосередження уваги на чомусь. 2) Закріплення чого-небудь у певно-

му положенні. 3) Обробка негатива або позитива фіксажем.

ФІКТИВНИЙ (франц. fictif, від лат. fictio — вигадка) — який є фік-

цією, вигаданий, недійсний; ф. шлюб — шлюб, укладений лише

формально, переважно з певних корисливих міркувань.

ФІКУС (лат. ficus — смоква) — рід деревних, кущових і ліанових

рослин родини шовковицевих. Поширені переважно в тропіках і

субтропіках обох півкуль. Ф. вирощують у кімнатах як декоратив-

ні. ,

ФІКЦІЯ (від лат. fictio — вигадка) — щось неіснуюче, хибне, вига-

дане, видаване з певною метою за дійсне.

...ФІЛ (від грец. сріХос — друг, прихильник) — у складних словах від-

повідає поняттям "любитель", "прихильник", напр.: бібліофіл, ней-

трофіли.

ФІЛАНТРОП (від грец. фІХауврожод — людинолюбний) — той, хто

займається ^філантропією, благодійник.

ФІЛАНТРОПІЯ (від грец. tpiXavSptoma — людинолюбство) — благо-

дійність, допомога й покровительство нужденним.

ФІЛАРМОНІЯ (франц. philharmome, від грец. сріХод — друг і бсрцоуіа —

гармонія) — 1) Концертна організація, що пропагує музичні твори,

різні жанри естрадного мистецтва. 2) Концертна зала, будинок, в

якому відбуваються концерти, виконуються музичні твори.

ФІЛАТЕЛІЯ (франц. philatelic, від грец. сріХод — друг і йтєХєш —

звільнення від оплати, тут — поштові марки') — колекціонування й

вивчення поштових марок та інших знаків оплати поштової корес-

понденції, а також конвертів і листівок з надрукованими марками.

Інша назва — філателізм.

ФІЛЕ * (франц. filet, від filer — прясти) — вишивка на нитчастій сіт-

ці, ажурне плетіння.

ФІЛЕ2 (франц. filet) — 1) Яловичина, свинина з середньої частини

хребта туші; м'ясо з бокових частин тушки свійської птиііі, дичи-

ни.

ФІЛЕР (франц. fileur, від filer — вистежувати) — агент таємної по-

ліції, що стежить за ким-небудь.

613

ФІЛІАЦІЯ

ФІЛІАЦІЯ (франц. filiation, від лат. filius — син) — 1) Зв'язок,

наступність; розвиток чого-небудь як наступність попередньо-

го. 2) Придбання громадянства як наслідок народження у даній

країні.

ФІЛІГРАННИЙ (від філігрань) — 1) Сплетений дрібною мережа-

ною сіткою. 2) Ф. п а п і р — папір з прозорим візерунком. 3) Пере-

носно — старанно продуманий, виконаний з увагою до найдріб-

ніших деталей.

ФІЛІГРАНОЛОГІЯ (від філігрань і ...логія) — спеціальна історична

наукова дисципліна, шо вивчає історію паперу та водяних знаків на

ньому.

ФІЛІГРАНЬ (італ. filigrana, від лат. filum — нитка і granum — зер-

но) — 1) Художній ювелірний виріб з тонкого крученого дроту (зо-

лотого, срібного). 2) Водяні знаки на папері; папір з такими знака-

ми.

ФІЛІППІКИ (грец. ФІХпгтпкоі) — гнівні викривальні промови, ви-

ступи проти кого-, чого-небудь. Від імені македонського царя Фі-

ліппа, проти якого виступав з промовами давньогрецький політич-

ний діяч Демосфен (4 ст. до н. е.).

ФІЛІРУВАТИ (від франц. filer — тягти) — при співі та грі на деяких

музичних інструментах — тягти звук, поступово його посилюючи, а

потім так само ослаблюючи.

ФІЛІСТЕР (нім. Philister) — самовдоволена і обмежена особа з ву-

зьким, міщанським світоглядом і святенницькою поведінкою; оби-

ватель.

ФІЛЇСТЕРСТВО — поведінка філістера, обивательська відсталість,

святенництво, косність.

...ФІЛІЯ (від грец. фІХєш — люблю) — у складних словах відповідає

поняттям "схильність", "нахил", "любов до чого-небудь", напр.:

гемофілія, гідрофілія.

ФІЛОГЕНЕЗ, ФІЛОГЕНІЯ (від грец. cpuXov — рід, плем'я і yewdco —

породжую) — історичний розвиток як окремих видів і систематич-

них груп організмів, так і органічного світу в цілому. Ф. взаємозв'яза-

ний з онтогенезом.

ФІЛОКАРТІЯ (від грец. фіХод — друг і х^ртпс — аркуш паперу, тут —

листівка) — колекціонування листівок.

ФІЛОЛОГІЯ (грец. фІХоХоуїо — любов до вчених занять) — гума-

нітарна наука, шо вивчає мову й літературу (усну та писемну) яко-

гось народу або групи народів.

ФІЛОСОФ (грец. фІХбаофое) — 1) Фахівець з філософії', мислитель,

що розробляє світоглядні питання. 2) Переносно — спокійна, роз-

судлива людина, що не зважає на життєві невдачі.

ФІЛОСОФЕМА (грец. фІХоабфгІца) — 1) Філософське питання, фі-

лософська проблема. 2) Думки, вислів якогось філософа.

ФІЛОСОФІЯ (грец. фІХостофіа — любов до мудрості) — 1) Форма су-

спільної свідомості, цілісний погляд на світ і місце людини в ньому,

614

ФІНІФТЬ

наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й

мислення. 2) Сукупність методологічних принципів, що покладені в

основу певних наук. 3) Переносно — абстрактні міркування.

ФІЛОСОФСЬКИЙ — 1) Властивий філософії, належний до неї.

2) Який містить глибоку ідею, світоглядну концепцію. 3) Глибокоду-

мний, абстрактний.

ФІЛУМЕНІЯ (від грец. ср!Хо<; — друг і лат. lumen — світло) — колек-

ціонування сірникових коробок і етикеток.

ФІЛЬМ (від англ. film — плівка) — 1) Кіноплівка із зафіксованими

на ній зображеннями (кадрами) й звуком. 2) Кінокартина (кіно-

фільм), телевізійна картина (телефільм), серія діапозитивів (діа-

фільм).

ФІЛЬМОТЕКА (від фільм і ...тека) — 1) Зібрання фільмів. 2) При-

міщення, де зберігають фільми. 3) Заклад, що збирає, зберігає й ви-

дає (для повторного демонстрування) фільми.

ФІЛЬТР (франц. filtre, від лат. filtrum — повсть) — 1) Пристрій або

речовина для розділення чого-небудь, напр. рідини і завислих у ній

твердих домішок, розділення електромагнітних або звукових хвиль

тощо. 2) Пристрій, який пропускає або затримує певне проміння,

струм, частинки тощо.

ФІЛЬТРАТ (франц. filtrat) — рідина, яка пройшла через фільтр,

піддана фільтруванню.

ФІЛЬТРУВАННЯ, ФІЛЬТРАЦІЯ (від франц. filtration) - про-

ціджування, просочування рідин і газів через порувату перегородку

(середовище).

ФІМІАМ (грец. виціаца, від аиціаіо — палю) — 1) Ладан; запашна

речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що вини-

кає при спалюванні цієї речовини. 2) Переносно — курити фі-

міам — вихваляти, лестити.

ФІНАЛ (італ. finale, від лат. finis — кінець) — 1) Кінець якоїсь події,

справи, явища. 2) Заключна зустріч спортсменів, спортивних ко-

манд для визначення переможців у змаганні. 3) Заключна частина

циклічного музичного твору (симфоніїтощо)', заключна частина ко-

жного акту опери.

ФІНАНСИ (франц. finance, від лат. fmantia — платіж) — 1) Сукуп-

ність грошових засобів, що є в розпорядженні підприємства, дер-

жави, а також система їх формування, використання та розподілу.

2) У розмовній мові — гроші, кошти, справи з грошима.

ФІНІК [від грец. срош? (cpoivixoi;)] — їстівний плід фінікової паль-

ми.

ФШІТЙЗМ (від лат. finis — межа, кінець) — філософська концепція,

яка заперечує об'єктивно-реальний зміст категорії безконечного,

виходячи з того, що людина в досвіді завжди має справу тільки з ко-

нечними речами.

ФІНІФТЬ (грец. XUHEUTOV, від химєию — змішую) — емаль для по-

криття металевих виробів і накладання візерунка на порцеляну.

615

ФІНІШ

ФІНІШ (англ. finish, від лат. finis — межа, рубіж) — 1) Заключна ча-

стина спортивних змагань на швидкість та витривалість. 2) Кінце-

вий пункт дистанції в змаганнях.

ФІНТ (від італ. fmta — удавання) — 1) спорт. Обманний рух, удава-

ний випад. 2) У розмовній мові — хитрість.

ФІОРД (норв. fiord) — довга й вузька морська затока переважно з

високими стрімкими берегами.

ФІОРИТУРА (італ. fioritura, букв. — цвітіння) — орнаментальні па-

сажі, що прикрашають мелодію.

ФІРМА (італ. firma, букв. — підпис, від лат. firmus — міцний, надій-

ний) — господарське, промислове або торговельне підприємство,

виробниче об'єднання, що користується правами юридичної особи,

під маркою ' якої випускаються вироби, продаються товари.

ФІСГАРМОНІЯ (нім. Fisharmonium, від грец. срїїаое — між і арцсма —

гармонія) — язичковий пневматичний клавішний музичний інстру-

мент, за формою схожий на піаніно, а за звучанням — на орган.

ФІСК (лат. fiscus, букв. — кошик) — 1) У Стародавньому Римі —

військова каса, орган управління імператорськими помістями і кон-

фіскованим майном, а також загальнодержавний фінансовий і по-

датковий центр. 2) Державна скарбниця.

ФІСКАЛ (від лат. fiscalis — казенний) — 1) У Росії 18 ст. урядовець,

який наглядав за діяльністю адміністративних установ і осіб з ме-

тою виявлення порушень законів та інтересів скарбниці (фіску).