1) Коловий оборот у танці. 2) Етап у конкурсах та спортивних зма-

ганнях. 3) Етап на багатоступеневих виборах. 4) Туристична манд-

рівка, переважно закордонна. 5) Високий кошик з хмизу, наповне-

ний землею. Застосовують при зведенні військово-інженерних спо-

руд для захисту від обстрілу противника. 6) Пірамідка, яку склада-

ють з каміння альпіністи на підкореній вершині, закладаючи в неї

записку про учасників сходження, їхнє громадянство, час підкорен-

ня вершини.

ТУРА (франц. tour, від лат. turns — башта) — шахова фігура, що має

фо/шу^башти.

ТУРБІНА (франц. turbine, від лат. turbo — вихор) — лопатевий дви-

гун, що перетворює енергію робочого тіла (пари, рідини, газу) на

енергію обертового вала.

ТУРБО... — в складних словах вказує на зв'язок з поняттям

"турбіна", напр.: турбогенератор, турбореактивний.

ТУРБОАГРЕГАТ (від турбо... і агрегат) — жорстко з'єднані на од-

ному валу турбіна й робоча машина (електричний генератор, пом-

па, компресор тощо).

ТУРБОКОМПРЕСОР (від турбо... і компресор) — відцентровий або

осьовий компресор, якому надає руху турбіна.

593

ТУРБОРЕАКТИВНИЙ

ТУРБОРЕАКТИВНИЙ (від турбо... і реактивний) — в якому сила

реактивного руху поєднується з дією газової турбіни (напр.: т. дви-

гун, т. літак).

ТУРБУЛЕНТНИЙ (від лат. turbulentus — бурхливий, безладний, не-

спокійний) — вихровий; т. р у х — рух рідин або газів, внаслідок яко-

го перемішувані частки утворюють вихори. Див. також Ламінарний.

ТУРГОР (лат. turgor, від turgeo — набрякаю, наповнююся) — стан

напруження клітинної оболонки, зумовлений тиском вмісту кліти-

ни (залежить від насиченості клітин водою).

ТУРМАЛІН (франц. tourmaline, з сингальського tormalli — сердо-

лік) — мінерал класу силікатів чорного, бурого, рожевого, зеленого

та інших кольорів. Використовують у радіотехніці, оптиці, ювелір-

ній справі.

ТУРНЕ (франц. tournee, від tourner — вертіти, повертати) — 1) По-

дорож по круговому маршруту. 2) Поїздка акторів на гастролі,

спортсменів для виступів у змаганнях з відвідуванням кількох

місць.

ТУРНІКЕТ (франц. tourniquet, від tourner — вертіти, обертати) —

1) Обертова хрестовина, яку встановлюють для проходження куди-

небудь людей по одному. 2) Інструмент, яким затискають судини

для припинення кровотечі.

ТУРНІР (нім. Turnier, від старофранц. tournei) — 1) Змагання лица-

рів у середньовічній Західній Європі. Проводилися здебільшого на

конях. 2) спорт. Змагання між окремими учасниками або команда-

ми за круговою системою, де учасники (або команди) зустрічаються

між собою один або кілька разів.

ТУСТЕП (англ. two-step, букв. — подвійний крок) — салонний та-

нець північноамериканського походження, схожий на уанстеп.

ТУГІ (італ. tutti, букв. — всі) — виконання музики всім складом ор-

кестру або хору.

ТУФИ (італ. tufi, від лат. tufus) — загальна назва групи осадових по-

рід різного походження; т. вулканічні — зцементовані тверді

продукти виверження вулканів.

ТУШ ' (нім. Tusche) — чорна фарба для креслення та малювання

пером або пензлем.

ТУШг (нім. Tusch) — невелика музична п'єса фанфарного складу;

виконується як урочисте привітання під час вшанувань, вручення

нагород.

ТУШЕ (франц. louche, від toucher — торкати) — 1) Спосіб дотику

до клавішів під час гри на фортепіано. 2) Момент спортивної бороть-

би, коли один з борців притиснутий лопатками до килима. 3) Укол,

який завдає фехтувальник супернику.

ТУЯ (грец. 9иіа) — рід вічнозелених хвойних дерев і кущів родини

кипарисових. Поширені в Східній Азії та Північній Америці.

ТЮБИК (від франц. tube — труба) — різновид упаковки для мазей,

кремів, пасти, фарби та інших напіврідких речовин у формі метале-

594

___________________________________________________УЇК-ЕНД

вої чи пластмасової трубочки, вміст якої потрібно поступово видав-

лювати.

ТЮБІНГ (англ. tubing, від tube — труба) — елемент збірного кріп-

лення підземних виробок (тунелів, шахт тощо).

ТЮРБАН (франц. turban, від тур. tulbend, з перс, дулбенд, букв. —

тканина з кропиви) — 1) Чалма, головний убір у деяких народів Азії

та Африки з легкої тканини, якою обгортають феску, тюбетейку.

2) Жіночий головний убір із стрічки або шарфа, який обгортають

навколо голови.

У

УАЙТ-СПІРИТ (англ. white spirit) — нафтова фракція, безколірна

рідина з нерізким запахом, середньої леткості. Застосовують як

змивальну речовину.

УАНСТЕП (англ. one-step, букв. — один крок) — салонний танець

північноамериканського походження, який відрізняється від тус-

тепу характером танцювального кроку.

УВЕРТЮРА (франц. ouverture, від ouvrir — відкривати) — 1) Оркес-

трова п'єса, що виконується як вступ до опери, балету, кінофільму

тощо. 2) Самостійний оркестровий концертний твір.

УДАБНОПІТЕК — рід викопних людиноподібних мавп. Рештки

У. знайдено в Грузії у відкладах неогену в районі селища Удабно

(звідки й назва).

УЗО (від італ^. uso — звичай) — за звичаєм.

УЗУАЛЬНИЙ (від лат. usus — звичай, правило) — 1) Узвичаєний,

який є звичаєм, правилом або випливає із звичаю, правила. 2) Який

стосується узусу (3).

УЗУРПАТОР (лат. usurpator, від usurpo — захоплюю) — 1) Той, хто

незаконно захопив владу в країні. 2) Особа, яка привласнила чиїсь

права на щось.

УЗУРПАЦІЯ (лат. usurpatio) — протизаконне захоплення влади;

привласнення чиїхось прав на що-небудь.

УЗУС (лат. usus — звичай) — 1) Звичай, звичка, правило. 2) Вико-

ристання, застосування. 3) мовозн. Загальноприйняте, звичайне

вживання мовних одиниць.

УЗУФРУКТ (лат. usus-fructus — користування, здобування прибут-

ків) — право особи користуватися чужою власністю і одержувати

від неї прибутки за умови збереження її цілісності і господарського

призначення.

УЇК-ЕНД (англ. week-end, від week — тиждень і end — кінець) — час

відпочинку й розваг від суботи до понеділка, а також розваги, подо-

рожі тощо в такий час.

595

УЛАНИ

УЛАНИ (польс. Шапу, від тюрк, оглан — юнак) — вид легкої кавале-

рії, озброєної списами.

УЛЕМИ (від араб, алім — вчений) — мусульманські богослови й

правознавці. Звання "улем" надається особам, шо закінчили мусу-

льманські вищі навчальні заклади.

УЛУС (тюрк., букв. — народ) — 1) Назва стійбищ, поселень, фео-

дальних державних утворень у народів Центральної й Середньої

Азії та Сибіру. 2) Родова громада й належна їй земля у народів Цен-

тральної та Середньої Азії, Сибіру, а також у калмиків. 3) Адмініст-

ративно-територіальна одиниця в Якутії, що відповідала району (до

1926 p.).

УЛЬТИМАТУМ (лат. ultimatum, від ultimus — останній) — 1) Рішу-

ча, категорична вимога, супроводжувана погрозами. 2) У міжнарод-

них відносинах дипломатична нота з категоричною вимогою однієї

держави до іншої про виконання в певний строк тих чи інших дій

або утримання від них, супроводжувана погрозою застосувати санк-

ції.

УЛЬТИМО (від італ. ultimo — останній, крайній) — у біржовій тер-

мінології остання дата виконання певної угоди.

УЛЬТРА (франц. ultra — крайній реакціонер, від лат. ultra — зверх,

понад) — представники найреакційніших, крайніх політичних течій.

УЛЬТРА... (від лат. ultra — за, понад, по той бік, за межами) — пре-

фікс, що означає "над", "крайній", "за межами", напр.: ультразвук,

ультраструктура.

УЛЬТРАЗВУК (від ультра... і звук) — пружні коливання, які не

сприймаються людським вухом. У медицині застосовують з ліку-

вальною та діагностичною метою.

УЛЬТРАМАРИН (ісп. ultramarine — заморський, від лат. ultra — по

той бік і mar — море) — мінеральний пігмент синього кольору. Ви-

користовують для виготовлення фарб, підсинювання білизни

("синька") тощо.

УЛЬТРАФІОЛЕТ (від ультра... і франц. violet — фіолетовий) — не-

видиме оком людини електромагнітне проміння, яке в спектрі еле-

ктромагнітного проміння займає проміжне положення між види-

мим і рентгенівським промінням. Інша назва — ультрафіоле-

тове проміння.

УМБРА (від лат. umbra — тінь) — коричнева фарба мінерального

походження.

УМЛЯУТ (нім. Umlaut) — мовозн. уподібнення голосного звука ко-

реня голосному звукові суфікса в германських мовах (напр., у нім.

мові Hand — рука, Hande — руки).

УНДИНА (франц. ondine — русалка, від лат. unda — хвиля) — у се-

редньовічних германських повір'ях дух води у вигляді жінки, яка

заманює перехожих. У інших народів — русалка, наяда, мавка.

УНІ... (від лат. unus — один) — у складних словах означає "єдино",

"одно", напр.: уніваленти, уніфікація.

596

____________________________________________________УНІТАЗ

УНІАТСТВО (від лат. unio — єднання) — релігійно-церковний рух,

заснований на союзі (унїі) однієї із східних православних церков на

умовах визнання догматів католицизму і збереження свого тради-

ційного богослужіння. В Україні згідно з Брестською унією

(1596 р.) діє греко-католицька церква.

УНІВЕРСАЛ ' (польс. uniwersai, від лат. universalis — загальний) —

розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польсь-

ких королів, українських гетьманів.

УНІВЕРСАЛ2 (від лат. universalis — загальний) — людина, що має

різносторонні знання, навички.

УНІВЕРСАЛІЇ (від лат. universalis — загальний) — 1) Філософський

термін, який вживали для позначення загальних понять на відміну

від одиничних. Питання про те, чи існують У. реально, було основ-

ним у боротьбі між номіналізмом і реалізмом у філософії середньовіч-

чя. 2) мовозн. Явища, властиві всім або багатьом мовам.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ (лат. universalis) — всеосяжний, різнобічний,

загальний; у. магазин — підприємство роздрібної торгівлі з різ-

номанітними предметами широкого вжитку; у. верстат — верс-

тат, на якому обробляють різні за розмірами вироби й деталі; у. інс-

трумент— астрономічний і геодезичний інструмент, яким ви-

мірюють кути у вертикальній і горизонтальній площинах; у - н і об-

числювальні машини — машини, за допомогою яких роз-

в'язують різноманітні задачі в галузі науки і техніки.

УНІВЕРСИТЕТ [нім. Universitat, від лат. universitas (universitatis) —

сукупність] — 1) Вищий навчально-науковий заклад, який готує

фахівців з багатьох галузей знань і проводить науково-дослідну ро-

боту. 2) Назва навчальних закладів для підвищення загальноосвіт-

ніх і науково-політичних знань. 3) Приміщення цих закладів.

УНІВЕРСІАДА [від універс(итет) і (олімп)іада] — студентські спор-

тивні змагання.

УНІВЕРСУМ (лат. universum) — філософський термін, що ним по-

значають "світ як ціле" або множину всіх світів.

УНЇЗМ (від лат. unus — один) — напрям в абстрактному живопису

(див. Абстракціонізм), прихильники якого створюють композиції з

однорідних форм і кольорів.

УНІКУМ (лат. unicum — єдине, виняткове) — 1) Єдиний у своєму

роді предмет; рідкісна річ. 2) Виняткова, незвичайна в якомусь від-

ношенні людина.

УНІбН [від лат. unio (unionis)] — союз, об'єднання, спілка.

УНІСОН (італ. unisono, від лат. unus — один і sonus — звук) — 1) Од-

ночасне звучання двох або кількох звуків на одній висоті і однако-

вих звуків у різних октавах. 2) фіз. Рівність частот двох джерел зву-

кових коливань.

УНІТАЗ [від лат. Unitas — єдність (назва фірми)] — раковина в туа-

летній кімнаті з пристосуванням для змивання сечі та випорож-

нень.

597

УНІТАРНИЙ

УНІТАРНИЙ (франц. unitaire, від лат. unitas — єдність) — єдиний,

об'єднаний, який становить єдине ціле.

УНІФІКАЦІЯ (відуні... і ...фікація) — приведення чогось до єдиної

форми, системи.

УНІФОРМА (нім. Uniform, франц. uniforme, від лат. unus — один і

forma — форма) — 1) Формений одяг. 2) У цирку — одягнутий в спе-

ціальні костюми персонал, що обслуговує арену під час вистави. Ін-

ша назва — уніформісти.

УНІЯ (лат. unio — єдність, об'єднання) — 1) Об'єднання держав під

владою одного монарха; союз держав. 2) Назва міжнародних ад-

міністративних союзів. 3) Об'єднання католицької та православної

церков під зверхністю Папи Римського. Див. також Уніатство.

УНТЕР-ОФІЦЕР (нім. Unteroffizier, від unter — нижчий і Offizier —

офіцер) — у деяких арміях звання молодшого командного складу.

УНЦІЯ (лат. uncia) — 1) Міра маси (ваги), застосовувана в деяких

країнах. В англійській системі мір, напр., У. дорівнює 28,35 г. 2) Ап-

текарська міра в різних країнах, що дорівнює 29,8 г. 3) У. т р о й-

с ь к а (31,1035 г) застосовується як одиниця ваги дорогоцінних ме-

талів. 4) Монета в Стародавньому Римі, пізніше — в Іспанії, Італії

та деяких інших країнах.

УПАНІШАДИ — один з розділів Вед, давньоіндійські релігійно-

філософські коментарі.

УРАН (грец. Oupavog) — 1) У давньогрецькій міфології бот неба.

2) Сьома за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи.

3) Радіоактивний хімічний елемент, символ U, ат. н. 92; сріблясто-

білий метал; належить до актиноїдів. Використовують як ядерне

паливо. Солі У. застосовують у фотографії, виробництві скла тощо.

УРАНІЯ (грец. Oupavia — Небесна) — у давньогрецькій міфології

одна з дев'яти муз, покровителька астрономії.

УРБАНІЗАЦІЯ (франц. urbanisation, від лат. urbanus — міський) —

процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в економічному й

культурному житті суспільства.

УРБАНІЗМ (франц. urbanisme, від лат. urbanus — міський) — 1) У

мистецтві та літературі 20 ст. — тематика, яка пов'язана із способом

життя великого сучасного міста. 2) Напрям в архітектурі та місто-

будівництві 20 ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких

територіальних обмежень і щільно забудовуватися великими будин-

ками.

УРЕМІЯ (від грец. oupov — сеча і ...емія) — хворобливий стан, спри-

чинюваний самоотруєнням організму азотистими продуктами об-

міну речовин внаслідок недостатності функцій нирок.

УРЕТРА (грец. оирІЇОро — сечівник) — трубчастий утвір у людини й

ссавців (крім однопрохідних), через який сеча виводиться із сечо-

вого міхура назовні. Інша назва — сечівник.

УРЕТРОСКОПІЯ (від грец. ouprjSpa — сечівник і ..-.скопія) — огляд

уретри шляхом введення спеціального приладу — уретроскопа.

598

УФОЛОГІЯ

...УРІЯ (від грец. oupov — сеча) — у складних словах вказує на зв'я-

зок з поняттям "сеча", напр.: альбумінурія, протеїнурія.

УРО... (від грец. oupov — сеча) — у складних словах відповідає по-

няттям "сеча", "сечовина", "сечові органи", напр.: уробактерії, уро-

логія.

УРОЛбГІЯ (від уро... і ...логія) — розділ медицини, що вивчає хворо-

би сечової системи (нирок, сечоводів, сечового міхура) й чоловічої

статевої системи, лікування і профілактику їх.

УСТРИЦЯ (від грец. ботрєоу — черепашка) — рід двостулкових мо-

люсків. Поширені в Атлантичному океані, Середземному й Чорному

морях. Р9зводять також штучно, їстівні; об'єкт промислу.

УТИЛІЗАЦІЯ (від лат. utilis — корисний) — використання чогось

для переробки; доцільне застосування відходів, лишків у господарс-

тві.

УТИЛІТАРИЗМ (франц. utilitarisme, від лат. utilitas — користь, ви-

года) — 1) Етичне вчення, за яким в основу вчинків людини покла-

дено принципи вигоди. 2) Переносно — прагнення з усього мати

зиск, користь; дріб'язковий практицизм.

УТИЛІТАРНИЙ (франц. utilitaire, від лат. utilitas — користь, виго-

да) — 1) Розрахований виключно на практичне використання або

вигоду, практичний. 2) Ужитковий. 3) Пройнятий утилітаризмом.

УТОПІСТ (від утопія) — 1) Автор якої-небудь утопії або її послідо-

вник. 2) Переносно — мрійник, фантазер', людина, що живе нездій-

сненним, сподівається малоймовірного.

УТОПІЯ (від грец. ой — не і тбігод — місце; тобто — місце, якого не-

ма) — 1) Назва фантастичного острова з однойменного твору анг-

лійського мислителя Т. Мора (1478—1535), де нібито було створе-

но ідеальний суспільний лад. Термін "утопія" був поширений на

всі не обгрунтовані науково проекти взірцевого суспільного уст-

рою. 2) Художній твір (утопічний роман), що малює уявний майбу-

тній лад. 3) Мрія, вигадка, химера.

УТРИРУВАННЯ (франц. outrer — перебільшувати, від лат. ultra —

понад) — перебільшення, спотворювання надмірним підкреслю-

ванням яких-небудь рис у чому-небудь, доведення чогось до край-

ності.

УФОЛбГІЯ (від англ. ufology, з UFO — скор. Unidentified Flying

Object — невпізнаний літаючий об'єкт, НЛО) — галузь знань, що

займається вивченням т. зв. невпізнаних літаючих об'єктів та явищ,

що, як припускається, з ними пов'язані.

599

ФАБЛЬО

Ф

ФАБЛЬО (франц. fabliau, від лат. fabula — байка) — жанр французь-

кої літератури 12—13 ст.; невелика гумористична або сатирична вір-

шована оповідь на побутові теми.

ФАБРИКАТ (нім. Fabrikat, від лат. fabricatus — виготовлений) — за-

вершений продукт виробництва, призначений для споживання без

додаткової обробки.

ФАБРИКАЦІЯ (лат. fabricatio — виготовлення) — 1) Виготовлення

будь-чого, звичайно у великій кількості. 2) Виготовлення виробів

фабричним способом у великих кількостях. 3) Створення чого-не-

будь непорядного, ганебного; сприяння формуванню чогось нега-

тивного.

ФАБУЛА (від лат. fabula — байка, переказ) — стислий зміст подій і

пригод, зображуваних у художньому творі; сюжетна основа, подана

у послідовному зв'язку.

ФАВН (лат. Faunus — Прихильний) — 1) У давньоримській міфоло-

гії бог полів і лісів, покровитель стад. Інша назва — Луперк. У

грецькій міфології — Пан. 2) Американська мавпа з двома чубками

на тімені.

ФАВОР (від лат. favor — прихильність, схильність) — заступництво,

протекція впливової особи.

ФАВОРИТ (італ. favorito, від лат. favor — прихильність) — особа,

яка користується чиїмсь заступництвом.

...ФАТ (від грец. срауос; — пожирач) — у складних словах означає

"поїдаючий", "поглинаючий", напр.: антропофаг, бактеріофаги.

...ФАГІЯ (від грец. cpaveTv — їсти, ковтати) — у складних словах вка-

зує на зв'язок з поняттям "ковтання", напр.: аерофагія, поліфагія.

ФАГОТ (італ. fagotto, букв. — вузол, в'язка) — дерев'яний духовий

оркестровий музичний інструмент у вигляді довгої труби.

ФАГОЦИТИ (від грец. срауое — пожирач і ...цити) — рухомі клітини

багатоклітинних організмів, здатні активно захоплювати щільні час-

точки і перетравлювати 'їх (див. Фагоцитоз). У людини й вищих тва-

рин Ф. є деякі форми лейкоцитів і сполучнотканинних клітин.

ФАГОЦИТбЗ — захисне пристосування у тварин і людини, що по-

лягає у захопленні й перетравлюванні особливими клітинами — фа-

гоцитами — мікроорганізмів, решток зруйнованих клітин та інших

щільних часточок.

ФАЕТОН (грец. ФссєОшу) — 1) У давньогрецькій міфології син бога

Сонця Геліоса, який випросив у свого батька вогненну колісницю і,

не вміючи правити кіньми, надто наблизився до Землі і мало не

спалив її. Щоб урятувати Землю, Зевс блискавкою вбив Ф. 2) Лег-

кий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. 3) Кузов автомо-

біля з м'яким верхом (тентом), що відкривається. 4) Птах тропіч-

них морів з ряду веслоногих.

600

ФАКТОРИНГ

ФАЗА (від грец. фатд — поява) — 1) Період, ступінь у розвитку чо-

го-небудь, напр. Місяця. 2) У теорії коливань — величина, що хара-

ктеризує стан коливального процесу в якийсь момент. 3) В електро-

техніці — одна з обмоток генератора, а також один з проводів бага-

тофазного струму. 4) У фізичній хімії — окрема однорідна складова

частина фізико-хімічної системи, відмежована поверхнею розділу

від інших частин цієї системи.

ФАЗЕНДА (від португ. fazenda, з лат. facere — робити, будувати) —

1) Великий маєток у Бразилії. 2) Переносно — про дачу, заміський

будинок.

ФАЗОТРОН [від фаза і (елек)трон] — циклічний резонансний при-

скорювач заряджених частинок, в якому вони рухаються в постій-

ному магнітному полі й прискорюються високочастотним електри-

чним полем. Інша назва — синхроциклотрон.

ФАЙЛ (від англ. file — ряд, підшивка паперів, картотека) — набір

інформації, однотипної за структурою і способом використання в

ЕОМ, який у процесі обробки і передачі розглядається як єдине

ціле.

ФАКЕЛ (нім. Fackel, від лат. fax — скіпка) — 1) Смолоскип. 2) Потік

розжарених газів із завислими частинками палива, попелу й сажі.

3) Світіння повітря через перенапругу в короткохвильових антенах.

4) Переносно — те, що несе в собі істину, знання, освіту, свободу.

ФАКІР (араб. — жебрак) — 1) Мусульманський чернець, який дав

обітницю жебрацтва; дервіш. 2) Мандрівник, що демонструє фоку-

си 2, тлумачить сни тощо. 3) У цирку — фокусник, який демонструє

нечутливість до болю, вміння приборкувати гадюк та ін.

ФАКС (від лат. fac simile — зроби подібне) — 1) Електричний спосіб

передавання графічної інформації. 2) Апарат, який передає і при-

ймає таку інформацію. 3) У розмовній мові — повідомлення, пере-

дане у такий спосіб. 4) Номер апарата, який передає і приймає ін-

формацію у такий спосіб. Інша назва — телефакс.

ФАКСИМІЛЕ (франц. fac-simile, від лат. fac simile — зроби подібне) —