2) В ідеалістичній філософії Гегеля — позначення ідеї про триступе-

невість діалектичного розвитку: теза, антитеза, синтез.

ТРІАС, ТРІАСОВИЙ ПЕРІОД (від грец. тріад — три, трійця) —

перший період мезозойської ери геологічної історії Землі (див. Мезо-

зой), розпочався 230 млн років тому, тривав 35 млн років. Відклади

цього періоду становлять тріасову систему.

ТРІЄР (франц. trieur, від trier — сортувати, відбирати) — сільсь-

когосподарська машина або окремий вузол складної зерноочис-

ної машини для відокремлення різних домішок від насіння осно-

вної культури й сортування очищеного насіння за довжиною зе-

рен.

ТРІО (італ. trio, від tre — три) — 1) Ансамбль з трьох музикантів-ви-

конавців. 2) Музичний твір для трьох голосів або інструментів.

3) Середня частина (розділ) деяких видів інструментальних п'єс, та-

нців тощо, що відрізняється від крайніх частин за характером, три-

валістю і тональністю.

ТРІОД [від трі... та (електр)од] — 1) Триелектродна електронна

лампа, в якій є катод, анод і електрод (сітка). 2) Те саме, що й тран-

зистор (1).

ТРІОЛЕТ (франц. triolet) — форма вірша, що склалася у середні

віки, близька до французького рондо.

ТРІУМВІРАТ (лат. triumviratus) — 1) У Стародавньому Римі колегія

з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спе-

ціальною метою. 2) Союз трьох впливових політичних і військових

діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н. е. з метою захоплення вер-

ховної влади в державі. 3) Переносно — три особи, що об'єдналися

для спільної діяльності.

ТРІУМФ (лат. triumphus) — 1) У Стародавньому Римі урочистий

вступ у столицю полководця-головнокомандувача та його армії піс-

590

ТРОПІКИ

ля переможного закінчення війни. 2) Видатний успіх, перемога; тор-

жество.

ТРІУМФАЛЬНИЙ (лат. triumphalis) — пов'язаний з тріумфом, уро-

чистий; здійснюваний, споруджений на ознаменування тріумфу.

ТРОГЛОДИТ (грец. трсоуЛобиттк — який живе в печері або норі, від

трогу^Ч — нора, печера і 5иш — занурююся, ховаюся) — 1) Первісна

печерна^людина. 2) Переносно — груба, некультурна людина, неук.

ТРОЛЕЙБУС [англ. trolleybus, від trolley, букв. — візок і лат. (от-

ni)bus — для всіх] — 1) Безрейковий наземний, переважно вулич-

ний, електричний транспорт з живленням двигунів через підвісну

контактну мережу. 2) Багатомісна машина (вагон) цього транспор-

ту.

ТРОЛЬ (старосканд. troll) — у скандинавських повір'ях надприрод-

на істота (карлик, велетень, відьма), як правило, ворожа людям.

ТРОМБ 1 (італ. tromba, букв. — труба) — руйнівної сили вихор

(смерч) над сушею, діаметром кілька десятків метрів.

ТРОМБ2 (від грец. »ром(3од — грудка, згусток) — згусток крові, що

утворюється в кровоносних судинах людини або тварин.

ТРОМБЇН (від грец. вроцрод — грудка, згусток) — фермент, який

зумовлює згортання крові. Утворюється в плазмі крові з білкової ре-

човини — протромбіну.

ТРОМБОЗ — процес утворення згустків крові (тромбів •*) у кровоно-

сних судинах людини й тварин. Утруднює або припиняє місцевий

кровообіг, що може призвести до інфаркту міокарда, інсульту, тро-

мбофлебіту тощо.

ТРОМБОН (італ. trombone, збільш, від tromba — труба) — мідний

духовий музичний інструмент низького регістру з розсувним меха-

нізмом духової трубки.

ТРОМБОФЛЕБІТ (від грец. 9р6|д|3ос — грудка, згусток і флебіт) —

запалення вени, що супроводиться утворенням тромбу 2. Буває при

варикозному (стійкому) розширенні вен, у післяродовий період,

після хірургічних операцій тощо.

ТРОМБОЦИТИ (від грец. вроцрос — грудка, згусток і ...цити) —

формені елементи крові тварин і людини.

ТРОН (грец. 9p6voc) — 1) Багато оздоблене крісло на підвищенні,

місце монарха під час урочистих церемоній', престол. 2) Перенос-

но — влада монарха.

ТРОП (від грец. трбтгод — зворот) — слово чи вислів, вжиті у пере-

носному, образному значенні. До Т. належать метафора, алегорія,

гіпербола та ін.

.„ТРОПИ, .„ТРОПІЯ, ..ЛТОПНИЙ (від грец. тротгл — поворот,

зміна, напрям) — у складних словах вказують на зв'язок з поняття-

ми "зміна", "перетворення", "поворот", напр.: алотропія, геліо-

троп, ізотропія.

ТРОПІКИ [від грец. тротпибсСиииЛос) — поворотне коло] — 1) Пара-

лелі, віддалені на 23° 27' на північ (північний т., або т. Рака) і на пів-

591

...ТРОПІЯ

день (південний т., або т. Козерога) від екватора. 2) Території між

тропіками, для яких характерне жарке літо.

...ТРОПІЯ, ...ТРОПНИЙ див. ...Тропи.

ТРОПОСФЕРА (від грец. тротгос — поворот і сфера) — нижня час-

тина атмосфери на висоті до 8—10 км у помірних широтах і до

16—18 км біля екватора.

ТРОС (гол. tros) — загальна назва канатів, товстіших за 25 мм. Ви-

готовляють Т. з рослинних або штучних волокон, зі сталевого дро-

ту.

ТРОФЕЙ (франц. trophee, з грец. тротгаюу — пам'ятник перемоги,

від тротгп — вигнання) — 1) Військове та інше спорядження, захоп-

лене у ворога під час війни. 2) Переносно — речова пам'ятка, пов'я-

зана з перемогою, подвигом.

...ТРОФИ, ...ТРОФІЯ, ...ТРОФНИЙ (від грец. тросрії — їжа, жив-

лення) — у складних словах вказує на зв'язок з поняттями "їжа",

"живлення", напр.: оліготрофи, дистрофія, гіпертрофія, гетеротро-

фний.

ТРОФІКА (від грец. трофгі — живлення) — процес надходження в ор-

ганізм поживних речовин, потрібних для його нормальної життєдія-

льності; складова частина обміну речовин; нервова т. — вплив

нервової системи на обмін речовин у тканинах і органах, а також на

життєдіяльність організму. Інша назва — живлення.

ТРОФІЧНИЙ — який стосується нервової трофіки; т. нерв —

нерв, що регулює обмін речовин і живлення тканин.

...ТРОФІЯ, ...ТРОФНИЙ див. ...Трофи.

ТРУБАДУР (франц. troubadour, з Прованс, trobador, від trober — ви-

шукувати, віршувати) — 1) Провансальський мандрівний noem-cm-

вець 11—13 ст. 2) Переносно — той, хто оспівує, прославляє когось

або щось; поет, співець.

ТРУПА (франц. troupe, букв. — натовп) — творчий склад театру або

цирку,

ТРЮЇЗМ (англ. truism) — загальновідома істина, банальність.

ТРЮК (франц. true, букв. — спритність) — 1) Спритний, ефектний,

майстерний прийом у сценічному, переважно цирковому мистецт-

ві, кіно. 2) Переносно — спритна витівка, несподіваний вчинок, що

вражає.

ТРЮМ (гол. 't ruim, від het ruim — приміщення) — простір на судні

між днищем і нижньою палубою.

ТРЮФЕЛЬ (нім. Truffel, від лат. tuber) — 1) Рід сумчастих грибів.

Поширені в Європі, Азії, Африці та в Північній Америці. Деякі ви-

ди їстівні. 2) Сорт шоколадних цукерок конусоподібної форми.

ТУАЛЕТ (франц. toilette, від toile — полотно) — 1) Вбрання, одяг.

2) Опоряджування своєї зовнішності. 3) Столик із дзеркалом, біля

якого зачісуються, роблять макіяж тощо. 4) Убиральня.

ТУБА (від лат. tuba — труба) — мідний духовий музичний інстру-

мент найнижчого регістру.

592

ТУРБОКОМПРЕСОР

ТУБЕРКУЛЬОЗ (від лат. tuberculum — гулька) — загальне інфек-

ційне захворювання людини і деяких тварин, що уражає здебільшо-

го легені, кістки, шкіру, суглоби, кишечник. Збудник — особлива

мікробактерія, т. зв. паличка Коха. Інша назва — сухоти.

ТУБУС (від лат. tubus — труба) — 1) фіз. Елемент оптичного прила-

ду (напр. мікроскопа, оптичної труби) у вигляді втулки, в яку встав-

лено лінзи. 2) Циліндричний футляр для документів великого фор-

мату, креслень тощо.

ТУГРИК — грошова одиниця Монголії.

ТУЛІЙ — хімічний елемент, символ Ти, ат. н. 69; метал, належить

до лантаноїдів. Штучно одержаний радіоактивний ізотоп Ти-170 за-

стосовують у техніці для гамма-дефектоскопії. Від давньогрецької

назви Скандинавії — Туле.

ТУЛЯРЕМІЯ — гостра інфекційна хвороба людини й тварин (голо-

вним чином гризунів). Збудником Т. є специфічний мікроб. Людина

заражається безпосередньо від гризунів або через переносників. Від

назви місцевості Туларе (Каліфорнія).

ТУМБЛЕР (англ. tumbler, від tumble — кидати, перекидати) — не-

великий вимикач у радіоапаратурі.

ТУНЕЛЬ (англ. tunnel, букв. — труба) — підземна споруда для

транспорту (залізниці, метрополітену, автомобільного руху), пішо-

ходів, прокладання комунікацій, водоводів тощо.

ТУНІКА (лат. tunica) — давньоримський одяг типу сорочки (споча-

тку вовняної, з 4 ст. — лляної, переважно білого кольору). Поверх

Т. носили тогу.

ТУР (франц. tour — оберт, від лат. tornus — токарний верстат) —