1) У Стародавній Греції тавро на тілі раба або злочинця. 2) Червоні

плями й виразки, що іноді утворюються на тілі людини; загальна

назва різних шкірних захворювань, викликаних істерією. 3) Отво-

ри, що ними відкриваються назовні органи дихання у деяких члени-

стоногих тварин.

СТИЛЕТ (франц. stylet, від італ. stiletto) — невеликий кинджал з

тонким тригранним клинком.

СТИЛІЗАЦІЯ — 1) Свідоме підкреслюване наслідування зовніш-

ніх, формальних рис якогось стилю, особливостей чиєїсь творчої

манери. 2) Переважання в художньому творі умовних, орнамен-

тальних форм над. реалістичною передачею дійсності, властиве деко-

ративно-ужтковому мистецтву. 3) Твір мистецтва, який за фор-

мою є наслідуванням певного стилю.

СТИЛІСТ (франц. styliste) — 1) Той, хто володіє мистецтвом літера-

турного стилю, пише гарним стилем. 2) Модельєр, який займається

створенням певного стилю в одязі, зачісках, макіяжі тощо.

СТИЛІСТИКА — 1) Розділ мовознавства, що вивчає суть і специ-

фіку стилів мови, їх розвиток та суспільне призначення. 2) Розділ

теорії літератури, що вивчає особливості літературного викладу.

3) Сукупність виражальних засобів мови якого-небудь художнього

твору, письменника, літературного напряму тощо.

СТИЛОБАТ (грец. сттиХоратпст) — 1) У давньогрецькій архітекту-

рі підніжжя колонади, верхня частина стереобата. 2) Верхня части-

на східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури.

548

стоїцизм

СТИЛЬ (лат. stilus, букв. — паличка для письма) — 1) Знаряддя для

письма в давнину та за середньовіччя. 2) У літературі та мистецтві —

єдність змісту, образної системи й художньої форми, що склалася за

конкретних суспільно-історичних умов і властива різним історич-

ним періодам і епохам у розвитку літератури й мистецтва. У вузько-

му значенні С. — індивідуальна манера, своєрідні, неповторні ідей-

но-художні особливості творчості митця. 3) У мові — сукупність

мовних засобів і прийомів, вибір яких зумовлений змістом, харак-

тером і метою висловлювання. 4) Спосіб, прийом, метод роботи.

5) Характерна манера поведінки, спосіб говорити, одягатися тощо.

6) Спосіб літочислення (старий с., новий с.). Див. також Календар.

СТИМУЛ (лат. stimulus, букв. — загострена палиця, якою підганяли

тварин) — 1) Причина, що спонукає до дії. 2) Зацікавленість у здій-

сненні чого-небудь. 3) Подразник, який викликає реакцію.

СТИМУЛЮВАТИ (від лат. stimulo — збуджую, заохочую) — 1) Спо-

нукати до дії, давати поштовх, заохочувати. 2) Активізувати діяль-

ність чого-небудь, прискорення якихось процесів.

СТИПЕНДІЯ (від лат. stipendium — платня) — щомісячна грошова

допомога студентам, аспірантам, докторантам, періодичне фінансу-

вання наукових досліджень тощо.

СТЙПЛ-ЧЕЗ (англ. steeplechase, від steepl — шпиль і chase — гонит-

ва, переслідування) — біг або скачки з перешкодами.

СТИРОЛ (від грец. arvpaf, — ароматична смола і ...ол) — ароматич-

ний вуглеводень, безбарвна рідина приємного запаху. Застосовують

переважно для утворення полістиролу.

СТИХІЙНИЙ (від стихія) — 1) Викликаний діями сил природи,

непідвладних людині. 2) Переносно — нездоланний, нищівний.