1 Фунт стерлінгів.

СОЛЕНОЇД (від грец. awXnv — трубка і ...оїд) — звитий у вигляді

спіралі (котушки) провідник, по якому пропускають постійний еле-

ктричний струм, щоб створити магнітне поле.

СОЛІДАРНІСТЬ (франц. solidarite) — 1) Спільність інтересів, єд-

ність думок і дій. 2) юрид. Спільна відповідальність.

СОЛІДОЛ (від лат. solidus — густий і ...ол) — густе мастило (суміш

мінерального масла й кальцієвого мила) для мащення різних ма-

шин і пристроїв. Застаріла назва — тавот.

СОЛІПСИЗМ (від лат. solus — єдиний та ipse — сам) — крайня фор-

ма суб'єктивного ідеалізму, за якою об'єктивна дійсність — продукт

свідомості індивіда.

СОЛІСТ (італ. solista, від лат. solus — один) — виконавець музично-

го твору або окремої партії — соло.

СОЛІТЕР (франц. solitaire, від лат. solitarius — поодинокий) —

1) Окремий великий діамант у оправі. 2) Рід безхребетних класу

стьожкових червів, що паразитують в організмі людини і тварин.

535

.J

соло___________________________________

СОЛО (італ. solo, від лат. solus — лише один) — 1) Музичний твір

для одного голосу або інструмента. 2) В опері, симфошїіг. інших ве-

ликих музичних творах — самостійна партія для одного голосу чи

інструмента.

СОЛО-ВЕКСЕЛЬ (від італ. solo — один, єдиний і вексель) — зви-

чайний вексель з підписом однієї особи, яка має здійснити пла-

тіж.

СОЛЬФЕДЖІО (італ. solfeggio, від назв нот sol — соль і fa — фа) —

вокальні вправи для розвитку слуху і голосу та набуття навичок чи-

тати ноти.

СОЛЮКС (від лат. sol — Сонце і lux — світло) — електролампа в

рефлекторіXI) на штативі. Використовують для світлолікування.

СОЛЯРІЙ (лат. solarium, від sol — Сонце) — 1) У давніх римлян те-

раса, плоский дах на південній частині будинку. 2) Спеціально об-

ладнаний майданчик для приймання сонячних ванн. 3) Сонячний

годинник.

СОМАТИЧНИЙ (грец. стшдстжзі;) — тілесний, пов'язаний з тілом

на противагу психічному.

СОМАТОЛОГІЯ [від грец. стида (стшцатсх;) — тіло і ...логія] — га-

лузь морфології людини, що досліджує варіації'будови людського

тіла.

СОМБРЕРО (ісп. sombrero, від sombra — тінь) — іспанський капе-

люх з дуже широкими крисами.

СОМНАМБУЛА (від лат. somnus — сон і ambulo — ходжу, гуляю) —

людина з проявами сомнамбулізму. Інша назва — сновида.

СОМНАМБУЛІЗМ (франц. somnambulisme, від лат. somnus — сон і

ambulo — ходжу, гуляю) — розлад свідомості, при якому людина в

стані своєрідного сну автоматично робить звичні дії (ходить, пере-

кладає речі тощо).

СОНАНТ [від лат. sonas (sonantis) — звучний] — дзвінкий приголос-

ний звук, що в деяких мовах може утворювати склад слова (напр.,

л, м, н, р). Див. також Консонант.

СОНАТА (італ. sonata, від лат. sono — звучу) — жанр камерної музи-

ки; твір для одного або двох інструментів з кількох частин, одна з

яких заснована на протиставленні й розвитку двох тем, що подаю-

ться в різних тональностях і потім повторюються в іншому тональ-

ному співвідношенні.

СОНЕТ (італ. sonetto, від лат. sonus — звук) — форма 14-рядкового

ліричного вірша. Класичний розмір С. — п'ятистопний ямб. Склад-

ним утворенням є вінок С. (15 сонетів, останній рядок кожного з

яких є першим рядком наступного).

СОНОРНИЙ (від лат. sonorus — дзвінкий) — приголосний звук, під

час утворення якого голос переважає над шумом.

СОПРАНО (італ. soprano, від sopra — зверх, понад) — 1) Найвищий

співочий голос. 2) Партія для високого жіночого або дитячого го-

лосу в хорі. 3) Співачка з таким голосом.

536

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ

СОРБЕНТИ [від лат. sorbens (sorbentis) — вбирний] — тверді тіла

або рідини, здатні вбирати гази, пару та розчинені речовини. До

С. належать силікагель, активоване вугілля тощо.

СОРБІТ (від лат. sorbeo — поглинаю) — солодка на смак речовина,

яку одержують з глюкози. Застосовують як замінник цукру для хво-

рих на діабет.

СОРБЦІЯ (від лат. sorbeo — поглинаю) — вбирання твердими

тілами або рідинами (сорбентами) газів, пари та розчинених речо-

вин.

СОРГО (італ. sorgo) — рід одно- і багаторічних трав'янистих рослин

родини злакових. Поширені переважно в тропічних і субтропічних

країнах. Культурні види вирощують на зерно та корм сільськогос-

подарським тваринам.

СОРТАМЕНТ (нім. Sortiment, від франц. assortiment, з assortis —

сортувати) — склад продукції за марками 7, розмірами і профілями,

переважно в металургійній промисловості.

СОРТИМЕНТ (нім. Sortiment, від франц. assortiment, з assortis —

сортувати) — склад продукції за марками ', розмірами, типами, пе-

реважно в деревообробній промисловості.

СОТЕ (франц. saute, від sauter — стрибати) — страва під соусом,

переважно приготована на сильному вогні; спосіб такого готуван-

ня.

СОТЕРН (франц. sauternes) — напівсолодке десертне виноградне

вино.,Від назви м. Сотерн у Франції.

СОФІЗМ (від грец. аофіацсс — розумне, хитре судження) — навмис-

не хибно зроблений умовивід, який справляє видимість істинного.

СОФІСТ (грец. аосріатгц;) — 1) У Стародавній Греції розумна, вина-

хідлива людина; платний вчитель математики, політики, філософії

й кра9номовства. 2) Людина, що вдається до софістики (2).

СОФІСТИКА (грец. 0офІ0тІкг|) — 1) Вчення давньогрецьких софіс-

тів. 2) Свідоме застосування в дискусії й доведенні софізмів; словес-

ні хитрощі, котрі вводять в оману.

СОФІТ (від італ. soffitto — стеля) — 1) Театральна освітлювальна

апаратура, призначена для освітлювання сцени спереду і збоку.

2) Видима знизу поверхня якої-небудь архітектурної деталі, часто

оздобленої.

СОФІЯ (грец. стофіа — майстерність, знання, мудрість) — поняття

античної і середньовічної філософії, пов'язане з уявленням про сми-

слову наповненість і влаштованість речей. Християнство частково

ототожнювало С. з образом Діви Марії.

-..СОФІЯ (від грец. 0осрїа — вченість, освіченість) — у складних

словах відповідає поняттям "вчення", "мудрість", напр.: теософія,

філософія.

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ — ідейно-політична течія, що виникла на-

прикінці 19 ст. Об'єднує ліві сили у боротьбі за соціально-еконо-

мічні перетворення суспільства.

537

СОЦІАЛІЗАЦІЯ

СОЦІАЛІЗАЦІЯ (від лат. sociaiis — суспільний) — 1) Перетворення

власності на загальнонародну. 2) Процес становлення особистості

шляхом засвоєння знань цінностей і норм, притаманних даному су-

спільству.

СОЦІАЛІЗМ (франц. socialisme, від лат. sociaiis — суспільний) —

1) Суспільний лад, основою виробничих відносин якого є державна

і колективна власність на знаряддя і засоби виробництва. 2) У марк-

систській теорії — перша фаза комунізму, де життя влаштоване за

принципом: "від кожного за його здібностями, кожному — за його

працю".

СОЦІАЛІСТ — 1) Член соціалістичної партії. 2) Прихильник соціа-

лістичного вчення.

СОЦІАЛІСТИЧНИЙ — 1) Який стосується соціалізму, властивий

йому, заснований на принципах соціалізму. 2) Який стосується пар-

тій, що проголошують соціалізм своєю метою.

СОЦІАЛЬНИЙ (від лат. sociaiis — товариський, громадський) —

суспільний, громадський; який стосується суспільного ладу, відно-

син у суспільстві.

СОЦІО... (від лат. societas — спільність, суспільство) — у складних

словах відповідає поняттю "суспільний", напр.: соціограма, соціо-

лінгвістика.

СОЦІОЛОГІЯ (від соціо... і ...логія) — наука про суспільство і зако-

ни його розвитку.

СОЦІОМЕТРІЯ (від соціо... і ...метрія) — галузь соціальної психоло-

гії, яка досліджує міжособові відносини у невеликих соціальних

групах (навчальних, виробничих та ін.).

СОЦІУМ (від лат. socium — спільне) — великий колектив людей,

спільнота, що характеризується спільністю соціального, економіч-

ного і культурного життя.

СбЯ (япон.) — рід трав'янистих рослин родини бобових. Пошире-

на у тропіках Африки, в Америці й Азії. С. щетинисту в бага-

тьох країнах вирощують як зернобобову культуру.

СПАЗМ, СПАЗМА (грец. отгаадбс, атгаада, від отгаш — стягую) —

мимовільне судомне скорочення м'язів стравоходу, кишечнику,

шлунка, горла тощо.

СПАЗМАТИЧНИЙ — судомний, корчовий; викликаний спазмом.

СПАЗМОЛІТИКИ (від спазм і грец. Хисо — послаблюю) — лікарські

препарати, що знижують тонус, знімають спазми.

СПАНІЄЛІ (англ. spaniels, від лат. hispanus — іспанський) — група

порід мисливських довгошерстих собак з довгими обвислими вуха-

ми, а також собаки цих порід.

СПАРЖА (італ. sparagio, від грец. аотгарссуос — молодий пагін) —

вид багаторічних кореневищних рослин родини лілійних. Пошире-

на в Європі, Центральній і Південній Азії та Північній Африці.

Культивують як овочеву рослину, підземні стебла якої використо-

вують в їжу.

538

СПЕЛЕОЛОГ

СПАРИНГ (англ. sparring) — тренувальний бій у боксі' (1) з метою

підготовки до змагання. Інша назва — вільний бій.

СПАРИНГ-ПАРТНЕРИ (від спаринг і партнер) — партнери для

тренування (спортсмени, команди, що змагаються між собою),

близькі за рівнем спортивної підготовки.

СПАРТАКІАДА — масові змагання з різних видів спорту. Від імені

вождя повстання рабів у Стародавньому Римі Спартака (1 ст. до

н. е.). ,

СПАРТАНЕЦЬ — 1) Громадянин давньогрецької держави Спарти,

жителі якої відзначалися суворим способом життя, з дитинства

привчалися до витривалості й терпіння. 2) Переносно — людина,

яка провадить суворий спосіб життя; витривала, загартована люди-

на.

СПЕКТАКЛЬ (франц. spectacle, від лат. spectaculum — видовище,

вистава) — театральна вистава.

СПЕКТР (від лат. spectrum — образ, видіння) — 1) Сукупність (на-

бір) чогось однорідного, напр., звукових або оптичних коливань

(хвиль), рівнів енергії ядра, атома чи молекули. 2) Кольорова смуга,

що утворюється від розкладу білого світла. 3) Переносно — багато-

манітність.

СПЕКТРАЛЬНИЙ — який стосується спектра; с. аналіз — ви-

значення хімічного складу тіл за допомогою вивчення їхніх спект-

рів; с - н і лінії — вузенькі ділянки спектра, кожна з яких відпо-

відає певній довжині хвилі.

СПЕКТРО... (від лат. spectrum — уява, видіння) — у складних сло-

вах відповідає поняттям "спектр", "спектральний", напр.: спектро-

метрія, спектроскоп.

СПЕКТРОГРАМА (від спектра... і ...грама) — фотознімок або запис

спектрів різного проміння.

СПЕКТРОСКОПІЯ (від спектра... і ...скопія) — розділ фізики, в

якому вивчають спектри електромагнітного випромінювання ато-

мів, молекул, кристалів тощо.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ (лат. speculative, від speculor — споглядаю) —

1) Умоглядний, абстрактний. С-на філософія — а) за серед-

ньовіччя теоретична філософія на противагу "практичній"; б) у фі-

лософії нового часу загальна назва вчення, яке намагається до-

сліджувати дійсність, виходячи з апріорних загальних принципів, не

звертаючись до досвіду й практики. 2) Пов'язаний із спекуляцією,

розрахований на швидкий зиск.

СПЕКУЛЯЦІЯ (від лат. speculatio — вистежування, виглядання) —

1) Торгівля, біржова угода, розрахована на перепродаж за підвище-

ною ціною з метою наживи. 2) Умоглядна філософська побудова.

3) Переносно — практично необгрунтоване міркування.

СПЕЛЕОЛОГ — особа, яка займається спелеологією, досліджує пе-

чери.

539

СПЕЛЕОЛОГІЯ

СПЕЛЕОЛОГІЯ (від грец. отпїХаюу — печера і ...логія) — наука, що

вивчає печери, утворення їх, гідрографію, мікроклімат, органічний

світ тощо.

СПЕРМА (грец. отгсрца — насіння, від сгтгсіра) — сію) — рідина, що

виділяється при статевому акті у чоловіків і у самців більшості тва-

рин. У С. містяться статеві клітини — сперматозоїди.

СПЕРМАТОЗОЇД [від грец. отгєрда (шгєрцатос) — насіння, gSov —

жива істота і ...оі'д] — чоловіча статева клітина людини, тварин та

багатьох рослин.

СПЕРМАЦЕТ (від грец. отгерца — насіння і щ-юс, — кит) — суміш

складного ефіру пальмітинової кислоти і цетилового спирту. Місти-

ться в особливій порожнині голови кашалотів. С. використовують у

парфумерії, косметиці й фармакології для виготовлення кремів та

мазей.

СПЕЦИФІКА (від лат. specificus — особливий) — особливість, влас-

тива даному предмету, явищу; істотні ознаки, що відрізняють один

об'єкт від іншого.

СПЕЦИФІКАЦІЯ (від лат. species — вид, різновид і ...фікація) —

1) Визначення й перелік специфічних особливостей будь-чого.

2) Технічний документ, в якому зазначено назви частин, вузлів і де-

талей даного виробу, їхню кількість, матеріал, вагу тощо.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ (від лат. specialis — особливий) — 1) Оволодіння

спеціальними знаннями в певній галузі. 2) Зосередження діяльності

на певному занятті, спеціальності. 3) Поділ праці на окремі операції.

4) Особливі риси пристосування організмів до умов існування, влас-

тиві даному виду чи певній групі тварин.

СПЕЦІЇ (лат. species — прянощі) — приправи до різних страв (оцет,

ароматичні есенції їй. прянощі — гвоздика, перець тощо).

СПИРТИ (англ. spirits, від лат. spiritus — дихання, дух) — органічні

сполуки, що містять одну або кілька гідроксильних груп (ОН) у

молекулі. Застосовують як розчинники, у виробництві лікарських,

вибухових речовин, волокон, пластмас, харчовій промисловості

тощо.

СПІДВЕЙ (англ. speedway, від speed — швидкість і way — шлях, до-

рога) — 1) Дорога для руху з великою швидкістю, автострада.

2) Доріжка для мотоциклетних змагань, гоночний трек. 3) Мото-

гонки на гарових треках, а також по льодовій доріжці стадіону, зем-

ляному і трав'яному треках.

СПІДОМЕТР (від англ. speed — швидкість і ...метр) — прилад

для вимірювання швидкості руху транспортного засобу (автомо-

біля, мотоцикла тощо), який фіксує також і пройдений ним

шлях.

СПІКЕР (англ. speaker, від speak — говорити) — 1) Голова парламен-

ту або палати парламенту в деяких країнах. 2) В боксі' — суддя-ін-

форматор.

540

СПОНСОР

СПІН (від англ. spin — обертання) — власний момент кількості ру-

ху електрона або інших елементарних частинок (позитрона, прото-

на, нейтрона тощо).

СПІНІНГ (англ. spinning, від spin — обертатися) — 1) Спортивна

снасть (вудлище з котушкою, на яку навита волосінь з блешнею)

для ловіння хижої риби. 2) Спосіб ловіння риби за допомогою такої

снасті.

СПІНОР (від англ. spin — обертатися) — математична величина,

що характеризується особливим законом перетворення в разі пере-

ходу від однієї системи координат до іншої.

СПІРАЛЬ (франц. spirale, від грец. атгєТра — звив, вигин) — 1) Пло-

ска крива лінія, що закручується навколо певної точки (плоска

с.). 2) Просторова крива лінія, що закручується навколо певної осі

(просторова с.). 3) Дріт або пружина, що має вигляд однієї з

цих ліній.,

СПІРИТИЗМ (франц. spiritisme, від лат. spiritus — дух) — містична

віра в існування потойбічного світу душ померлих; система прийо-

мів спілкування з ними за посередництвом медіума.

СПІРИТУАЛІЗМ (франц. spiritualisme, від лат. spiritualis — духов-

ний) — ідеалістичне філософське вчення, за яким дух (душа) є пер-

шоосновою світу. Див. також Ідеалізм.

СПІРОМЕТРІЯ (лат. spiro — дую, дихаю і ...метрія) — вимірюван-

ня спеціальним приладом (спірометром) об'єму повітря, що його

видихає людина. С. дає можливість визначити життєву ємність ле-

гень.

СПІРОХЕТИ (від грец. атгєїра — звив і хаітп — волосся) — група

рухливих мікроорганізмів, що мають форму тонких спіральне закру-

чених ниток. Серед С. багато хвороботворних видів, які спричи-

нюють у людини й тварин спірохетози (напр., бліда с. є збудником

сифілісу).

СПІЧ (англ. speech — промова, від speak — говорити) — коротка за-

стільна промова з нагоди торжества, ювілею тощо. Див. також

Тост.

СПІЧРАЙТЕР (від англ. speech writer, від speech — промова, виступ

і write — писати, створювати) — політ, той, хто складає тексти

промов, виступів для високопосадових державних осіб.

СПЛІН (англ. spleen, від грец. отгХІЇУ — селезінка) — пригнічений

настрій, нудьга. Раніше такий стан пояснювали хворобою селезінки

(звідки й назва).

СПОНДИЛЬбЗ (від грец. сттгоубиХос — хребець) — хронічне захво-

рювання хребта, що виражається в сплющенні й зростанні хребців

між собою; зумовлюється травмами, порушенням обміну речовин і

функцій залоз внутрішньої секреції тощо.

СПОНСОР (англ. sponsor) — 1) Поручитель, гарант. 2) Особа або

організація, яка фінансує економічний проект, проведення соціаль-

них заходів. Інші назви — добродійник, меценат.

541

СПОНТАННИЙ

СПОНТАННИЙ (лат. spontaneus — довільний) — 1) Який виникає

не під впливом зовнішніх дій і причин, а внаслідок внутрішніх чин-

ників. 2) Мимовільний.

СПОРАДИЧНИЙ (грец. сттгорабікбд, від атгеірсо — сію, розсіваю) —

поодинокий, випадковий.

СПОРИ (від грец. атгора — сім'я, сіяння) — мікроскопічні, перева-

жно одноклітинні зачатки рослинних організмів, що служать для

розмноження й поширення рослин, а також збереження виду в не-

сприятливих умовах.

СПОРОВИКИ (від грец. штора — сім'я) — клас тварин типу най-

простіших; паразити. Живуть у клітинах, тканинах і порожнинах

тіла тварин та людини. Багато С. спричинюють захворювання лю-

дини (збудники малярії) та свійських тварин.

СПОТ (від англ. spot, букв. — місце) — операція з продажу товару

або валюти, яка передбачає термінову поставку і оплату.

СПРЕЙ (від англ. spray — розпорошувати) — пристрій для спрямо-

ваного розбризкування рідин (напр. парфумів) у вигляді пилопо-

дібного струменя.

СПРИНТ (англ. sprint) — біг, перегони, плавання тощо на короткі

дистанції.

СПРИНТЕР (англ. sprinter) — бігун, гонщик, плавець тощо на ко-

роткі дистанції. Див. також Стаєр.

СПУРТ (англ. spurt, букв. — вибух, ривок) — різке короткочасне

прискорення швидкості (темпу) руху в змаганнях з бігу, на ковза-

нах, у велосипедних гонках тощо, переважно перед фінішем.

СТАБІЛІЗАТОР (від лат. stabilis — стійкий) — прилад, апарат,

пристрій або речовина, використовувані для стабілізації чого-не-

будь.

СТАБІЛІЗАЦІЯ (від лат. stabilis — стійкий) — зміцнення, набуван-

ня стійкості, незмінності; стан стійкості, сталості.

СТАБІЛЬНІСТЬ (від лат. stabilis — стійкий) — сталість, незмін-

ність, тривале збереження певного постійного стану або рівня.

СТАГНАЦІЯ (від лат. stagnum — болото, стояча вода) — 1) Застій у

виробництві, торгівлі, соціальному житті тощо. 2) Застій крові у ве-

нах.

СТАГФЛЯЦІЯ [від стагнація) та (інфляція] — форма інфляції, що

характеризується проявами стагнації економіки і одночасним зрос-

тання м^дорожнеч і.

СТАДІЙ (грец. ardcSiov) — старовинна одиниця виміру відстаней.

С. вавилонський дорівнював 195 м, єгипетський — 230,4 м, римсь-

кий — 185 м.

СТАДІОН (від грец. атабіоу — місце для змагань) — спортивна спо-

руда, призначена для тренувань і змагань з різних видів фізичної

культури й спорту, з футбольним полем, трибунами для глядачів і

допоміжними приміщеннями.

542

СТАНДАРТИЗАЦІЯ

СТАДІЯ (від грец. crra5iov — стадій) — певний ступінь (період, етап)

у розвитку чогось, що має свої якісні особливості,

СТАЄР (англ. stayer, від stay — проявляти витривалість) — 1) Бігун,

гонщик, ковзаняр тощо на довгі дистанції. Див. також Спринтер.

2) Кінь, що показує (на скачках або перегонах) кращу швидкість на

довгих дистанціях.

СТАЖ (франц. stage, від лат. stagium — тимчасове перебування) —

1) Термін служби, тривалість діяльності в будь-якій галузі. 2) Тер-

мін, під час якого той, хто став до роботи, набуває практичних на-

вичок з певного фаху.

СТАЖЕР (франц. stagiaire) — особа, яка набуває практичних нави-

чок з певного фаху, проходить стажування (див. Стаж 2).

СТАЗ (від грец. отите — стояння, нерухомість) — різке уповільнен-

ня або припинення руху крові або іншої фізіологічної рідини в обме-

женій ділянці тіла.

...СТАЗ, ...СТАЗІЯ (від грец. сгтйшд — стояння, нерухомість) — у

складних словах означає певний стан біологічних систем, напр.: го-

меостаз, ізостазія.

СТАЙЛІНГ (англ. styling, від style — шити по моді, вводити в мо-

ду) — І) Дизайн, художнє оформлення товару, спрямовані на прива-

блення покупця. 2) Загальні вимоги до дизайну, що сприяють по-

питу на товар.

СТАКАТО (італ. staccato, від staccare — відривати, відокремлюва-

ти) — переривчасте виконання мелодії на музичному інструменті

або голосом. Протилежне — легато.

СТАЛАГМІТИ (від грец. отаХ(гум°С — краплина) — мінеральні

утворення (переважно вапнякові), що піднімаються з дна печер,

підземних галерей у вигляді конусоподібних стовпчиків, бурульок

тощо.

СТАЛАКТИТИ (від грец. атаХаитод — який стікає по краплі) —

мінеральні утворення (переважно вапнякові), що звисають зі стелі

печер, підземних галерей у вигляді бурульок, трубочок тощо.

СТАНДАРТ (англ. standard) — 1) Норма, зразок, мірило. 2) Прийня-

тий тип виробів, що відповідає певним вимогам за якістю, хіміч-

ним складом, фізичними властивостями, вагою, розміром, об'ємом

тощо. 3) Нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги

до продукції, її зберігання тощо. 4) Загальноприйнятий взірець у мо-

ві. 5) Переносно — те, що не містить у собі нічого оригінального,

творчого, шаблон, трафарет.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ (від стандарт) — 1) Встановлення єдиних

обов'язкових норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, си-

ровину й матеріали. 2) Зведення багатьох видів виробів до невели-

кої кількості типових для раціональнішої організації виробництва.

3) Переносно — позбавлення індивідуальних особливостей, своєрід-

ності.

543

СТАНДАРТНИЙ

СТАНДАРТНИЙ — 1) Який відповідає вимогам стандарту, типо-

вий. 2) Переносно — шаблонний, трафаретний, позбавлений ори-

гінальності.

СТАНІОЛЬ (нім. Stanniol, від лат. stannum — олово) — матеріал

(тонкі листи, стрічки олова або олов'яних сплавів), застосовуваний

для пакування харчових продуктів, виготовлення кабелів тощо.

СТАНСИ (франц. stance, від італ. stanza — строфа) — віршовий

жанр; куплет (строфа), що має закінчений зміст.

СТАНЦІЯ (від лат. static — стояння, зупинка) — 1) Пункт зупинки

сухопутного транспорту, а також сукупність споруд і пристроїв на

цьому пункті. 2) Підприємство або установа спеціального призна-

чення (напр. телефонна с.). 3) Космічний літальний апарат (напр.

автоматична міжпланетна с.).

СТАПЕЛЬ (гол. stapel) — прибережна споруда у вигляді похилого

майданчика, на якому будують, ремонтують і з якого спускають на

воду судна.

СТАРТ (англ. start) — 1) Момент початку спортивних змагань з бігу,

плавання тощо; місце (лінія, пункт), з якого починається змагання.