4) Злиття підприємств (промислових або банківських) шляхом по-

глинання дрібних підприємств великими або об'єднання великих у

надвеликі.

АМАНАТ (араб.) — заручник, якого в Давній Русі та у деяких схід-

них країнах давали як гарантію договору.

АМАРИЛІС (грец. сфариХАіе) — рід трав'янистих багаторічних рос-

лин. Повсюдно вирощують як декоративні рослини в оранжереях і

кімнатах, на півдні — у відкритому грунті.

АМАТОР (лат. amator, від ато — полюбляю, маю нахил) — само-

діяльний актор, музикант, художник, радіотехнік тощо.

АМБІВАЛЕНТНИЙ (від лат. ambo — обидва і valentia — сила,

міць) — суперечливий, двоїстий за своєю природою.

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. ambo — обидва і valentia — сила,

міць) — суперечливе, двоїсте емоційне переживання щодо тієї са-

мої події або предмета.

АМБІДЕКСТРІЯ (від лат. ambo — обидва і dexter — правий) — од-

наковий розвиток функцій правої та лівої рук, шо є спадковим або

виробляється шляхом тренування.

АМБІЦІЯ (лат. ambitio — честолюбність, пиха, від ambio — обхо-

джу, домагаюся) — гонор, чванливість.

АМБРА (італ. ambra, франц. ambre, від араб, 'анбар) — 1) Воскопо-

дібна запашна речовина, що утворюється у вигляді наростів в ки-

шечнику кашалотів; застосовують А. для надання стійкості запаху

парфумів. 2) Переносно — аромат, пахощі.

ЗО

^^____________________________________________АМІДИ

АМБРАЗУРА (франц. embrasure — бійниця) — 1) Отвір в оборонних

спорудах і бронебаштах для стріляння і спостереження. 2) Проріз у

стіні споруди для вікна або дверей.

АМБРОЗІЯ (від грец. ссцррооіа — безсмертя) — 1) У давньогрецькій

міфології "їжа богів", що давала їм безсмертя. 2) Запашна мазь у

давніх народів. 3) Нальоти міцелію (грибниці) найпростіших сумча-

стих грибів у деревині, якими харчуються личинки жуків-короїдів.

4) Рід одно- і багаторічних трав'янистих рослин родини складно-

цвітих. Злісні бур'яни, занесені з Північної Америки. 5) Перенос-

но — надзвичайно смачна страва.

АМБУЛАТОРІЯ (від лат. ambulatorius — який робиться на ходу) —

невеликий лікувально-профілактичний заклад, що надає хворим як

в А., так і вдома медичну допомогу лише з основних спеціальнос-

тей: терапії, хірургії, стоматології.

АМВОН (від грец. сфрсоу — виступ, підвищення) — підвищення пе-

ред середньою частиною іконостаса в православному храмі.

АМЕБИ (від грец. адоірп — зміна, перетворення) — ряд найпрос-

тіших одноклітинних тварин, що не мають постійної форми тіла.

Більшість А. живе в прісних водоймах, деякі в грунті. Серед А. є па-

разити людини й тварин.

АМЕНОРЕЯ (від а..., грец. цру — місяць і рєсо — течу) — відсутність

менструацій у період статевої зрілості жінки.

АМЕНЦІЯ (від лат. amentia — божевілля) — розлад свідомості, для

якого характерні розгубленість, втрата орієнтації, рухове збуджен-

ня, галюцинації.

АМЕРИЦІЙ — штучно одержаний радіоактивний хімічний еле-

мент, символ Am, ат. н. 95; належить до актиноїдів, сріблястий ме-

тал. Від назви континенту Америка.

А-МЕТА (італ. a meta — навпіл) — 1) Угода на умовах паритетної,

рівної оплати. 2) Венчурна підприємницька угода, учасники якої ри-

зикують у рівних частках.

АМЕТИСТ (від грец. ацєдиотск; — неп'янкий) — мінерал класу си-

лікатів або класу оксидів (за різними класифікаціями), прозорий

фіолетовий різновид кварцу. Дорогоцінний камінь.

АМЕТРОПІЯ [від грец. ацєтрої; — безмірний і бф (OTTO?) — зір] — не-

нормальна заломлювальна здатність ока, що виявляється у формі

короткозорості або далекозорості.

АМІАК [лат. am(mon)iac(um), від грец. сфмшуіаибу — смолиста ка-

медь] — найпростіша сполука азоту з воднем, безбарвний отруйний

газ з різким задушливим запахом. Застосовують у виробництві азот-

ної кислоти, азотних добрив, соди, вибухових речовин, у холодиль-

них установках.

АМІДИ [від амі(ак) і ,..(ої)д] — 1) Похідні кислот, в яких гідрокси-

льна група заміщена аміногрупою, напр. ацетамід—амід оцтової кис-

лоти. 2) Хімічні сполуки, що утворюються заміною одного атома

водню аміаку атомом металу, напр. амід натрію.

31

АМІКОШбНСТВО

АМІКОШОНСТВО [франц. amis (comme) cochons, від ami — друг,

comme — як і cochon — свиня] — безцеремонність, панібратство,

фамільярність.

АМІЛАЗИ (від грец. upuXov — крохмаль) — ферменти, що гідроліти-

чне розщеплюють крохмаль і глікоген з утворенням декстринів, ма-

льтози і глюкози. Містяться в організмі тварин і рослин.

АМІЛОЗА (від грец. сфиХоу — крохмаль) — легкорозчинна у воді

складова частина крохмалю.

АМІЛОЇДОЗ (від грец. SjjuXov — крохмаль і єїбос — вигляд) — одна

з форм патологічного порушення білкового обміну в організмі. Інша

назва — амілоїдна дистрофія.

АМІМІЯ (від а... і грец. ц~мо? — наслідувач, актор) — відсутність або

послаблення міміки, що спостерігається при деяких захворюваннях

нервової системи.

АМІНИ (від лат. ammoniacum — аміак) — азотовмісні органічні спо-

луки, похідні аміаку. Найважливішим А. є анілін. Застосовують у

виробництві барвників, лікарських препаратів.

АМІНОГРУПА — одновалентна (див. Валентність) група NH2, за-

лишок аміаку. Міститься в амінах, амінокислотах та інших органіч-

них сполуках.

АМІНОКИСЛОТИ — органічні кислоти, що містять одну або кіль-

ка аміногруп. Входять до складу всіх білкових речовин, багатьох

ферментів, гормонів, вітамінів. Застосовують переважно в медицині

й мікробіології.

АМІНЬ (від лат. amen, з давньоєвр. — хай буде так, істинно, вірно) —

слово, яке завершує християнські молитви, проповіді.

АМІТОЗ (від а... і мітоз) — прямий поділ ядра клітини, здебільшого

шляхом перешнурування, без попередніх структурних змін його бу-

дови.

АМНЕЗІЯ (від а... і грец. цугцая — пам'ять) — ослаблення або втрата

пам'яті.

АМНІСТІЯ (грец. apvricrria — прощення, від Ajjvncrrew — забуваю) —