1) М'яз, який виконує поворот руки в ліктьовому суглобі, стопи

(супінацію). 2) Ортопедична устілка, яку вкладають у звичайне взут-

тя при плоскостопості.

СУПЛЕТИВІЗМ (від лат. suppletivus — доповнювальний) — утво-

рення форм одного і того самого слова від різних коренів або основ

(напр.: погано — гірше, він — над ним).

СУПОЗИТОРІЙ (від лат. suppositorium — те, що міститься вни-

зу) — лікарська форма — свічка для введення лікувальної речовини

в організм людини через пряму кишку, піхву.

СУПОЗЙЦІЯ (лат. suppositio, від suppono — підставляю) — припу-

щення, здогад.

СУПОРТ (франц. support — підставка, від лат. supporto — підво-

джу) — верстатний пристрій для закріплення в ньому інструментів і

переміщення їх відповідно до оброблюваних заготовок.

556

СУФІКСАЦІЯ

СУПРЕМАТИЗМ (від лат. supremus — найвищий) — течія в мисте-

цтві початку 20 ст., різновид абстракціонізму; для творів С. характе-

рні комбінації геометричних фігур, об'ємних форм.

СУРДИНА, СУРДИНКА (франц. sourdine, від італ. sordina, з лат.

surdus — глухий) — пристрій у струнних скрипкових і духових інст-

рументах для приглушення звуків і часткової зміни їхнього тембру.

СУРДОКАМЕРА (від лат. surdus — глухий і камера) — ізольована

від зовнішнього середовища кімната для вивчення стану людини

(напр. космонавтів) в умовах абсолютної тиші.

СУРДОЛОГІЯ (від лат. surdus — глухий і ...логія) — розділ медицини,

який вивчає розлади слуху.

СУРДОПЕДАГОГІКА (від лат. surdus — глухий і педагогіка) — роз-

діл дефектології, що вивчає процеси навчання та виховання дітей з

вадами _слуху.

СУРМА (перс. — метал) — 1) Хімічний елемент, символ Sb, ат. н. 51;

сріблясто-білий блискучий метал, дуже крихкий. С. — складова ча-

стина друкарського сплаву, деяких типів бабітів. Сполуки С. засто-

совують у гумовій промисловості, керамічному виробництві тощо;

отруйні., 2) Чорна фарба для брів, вусів і т. ін.

СУРОГАТ (від лат. surrogatus — покликаний замість іншого) —

1) Замінник, що має деякі загальні властивості натурального продук-

ту, але позбавлений основних його якостей. Див. також Ерзац.

2) Переносно — те, що є підробкою, фальсифікацією чого-небудь.

СУСПЕНЗІЯ (лат. suspensio, від suspendo — підвішую) — дисперсна

система, суміш найдрібніших твердих частинок і рідини, в якій во-

ни містяться в завислому стані.

СУСПЕНЗОРІЙ (від лат. suspensus — підвішений) — спеціальна

підтримувальна пов'язка у вигляді мішечка. Застосовують при де-

яких захворюваннях мошонки, а також при спортивних вправах та

верховій їзді.

СУТАНА (франц. soutane, від італ. sottana — спідниця) — довгий

верхній одяг католицького духівництва, який не носять під час бо-

гослужіння.

СУТЕНЕР (франц. souteneur, букв. — прибічник) — особа, яка живе

за рахунок повії.

СУТРИ (від санскр. сутра — нитка) — давньоіндійські священні,

юридичні й наукові книги.

СУФЇЗМ (від араб, суф — шерсть, вовняний плащ; суфі, суфій —

одягнений у волосяницю) — містична течія в ісламі, яка проповідує

злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдоскона-

лення, заперечує мусульманську обрядовість.

СУФІКС (від лат. suffixus — прикріплений) — морфема між коренем

слова й закінченням, що служить для творення слів з новим значен-

ням або нових форм слова.

СУФІКСАЦІЯ — спосіб словотвору, утворення нових слів або но-

вих форм слова за допомогою суфіксів.

557

СУФЛЕ

СУФЛЕ (франц. souffle, від souffler — віяти) — назва кондитерсь-

ких, молочних, м'ясних, рибних та інших кулінарних виробів із

збитими білками яєць.

СУФЛЕР (франц. souffleur, від souffler, тут — підказувати) — пра-

цівник театру, що стежить за репетицією та виставою і підказує ак-

торам текст ролі.

СУФРАЖИЗМ (англ. suffragism, від лат. suffragium — виборче пра-

во) — жіночий рух за надання жінкам однакових з чоловіками ви-

борчих прав. Виник у 2-й половині 19 ст. в Англії. Див. також Фе-

мінізм.

СФЕРА (від грец. асрсйра — м'яч, куля) — І) матем. Сукупність то-

чок, рівновіддалених від даної точки (центра с.). 2)і С. н е б е с-

н а — уявна кульова поверхня довільного радіуса з центром в оці

спостерігача. 3) Область дії, межі поширення чого-небудь. 4) Гро-

мадське оточення, обстановка, середовище. 5) Коло осіб, об'єдна-

них спільністю соціального становища або занять, напр.: ділові с.,

наукові с.

СФЕРИЧНИЙ (грец. афдаріибд) — 1) Пов'язаний зі сферою; с - н а

аберація — одне з викривлень зображень, утворюваних оптич-

ною системою; с-на астрономія — розділ астрономії, в якому

розробляють математичні методи визначення положень і видимих

рухів світил на небесній сфері; с-на геометрія — розділ геоме-

трії, в якому вивчають геометричні фігури на сфері. 2) Який має

форму сфери, кулястий.

СФЕРОЇД (від грец. афсароєїбпс — кулястий) — поверхня, утво-

рена від обертання еліпса навколо його малої осі; сплющена сфе-

ра.

СФІНКС (грец. Ееріу? — Душителька) — 1) У давньогрецькій міфоло-

гії крилате страхіття з головою жінки й тулубом лева, яке задавало

нерозв'язні загадки і душило тих, хто не дав правильної відповіді.

2) У Стародавньому Єгипті — кам'яна фігура лежачого лева з голо-

вою людини, що уособлювала владу фараона. 3) Переносно — за-

гадкова істота, незрозуміла людина, щось таємниче, загадкове.

4) Великий метелик, гусениця якого з піднятою передньою части-

ною нагадує єгипетську статую.

СФІНКТЕР (грец. асріуктгір, від асріууш — стискаю) — замикач, кіль-

цеподібний м'яз, який при скороченні замикає або звужує отвір

(напр., с. сечового міхура).

СФУМАТО (італ. sfumato, букв. — зниклий, як дим) — прийом в

образотворчому мистецтві: пом'якшення обрисів постатей і пред-

метів, яке дає можливість передати повітря, що їх оточує.

СХЕМА (від грец. охлі-іа — вид, форма) — 1) Спрощене зображення,

викладення чогось у загальних, основних рисах. 2) Креслення, що

передає основну ідею якоїсь машини, приладу тощо за допомогою

умовних позначень. 3) Готова трафаретна форма чого-небудь;

збіднений, спрощений образ тощо.

558

________________________________________________________СЮЇТА

СХЕМАТИЗМ (від грец. ахпдатІ0|а6<; — обриси, форма) — 1) мист.

Спрощеність зображення. 2) Схильність до мислення готовими

спр9Щеними схемами (3).

СХИЗМА (грец. охістца — розкол, від oxi?w — розсікаю, розрізаю) —

прийнятий у католицькій і православній церквах термін для позна-

чення розколів, що відбувалися у християнстві протягом середніх

віків.

СХИЗМАТИК [від грец. охістцо (охіетмато) — розкол] — у православ-

ній і католицькій церквах — розкольник.

СХИМА (від грец. охпма — ВИД> положення) — вищий чин чернецт-

ва, шо вимагає від тих, хто дав обітницю, додержання суворих аске-

тичних правил.

СХИМНИК — чернець, що прийняв схиму.

СХОЛАСТ (від грец. схоХаслтІе — відданий науковим чи літератур-

ним заняттям) — 1) Послідовник схоластики. 2) Переносно — осо-

ба, що сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь

науки відірвано від практики; буквоїд, доктринер.

СХОЛАСТИКА (грец. охоХаатшбе — вчений, від охоХа^ш — вчу, на-

вчаю) — 1) Середньовічна філософія, представники якої намагалися

теоретично обґрунтувати догмати церкви. 2) Переносно — суха,

мертва наука, буквоїдство, казуїстика.

СЦЕНАРІЙ (італ. scenario, від лат. scaena — сцена) — 1) Літератур-

ний твір, який служить основою для створення кінофільму, радіо- і

телепередачі. 2) Літературний опис музичної вистави, балету. Див.

також Лібрето. 3) Список дійових осіб п'єси з позначенням поряд-

ку і часу виходу на сцену. 4) Переносно — заздалегідь підготовле-

ний детальний план здійснення чогось.

СЦЇЛЛА І ХАРЇБДА (грец. ЕхйХХа, Харирбіе) — 1) У давньогрецькій

міфології страховиська, що мешкали на скелях обабіч вузької прото-

ки між Італією та Сицилією й нищили мореплавців. 2) Перенос-

но—опинитися між Сціллою і Харібдою — потрапи-

ти в небезпеку, що загрожує з різних боків.

СЬЄРА, СІЙРА (ісп. sierra, букв. — пила) — назва гірських хребтів

на Піренейському півострові, в Південній та Центральній Амери-

• ці.

СЮЖЕТ (франц. sujet, від лат. subjectum — підкладене) — 1) Лан-

цюг подій у творі, через які письменник розкриває характери персо-

нажів і зміст твору. 2) Образне відтворення задуму, що розкрива-

ється через події, відображені в картині, гравюрі, скульптурній групі

тощо.

СЮЗЕРЕН (франц. suzerain, букв. — верховний) — за часів феода-

лізму в Західній Європі великий феодал (герцог, князь тощо), у під-

леглості якого були васали. Верховним С. вважався король. Інша

назва — сеньйор'.

СЮЇТА (франц. suite, букв. — ряд. послідовність) — 1) Форма музи-

чного твору з кількох самостійних, контрастуючих між собою час-

559

СЮРПРИЗ

тин, об'єднаних спільним художнім задумом. 2) Хореографічна

композиція, складена з кількох танців, об'єднаних однією темою.

СЮРПРИЗ (франц. surprise — раптовість, здивування) — 1) Приєм-

на несподіванка. 2) Несподіваний подарунок.

СЮРРЕАЛІЗМ (франц. surrealisms — надреалізм) — напрям у аван-

гардистському мистецтві і літературі 20 ст., головне завдання якого

вбачалося у неконтрольованому відтворенні свідомого і підсвідомо-

го, що породжувало химерні сполучення і зрощування реальних та

нереальних предметів.

<ж

ТАБЛО (франц. tableau, від лат. tabula — дошка) — щит з різними

умовними знаками, світловими та іншими сигнальними пристроя-

ми, що подає оперативну інформацію про стан або процеси на об'єк-

тах.

ТАБЛЬДОТ (франц. table d'hote — загальний стіл) — порядок харчу-

вання за спільним столом у готелях, пансіонатах, курортних ресто-

ранах, коли сніданок, обід і т. д. подаються у певний час і за єдиним

для всіх меню.

ТАБУ (полінезійське) — 1) У первісних народів релігійна заборона

певних дій, слів, порушення якої може жорстоко каратися. 2) Пере-

носно — щось заборонене; те, чого варто уникати.

ТАБУЛЯТОР (від лат. tabula — дошка, таблиця) — 1) Електромеха-

нічна лічильно-перфораційна обчислювальна машина для автома-

тичної обробки інформації. 2) Пристрій у друкарських машинах для

друкування таблиць.

ТАВЕРНА (італ. taverna, від лат. taberna — хатина, приміщення) — в

Італії та деяких інших країнах шинок, трактир.

ТАВТОЛОГІЯ (від грец. таїїтб — те саме і ...логія) — 1) Повторне по-

значення в іншій формі раніше сказаного; мовна помилка або стиліс-

тичний засіб. 2) Логічна помилка, при якій визначення певного по-

няття підмінюється зміною словесної форми визначуваного поняття.

ТАЙМ (англ. time, букв. — час) — частина основного часу спортив-

ної jpn (напр., у футболі — половина матчу).

ТАЙМ-АУТ (англ. time out, букв. — поза часом, тобто вилучене з

основного часу) — перерва в спортивній грі на прохання тренера

абр^команди, передбачена правилами гри.

ТАЙМЕР (англ. timer, від time — час) — пристрій для відрахунку ча-

су, ^отрий подає сигнал через зафіксований проміжок часу.

ТАЙМІНГ (від англ. timing — вибір часу) — найсприятливіший мо-

мент для купівлі або продажу акцій.

560

ТАКТИКА

ТАЙМ-ЧАРТЕР (англ. time-charter, від time — час і charter — грамо-

та; привілей, закон) — договір про оренду морського судна, його час-

тини на певний термін.

ТАЙМШИТ (англ. time sheet, від англ. time — час, sheet — відо-

мість, таблиця) — документ, у якому фіксується витрата часу на на-

вантаження та розвантаження під час закордонних морських пере-

везень.

ТАЙФУН (англ. typhoon, з кит. тайфунг або від грец. -rucpSv — ви-

хор) — сильний вітер із зливою, шо виникає в тропічних широтах

західної,частини Тихого океану; тропічний циклон великої сили.

ТАКЕЛАЖ (гол. takelage) — 1) Загальна назва всіх снастей на судні.