2) Сучасний повільний парний танець з рядом складних па.

ТАНДЕМ (англ. tandem, від лат. tandem — нарешті, тут — у довжи-

ну) — І) Розташування машин чи їхніх частин в агрегаті один за од-

ним, на одній осі, лінії. 2) Двомісний велосипед з двома розташова-

ними одне за одним сідлами. 3) Переносно — про спільну, злаго-

джену роботу, діяльність двох осіб, організацій тощо.

ТАНІН (франц. tanin, від tanner — дубити шкіру) — органічна дуби-

льна речовина; білий або жовтуватий порошок, терпкий на смак.

Добувають з кори дуба, каштана тощо. Застосовують як протраву

при фарбуванні, як дубитель у шкіряній промисловості; в медици-

ні — як в'яжучий засіб.

ТАНК (англ. tank, букв. — бак, цистерна) — 1) Бойова гусенична

повністю броньована машина високої прохідності. 2) Бак, цистер-

на., відсік для зберігання або транспортування рідин.

ТАНКА ' (япон., букв. — коротка пісня) — жанр японської поезії.

ТАНКА 2 (з тибетської — сувій) — у тибетському образотворчому

мистецтві зображення, переважно релігійного змісту, виконане

клейовими фарбами або відбите на шовку чи бавовняній тканині.

ТАНКЕР (англ. tanker, від tank — бак, цистерна) — судно для пере-

везення рідких вантажів без тари.

ТАНТАЛ ' (грец. TocvraXog) — 1) У давньогрецькій міфології цар Лідії,

який викрав у богів амброзію і нектар, за що Зевс засудив його на

563

ТАНТАЛ

вічні муки голоду й спраги. 2) Переносно — танталові муки —

тяжкі страждання від нездійсненних бажань.

ТАНТАЛ 2 — хімічний елемент, символ Та, ат. н. 73; блискучий ме-

тал сірого кольору, тугоплавкий, твердий, легко піддається меха-

нічній обробці. Застосовують для виготовлення хімічної апаратури,

хірургічних і зуболікарських інструментів, у виробництві особливих

сортів сталі, в електровакуумній техніці тощо. Карбід 1. — складова

частина надтвердих сплавів. Від імені героя давньогрецької міфології

Тантала.

ТАПЕР (франц. tapeur, від taper — стукати) — музикант, який грав

за плату на танцювальних вечорах, супроводжував грою демонстра-

цію німих кінофільмів.

ТАПІР (мовою тупі-гуарані tapira) — рід ссавців ряду непарнокопи-

тих з коротким хоботом. Поширені в Південній Азії та Південній

Америці. г

ТАРАНТЕЛА (італ. tarantella) — швидкий італійський народний та-

нець. Від назви м. Таранто.

ТАРАНТУЛ (італ. tarantola) — великий отруйний павук, що живе в

лісостеповій і степовій зонах Європи й Азії. Укус Т. у людини спри-

чинює місцеве запалення.

ТАРИФ (італ. tariffa, з араб.) — система ставок, за якими оплачують

виробничі й невиробничі послуги, працю тощо (напр.: транспортні

т., комунальнії,, митні т.).

ТАРПАН (тюрк.) — дикий кінь. До 16—19 ст. Т. був досить пошире-

ний у Степу й Лісостепу Європи. Предок свійського коня.

ТАРТАР (грец. Тссртарод) — 1) У давньогрецькій міфології бог, воло-

дар безодні, куди Зевс ув'язнив титанів. 2) Пекло; потойбічний

світ.

ТАРТЮФ (франц. Tartufe) — лицемір, святенник та ошуканець (за

ім'ям персонажа однойменної комедії Ж.-Б. Мольєра).

ТАТУЮВАННЯ (франц. tatouer — татуювати, з полінезійської) —

нанесення зображення (візерунка, напису) наколюванням його лю-

дині на шкіру із введенням в наколи барвних речовин.

ТАФТА (франц. taffetas, італ. taffetta, від перс, тафте — тканина) —

тонка блискуча щільна бововняна або шовкова тканина.

ТАХІКАРДІЯ (від грец. тахид — швидкий і ...кардія) — збільшення

числа серцевих скорочень. Може виникати при фізичному й розу-

мовому напруженні, хвилюванні, а також при захворюваннях сер-

цево-судинної і нервової систем тощо. Протилежне — брадикардія.

ТАХОМЕТР (від грец. тосход — швидкість і ...метр) — прилад, яким

вимірюють кутову швидкість обертового тіла.

ТАШИЗМ (від франц. tache — пляма) — течія в живопису 20 ст.,

різновид абстракціонізму, для якого характерне зображення об'єк-

тів кольоровими плямами без попередньої композиції та малюнка.

ТВІСТ (англ. twist, букв. — крутіння, викривлення) — 1) Ритмічний

парний побутовий танець американського походження з характер-

564

ТЕКСТУАЛЬНИЙ

ними рухами стегон, що отримав широке розповсюдження у 60-х ро-

ках 20 ст. 2) Музика, пісня в ритмі цього танцю.

ТЕЗА (від грец. 9єтд — положення, твердження) — 1) В логіці скла-

дова частина доведення; положення, істинність якого треба довес-

ти. 2) У філософії Гегеля — перший ступінь тріади. 3) Будь-яке по-

ложення, викладення якоїсь концепції, теорії, основоположне твер-

дження, принцип.

ТЕЗАВРАЦІЯ, ТЕЗАВРУВАННЯ (від грец. Stioaupog — скарб) —

приватне нагромадження золота як скарбу. В широкому розумінні

включає також нагромадження золота банками, скарбницями, різ-

ними фондами.

ТЕЗАУРУС (від грец. 9r|0cu>p6g — скарб) — 1) Сукупність понять з

певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом.

2) Словник з повною логічно упорядкованою змістовою інформа-

цією; словник, що подає лексику певної мови в усьому її обсязі.

3) Повний систематизований набір даних про будь-яку галузь знан-

ня, що дозволяє людині або обчислювальній машині в ній орієнту-

ватисЯ;

ТЕЗЕЙ, ТЕСЕЙ (грец. 0г|0єйд) — у давньогрецькій міфології один з

найвидатніших героїв, що вбив розбійника Прокруста, чудовисько

Міцотавра.

ТЕЇЗМ (від грец. 9єод — бог) — 1) Релігійно-філософське вчення, в

основі якого лежить розуміння бога як особи, що створила світ і

втручається в його події, на відміну від деїзму, який заперечує даль-

ше втручання бога у створений ним світ. 2) Синонім релігійного

світогляду. Протилежне — атеїзм.

ТЕЇН (франц. theine, від кит. те — чай) — те саме, що й кофеїн.

...ТЕКА (від грец. §і\щ — вмістище, сховище) — у складних словах

відповідає поняттю "сховище", напр.: гліптотека, фільмотека.

ТЕКСТ (від лат. textum — тканина, зв'язок, побудова) — 1) Відтво-

рені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, доку-

менти, пам'ятки тощо. 2) Слова до музичного твору. 3) Послідов-

ність мовних та інших знаків, що становлять єдине ціле і виступа-

ють об'єктом вивчення й обробки. 4) Основна частина друкарсько-

го набору — без виносок, малюнків тощо. 5) Друкарський шрифт,

кегль якого дорівнює 20 пунктам (7,52 мм).

ТЕКСТОЛІТ (від лат. textum — тканина і ...літ) — багатошаровий

спресований пластичний матеріал. Являє собою тканину, просоче-

ну штучними смолами. Застосовують для виготовлення довговічних

деталей, а також як електроізоляційний і теплоізоляційний мате-

ріал.

ТЕКСТОЛОГІЯ (від текст і ...логія) — галузь філології, що займа-

ється встановленням точного тексту літературних пам'яток та істо-

ричних документів, а також публікацією їх.

ТЕКСТУАЛЬНИЙ — буквальний, дослівний, ідентичний з текс-

том.

565

ТЕКСТУРА

ТЕКСТУРА (від лат. textura — тканина, зв'язок, будова) — характер

будови твердої речовини, розташування її шарів, частин.

ТЕКТОНІКА (грец. ТЄИТОУШП — будівельна справа, від тєктаіуш —

майструю, будую) — 1) Розділ геології, що вивчає структуру й рухи

земної кори і підкорових мас та форми залягання гірських порід,

створені цими рухами. 2) Конструктивна особливість будівлі, що

виявляється у співвідношенні її частин, пропорціях тощо.

ТЕКТОНІЧНИЙ (від тектоніка) — пов'язаний зі структурою й

розвитком верхніх твердих оболонок Землі; т-ні рухи — пере-

міщення земної кори й підкорових мас (підняття, опускання,

складкоутворення, розриви тощо).

ТЕЛЕ... (від грец. rrfXe — далеко) — у складних словах означає

"здійснюваний на відстані", "який діє на далеку відстань", "телеві-

зійний", напр.: телекамера, телемеханіка.

ТЕЛЕВІЗОР (від теле... і лат. visor — той, хто бачить) — радіотех-

нічний пристрій для приймання телевізійних передач (зображення і

його звукового супроводу).

ТЕЛЕГРАМА (від теле... і ...грама) — 1) Повідомлення, передане

телеграфом. 2) Аркуш або бланк з текстом такого повідомлення.

ТЕЛЕГРАФ (від теле... і ...граф) — 1) Апарат, що забезпечує пере-

давання й приймання на віддалі (по проводах або радіо, оптичними

засобами) різних повідомлень. 2) Підприємство зв'язку, обладнане

комплексом пристроїв для телеграфного зв'язку.

ТЕЛЕГРАФІЯ (від теле... і ...графія) — галузь зв'язку, що займаєть-

ся швидким передаванням (і прийманням) телеграфних повідом-

лень на великі віддалі.

ТЕЛЕКС [від теле... і англ. ex(change) — обмін] — 1) Абонентський

телеграфний зв'язок, здійснюваний за допомогою телефонної ме-

режі. 2) Апарат, призначений для такого зв'язку. 3) Повідомлення,

одержане таким шляхом.

ТЕЛЕМЕТРІЯ (від теле... і ...метрія) — сукупність технічних засо-

бів і методів вимірювання на віддалі різних фізичних, технічних та

інших величин у промислових, енергетичних, транспортних уста-

новках тощо.

ТЕЛЕМЕХАНІКА (від теле... і механіка) — наука про вимірювання,

регулювання й контроль параметрів будь-яких об'єктів, а також ке-

рування цими об'єктами на значній віддалі; відповідна галузь тех-

ніки.

ТЕЛЕОБ'ЄКТИВ (від теле... і об'єктив) — складний об'єктив до

фотоапарата, який дає змогу мати зображення більшого розміру і з

більших віддалей, ніж це можливо при звичайних об'єктивах.

ТЕЛЕОЛОГІЯ [від грец. Іі\ос, (тєХєод) — мета, кінець і ...логія] —

філософське вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед ви-

значеної мети і все в розвитку природи й суспільства доцільне.

ТЕЛЕПАТІЯ (від теле... і ...патія) — здатність деяких людей до пе-

редавання та сприймання думок і почуттів на відстані.

566

ТЕНДЕНЦЇЙНИЙ

ТЕЛЕСКОП (від грец. тг)Хєаи6Ігод — далекоглядний) — 1) Прилад

для спостереження і дослідження небесних світил. 2) астр. Сузір'я

Південної півкулі зоряного неба. 3) біол. Різновид акваріумних риб

золотаврго забарвлення з опуклими очима.

ТЕЛЕТАЙП (англ. teletype, від грец. тг[Хє — далеко і англ. type —

відбиток) — телеграфний апарат для приймання й передавання по-

відомлень у цифро-літерній формі, який автоматично записує по-

відомлення у міру їх надходження.

ТЕЛЕФАКС — те саме, що й факс.

ТЕЛЕФОН (від теле... і ...фон) — 1) Пристрій, що перетворює елек-

тричні коливання на звукові. 2) Система електричних апаратів і

пристроїв для телефонного зв'язку. 3) Апарат для такого зв'язку.

ТЕЛУР [від лат. tellus (telluris) — Земля] — хімічний елемент, символ

Те, ат. н. 52; сріблясто-сірий крихкий метал. Додають до металів і

сплавів, використовують для вулканізації каучуків, забарвлення

скла, як напівпровідник тощо.

ТЕЛУРІЙ [від лат. tellus (telluris) — Земля] — прилад, який наочно

зображує рух Землі та інших планет навколо Сонця.

ТЕЛЬФЕР (англ. telpher, від грец. rrjXs — далеко і срєрш — несу) —

машина для підіймання й горизонтального переміщення вантажів,

яка пересувається по однорейковій підвісній колії. Інша назва —

електроталь.

ТЕМБР (франц. timbre, від грец. -runiravov — барабан) — забарвлен-

ня звуку; якість, завдяки якій звучання одного інструмента або го-

лосу різниться від іншого.

ТЕМП (італ. tempo, від лат. tempus — час) — 1) Ступінь швидкості

(руху, розвитку тощо). 2) Швидкість, з якою виконується музичний

твір. 3) Швидкість мовлення.

ТЕМПЕРА (італ. tempera) — 1) Фарби для живопису, в яких сполуч-

ною речовиною є натуральні або штучні емульсії. 2) Художні твори,

виконані цими фарбами.

ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій) —

1) Індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швид-

кості, напруженості й урівноваженості перебігу процесів'її психічної

Діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв.

Розрізняють 4 основні Т.: сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик.

2) Життєва активність, здатність до внутрішнього піднесення.

ТЕМПЕРАТУРА (від лат. temperatura — потрібна міра, правильне

співвідношення) — 1) Ступінь нагрітості (тепловий стан) чого-не-

будь. 2) Ступінь тепла людського тіла як показник здоров'я; у роз-

мовній мові — про гарячку.

ТЕМПЕРАЦІЯ (від лат. temperatio — правильне співвідношення) —

муз. вирівнювання інтервальних співвідношень між ступенями му-

зично-звукової системи.

ТЕНДЕНЦЇЙНИЙ — І) Який послідовно проводить певну тенден-

цію. 2) Який містить упереджену ідею, необ'єктивний.

567

ТЕНДЕНЦІЯ

ТЕНДЕНЦІЯ (лат. tendentia, від tendo — прагну, прямую) — 1) На-

прям розвитку якогось явища. 2) Ідейна спрямованість творів мис-

тецтва, виражена за допомогою художніх засобів, у розвитку худож-

ніх образів. 3) Прагнення, схильність, властиві кому- або чому-не-

будь. 4) Упереджена думка, що нав'язується читачеві, слухачу, гля-

дачу.

ТЕНДЕР (англ. tender, від tend — обслуговувати) — 1) Причіпна ча-

стина паровоза, де містяться запаси води, мастила, палива тощо.

2) Невелике допоміжне (з двигуном) або спортивне (з вітрилом) су-

дно. 3) Пропозиція щодо постачання товарів, надання послуг, бу-

дівництва об'єктів тощо у формі торгів, конкурсу.

ТЕНЗОМЕТР (від лат. tensus — напружений і ...метр) — прилад для

вимірювання деформацій, спричинених механічними напруження-

ми в деталях конструкцій, у зразках матеріалів тощо.

ТЕНЗОР (від лат. tensus — напружений) — узагальнення понять

скаляра, вектора (напр.: т. напруження, т. деформації). Т. задається

набором з ? чисел і особливими законами перетворення. Число г

називається рангом Т. Скаляр є Т. нульового рангу, вектор — Т.

першого рангу.

ТЕНІС (англ. tennis) — спортивна гра; проводиться на спеціально-

му майданчику (корті), розділеному сіткою. Грають 2 або 4 гравці

ракетками з сіткою і невеликим гумовим м'ячем, обтягненим сук-

ном. Настільний т. — спортивна гра дерев'яними ракетками

пластмасовим м'ячиком, який відскакує від стола, перегороджено-

го сіткою. Інша назва — пінг-понг.

ТЕНОР (італ. tenore, від лат. teneo — тримаю) — 1) У середньовічній

багатоголосій музиці основний голос контрапунктного (див. Конт-

рапункт) твору, що веде мелодію. 2) Високий чоловічий співацький

голос. 3) Співак, що володіє таким голосом. 4) Духовий музичний

Інструмент.

ТЕНТ (гол., англ. tent) — навіс для захисту від сонця, дощу.

ТЕОГОНІЯ (грец. Зєоусм'а, від 9є6е — бог і yovf\ — народження, по-

ходження) — сукупність міфів про походження і родовід богів, при-

таманна політеїстичним (див. Політеїзм) релігіям.

ТЕОДИЦЕЯ (франц. theodicee, від грец. 9є6<; — бог і Ьіщ — справе-

дливість) — "боговиправдання"; релігійно-філософське вчення,

яке ставить собі за мету усунути суперечність між вірою у всемогут-

нього справедливого бога й наявністю зла на землі, виходячи з того,

що саме зло є добром.

ТЕОДОЛІТ (від грец. десюцш — розглядаю і боХІхбс — довгий) —

геодезичний прилад для вимірювання на місцевості вертикальних і

горизонтальних кутів.

ТЕОКРАТІЯ (від грец. Se6g — бог і ...кратія) — форма державного

правління, за якої політична влада в країні належить духівництву

(напр., держава Ватикан).

568

ТЕРБІЙ

ТЕОЛОГІЯ (rpeu. дєоХоуіос, від Seog — бог і Хоуос — слово) — бого-

слов'я; сукупність релігійних доктрин', теоретичний виклад, тлума-

чення певних релігійних поглядів.

ТЕОРЕМА (грец. вєшрпцсс, від 9єшрєсо — розглядаю) — твердження,

правильність якого встановлюють за допомогою спеціальних мір-

кувань ^ведень).

ТЕОРЕТИЧНИЙ (грец. 8єюрптіх6д) — 1) Властивий теорії, який

стосується теорії. 2) Добутий шляхом логічних операцій або матема-

тичних розрахунків.

ТЕОРІЯ (від грец. аєсоріа — розгляд, дослідження) — 1) Логічне уза-

гальнення практичного досвіду людей. 2) Система вірогідних нау-

кових знань про що-небудь, яка описує, пояснює й передбачає яви-

ща певної предметної галузі. 3) Загальні міркування на противагу

практичній діяльності.

ТЕОСОФІЯ (від грец. 9є6д — бог і ...софія) — 1) Містичне богопіз-

нання. На відміну від теології, Т. будується не на певних засадах

віровчення, а на особистих релігійних враженнях людини. 2) Релі-

гійно-містичне вчення, яке проголошує предметом пізнання боже-

ственну мудрість, а джерелом її — містичну інтуїцію.

ТЕР А — японський буддійський храм.

ТЕРАКОТА (італ. terracotta, від terra — земля і cotta — випалена) —

вид кераміки, вироби з неглазурованої випаленої кольорової порис-

тої глини.

ТЕРАПІЯ (від грец. 9єршгсіа — лікування) — галузь клінічної меди-

цини, що вивчає внутрішні хвороби (хвороби серцево-судинної сис-

теми, органів дихання й травлення, нирок, крові, обміну речовин та

ін.); їх профілактику та лікування хворих на такі хвороби.

ТЕРАРІЙ, ТЕРАРІУМ (від лат. terra — земля) — приміщення для

утримування дрібних наземних хребетних тварин (переважно зем-

новодних і плазунів).

ТЕРАСА (франц. terrasse, від лат. terra — земля) — 1) Горизонталь-

ний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річ-

кової долини, морського берега, озера, гір. 2) Природний або штуч-

но створений майданчик (уступ) на схилі, який використовують під

сільськогосподарські та лісові культури, а також для боротьби з еро-

зією грунту. 3) Літня (неопалювана) прибудова до будинку з дахом

на стовпах, відкрита з боків або засклена.

ТЕРАТОЛОГІЯ [від грец. Іірае (тєратод) — потвора, виродок і

...логія] — розділ медицини, зоології і ботаніки, що вивчає виродли-

вості (вроджені відхилення від нормальної будови організму) люди-

ни, тварин і рослин.

ТЕРБІЙ — хімічний елемент, символ ТЬ, ат. н. 65; блискучий метал,

належить до лантаноїдів. Застосовують у різних сплавах, люмінофо-

рах, для виготовлення скла, лаків, фарб тощо. Від назви селища Іте-

рбю у Швеції, де його вперше знайдено.

569

ТЕРЕНКУР

ТЕРЕНКУР (від франц. terrain — місцевість і нім. Kur — лікуван-

ня) — лікування дозованим (щодо часу, довжини й кута підйому

маршруту) ходінням. Зміцнює серцевий м'яз, нервову систему, по-

ліпшує дихання тощо.

ТЕР'ЄРИ (англ. terriers, від франц. terrier — нора) — група порід до-

машніх собак. Найбільше практичне значення мають фокстер'єри,

яких використовують для полювання в норах, та ердельтер 'єри як

службові собаки.

ТЕРИКОН (франц. terriconique, від terri — відвал породи і

conique — конічний) — конусоподібний насип з порожніх (без ко-

рисної копалини) порід біля шахти або копальні.

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ — пов'язаний з певним простором, терито-

рією', т-ні води — смуга моря чи океану вздовж узбережжя, що

перебуває під суверенітетом прибережної держави і входить у її

межі.

ТЕРИТОРІЯ (лат. territorium, від terra — земля) — 1) Певна частина

земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр.: т.

держави, т. міста, т. парку). 2) Особлива адміністративна одиниця у

деяких колоніальних системах управління. 3) У СІЛА та деяких ін-

ших федеративних державах адміністративний округ.

...ТЕРІЙ (від грец. 9ripi°v — звір) — у складних словах відповідає

поняттю "викопна тварина", напр. анхітерій.

...ТЕРМ, ...ТЕРМИ, ...ТЕРМІЯ, ...ТЕРМНИЙ (від грец. 9єрцп -

тепло, жар) — у складних словах вказує на зв'язок з поняттями

"тепло", "жар", напр.: ізотерми, діатермія, пойкілотермний.

ТЕРМИ (лат. thermae, від грец. 9єрдп — тепло) — 1) Давньоримські

громадські лазні із спортивним залом, приміщеннями для зборів,

відпочинку тощо. 2) Природні теплі або гарячі мінеральні джерела

та підземні води. 3) Числа, що характеризують енергетичні рівні

атомів.

ТЕРМІН (лат. Terminus) — 1) У давньоримській міфології божество

меж, кордонів. 2) Слово або словосполучення, що виражає певне

поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя

тощо. 3) Строк, визначений час. 4) У логіці — необхідна складова

частина судження (суб'єкт і предикат) чи силогізму.

ТЕРМІНАЛ (англ. terminal, від лат. terminalis — кінцевий) — 1) При-

стрій у ЕОМ, призначений для введення інформації і виведення її

після обробки. 2) Частина порту, призначена для обробки контей-

нерних і пакетованих вантажів. 3) Комплекс споруд і обладнання

для накопичення і зрідження газу.

ТЕРМІНАТОР (від лат. termino — обмежую, визначаю) — лінія, що

відділяє світло й тінь на поверхні небесного тіла.

ТЕРМІНОЛОГІЯ (від термін і ...логія) — 1) Розділ лексики, що охо-

плює терміни різних галузей знань. 2) Сукупність термінів якоїсь

галузі науки, техніки, мистецтва або всіх термінів даної мови.

570

ТЕРМОСФЕРА

ТЕРМІТ (від грец. &?рцг| — жар, тепло) — горюча порошкоподібна

суміш алюмінію з оксидом металу, яку застосовують при зварюван-

ні, як запалювальну речовину тощо.

ТЕРМІТИ [франц. termites, від лат. termes (termitis) — шашіль] —

ряд перетинчастокрилих комах, що живуть сім'ями у великих гніз-

дах і є шкідниками деревини. Поширені переважно в тропіках і суб-

тропіках.

ТЕРМІЧНИЙ (від грец. 9?рцг| — тепло) — тепловий; який стосуєть-

ся тепла, застосування його в техніці.

...ТЕРМІЯ, ...ТЕРМНИЙ див. ...Терм.

ТЕРМО... (від грец. дєрцп — жар, тепло) — у складних словах від-

повідає поняттям "температура", "тепло", напр.: термоелемент,

термофіли.

ТЕРМОДИНАМІКА (від термо... і динаміка) — розділ фізики, що

вивчає найзагальніші властивості систем, які знаходяться у стані

теплової рівноваги, та процеси переходу між цими станами, які су-

проводжуються перетворенням теплоти в інші види енергії.

ТЕРМОЕЛЕМЕНТ (від термо... і елемент) — пристрій (спай

дротинок або стрічок з різних матеріалів), за допомогою якого

перетворюють теплову енергію на електричну; вживається як

прилад для вимірювання температури. Інша назва — термо-

пара.

ТЕРМОІЗОЛЯЦІЯ (від термо... та ізоляція) — захист різних споруд

і апаратури від втрат тепла. Інша назва — теплоізоляція.

ТЕРМОМЕТР (від термо... і ...метр) — прилад для вимірювання

температури.

ТЕРМОМЕТРІЯ (від термо... і ...метрія) — 1) Розділ фізики, що

вивчає методи вимірювання температури, способи градуювання

температурних шкал. 2) Вимірювання температури.

ТЕРМОШІАСТИКИ, ТЕРМОШІАСТИ [від термо... і пласт(ма-

са)] — пластмаси, здатні при повторному нагріванні переходити з

твердого стану в рідкий.

ТЕРМОРЕГУЛЯТОРИ (від термо... і регулятор) — прилади для ав-

томатичного підтримування температури будь-якого середовища

на заданому рівні.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ (від термо... і лат. regulo — впорядковую) —

сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру

тіла у людини й теплокровних тварин (ссавців і птахів) на відносно

сталому рівні.

ТЕРМОС (від грец. дєрцбд — теплий, гарячий) — посудина з по-

двійними стінками, повітря між якими викачано. Зберігає продукт

гарячим або холодним протягом кількох годин.

ТЕРМОСТАТ (від термо... і ...стат) — пристрій для підтримування

сталої температури.

ТЕРМОСФЕРА (ВІД термо... \ сфера) — шар атмосфери (80—

1000 км), у якому температура збільшується з висотою.

571

І

ТЕРОР_____________________________________________________

ТЕРОР (франц. terreur, лат. terror — страх, жах) — політика заляку-

вання; жорстоке придушення супротивників насильницькими ме-

тодами аж до вбивства.

ТЕРОРИЗМ (франц. terrorisme) — здійснення терору, діяльність і

тактика терористів.

ТЕРОРИСТ (франц. terroriste, від лат. terror — страх, жах) — 1) Уча-

сник або прибічник терору. 2) Бандит, який для досягнення своєї

мети використовує захоплення заручників, не зупиняється перед

застосуванням насильства аж до фізичного знищення.

ТЕРОРИСТИЧНИЙ — який стосується діяльності терористів, те-

роризму, терору.

ТЕРПСІХОРА (грец. Тєрфіхбра — Та, що танцює з насолодою) —