1) Терпимість до чужих думок і вірувань. 2) т. Імунологічна —

специфічний стан організму, при якому втрачається здатність виро-

бляти антитіла у відповідь на введення певного антигена.

ТОЛУОЛ — органічна сполука, похідна бензолу; безбарвна рідина із

своєрідним запахом, отруйна. Застосовують для одержання ліків,

барвників, вибухових речовин, як розчинник тощо. Від назви колу-

мбійського м. Толу.

ТОМАГАВК (з алгонкінської) — метальна зброя індіанців Північної

Америки у вигляді кам'яної сокири або палиці, потім металевої со-

кири з держаком.

...ТОМІЯ (від грец. тоцп — відрізування, відсікання) — у складних

словах відповідає поняттю "розтин", напр.: нефротомія, трихотомія.

ТОМОГРАФ (від грец. тоцос — шматок і ...граф) — рентгенівський

апарат для здійснення пошарових знімків внутрішніх органів, кіс-

ток.

ТОНЗИЛІТ (від лат. tonsilla — мигдалик) — запалення піднебінних

Мигдаликів у людини. Т. буває гострий (див. Ангіна) і хронічний.

577

ТОНІКА

ТОНІКА (від лат. tonus — звук, з грец. TOVOC — натяг, напружен-

ня) — 1) Головний стійкий звук ладу. 2) Основний акорд лещу.

ТОНІЧНИЙ1 (грец. тошибс) — 1) Який стосується наголосу на слові;

т-не віршування — віршування, що ґрунтується на чергуванні

наголошених і ненаголошених складів. 2) Пов'язаний з тонікою.

ТОНІЧНИЙ2 (від франц. tonique, з лат. tonus, від грец. rovixog —

напруження) — який стосується тонусу організму, окремих органів,

тканин.

...ТОНІЯ (від грец. тбуоі; — напруження) — у складних словах озна-

чає напругу, тиск, напр.: ізотонія, кататонія.

ТОННА (франц. tonne, з кельт.) — одиниця маси в метричній сис-

темі (1000 кг).

ТОННАЖ (франц. tonnage) — водотоннажність (вантажність) у

тоннах судна або групи суден.

ТОНОМЕТР (від грец. Tovoq — тон, напруга і ...метр) — 1) Прилад

для порівняння частоти коливань двох камертонів. 2) Назва групи

приладів для вимірювання артеріального і венозного тиску крові,

внутрішньоочного тиску й тонічного напруження м'язів.

ТОНУС (лат. tonus, від грец. TOVOC; — напруження) — 1) Тривале

скорочення або напруження м'язів і тривале збудження нервової

системи, для яких характерні дуже мала стомлюваність м'язів і нер-

вових центрів та незначні енергетичні витрати організму. 2) Життєва

активність, життєдіяльність.

ТОНФІЛЬМ (від лат. tonus — звук, з грец. r6vo? — натяг, напружен-

ня і фільм) — 1) Плівка із записаним на ній звуком; застосовують у

кінематографіїта радіомовленні. 2) Первісна назва звукового кіно-

фільму (на відміну від німого).

ТОП (від англ. top — верх, верхня частина) — коротка (вище талії)

майка або блузка.

ТОПАЗ (грец. тбтга^од) — мінерал класу силікатів, прозорий, безба-

рвний або з блакитним, жовтим, червонуватим відтінками. Дорого-

цінний камінь.

...ТОПИ (від грец. тбігос — місце) — у складних словах вказує на

зв'язок з поняттям "місце", напр.: біотопи, ізотопи.

ТбПІКА (грец. тотпио, від тбтгос — місце) — 1) У риториці вміння

користуватися загальними міркуваннями при викладі якоїсь теми.

2) Загальне положення, яке можна застосувати до всіх однорідних

випадків.

ТОПІНАМБУР (франц. topinambour, з португ. toponambo) — бага-

торічна рослина родини складноцвітих. Походить з Північної Аме-

рики. Культивують у різних країнах світу. Бульби вживають у їжу,

на корм худобі й переробляють на спирт, фруктозу, використову-

ють для одержання інсуліну. Від назви індіанського племені топіна-

мбо. Інша назва — земляна груша.

ТОПОГРАФІЯ (від грец. тотгод — місце, місцевість і ...графія) —

1) Розділ геодезії, що розробляє методи знімання й зображення зем-

578

________________________________________________ТОРШЕР

ної поверхні на планах і загальногеографічних картах великого мас-

штабу. 2) Поверхня певної ділянки земної кулі.

ТОПОЛОГІЯ (від грец. тотгос — місце і ...логія) — розділ математи-

ки, в якому вивчають ті властивості множин (напр. геометричних

фігур), що не змінюються при неперервних, взаємнооднозначних

перетвореннях, за яких зберігаються відношення сусідства (нескін-

ченної близькості) елементів множин.

ТОПОНІМІКА (від греи. тотгої; — місце, місцевість і буица — ім'я) —

розділ мовознавства, що вивчає власні географічні назви (топо-

німію).

ТОПОНІМІЯ (від грец. тбтгос — місце, місцевість і буицсс — ім'я) —

сукупність географічних назв певної території.

ТОР ' (від лат. torus — опуклість) — тіло, утворене обертанням кру-

га навколо осі, що лежить у площині цього круга і не перетинає йо-

го. ФормуТ. мають, напр., бублик, камери автомобільного або вело-

сипедних коліс.

ТОР2 — у давньоскандинавській міфології бог грому й блискавки.

Див. також Зевс, Юпітер.

ТОРА (давньоєвр. торах, букв. — наука, вчення) — 1) Назва сукуп-

ності всіх заповідей єврейському народові, сформульованих проро-

ком Мойсеєм, а також перших п'яти книг Біблії — П'ятикнижжя.

2) Предмет релігійного культу — сувій зі шкіри, на якому записане

П'ятикнижжя.

ТОРАКС (від грец. fhbpai; — груди) — грудна клітка.

ТОРЕАДОР (ісп. toreador) — учасник кориди. Інша назва — торе-

ро. ,

ТОРЕВТИКА (від грец. торєитіибс) — мистецтво рельєфної обробки

металевих художніх виробів карбуванням або тисненням.

ТОРІ (англ. tory) — члени англійської політичної партії, яка об'єд-

нувала великих землевласників і верхівку духівництва, виникла у

17 ст. У 19 ст. на основі партії Т. створено консервативну партію.

ТОРІЙ — радіоактивний хімічний елемент, символ Th, ат. н. 90;

сріблясто-білий метал, належить до актиноїдів. Застосовують у

ядерній техніці та енергетиці. Оксид Т. використовують як вогне-

тривкий матеріал. Від імені бога-громовержця Тора.

ТОРНАДО (ісп. tornado, від tornar — повертатися) — назва смерчів,

прийнята у США та деяких інших країнах Америки.

ТОРПЕДА (від лат. torpedo — електричний скат) — саморушний та

самонавідний снаряд, яким озброєно військові кораблі, підводні чов-

ни, літаки-торпедоносці та спеціальні установки берегової оборони.

ТОРС (італ. torso, від грец. вираод — пагін) — 1) Тулуб людини.

2) Скульптурне зображення тулуба людини.

ТОРСШНИЙ (від лат. torsio - обертання) - пов'язаний з кручен-

ням.

ТОРШЕР (франц. torchere, від torche — факел) — високий світиль-

ник на підставці, що стоїть на підлозі.

579

ТОРШОН

ТОРШОН (від франц. torchon — ганчірка) — 1) Бавовняна тканина

з нещільним переплетенням ниток. 2) Папір для малювання з шор-

сткою (часто схожою на переплетення тканини) поверхнею.

ТОСКАНСЬКИЙ ОРДЕР — архіт. етруський і давньоримський ва-

ріант доричного ордера. За доби Відродження має дещо інші форми,

ніж доричний — гладенький стовбур колони, без канелюрів, і базу.

Від назви області Тоскана в Італії.

ТОСТ (англ. toast, від лат. panis tostus — підсмажений хліб) — 1) За-

стольна промова з побажанням чогось і пропозицією випити з цієї

нагоди. 2) Підсмажений або підсушений шматочок хліба.

ТОСТЕР (англ. toaster, від toast — підсмажувати хліб) — пристрій

для приготування тостів (2).

TOT — в релігії Стародавнього Єгипту спочатку — бог Місяця; піз-

ніше — одне з найголовніших божеств, бог мудрості, покровитель

наук.

ТОТАЛІЗАТОР (франц. totalisateur, від totaliser — підсумовува-

ти) — 1) На кінних перегонах та скачках механічний лічильник,

що показує грошові ставки, зроблені на певного коня. 2) Бюро, що

приймає такі ставки і сплачує виграші. 3) Гра на гроші під час пе-

регонів.

ТОТАЛІТАРИЗМ — 1) Тоталітарний режим, для якого характерні

контроль держави над усіма галузями суспільного життя, фактична

ліквідація конституційних прав та свобод, репресії. 2) Напрямок по-

літичної думки, що підтримує встановлення тоталітарних режимів,

виправдовує етатизм, авторитаризм.

ТОТАЛІТАРНИЙ (франц. totalitaire, від лат. totus — весь, цілий) -

пов'язаний з повним (тотальним) контролем держави над усіма

сферами життя суспільства.

ТОТАЛЬНИЙ (франц. total, від лат. totus — весь, цілий) — повний,

загальний, всеосяжний.

ТОТЕМ (алгонкінське, букв. — його рід) — 1) Тварина або рослина,

що була об'єктом релігійного культу (див. Тотемізм) роду або пле-

мені як його родоначальник і охоронець. 2) Герб племені з зобра-

женням тотема.

ТОТЕМІЗМ (від тотем) — одна з первісних форм релігійних віру-

вань, для якої характерна віра в спільне походження й кровну спо-

рідненість між даною групою людей (родом) і певним тотемом —

видом тварин, рослин, рідше тим чи іншим предметом або явищем

природи.

ТРАВЕРЗ (франц. traverse, від лат. transversus — поперечний) — на-

прям, перпендикулярний до курсу судна, літака або до його діамет-

ральної площини.

ТРАВЕРС' (франц. traverse, від лат. transversus — поперечний) —

1) У фортифікації поперечне укриття в окопах, траншеях і ходах

сполучення. 2) Дамба, що йде від берега до глибокого місця річки,

водойми.

580

ТРАКАЦІЯ

ТРАВЕРС2 (від франц. traversee — переїзд, переправа) — перехід

альпініста за маршрутом, що йде по гребеню гірського хребта і з'єд-

нує, кілька вершин.

ТРАВЕРСА, ТРАВЕРЗА (франц. traverse) — поперечний брус чи

балка; поперечна перекладина.

ТРАВЕСТІ (франц. travesti, від travestir — переодягати) — 1) Теат-

ральне амплуа; актриса, яка виконує ролі хлопчиків, дівчаток, під-

літків; ролі з переодяганням у чоловічий костюм. 2) В опері — пар-

тія юнака, яку виконує жінка (мецо-сопрано, контральто).

ТРАВЕСТІЯ (від франц. travestir — переодягати, пародіювати) —

вид гумористичної поезії, близької до пародії, що грунтується на

гротеско-комічній переробці класичних поетичних творів.

ТРАВМА (від грец. траїїма — рана) — порушення цілості й функцій

органів та тканин тіла людини або тварин внаслідок ушкодження їх

чинниками навколишнього середовища (механічні, термічні, хіміч-

ні, електричні травми тощо). Психічна т. — надмірне нервове

збудження.

ТРАВМАТОЛОГІЯ (від травма і ...логія) — розділ хірургії, що

вивчає причини травм, їх види, перебіг та методи лікування й про-

філактики (1).

ТРАГЕДІЯ (лат. tragoedia, з грец. трауфбіа, від траусх; — козел і

ф5п — пісня) — 1) Драматичний жанр, для якого характерні гостро-

та й непримиренність зображуваних конфліктів, загибель героїв.