1) У давньогрецькій міфології муза танців та хорового співу. 2) Пере-

носно — талановита балерина.

ТЕРЦЕТ (італ. terzetto, від лат. tertius — третій) — 1) Музична п 'єса

для трьох голосів або інструментів. 2) Вокальний ансамбль з трьох

виконавців. 3) Віршована строфа з трьох рядків.

ТЕРЦІЯ (від лат. tertia,— третя) — 1) Третій ступінь діатонічної га-

ми, а також відповідний йому інтервал. 2) Друкарський шрифт.

ТЕСЕЙ див. Тезей.

ТЕСТ (від англ. test — випробування) — 1) Коротке стандартне за-

вдання, метод випробування, що застосовується у різних галузях

науки для одержання характеристики певних явищ. 2) У фізіології,

медицині метод дослідження, діагностики, що полягає у пробному

впливі на організм. 3) Питальник для соціологічних досліджень.

4) Задача з відомим розв'язком для перевірки правильності роботи

комп'ютера.

ТЕСТЕР (англ. tester, від test — перевіряти, випробовувати) —

універсальний прилад, за допомогою якого можна виміряти кілька

різних електричних величин.

ТЕСТОСТЕРОН (від лат. testis — чоловіче яєчко і грец. отєрєбе —

твердий) — чоловічий статевий гормон. Утворюється в чоловічих

статевих залозах (сім'яниках) і зумовлює формування чоловічих

статевих органів і вторинних статевих ознак.

ТЕТАНУС (лат. tetanus, від грец. -ІІТССУСХ; — заціпеніння, корчі) —

1) Тривале скорочення м'язів, яке виникає, коли до м'язів надхо-

дить ряд нервових імпульсів. Т. відіграє важливу роль у руховій дія-

льності організму, забезпечуючи виконання найрізноманітніших

видів руху (ходіння, сидіння тощо). 2) Правець.

ТЕТ-А-ТЕТ (франц. tete-a-tete) — віч-на-віч, наодинці.

ТЕТРА... (від грец. тетрод — чотири) — у складних словах відповідає

поняттю "чотири", напр.: тетрагональний, тетраедр.

ТЕТРАГОН (грец. TSTpaycovov, від тетрод — чотири і ywvfa — кут) —

чотирикутник.

ТЕТРАЕДР (грец. тєтраєброу, від тетрод — чотири і йбра — грань) —

чотиригранник.

572

ТИГЕЛЬ

ТЕТРАЛОГІЯ (грец. тєтраХоуісс, від тєтрас; — чотири і Xoyog — сло-

во) — 1) Чотири художні твори, об'єднані одним спільним задумом.

2) Циклічний музично-сценічний твір, що складається з чотирьох

самостійних творів, об'єднаних спільними героями та єдиною ідеєю.

ТЕУРГІЯ (грец. дєоируіа, букв. — божественне діяння, чудо) — вид

магії, дії, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на во-

лю богів і духів, змінити хід подій.

ТЕФЛОН (англ. teflon) — один з різновидів синтетичних полімерів,

якому притаманні антикорозійні й антипригарні властивості; вико-

ристовується при виготовленні посуду. Інша назва — фторлон.

ТЕХНЕЦІЙ (від грец. тєх^лтод — зроблений руками людини, штуч-

ний) — радіоактивний хімічний елемент, символ Тс, ат. н. 43; метал.

У природі Т. не виявлено, одержано штучно. Застосовують як ін-

гібітор корозії, у ядерній енергетиці тощо.

ТЕХНІКА (грец. TEXVIKOI; — вправний, досвідчений, від TEXVTI — май-

стерність, мистецтво) — 1) Сукупність засобів праці, що розвиваю-

ться у системі суспільного виробництва, а також різних прийомів і

методів впливу на природу в процесі виробництва матеріальних

благ. 2) Сукупність прийомів, що застосовуються у якійсь справі

(напр.: т. живопису, будівельна т.). 3) Сукупність машин, механіз-

мів, пристроїв, приладів.

ТЕХНІКУМ (від грец. Texvwoe — вправний, майстерний) — серед-

ній технічний або спеціальний навчальний заклад.

ТЕХНО... (від грец. rexvn — майстерність) — у складних словах від-

повідає поняттю "технологічний", "технічний", напр.: технокра-

тія, технопрліс.

ТЕХНОКРАТІЯ (від техно... і ...кратія) — 1) Прошарок висококва-

ліфікованих спеціалістів (вчених, інженерно-технічної інтелігенції,

менеджерів тощо, вищих функціонерів державного і виробничого

апарату. 2) Соціологічна концепція, згідно з якою керівною силою

суспільства є технічна інтелігенція.

ТЕХНОЛОГІЯ (від техно... і ...логія) — сукупність способів пере-

робки матеріалів, виготовлення виробів, надання послуг; процеси,

що супроводять ці види робіт.

ТЕХНОПАРК (від техно... і парк) — територіальне об'єднання нау-

кових і проектно-конструкторських організацій, навчальних закла-

дів, виробничих підрозділів з метою прискорення розробки і впро-

вадження науково-технічних та техніко-технологічних проектів.

ТЕХНОПОЛІС (від техно... і поліс *) — поєднання високотехноло-

гічних, екологічно чистих промислових систем із сприятливим для

перебування і життєдіяльності людей середовищем, зонами відпо-

чинку (рекреаційними зонами).

ТИГЕЛЬ (нім. Tiegel, від грец. THYCXVOV — сковорода, каструля) —

1) Вогнетривка посудина для плавлення або нагрівання різних ма-

теріалів. 2) Масивна металева плита друкарських машин для прити-

скування паперу до вкритої фарбою друкарської форми.

573

ТИКЕР

ТЙКЕР (від англ. ticker — телеграфний апарат) — система поточ-

ного інформування на табло або іншим способом про курси біржо-

вих операцій.

ТИЛЬДА (ісп. tilde, від лат. titulus — напис) — 1) Діакритичний

знак, який показує м'якість приголосного або носовий характер го-

лосного в мовах з латинським алфавітом. 2) Друкарський знак (~);

використовують у словниках для позначення слова або його части-

ни при 'їх повторенні.

ТИМПАН (від грец. TUHTTOVOV — барабан) — 1) Ударний музичний

інструмент — вид мідних тарілок або невеликої литаври. 2) Внут-

рішнє поле фронтону.

ТИНЕЙДЖЕР (англ. teenager) - підліток, юнак або дівчина віком

до 19 років.

ТИНКТУРА (лат. tinctura, від tingo — забарвлюю, зволожую) — на-

стойка лікарської речовини на воді, спирті чи ефірі.

ТИП (франц. type, від грец. тшгое — відбиток, форма, зразок) —

1) Зразок, модель для групи предметів; форма чого-небудь; вид, рід,

різновид чого-небудь. 2) Найвища систематична категорія (так-

сон), що об'єднує споріднені класи тварин. Деякі Т. поділяють на

підтипи, що об'єднують класи. У ботаніці Т. відповідає відділ.

3) Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з етніч-

ною належністю. 4) Образ в літературі, мистецтві, який в узагальне-

ній формі втілює у собі певні риси характеру, зовнішності тощо.

5) Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами, а

також яскравий її представник. 6) Людина з дивними або негатив-

ними рисами, якостями.

...ТИП, ...ТИПІЯ (від грец. тшгос — слід, відбиток) — у складних

словах вказує на зв'язок з поняттями "відбиток", "друк", напр.: ло-

готип, монотипія.

ТИПАЖ (франц. typage) — 1) Особа з характерною зовнішністю,

яка є моделлю для художника, скульптора, фотографа, підходить до

виконання певної ролі в кінофільмі тощо. 2) Образ, тип у мистецт-

ві.

ТИПІЗАЦІЯ — 1) Художнє узагальнення певних життєвих явищ; од-

на з особливостей творчого методу літератури й мистецтва. 2) Зве-

дення виробництва різноманітних виробів і машин, спорудження

будівель, технологічних процесів тощо до невеликого числа вибра-

них типів,різновид стандартизації.

ТИПОВИЙ (від тип) — 1) Який є зразком, взірцем, стандартом

для ряду явищ, випадків або відповідає певному зразку. 2) Характе-

рний; властивий певному типові явищ.

ТИПОЛОГІЯ (від тип і ...логія) — вид наукової систематизації,

класифікація чогось за спільними ознаками.

ТИР (франц. tir, букв. — стрілянина) — закрите або напівзакрите

приміщення, обладнане для стрільби з ручної вогнепальної і пнев-

матичної зброї.

574

______________________________________________________ТИТР

ТИРАДА (франц. tirade, з італ. tirata, від tirare — тягти) — довга

фраза, багатослівна репліка, монолог, виголошений піднесеним то-

ном.

ТИРАЖ (франц. tirage, від tirer — тягти) — 1) Розіграш облігацій

державної позики, білетів лотереї, рахунків виграшних вкладів то-

що. 2) Кількість примірників друкованого видання.

ТИРАН (грец. TUpawog) — 1) У Староданій Греції і містах-респуб-

ліках Італії 13—16 ст. одноособовий правитель, що прийшов до вла-

ди насильницьким шляхом. 2) Жорстокий правитель, влада якого

ґрунтується на сваволі й насильстві. 3) Переносно — жорстока лю-

дина, мучитель.

ТИРАНІЯ (грец. Tupawig) — 1) Одноособове правління, що встано-

влюється внаслідок насильницького захоплення влади. 2) Пануван-

ня за допомогою жорстоких засобів. 2) Переносно — гноблення,

жорстоке ^поводження з ким-небудь.

ТИРАТРОН [від грец. $ира — двері, вхід і (елек)трон] — іонний еле-

ктровакуумний прилад з катодом, анодом і сіткою, наповнений

інертним газом, воднем, парою ртуті. Застосовують у випрямлячах

електричного струму, лічильниках імпульсів тощо.

ТИРЕОЗ (від грец. 9ирє6с — щит) — розлад секреції щитовидної за-

лози.

ТИРЕОТОКСИКОЗ (від грец. »ирє6д — щит і токсикоз) — захворю-

вання людини, що виникає при підвищеній секреторній функції

щитовидної залози.

ТИРИСТОР (англ. thyristor) — керований напівпровідниковий вен-

тиль.

ТИРОКСИН (від грец. дирєбе — щит і 6?ид — 'їдкий, кислий) — гор-

мон щитовидної залози. Стимулює обмін речовин, ріст і диференціа-

цію тканин в організмі людини й тварин. Надмірне утворення Т.

спричинює тиреотоксикоз.

ТИТАН — 1) Хімічний елемент, символ Ті, ат. н. 22; метал, дуже

твердий, пластичний, хімічно стійкий. Застосовують в літако-, ра-

кето-, турбо- і суднобудуванні, в хімічний промисловості, у вакуум-

ній техніці. 2) Найбільший з супутників планети Сатурн. Від імені

давньогрецьких богів Титанів. 3) Велика посудина особливої кон-

струкції для нагрівання води до кипіння.

ТИТАНИ (грец. Tiravec) — 1) У давньогрецькій міфології людинопо-

дібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за

володіння небом, але зазнали поразки й були скинуті в Тартар.

2) Переносно — про найвидатніших у певній галузі науки, мистецт-

ва людей.

ТИТАНІЧНИЙ (грец. Т\тсмх6<;) — величезний, колосальний.

ТИТР (франц. titre — титул, заголовок, від лат. titulus — надпис) —

1) хім. Вміст якої-небудь речовини в одному кубічному сантиметрі

розчину. 2) Характеристика товщини волокон і ниток, виражена

довжиною волокна в одиниці його ваги. 3) Напис, що містить на-

575

ТИТУЛ

зву, перелік дійових осіб та виконавців або інший пояснювальний

текст у кінофільмі, телефільмі.

ТИТУЛ (лат. titulus, букв. — напис) — 1) Спадкове або надане мо-

нархом звання (граф, князь, барон тощо), з яким пов'язані особливі

права і привілеї. Система Т. найхарактерніша для феодальної ієрар-

хії. 2) В юриспруденції підстави якого-небудь права (напр. т. купівлі-

продажу). 3) Найменування, звання, що надається на знак здобуто-

го визнання за успіхи у якій-небудь діяльності (напр. т. чемпіона).

4) Найменування кошторису капітального будівництва об'єктів,

включених до титульних списків. 5) Перша сторінка книги, на якій

вміщено заголовок, прізвище автора, назву видавництва, рік та

місце видання.

ТИФ (від грец. тофое — дим, чад) — спільна назва інфекційних хво-

роб — висипного тифу, паратифів, поворотного тифу й черевного

тифу, перебіг яких супроводжується гарячкою і потьмаренням

свідомості.

ТИФЛОПЕДАГОПКА (від грец. тисрЛбе — сліпий і педагогіка) — га-

лузь педагогіки, що вивчає процеси навчання й виховання сліпих і

слабозорих дітей та підготовки їх до трудової діяльності.

ТИФОН (грец. Tv><p5v) — 1) У давньогрецькій міфології страхіття зі

стома зміїними головами, яке виступило на боротьбу проти Зевса за

панування над світом, але зазнало поразки. Т. — уособлення вулка-

нічних явищ. 2) Прилад на маяках, що подає звукові сигнали під

час туману.

ТІАМІН (від грец. SeTov — сірка і аміни) — вітамін В,; в організмі

людини й тварин бере участь у вуглеводному обміні. Недостача Т. в

організмі призводить до порушення функції нервової системи, ат-

рофії скелетних м'язів, тахікардії, до тяжкого захворювання — бе-

рі-бері. На Т. багаті печінка, нирки, дріжджі тощо.

ТІАРА (грец. пара) — 1) Головний убір давни персидських і асси-

рійських царів. 2) Трійчаста корона Папи Римського з хрестом

зверху.

ТОБОГАН (англ. toboggan, з алгонкінської) — 1) Сани без полозів

для перевезення вантажів вручну або за допомогою собак. Пошире-

ні в індіанців Канади. 2) Дерев'яні сани для катання й змагань на

швидкість спускання з гір.

ТдГА (лат. toga, від tego — вкриваю, покриваю) — верхній одяг дав-

ніх римлян у вигляді плаща без рукавів, кінець якого перекидався

через плече.

ТОЙ ' (тюрк.) — у народів Середньої Азії свято, яке супроводиться

бенкетом, музикою, танцями та іншими розвагами.

ТОЙ 2 (англ. toy — іграшковий) — мініатюрні собаки вагою до 5 кг

(напр. той-тер'єр).

ТОКАТА (італ. toccata, букв. — дотик) — віртуозна музична

п'єса для фортепіано або органа в швидкому, чітко ритмовано-

му русі.

576

ТОНЗИЛІТ

ТОКОФЕРОЛИ (від грец. тоиос — пологи і фєрш — несу) — група

органічних сполук з протиоксидантною активністю. Недостача Т. в

організмі люпини й тварин спричинює розлад процесів розмноження

і м'язову дистрофію. Містяться в рослинній їжі, особливо в зернах

злаків і оліях. Інша назва — вітамін Е.

ТОКСИКОЗ (від грец. rogmov — отрута) — хворобливий стан, що

виникає внаслідок діяння на організм отрут і отруйних речовин (то-

ксинів). Т. спостерігається при багатьох інфекційних хворобах (ди-

зентерія, холера), харчових токсикоінфекціях, порушеннях виділь-

ної функції нирок (уремія) тощо.

ТОКСИКОЛОГІЯ (від грец. rofrxov — отрута і ...логія) — наука про

отрути, їх дію на організм, засоби боротьби з отруєннями і можли-

вості використання отрут у різних галузях біології та медицини.

ТОКСИКОМАНІЯ (від грец. TO?IHOV — отрута і ...манія) — хвороб-

ливий потяг, пристрасть до вживання токсичних речовин (див. Ток-

сичність), переважно шляхом вдихання, з метою привести себе у

стан збудження або розслаблення. Див. також Наркоманія,

ТОКСИНИ (від грец. Togixov — отрута) — отруйні білкові речовини,

що їх утворюють головним чином мікроорганізми, а також деякі тва-

рини (напр., змії, скорпіони) і рослини (напр. рицина).

ТОКСИЧНІСТЬ — отруйність; здатність деяких хімічних речовин

шкідливо діяти на організм людини і тварин.

ТОКСОПЛАЗМОЗ (від TO^IKOV — отрута і плазма) — паразитарне за-

хворювання людини й тварин, спричинюване найпростішими орга-

нізмами. ^Джерело інфекції — ссавці, птахи, хвора людина.

ТОК-ШОУ (англ. talk show, від англ. talk — розмовляти і show — ви-

довище) — телевізійне інтерв 'ю з якоюсь відомою особою, групою

осіб, переважно у присутності широкої аудиторії.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ [від лат. tolerans (tolerantis) — терплячий] —